11 лютого, у п’ятницю, віце-прем’єр-міністр Роман Безсмертний представив громадськості Вінниччини, яка зiбралась о 12 годині 30 хвилин в актовій залі Вінницької обласної телерадіокомпанії, нового голову обласної державної адміністрації Олександра Домбровського, який до наступного засідання міської ради одночасно продовжуватиме виконувати і обов’язки мера Вінниці.

Актова зала була переповненою, люди стояли навіть у проходах. Я примостився в кутку другого ряду, зайнятого журналістами.

Президію зібрання склали семеро — крім Романа Безсмертного і Олександра Домбровського місця на сцені зайняли також троє народних депутатів від Вінниччини: Катеринчук, Мельник і Скомаровський, голова обласної ради Юрій Іванов та секретар міської ради Козак, який приступив до виконання обов’язків міського голови.

Відкрив зустріч Роман Безсмертний, який протягом 15 хвилин повторив стандартний нинішній набір президентських аргументів, пожурив вінничан за те, що вони займають 23 місце в Україні серед 25 регіонів по рівню зарплати, і висловив надію, що з новим губернатором Олександром Домбровським справи області підуть на краще.

Після Романа Безсмертного протягом 15 хвилин говорив Олександр Домбровський. Він подякував Президенту України Віктору Ющенку за довіру і запевнив присутніх, що докладе максимум зусиль, аби виправити кризову ситуацію в області. А що вона дійсно є кризовою говорить хоча б те, що в області має місце заборгованість по зарплаті у розмірі 47 мільйонів гривень.

Основною родзинкою виступу Олександра Домбровського була заява про майбутнє призначення усіх своїх заступників і голів райдержадміністрацій зі 100-денним випробувальним терміном. Через 100 днів усі звітуватимуть про виконання поставлених перед ними задач, і за результатами цих звітів вони або будуть призначеними на постійно, або підуть у відставку.

Через 35 хвилин зібрання закінчилось, і усі розійшлися.

Я поважаю випускника нашого університету Олександра Домбровського, підтримував його на виборах міського голови, але був здивований, почувши про його призначення губернатором. Адже він ще не встиг себе помітно проявити на посаді мера Вінниці, а тут такий кар’єрний злет! Щоб хто не говорив, але голова облдержадміністрації — це, фактично, регіональний президент.

За два з половиною роки головування Олександра Домбровського у місті не запрацював жоден зі збанкрутілих заводів, не поліпшилась робота водоводів, тепломереж, електротранспорту та ЖЕКів, повільно і неякісно відновлюється розбита проїжджа частина вулиць. Ніяк не добіжить кінця процес упорядкування стихійних базарів та розподілу маршрутів між приватними перевізниками, місто живе у постійному страху очікування відключення від газової магістралі.

І не здійснивши корінного перелому в справі поліпшення життєзабезпечення міста, Олександр Домбровський став губернатором однієї із самих проблемних областей України, характерною особливістю якої є зруйновані цукрова та спиртова промисловості і зруйноване сільське господарство.

На мій погляд, більш доцільним було повернення у губернаторське крісло народного депутата Миколи Мельника. Його стиль керівництва є дещо хаотичним, але він краще розуміється саме на тих питаннях, які для області є одночасно і найголовнішими, і найболючішими.

Але президент України зробив свій вибір, і нам не залишається нічого іншого, як побажати Олександру Домбровському успіхів і кожному на своєму місці докласти максимум зусиль, аби допомогти йому у цьому.

Повертаючись до університету після інавгурації Домбровського, я почув з автомобільного приймача приємну для себе новину — колишнього міністра освіти і науки Василя Кременя, до якого я ставлюся з великою повагою, президент України призначив першим заступником Державного секретаря України Олександра Зінченка. Уже під’їжджаючи до університету, я підключився до інтерв’ю, яке у радіоефірі каналу «Ера» давав міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко.

Перше, що кинулось у вічі, це зміна його акцентів стосовно проведених у вітчизняній освіті реформ. Він уже не наполягав на негайному припиненні цих реформ, як це звучало з його уст раніше, а запропонував спочатку вивчити відношення до реформ батьків і дітей, а уже потім приймати по них рішення. Стала більш толерантною і його позиція по відношенню до західноєвропейських освітніх стандартів. Але прозвучали і такі відповіді на запитання, з яких стало ясно, що в деяких проблемах вищої освіти він ще не розібрався. Щоб не бути голослівним, я наведу такий приклад. На запитання слухача, чи справедливо те, що його син, який вчився у школі добре, пішовши на роботу у комерційну структуру, зарахований на заочне навчання в університеті за контрактом, а син його знайомого, який навчався у тому ж класі гірше, пішовши на роботу у державну організацію, зарахований на безкоштовне заочне навчання в тому ж університеті за держзамовленням, міністр відповів, що це несправедливо, і що це самоуправство ректорів.

Така відповідь міністра свідчить про те, що з усіма нормативними документами з вищої освіти він ще не ознайомився, а тому не знає, що на заочну форму навчання за державним замовленням університети зобов’язані приймати лише тих, хто працює на підприємствах і в організаціях державної форми власності. І тепер ректори через його необізнаність змушені будуть відбиватись від тисяч студентів-контрактників заочної форми навчання, що працюють в комерційних структурах чи не працюють ніде, бажаючих перейти на безкоштовне навчання за державним замовленням, хоча на їхню підготовку держава замовлення не робила, а лише дозволила університетам їх навчати за власні кошти чи кошти спонсорів.

Постскриптум 1: ознайомившись по матеріалах, опублікованих протягом лютого в «Дзеркалі тижня», з короткими політичними та кар’єрними біографіями усіх новоспечених губернаторів областей та членів уряду, я суттєво зменшив долю скепсису у своєму відношенні до призначення на губернаторську посаду у нашій області Олександра Домбровського, оскільки він, на відміну від деяких інших осіб, призначених губернаторами, принаймні, не є акулою бізнесу, не збивав на смерть нікого своїм автомобілем, не був науковим керівником у когось із вищого керівництва державою, не був донедавна приятелем і радником Туркменбаші, не отримував заочний диплом у Ківалова, маючи до цього відрахування за неуспішність і пропуски сесій, і має суттєво більший тезаурус знань в питаннях життєзабезпечення області та менеджменту, ніж учитель історії.

Постскриптум 2: через кілька днів засоби масової інформації повiдомили про перші кадрові призначення Олександра Домбровського, серед яких мене, звичайно, найбільше зацікавило те, що заступником губернатора з гуманітарних питань призначено Івана Гамрецького, який поки що є одночасно і головою обласної профспілки освітян.

Я глибоко поважаю Івана Степановича і як фахівця, що добре знає проблеми освіти та науки, і як людину чесну і порядну, тож його призначення на посаду, якій підпорядковане і обласне управління освіти та в частині взаємодії з місцевими органами влади і ректори університетів, мене порадувало. Тепер у мене не буде більше внутрішнього настрою проти участі в нарадах керівників закладів освіти, які періодично проводитиме заступник голови облдержадміністрації з гуманітарних питань.