10 лютого я подався до Києва на запрошення Голови асоціації ректорів вищих технічних навчальних закладів України (АР ВНТЗУ), ректора НТУУ «КПІ» Михайла Згуровського, для участі у спільному засіданні АР ВНТЗУ та Української федерації інформатики (УФІ), яку очолює директор Інституту кібернетики НАНУ Іван Сергієнко і яка нещодавно створена на громадських засадах.

Засідання, що проходило в залі Ученої Ради НТУУ «КПІ», тривало з 10-ї години ранку до 13-ї години 30 хвилин, і присвячене воно було розгляду трьох питань — підсумкам роботи УФІ за 2004 рік з огляду на перспективу вступу до CEPIS, стратегії УФІ щодо розвитку в Україні міжнародної програми ECDL, а також стану та проблемам організації наукових досліджень в університетах Міністерства освіти і науки України.

Вели засідання Михайло Згуровський та Іван Сергієнко. Нагадаю, що обидва вони є академіками НАНУ, Іван Сергієнко є ще й академіком-секретарем відділення інформатики НАНУ, а Михайло Згуровський — головою Українського відділення Міжнародної академії наук вищої школи (УВ МАН ВШ). До речі, я є членом президії УВ МАН ВШ.

В засіданні взяли участь голова підкомітету з питань науки та інновацій Комітету з питань освіти і науки Верховної Ради України комуніст Михайло Родіонов (до речі, за часів СРСР колишній секретар парткому Київського політехнічного інституту), в. о. першого заступника міністра освіти і науки України Андрій Гуржій та віце-президент CEPIS Генріх Майєр.

Що я виніс з цього засідання для себе?

Одразу ж відзначу, що стосовно останнього питання, присвяченого проблемам організації наукових дослiджень, то у мене склалося враження його «галочковості». Адже приймати звернення до уряду і Верховної Ради України, щоб вони при перегляді бюджету-2005 повернули нашому міністерству для розвитку науки вилучені при затвердженні 80 мільйонів гривень, в умовах, коли не вистачає 24 мільярдів гривень для соціального забезпечення населення на рівні кінця минулого року, — це утопія.

Але обговорення двох інших питань, пов’язаних з УФІ, її вступом до CEPIS та участю у програмі ECDL, мені були цікавими.

Я нагадаю, що CEPIS — це латинська абревіатура «Ради Європейських професійних товариств інформатики», а ECDL — це аналогічна абревіатура «Європейського стандарту комп’ютерної грамотності».

Із виступу Івана Сергієнка я зрозумів, що Українська федерація інформатики уже встала на ноги, і на черзі її вступ до Ради Європейських професійних товариств інформатики.

Але цієї мети УФІ не досягти, якщо її членами не буде виконано відкритий проект «Стратегія розвитку в Україні інформаційного суспільства та суспільства, що ґрунтується на знаннях». І на порядку денному стоїть залучення якомога більшої кількості членів до УФІ і долучення їх до виконання цього відкритого проекту.

Виявляється, що уже 8 університетів включились до програми ECDL і отримали сертифікати регіональних центрів тестування на комп’ютерну грамотність, шість із яких на Сході і Півдні України — у Харкові, Донецьку, Луганську, Дніпропетровську, Запоріжжі і в Криму, один у Києві і один у Закарпатті. В інших регіонах України таких центрів ще немає.

Тож ще у Києві я прийняв рішення про вступ нашого університету до УФІ і приєднання як до відкритого проекту, так і до програми ECDL. І хоча вступний внесок до УФІ коштує 5 тисяч гривень і щорічний теж 5 тисяч гривень, я постараюсь переконати членів ректорату на засіданні 14 лютого у доцільності цих і інших витрат, пов’язаних з отриманням сертифікату центру тестування по програмі ECDL. Адже посвідчення про успішне тестування у такому центрі за цією програмою визнається в усіх 90 країнах, які уже є членами CEPIS. Тож в Інституті другої вищої освіти на факультеті перепідготовки з економіки і комп’ютеризації, доклавши певних зусиль і витративши певні кошти, ми зможемо уже в цьому році розпочати підготовку студентів 5-го курсу за програмою ECDL і тестування з видачею разом з дипломом спеціаліста і сертифіката програми, що суттєво додасть нам іміджу в очах випускників шкіл і приведе їх на навчання саме до нас.

І, на мій погляд, ті ректори, які з якихось причин не відгукнулись на запрошення Михайла Згуровського і не взяли участь у цьому спільному засіданні УФІ та АР ВТНЗУ, вчинили необачно, оскільки відомо, що лише той керівник здатен керувати ефективно, який вчасно отримує необхідну інформацію.