Одразу ж після закінчення новорічних і різдвяних свят в університеті з’явилася комісія ревізорів Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, яка, щодня суттєво відволікаючи від роботи над річним звітом працівників планово-фінансового відділу і бухгалтерії, на початку лютого представила акт перевірки на 22 сторінках, про який можна сказати у першу чергу те, що цей документ є свідченням некомпетентності та зловживання службовим становищем його авторів. Що цікаво, в процесі обговорення тих звинувачень, які нам висувались контролерами під час перевірки, ми їм надавали документи, до відповідних статей законів та судових рішень включно, які спростовували ці звинувачення, але, всеодно, контролери ці незаконні звинувачення в акт вписали і, виходячи з штрафу у 200 %, зобов’язали перерахувати державі та Державній інспекції з контролю за цінами в загальній сумі 990 тисяч гривень.

Ознайомившись з актом, я написав прямо на ньому, використавши і зворотній бік останньої сторінки, текст такого змісту

Зауваження до акту:

На підставі цього документу можна зробити висновки, що Головний держінспектор Ульянко О. В. та провідний інспектор Грубар І. В., які його склали, є посадовцями, по-перше, безвідповідальними, по-друге, ігноруючими чинне законодавство, по-третє, економічно безграмотними, і, по-четверте, здатними заради іміджу «грізних контролерів» і отримання у майбутньому надбавок та премій безпідставно нараховувати величезні штрафні санкції.

Обґрунтування цих тверджень:

Свідченням того, що Ульянко О. В. та Грубар І. В. є безвідповідальними посадовцями, ми бачимо уже на третій сторінці акта, на якій вони стверджують, що в 7 інститутах університету є 27 факультетів, у той час як у структурі лише одного інституту (ІнМЕЕЕК) є три факультети, а в структурі інших 6 інститутів є лише по 2 факультети, що в сумі дає 15. Тобто, помилка складає 80 %. І, якщо контролери заплутались навіть у таких простих показниках, то чи варто вірити іншим їхнім цифрам?

Свідченням того, що Ульянко О. В. та Грубар І. В. — це посадовці, що ігнорують чинне законодавство, є те, що 6 сторінок акту із 22 присвячені описанню визначення вартості навчання студентів, які навчаються за двосторонніми угодами з фізичними та юридичними особами, що не є згідно з чинним законодавством підконтрольним Державній інспекції з контролю за цінами. Варто зазначити і те, що і в цьому, не підконтрольному їм питанні, їхні оцінки зроблені з грубими помилками.

Свідченням того, що Ульянко О. В. та Грубар І. В. є економічно безграмотними, виступає той факт, що вони не вважають необхідним при визначенні собівартості послуг враховувати відрахування, за рахунок яких накопичуються кошти для періодичного відновлення зношених основних засобів, з використанням яких ці послуги надаються. А це знають усі студенти, навіть не економічних спеціальностей, починаючи з 3-го курсу. Додатковим свідченням їхньої економічної безграмотності є те, що вони вважають кошти, отримані бюджетною освітньою установою за надання платних послуг, «власними» коштами установи і не розуміють, що, якщо ці кошти, після їх отримання, зараховуються до бюджету університету у вигляді спеціального фонду, жодної копійки з якого не можна витратити без затвердження міністерством і лише в межах статутної діяльності, то ці кошти не є власністю унiверситету, а є власністю держави — саме тому університет і є неприбутковою державною установою, на виділені якій державою будівлі потрібно, при їх використанні для надання послуг, нараховувати долю в собівартості послуг, щоб накопичувати кошти для відновлення цих будівель у майбутньому.

Свідченням того, що Ульянко О. В. та Грубар І. В. здатні нараховувати безпідставні штрафи у великому розмірі, є той факт, що вони нарахували 660 тисяч гривень штрафу на підставі зконструйованої ними з порушенням економічних законів і чинного законодавства суми, начебто, переплат за проживання у гуртожитках у розмірі 330 тисяч гривень. При цьому вони проігнорували і те, що студенти проживають в гуртожитках на основі двосторонніх угод, і те, що немає визначеної нормативними документами методики обрахування вартості проживання в гуртожитках, і те, що немає визначених державою чи органами місцевого самоврядування граничних розмірів плати за проживання студентів в гуртожитках, і те, що це питання не є підконтрольним Державній інспекції з контролю за цінами.

І, як радник Прем’єр-міністра, я обіцяю, що при наступній зустрічі з Прем’єр-міністром, коли вона в черговий раз буде збирати на нараду своїх радників, обов’язково повідомлю їй про низький фаховий рівень працівників Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області і зроблю наголос на тому, що допоки в контролюючих органах держави будуть такі контролери, як Ульянко О. В. і Грубар І. В., подолати корупцію Україна не зможе.

Ректор ВНТУ, заслужений діяч науки
і техніки України, доктор технічних наук,
професор, академік АПНУ
Б. І. Мокін

Постскриптум: А штраф, якщо він буде офіційно виставлений до проплати, ми оскаржимо у суді.

