У минулому році наш університет у складі консорціуму, до якого увійшли також Черкаський національний університет, Київський міжнародний університет лінгвістики і права, Студентська рада при Президенті України, Асоціація студентів Англії та Північної Ірландії, а також університет із французького міста Дюнкерк, виграв на конкурсі у Брюсселі проект по програмі Tempus-Tacis по розвитку студентського самоврядування.

Загальним керівником проекту було затверджено ректора Черкаського національного університету професора Анатолія Кузьмінського, який у той час був довіреною особою кандидата у президенти Віктора Януковича. Від нашого університету керівниками нашої частини проекту, яка складала його левову частку, було затверджено проректора з виховної роботи і гуманітарної політики професора Тамару Буяльська та директора Інституту інтеграції навчання з виробництвом доцента Віктора Мізерного.

Усю попередню організаційну роботу по представленню нашого проекту на конкурс у зв’язку з довготривалою хворобою професора Буяльської та участю у виборчій кампанії професора Кузьмінського виконав доцент Віктор Мізерний, який активно залучав до створення проекту протягом половини року свою дочку, студентку тоді ще третього курсу Інституту менеджменту Женю Мізерну, яка вільно володіє англійською мовою, та мого сина, наукового співробітника і аспіранта-заочника Олександра Мокіна — члена Ради молодих спеціалістів університету. Переклав на англійську мову увесь багатосторінковий проект завідувач кафедри технічного перекладу доцент Микола Прадівляний.

Нагадаю, що жоден університет, який входить до консорціуму, створеного для виконання виграного проекту, не витрачає жодної гривні власних коштів на реалізацію програми цього проекту — усі витрати покриваються за рахунок гранту, який надається для виконання проекту із бюджету ЮНЕСКО. Але і заробити на виконанні проекту теж не можна, оскільки витрати здійснюються лише на заходи, передбачені затвердженим у Брюсселі кошторисом. Усіма грішми, виділеними на виконання проекту, розпоряджається західноєвропейський університет-контрактер, який попередньо оплачує і вартість проживання в готелях, і транспортні витрати, і витрати на харчування, і витрати на екскурсії, і витрати на публікацію результатів, і поштові витрати та витрати на придбання обладнання, необхідного для виконання проекту. І лише при наявності документів, які засвідчують усі витрачені суми, та їх відповідності статтям кошторису, комісія у Брюсселі приймає в університету-контрактера фінансовий звіт після виконання проекту. І будь-які перевитрати погашаються за рахунок університета-контрактера. Тож виконавцям проекту розжитись дармовими грошима на сувеніри родичам і друзям можна, лише зекономивши на харчуванні. Але суттєво зекономити не вдається, оскільки витрати на харчування плануються у кошторисі по мінімуму для країни перебування. Інших статей доходу від проекту немає.

Згідно з програмою проекту, в період з 10 по 24 травня нинішнього року делегація авторів проекту з української сторони у складі 10 осіб зобов’язана була відвідати Дюнкерк і Лондон для вивчення питань студентського самоврядування в університетах Франції та Англії. До складу делегації повинні були увійти по 3 особи від Києва та Черкас і 4 особи від Вінниці, оскільки зміст проекту у Вінниці і розроблявся.

Від нашого університету до складу делегації були включені розробники проекту — студентка 4-го курсу Євгенія Мізерна та науковий співробітник Олександр Мокін, а також керівник нашої частини проекту — проректор Тамара Буяльська та член Студентської ради при Президентові України, аспірант 1-го року навчання Валентин Грабко.

