За станом на сьогодні — четвер 29 вересня 2005 року нещодавно призначений прем’єр-міністр України Юрій Єхануров майже завершив формування нового Кабінету Міністрів.

Свої посади зберегли 13 міністрів минулого уряду, а саме: Роман Безсмертний (віце-прем’єр по роботі з регіонами), В’ячеслав Кириленко (піднявся з міністра праці до віце-прем’єра з гуманітарних питань — замість Томенка), Олександр Баранівський (агрополітика), Анатолій Гриценко (оборона), Павло Ігнатенко (охорона навколишнього середовища), Юрій Луценко (внутрішні справи), Станіслав Ніколаєнко (освіта), Юрій Павленко (молодіжна політика), Віктор Пинзеник (фінанси), Іван Плачков (енергетика), Борис Тарасюк (закордонні справи), Віктор Тополов (вугілля), Володимир Шандра (промисловість).

А новими міністрами уже стали: Станіслав Сташевський (перший віце-прем’єр — замість Кінаха), Віктор Балога (надзвичайні ситуації — замість Жванії), Віктор Бондар (транспорт — замість Червоненка), Богдан Буца (міністр Кабміну — замість Крупка), Павло Качур (будівництво — у минулому уряді цього міністерства не було), Іван Сахань (праця — замість Кириленка, який пішов на підвищення), Арсеній Яценюк (економіка — замість Терьохіна).

На даний час не призначено ще міністра культури (замість Білозір), міністра охорони здоров’я (замість Поліщука) і міністра юстиції (замість Зварича).

Нагадаю, що віце-прем’єр Олег Рибачук ще раніше став Головою секретаріату президента держави (замість Державного секретаря Олександра Зінченка), а Анатолій Кінах — секретарем РНБОУ (замість Петра Порошенка).

Як бачимо, у новому складі Кабінету Міністрів України разом із прем’єр-міністром Юрієм Єхануровим буде 11 нових облич і 13 облич із уряду Юлії Тимошенко.

Зрозуміло, що Кінаха «пішли» з уряду, аби унеможливити у майбутньому перенесення полемік між прем’єр-міністром та першим віце-прем’єром з урядових кабінетів у ЗМІ, як це мало місце у взаємовідносинах між Анатолієм Кириловичем та Юлією Володимирівною. Але у владі Анатолій Кінах залишився, перемістившись на досить вагому посаду секретаря РНБОУ. Залишився у владі і Олег Рибачук, перемістившись на більш вагому посаду голови секретаріату президента держави.

Тож, фактично, разом з Тимошенко пішли з уряду лише Томенко, Крупко і Терьохін, а з секретаріату президента держави, СБУ і КРУ — Зінченко, Турчинов і Сивульський. Разом з Порошенком пішли з владних структур Третьяков (секретаріат президента), Жванія (уряд), Червоненко (уряд) і Скомаровський (митниця).

Що ж стосується Білозір, Зварича і Поліщука, то вони, на мій погляд, не потрапили до нового уряду не тому, що є причетними до протистояння Тимошенко з Порошенком, а внаслідок викликаних їхніми рішеннями збурень у суспільстві (згадаймо, маніфестації працівників культури, об’єднання «Пора» на стадії перетворення у партію та студентів медичних університетів).

Залишивши Віктора Пинзеника міністром фінансів та підсиливши його в новому уряді міністром економіки Арсенієм Яценюком, який виконував обов’язки Голови Національного банку України під час виконання головним банкіром держави Сергієм Тигіпком обов’язків начальника виборчого штабу Віктора Януковича, Президент України Віктор Ющенко, фактично, визнав фінансову політику відставленого уряду ефективною і домінантною для уряду нового.

Відставка ж самої Юлії Тимошенко та міністра економіки Сергія Терьохіна є свідченням незадоволення президента держави економічною складовою роботи її уряду, що не дивно, якщо згадати недавні стрибки цін на м’ясо, цукор і бензин та падіння інвестиційної привабливості країни, викликаної реприватизаційними процесами, ініційованими Юлією Володимирівною.

Негативну реакцію соратників Юлії Тимошенко на її відставку ми уже знаємо, реакцію Петра Порошенка, який, не зважаючи на відставку, залишається соратником Віктора Ющенка, ми теж уже знаємо. А ось якою буде реакція таких відправлених у відставку соратників Віктора Ющенка як Жванія і Червоненко, перший із яких під час Помаранчевої революції забезпечував безпеку людей на Майдані, а другий — безпеку самого Віктора Андрійовича, поки що нам не відома. Хоча можна припустити, що, призначивши замість Червоненка мінiстром транспорту і зв’язку його першого заступника 29-річного Бондара, Віктор Ющенко з відставленим міністром порозумівся. А ось чи враховує інтереси відставленого міністра з питань надзвичайних ситуацій Жванії призначення на його місце закарпатського губернатора Балоги, поки що невідомо. І чи витримується проголошений Віктором Ющенком і підтриманий Юрієм Єхануровим принцип розмежування влади і бізнесу при формуванні нового уряду з огляду на призначення міністром Віктора Балоги, поки що теж неясно.

Які ж проблеми одразу ж встануть у повний зріст перед прем’єр-міністром Юрієм Єхануровим?

