У понеділок 28 листопада мій настрій упродовж усього дня був піднесеним. Цьому сприяли одразу декілька подій.

Уже з вранішніх радіоновин я довідався, що та яскрава фотолистівка-запрошення до ресторанів Макдональдсу на святкування 27 листопада дня народження Юлії Тимошенко є фальшивкою, до якої ні Юлія Володимирівна, ні її команда, ні керівництво Макдональдсу відношення не мали.

Витягнувши у неділю цю листівку із свого поштового ящика, я прочитав її зі здивуванням — ну навіщо це їй було потрібно зараз робити так масштабно, та ще й з використанням ресторанів Макдональдсу в різних містах України? Адже таке святкування дня народження лідера БЮТ саме зараз ні до чого, окрім зменшення кількості голосів на майбутніх парламентських виборах, поданих за цей політичний блок, не привело б. Та й сама листівка відштовхувала своєю аляпуватою яскравістю і невдалим підбором інтер’єру навколо портрету іменинниці. Її вигляд мені, як людині, що з симпатією відноситься до Юлії Тимошенко, зіпсував настрій у неділю на цілий день. Тож звістка про те, що усе це є фальшивкою, націленою на дискредитацію Юлії Тимошенко, одразу ж підняла мені настрій. Дещо здивувало те, що ці листівки були розповсюджені лише у Києві та Вінниці. Це наштовхнуло на думку, що якась політична сила, хоче ще міцніше вбити клин між Юлією Тимошенко і Петром Порошенком, а у підсумку — між блоком її імені та «Нашою Україною», намагаючись підказати усім нам, що саме тіньовий лідер Вінниччини стоїть за цією недружньою до неї акцією. Але я не вірю і думаю, що не лише я, у те, що такий розумний політик як Петро Порошенко, може опуститись до акцій подібного ґатунку. На мій погляд, тут проглядається та ж рука, яка створювала примітивну технологію, що мала місце на минулих президентських виборах, у відповідності з якою команді Віктора Ющенка приписувалась карта України з поділом громадян на три категорії.

Другою важливою подією цього понеділка став спеціальний випуск обласної газети «Вінниччина», який приніс вранці на засідання ректорату мій перший заступник професор Володимир Грабко, на двох повних сторінках якої розмістилась інформація про досягнення колективу нашого Вінницького національного технічного університету та інтерв’ю, яке взяв у мене голова обласної спілки журналістів Володимир Лисенко. Цей матеріал цифрами і фактами підтверджує провідні наукові позиції нашого університету не лише на Вінниччині, а і в Україні, від чого не може не покращати настрій у ректора.

А третьою важливою подією, якою мене порадував понеділок 28 листопада, став телефонний дзвінок опівдні мого старшого сина Віталія, який повідомив мені про позитивне рішення директора Інституту проблем моделювання в енергетиці НАНУ Віктора Федоровича Євдокимова, який одночасно є і головою докторської спецради у цьому інституті, про прийом до захисту докторської дисертації Віталія, який, до речі, щойно повернувся з Будапешту, де достойно представив Україну на міждержавному екологічному семінарі, зробивши доповідь англійською мовою з прекрасним ілюстративним матеріалом про розробку авторської геоінформаційної системи екологічного моніторингу у нашій державі.

Науковий семінар по попередньому заслуховуванню докторської дисертації Віталія, на якому визначатимуться опоненти і провідна наукова організація з зазначеної проблеми, професор Євдокимов призначив на 8 грудня. Якщо усе буде гаразд, то Віталій стане самим молодим доктором в галузі технічних наук, адже йому лише два місяці тому виповнився 31 рік. І я, звичайно ж, як батько, гордий від того, що маю такого розумного сина.