Мокін Борис Іванович
Мокін Борис Іванович
Головна сторінка  Громадська діяльність Публіцистика Друге дихання, або З чужої пісні слова не викинеш Розділи книги


Новорічні свята у цьому році проходять під знаком суворої полiтичної боротьби між партіями і блоками, котрі поставили собі за мету пробитись до Верховної Ради України на виборах, що відбудуться у березні. Станом на 6-е січня ЦВК уже зареєструвала 41 колективного учасника парламентських перегонів із 53 можливих. Усі, хто від цих блоків і партій виступають у ЗМІ, в один голос твердять, що в результаті виборів до Верховної Ради України повинні прийти політики-професіонали, і що саме у їхньому блоці чи партії таких переважна більшість.

5-го січня в одній із кімнат на 4-му поверсі нашого 4-го студентського гуртожитку загорівся холодильник, який мешканці цієї кімнати, що роз’їхались до батьківських домівок на 10-денні подаровані урядом новорічно-різдвяні канікули, забули відключити від мережі. Холодильник був старенький, випущений років з тридцять тому назад, а у минулому році завезений до гуртожитку батьком одного із мешканців кімнати. Холодильник загорівся о 17 годині 45 хвилин — це побачили двоє мешканців сусідніх кімнат —студенти Андрухов і Меть, які на різдвяні канікули залишились в гуртожитку попрацювати над курсовими проектами.

Відчувши запах диму з сусідньої кімнати, ці двоє хлопців відкрили двері до неї і побачили вогняні язики на холодильнику. На жаль, розхвилювавшись, хлопці не додумались скористатись гідрантом з шлангом чи вогнегасником, щоб за пару хвилин погасити пожежу, не давши їй навіть поживитись ніякими іншими речами в кімнаті окрім холодильника та того куска лінолеуму, на якому він стояв. Але, слава Богу, стривожені хлопці виключили автомат подачі електроенергії в секцію і повідомили чергову на першому поверсі про пожежу.

Чергова, особисто піднявшись на 4-й поверх і переконавшись, що хлопці кажуть правду, спустилась назад до свого робочого місця і зателефонувала до пожежників, котрі через 13 хвилин приїхали.

І тут почалися дива! Пожежники, які, одягнувши протигази і нічого не маючи в руках, вибігли на 4-й поверх гуртожитку, замість того, щоб, розмотавши шланг нашого гідранту або взявши наш вогнегасник, погасити пожежу, що ще не набрала сили, почали бігати по коридору і вибивати двері в усі кімнати поверху. Після того, як пожежники відкрили двері у коридор з кімнати, в якій уже тліла підлога, в коридор пішов дим. Цей дим через вибиті двері швидко розійшовся по сусідніх кімнатах. Побачивши, що дим пішов у кімнати, пожежники почали бігати по цих кімнатах і вибивати вікна для їх вентиляції.

Ця біготня пожежників з виламуванням дверей, від яких, до речі, на вахті були усі ключі, та вибиванням вікон тривала півгодини. І увесь цей час не робилось жодної спроби погасити вогонь у тій єдиній кімнаті, в якій він горів. Більше того, нашого головного електрика Нікітіна, який, побачивши з вікна своєї квартири у сусідньому будинку, що до 4-го гуртожитку під’їхала пожежна машина, приніс ще два вогнегасники і запропонував або його допустити до гасіння пожежі, або їм скористатись нашими вогнегасниками, яких лише безпосередньо під руками уже було три, гасити вогонь не дозволили і скористатись нашими вогнегасниками відмовились.

Свою пожежну машину пожежники підігнали з боку гуртожитку, протилежного від кімнати, у якій виникла пожежа. Розмотавши свій шланг, вони з’ясували, що його довжини не вистачає, аби дістатись водою до місця пожежі. І замість того, щоб, або перегнати пожежну машину на другий бік гуртожитку, або знову ж таки скористатись нашим шлангом від гідранта чи вогнегасниками, пожежники по рації викликали з депо ще одну пожежну машину з більш довгим шлангом. І лише коли ця машина приїхала і було розмотано її шланг, пожежники почали гасити пожежу в кімнаті. І хоч від початку виникнення пожежі уже пройшло більше години погасили вони її за три хвилини, що є ще одним свідченням того, що якби вони одразу ж почали гасити пожежу, то збитків практично не було б зовсім. І не вогонь наніс нам основну масу збитків, а непрофесійні дії пожежників. Тепер нам потрібно буде засклити усі вибиті пожежниками вікна, відновити усі вибиті пожежниками двері у кімнати поверху, змити усю кіптяву в коридорах і кімнатах, яка поступала з димом упродовж цілої години, протягом якої пожежники лише імітували бурхливу діяльність і творили розруху, замість того, щоб гасити вогонь. І усім нам здалося, що пожежники спеціально не поспішали гасити вогонь, щоб усе виглядало набагато масштабніше, адже наслідки пожежі (до речі, а не дії пожежників) знімались їхнім оператором на відеокамеру, якою вони будуть підтверджувати своєму начальству і засобам масової інформації свої героїчні дії під час ліквідації пожежі. Тому я так і не зрозумів — це був непрофесіоналізм пожежників чи свідомі дії професіоналів, націлені на створення масштабності події? Особливо, якщо зважити ще й на те, що і шланг другої машини вони не поспішали розмотувати, і зробили це лише після того, як директор Інституту будівництва професор Ратушняк, який прибув до гуртожитку хвилин через двадцять після приїзду 1-ї пожежної машини, не витримав і бурхливо зажадав від них негайно це зробити.