По-перше, це відновлення довіри до влади. Адже за попереднього уряду виросли ціни на бензин, на цукор і на м’ясо на фоні обіцянок урядовців, що цього не станеться, а, якщо і станеться, то не надовго, після чого вони повернуться знову до попередніх рівнів. А маємо стале підвищення цін, і не проглядаються навіть тенденції до їх зниження. До того ж селян попередній уряд закликав притримати урожай зерна і пообіцяв заплатити за нього більше 600 гривень за кожну тонну. А нині, не маючи державних закупівель, які державі не має за що робити, селяни, щоб розрахуватись за взяті у банках кредити, змушені продавати посередникам зерно по цінах, порядку 400 гривень за тонну, що робить селянські господарства банкрутами, а їх власників перетворює у людей, які більше нікому і ні в що не вірять.

По-друге, це розв’язання проблеми поставок газу із Росії за раніше встановленими договірними цінами, які сьогодні є уже не лише втричі нижчими за світові, за якими Росія продає газ країнам Західної Європи, але і нижчими за ціни, за якими російський «Газпром» продає газ російському бізнесу. У цій же проблемі важливою складовою постають переговори з «Газпромом» про збереження натуральної форми оплати за транзит російського газу у Європу українськими газопроводами у вигляді поставок газу для споживання в Україні на тих же умовах, які були встановлені попередніми урядами України і Росії при підписанні довгострокових договорів з закінченням дії після 2010 року.

Як на мене, то чим раніше ми перейдемо на оплату російського газу за світовими цінами, тим швидше станемо дійсно незалежною державою і тим ефективніше і економніше будемо використовувати куплений газ та розроблятимемо і впроваджуватимемо енергозберігаючі технології та альтернативні види енергоресурсів. Хоча я свідомий того, що чим швидше протікатиме цей процес, тим він буде боліснішим. Однак, варто пам’ятати, що його розтягування у часі — це і розтягування болі.

Третьою нагальною проблемою для Юрія Єханурова буде пошук джерел покриття майже 10-мільярдного дефіциту бюджету — 2005, який планувалось покрити за рахунок надходжень від приватизації об’єктів державної власності, на що після усього того, що ось уже більше ніж півроку твориться навколо «Криворіжсталі», Нікопольського феросплавного заводу та Сіверськодонецького «Азоту», розраховувати важко.

Четвертою проблемою постане відновлення довіри інвесторів, які, налякавшись процесів реприватизації, розпочатих попереднім урядом, не лише припинили вкладення інвестицій в українську економіку, а і тишком-нишком уже вивезли частину своїх прибутків від вкладів за український економічний кордон і продовжують вивозити.

П’ятою проблемою уряду стане така корекція внесеного до парламенту проекту бюджету-2006, яка знайде підтримку не менше, ніж у 226 народних депутатів, не викличе розчарування в народі і у президента держави і задовольнить ті політичні сили, які сьогодні проголосили про підтримку цього уряду.

Перелік проблем, що постануть перед урядом Юрія Єханурова, можна продовжувати ще довго, але я обмежусь цими п’ятьма, оскільки саме вони визначатимуть, як довго йому вдасться проіснувати.

Постскриптум 1: Виступаючи 29 вересня у Дніпропетровську перед журналістами, Юрій Єхануров запевнив, що він зупинить процеси реприватизації, які руйнують інвестиційний клімат в Україні, що він проводитиме політику переговорів з тими, хто недоплатив під час приватизації за приватизовані об’єкти, на предмет доплати до справжньої ціни цих об’єктів, що і бізнесменів заспокоїть і сприятиме відновленню справедливості по відношенню до держави, якій було недоплачено під час приватизації.

На мій погляд, це правильний крок. Ну, яка тепер уже різниця, хто є власником того, чи іншого об’єкту? Головне, щоб підприємство ефективно працювало, платились гарні зарплати працівникам, вчасно сплачувались усі податки державі і вкладались кошти на його модернізацію і розвиток. І мені, як пересічному громадянину, абсолютно байдуже, хто буде власником такого ефективного підприємства — Ахметов, Пінчук, Порошенко чи Червоненко.

Постскриптум 2: 7-го жовтня Президент України Віктор Ющенко призначив міністром юстиції народного депутата Сергія Головатого, який уже колись обіймав цю посаду в уряді Павла Лазаренка і який пройшов до Верховної Ради по списку блоку Юлії Тимошенко. До речі, Сергій Головатий і був тим єдиним представником блоку БЮТ, який проголосував за призначення Юрія Єханурова прем’єр-міністром при його першому невдалому висуненні і який був виключений зі складу цієї депутатської фракції після такого голосування.

Після призначення Сергія Головатого на посаду міністра юстиції в уряді Юрія Єханурова залишилась вакантною лише посада міністра охорони здоров’я, оскільки кілька днів тому президент держави своїми указами призначив на посаду віце-прем’єр-міністра з питань агропромислового комплексу Юрія Мельника, який був заступником міністра в уряді Віктора Януковича, та на посаду міністра культури і туризму Ігоря Ліхового, який до цього призначення обіймав посаду директора музею Тараса Шевченка у Каневі.

Постскриптум 3: 12-го жовтня Президент України Віктор Ющенко завершив формування уряду Юрія Єханурова, призначивши своїм указом на посаду міністра охорони здоров’я свого радника Юрія Поляченка, який є сином іншого президента — холдингу «Київміськбуд» — Володимира Поляченка, Героя України.