І хоч до складу делегації від Черкас входив формальний керівник проекту колишній ректор ЧНУ Анатолій Кузьмінський, якого його помаранчева частина студентів змусила ще у березні піти у відставку з посади ректора, фактично координував усі дії нашої делегації із Вінниці по телефону директор ІнІНВ Віктор Мізерний. Він же на запрошення французів і англійців в період з 20 по 29 травня разом з куратором проекту від Міжнародного університету лінгвістики і права, проректором з міжнародних зв’язків, професором Самотокіним та координатором проекту від фірми «АГНОС», яка забезпечувала пошук іноземних партнерів, Андрієм Сидоренком, теж побував у Лондоні та Дюнкерку на підведенні підсумків роботи української делегації і постановці задач на наступний період роботи по проекту.

Повинен був у період з 20 по 29 травня поїхати до Лондона і Дюнкерка і я, як ректор університету, на команду якого випав основний тягар виконання проекту. Але я замість себе послав проректора з навчальної роботи, професора Василя Леонтьєва. Мотивував на ректораті я це рішення так: по-перше, Леонтьєв є єдиним із вищих керівників університету, який ще ні разу не їздив у складі університетських делегацій за кордон, а по-друге, оскільки у цій делегації один Мокін (Олександр) уже є, якого замінити не можна, тому що він входить у число авторів проекту, то недоцільно їхати мені, аби не давати привід моїм недругам і недружнім ЗМІ лишній раз тріпати моє прізвище на їхніх сторінках у негативному контексті.

Враження у членів нашої делегації після відвідин французьких університетів у Дюнкерку та Лілі виявилися не надто позитивними, оскільки французькі студенти і в питаннях студентського самоврядування просунулись не набагато далі нас, і англійську мову, якою володіли члени нашої делегації, відмовляються учити і вживати, і про Болонський процес створення єдиного європейського освітнього простору практично ще нічого не чули і чути не бажають — вони вважають себе самодостатніми і в організації навчального процесу, і в мові навчання та спілкування, і нічого нового вносити у своє університетське життя не хочуть.

Зате відвідини нашою делегацією університетів у Кембріджі та Бірмінгемі привели їх у захоплення. У цих відомих англійських університетах вони дійсно побачили студентське самоврядування в усій його повноті і красі. Цілі корпуси у цих університетах належать органам студентського самоврядування, які знаходять студентам масу робочих місць, на яких вони можуть заробити собі на життя чи дозвілля, працюючи лише по кілька годин у день в зручний для кожного студента час. Але слід зауважити, що в усіх цих органах студентського самоврядування основні скрипки грають не нинішні студенти, а студенти колишні, які після закінчення унiверситету посіли місця керівників різноманітних органів студентського самоврядування та фірм, створених при цих органах. Студенти ж нинішні лише входять до складу дорадчих органів при керівниках студентського самоврядування з правом висувати ідеї або ставити вимоги.

Звичайно, багато вражень отримали члени нашої делегації і від самих Франції та Англії, і від екскурсій по Парижу та Лондону, від Ейфелевої башти та Біг Бену, від відвідин засідання англійського парламенту, від поїздки з Франції до Англії тунелем під Ламаншем, від Лондонського метро та від спілкування з англійськими студентами.

А тепер протягом червня членам нашої делегації необхідно на основі побаченого і почутого в Англії та Франції створити методичний посібник по організації студентського самоврядування в Україні, адекватного європейському, і провести семінар для представників студентського самоврядування з інших українських вузів, які не входять у наш консорціум.

Крім того, нам необхідно в одному із приміщень Головного корпусу облаштувати Центр студентського самоврядування на кшталт європейських в рамках виконання проекту по програмі Tempus-Tacis, для чого це приміщення треба спочатку красиво відремонтувати і виготовити відповідні меблі, а потім встановити усе те обладнання, яке виділено нашому університету згідно з програмою та кошторисом проекту і яке уже знаходиться в дорозі з Європи до України.

Тобто — «Любиш кататися, люби і санки возити!»

А наступна наша делегація поїде до Англії у жовтні нинішнього року та до Франції у березні 2006 року. Це уже будуть інші люди, які залучатимуться в процесі виконання проекту із числа активістів студентського самоврядування та молодих викладачів із числа кураторів та заступників деканів з виховної роботи.