Офіційно в ці різдвяні дні в 4-му гуртожитку проживали лише 19 студентів, а на момент виникнення пожежі їх у гуртожитку, як уже було з’ясовано потім, було лише 15, десять із яких були виведені на 1-й поверх до чергової студентами Андруховим і Метем, ще до появи пожежників. Три студентки з 6-го поверху, які спочатку хотіли спуститись сходинковою кліткою, побачивши, що знизу по ній піднімається дим, повернулись назад до кімнати, оскільки з вікна бачили, що до гуртожитку під’їхала ще й третя машина з висотною вишкою, спеціально пристосованою для зняття людей з висотних будівель. Тож вони вирішили не спускатись по задимленій сходинковій клітці, а дочекатись, поки на їх сигнал їм подадуть вишку до вікна. Їм її подали, і дівчата ефектно спустились з 6-го поверху на землю. А до двох хлопців на 7-му поверсі, в кімнаті яких гучно грала музика, а тому вони нічого не чули про пожежу, так ніхто і не зайшов. Тож вони дізнались про пожежу лише після того, як директором інституту будівництва Ратушняком та головним енергетиком Нікітіним після завершення гасіння пожежі було прийнято рішення обезструмити до ранку гуртожиток повністю. Залишившись без електрики, студенти спустились до чергової дізнатись про причину відключення і лише після цього довідались і про причину появи запаху диму і про те, що була пожежа на 4-му поверсі, і що приїздили пожежники трьома машинами і гасили цю пожежу.

На другий день наші господарники засклили вибиті пожежниками вікна, вставили вибиту раму і залатали проломи у дверях кімнат, що дало змогу їх позакривати. Ще через день змили кіптяву в коридорі 4-го поверху від диму, а до масового повернення студентів 9-го січня навіть пофарбували стіни і стелю у кухні, адже саме на цей рік передбачався її плановий ремонт.

Усіх, хто згідно з виконанням службових обов’язків повинен був унеможливити виникнення пожежі, я позбавив надбавок до зарплати, а батько студента, який притягнув у гуртожиток цей злощасний холодильник, добровільно погодився відшкодувати нанесені збитки.

В наказному порядку я зобов’язав усіх студентів відвезти старі холодильники своїм батькам додому і дозволив користуватись лише тими, яким виповнилось не більше двох років від дати випуску.

Ось така історія трапилася у нас під час святкування у нинішньому році новорічно-різдвяних свят.

Постскриптум: через тиждень, напередодні приїзду до Вінниці міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка, в своєму додатку «Погляд» газета «Подолія» опублікувала на першій сторінці статтю, в якій описала «подвиг» пожежників, які, ризикуючи життям, спасли з палаючого гуртожитку технічного університету 45 студентів, і яким вдалося загасити пожежу, лише залучивши 7 пожежних машин. При цьому вказувалося, що у гуртожитку не виявилося пожежних шлангів і вогнегасників, а коридори були захаращені речами студентів, що суттєво затрудняло виконання пожежниками їхньої героїчної роботи.

Оскільки в коридорах гуртожитків ми не дозволяємо студентам зберігати будь-які речі, а тому і в 4-му гуртожитку коридори були абсолютно чистими, а також у зв’язку з наявністю у статті неправдивої інформації про кількість студентів, які були в гуртожитку під час пожежі на 4-му поверсі, неправдивої інформації про відсутність у 4-му гуртожитку вогнегасників і гідрантів з шлангами, а також неправдивої інформації про кількість задіяних пожежних машин, то напрошуються такі висновки: 1) кореспондент не був ні під час, ні після пожежі на місці події, а матеріал взяв у прес-секретаря міліції, який теж на місці події не був і навіть не поцікавився тим, що у звіті пожежників ця пожежа віднесена до розряду безкатегорійних, що аж ніяк не узгоджується зі словосполученням «палаючий гуртожиток»; 2) виставивши фактично три пожежні машини, а давши інформацію кореспонденту устами прес-секретаря про сім пожежних машин, задіяних у гасінні пожежі, що могло бути лише за умови наявності інформації про сім задіяних машин у звіті, пожежники явно списали на цю пожежу і додаткову кількість бензину, і додаткову кількість задіяних у гасінні пожежі людей.




© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.