Повернувши після ознайомлення контролерам їхній акт перевірки з моїми зауваженнями, ми одночасно додали до нього свої офіційні заперечення, складені начальником юридичного відділу університету Оленою Андрощук, в яких дано законодавче обґрунтування усіх моїх викладених вище зауважень.

На завершення розповіді про опротестування мною висновків комісії з контролю за цінами я зроблю невеличкий екскурс в історію моїх стосунків з нинішнім керівником Вінницького управління Державної інспекції з контролю за цінами Ігорем Галицьким, започаткованих ще навесні 1995 року, коли він вперше прийшов до нашого університету тоді ще в статусі члена комісії Контрольно-ревізійного управління і вперше в акті перевірки звинуватив мене у недоотриманні від іноземних студентів в якості оплати за навчання 41 тисячі доларів США, оскільки наш університет замість рекомендованих урядом 1500 доларів США з кожного іноземного студента за рік згідно з підписаними контрактами брав лише по 1100. І ніякі мої пояснення, що російські університети, а також університети Харкова беруть за рік навчання іноземців лише 800 доларів США, а тому нам з трудом удається залучити до нашого університету на навчання окремих із цих іноземців за 1100 доларів, у 1995 році на Ігоря Галицького не подіяли. Як не подіяло на нього і те, що урядова постанова не зобов’язує університети вимагати з іноземців 1500 доларів за рік навчання, а рекомендує поступово вийти на цей рівень. Звичайно, я тоді опротестував висновки комісії, очолюваної Ігорем Галицьким, і мій протест обласним управлінням КРУ був підтриманий. Цей епізод я описав у своїй четвертій книзі «Рік поза політикою, або вінницький детектив» (с. 278–281) цієї моєї історико-публіцистичної серії. На цих же сторінках описано і те, як наші шляхи з Ігорем Галицьким перетнулись вдруге у січні 1996 року, коли він, уже як керівник солідної за складом комісії КРУ, знову з’явився, тепер уже з комплексною перевіркою, до нашого університету. Серед членів цієї комісії була і ревізор Тетяна Радзієвська, стосовно якої мені ще після попереднього її приходу до університету вдалося довести її керівництву, що вона складає акти перевірки з порушенням чинного законодавства. Тож я опротестував її включення до складу комісії, очолюваної Ігорем Галицьким. Він же намагався переконати своє начальство у тому, що я неправий. Але мною були наведені такі незаперечні факти, що керівники обласного КРУ змушені були відкликати з комісії Тетяну Радзієвську. Оскільки ми до цієї перевірки добре підготувались, то нічого серйозного «накопати» в університеті комісії, очолюваній Ігорем Галицьким, тоді так і не вдалося. І, на мій погляд, ще тоді він задумав рано чи пізно щось в університеті «накопати», аби помститись за два попередні «проколи».

А через 5 років наші шляхи з Ігорем Галицьким знову перетнулись — у травні 2001 року ревізори Васильченко Л. П. і Марущак Л. В. з Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області з порушенням чинного законодавства нарахували нашому університету штраф у розмірі 65 тисяч гривень, який ми оскаржили у суді. І тоді на засідання суду разом з ревізорами ходив і заступник обласного керівника цієї інспекції Ігор Галицький. Суд ми виграли, а штрафні санкції ревізорів з інспекції по контролю за цінами були скасовані. Початок цих подій, які розгортались досить повільно, мною описаний у книзі «Час сподівань» (с. 345–363), а закінчення — у книзі «Перші підсумки» (с. 64–69).

І ось тепер, уже в році 2009-му, наші шляхи з Ігорем Галицьким знову перетнулись, адже це за його вказівкою — нині керівника Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області — ревізори Ульянко О. В. та Грубар І. В. склали акт перевірки, згідно з яким від університету незаконно вимагається перерахувати до бюджету майже мільйон гривень, незважаючи на наше письмове звернення до цього керівника, в якому було вказано, що ревізори діють, порушуючи закон.

Як бачите, і методи накладання штрафу з порушенням чинного законодавства і небажання звертати увагу на законні доводи оштрафованих у Ігоря Галицького за останні 14 років не змінились. Хоча може він тому і досяг таких службових висот, що, вибиваючи штрафи, не переймався тим, чи у законний спосіб він цього досягав.

Постскриптум 1: 24 лютого 2009 року в університет надійшов «Припис від 07.02.2009 р. № 01-14-4/9 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін», підписаний І. А. Галицьким, О. В. Ульянко та І. В. Грубар. У цьому приписі, який надійшов з запізненням на 10, днів по відношенню до встановленого чинним законодавством терміну, нам запропоновано повернути студентам ті кошти, які ми включили в плату за проживання в гуртожитку по статті компенсації за знос будівель гуртожитків. В кінці припису вказано, що, якщо ми протягом місяця не виконаємо цей припис, то вони подадуть в адміністративний суд для стягнення з керівників університету штрафу за невиконання припису.

Порадившись з начальником юридичного відділу унiверситету Оленою Андрощук, я вирішив ніяк на припис не реагувати, а коли Держінспекція з контролю за цінами у Вінницькій області подасть до адміністративного суду позов до мене з вимогою накласти штраф, ось тоді я і опротестую зустрічним позовом їхній припис, як виписаний з порушенням чинного законодавства. До речі, навіть у цьому приписі вони вказують на порушення нами закону «Про прибуток підприємств», що ще більше переконує мене у тому, що усі контролери, які поставили свої підписи під цим приписом, є елементарно юридично неграмотними, оскільки не розуміють, що до бюджетної неприбуткової організації не можна застосовувати закон, яким регулюється ціноутворення суб’єктами підприємницької діяльності.

Цього ж дня мені зателефонував ректор Одеського національного політехнічного університету Валерій Малахов і повідомив, що їхня одеська інспекція з контролю за цінами запропонувала йому заплатити штраф у півтора мільйони гривень за завищення, на їх думку, вартості проживання студентів у гуртожитках, але його юристи довели інспекторам незаконність цієї вимоги, тож претензії до ОНПУ з боку контролерів за цінами уже знято. Мабуть, одеські контролери за цінами усе-таки або розумніші, або грамотніші за вінницьких.

Постскриптум 2: 2-го березня 2009 року до канцелярії університету завітала ревізор О. В. Ульянко і принесла рішення Державного інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області за підписом його керівника Ігоря Галицького від 09.02.2009 р., яким від університету вимагалось повернути до бюджету 330 тисяч гривень, які ревізори вважають отриманими від проживаючих в гуртожитках незаконно та сплатити 660 тисяч гривень штрафу за «порушення» цінової політики, зафіксовані в економічно і юридично безграмотному акті, складеному ревізорами О. В. Ульянко та І. В. Грубар. І це, незважаючи на те, що Галицькому в нашому «Запереченні» на цей акт надані були і докази порушень чинного законодавства, допущені його ревізорами при складанні акту ревізії, і наведені усі статті чинних законів, якими вони зобов’язані були керуватись під час цієї ревізії, і усі статті чинних законів, які вони порушили, складаючи свій акт. Отримавши цього листа, я одразу ж віддав розпорядження начальнику юридичного відділу університету Олені Андрощук готувати позов до суду.

Постскриптум 3: Після кількох судових засідань за позовом університету до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області 21 травня 2009 року суддя Вінницького окружного адміністративного суду Володимир Аліменко оголосив Постанову, згідно з якою накладений інспекторами з контролю за цінами штраф на університет скасовувався як такий, що накладений незаконно, оскільки ревізори перевіряли те, що не є їхньою компетенцією, і використовували при цьому нормативні акти, які на такі бюджетні освітні організації, як університет, не розповсюджуються.

Постскриптум 4: у понеділок 1-го червня до університету надійшов лист із Києва з Державної інспекції з контролю за цінами за № 200/6-6/2131, відправлений 29.05.09 р. за підписом заступника начальника інспекції Прилипко І. О. Цим листом центральне відомство з контролю за цінами ставило мене до відома, що воно вважає накладення їхніми вінницькими ревізорами на наш університет штрафних санкцій законними. Це могло означати одне з двох — або вінницькі ревізори не поставили до вiдома своїх київських керівників про Постанову Вінницького окружного адміністративного суду, якою ці штрафні санкції скасовані як такі, що накладені з порушенням чинного законодавства, або київські керівники вінницьких ревiзорів вирішили боротись «за честь мундира» до «останнього патрона» і вслід за цим листом потрібно очікувати подання вінницькими ревізорами апеляції на рішення суду.

А уже наступного дня, отримавши з Вінницького окружного адміністративного суду оригінал рішення за нашим позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, я надіслав до її київського керівництва листа такого змісту:

Заступнику начальника Державної
інспекції з контролю за цінами
Прилипко І. О.

Відповідь на лист
№ 200/6-6/2131
від 29.05.09

У відповідь на Ваш лист № 200/6-6/2131 від 29.05.09 р., яким Ви підтверджуєте правомочність рішення Державної інспекції по контролю за цінами у Вінницькій області про стягнення з Вінницького національного технічного університету 992 000 гривень, надсилаю Вам копію Постанови Вінницького окружного адміністративного суду, якою це рішення скасоване як протиправне, оскільки прийняте з порушенням чинного законодавства.

У зв’язку з цим я, як офіційний радник Прем’єр-міністра України, раджу Вам звернути увагу на недостатню кваліфiкацію як працівників Вашої інспекції у Вінницькій області, так і тих працівників центрального апарату, які готували Вам на підпис проект направленого до нас листа. Принагідно, звертаю Вашу увагу також і на те, що наслідком некваліфікованих рішень такого роду є зниження довіри організацій і громадян не лише до Державної інспекції з контролю за цінами, але і до органів влади взагалі.

Ректор ВНТУ,
Засл. діяч науки і техніки України,
академік АПНУ, д. т. н., проф.
Б. І. Мокін

Додаткок: копія Постанови Вінницького окружного адмінiстративного суду по справі № 2-а-1333/09/0270 від 21.05.2009 р. на 10 сторінках