Мокін Борис Іванович
Мокін Борис Іванович
Головна сторінка  Громадська діяльність Публіцистика Друге дихання, або З чужої пісні слова не викинеш Розділи книги


На другий день після того, як соціологічна лабораторія нашого університету розмістила на своєму сайті результати дослідження електоральних настроїв студентів, із яких витікало, що 30,1 % з них підтримують опозиційний Блок Юлії Тимошенко і лише 18,8 % підтримують провладну «Нашу Україну», у нашому університеті з’явилися два ревізори з обласного управління Держкомзему у супроводі офіцера УБЕЗ з приписом провести перевірку цільового використання видiленої університету земельної ділянки на території господарчого двору.

Знайомлячись з направленням обласного Держкомзему, я погортав і інші папери, які були прикріплені до цього направлення, і виявив серед них інший документ, виготовлений в обласному управлінні УМВС і підписаний дружнім до мене заступником начальника обласного управління. Саме цим міліцейським документом обласному Держкомзему вмінялось проведення в найкоротші терміни перевірки нашого університету на предмет нецільового використання земельної ділянки на території господарчого двору.

Побачивши, що я читаю міліцейський документ, офіцер УБЕЗ, який супроводжував ревізорів обласного Держкомзему, в досить різкій формі висловив своє обурення тим, що я дозволяю собі читати не мені адресовані документи. Уже це обурення навело мене на думку, що міліція намагається сховатись за спиною Держкомзему, оскільки, знаючи про постанову вищих органів влади країни про заборону проведення будь-яких перевірок у бюджетних організаціях до дня проведення виборів 26 березня, не хоче фігурувати в якості ініціатора цієї перевірки. А це уже є хоч і не прямим, але доказом її цілеспрямованості і замовленості. Для висловлення припущення, хто є замовником, я дозволю собі поміркувати вголос. І почну з того, що наказати заступнику начальника обласного управління міліції, який до того ж має досить дружні відносини зі мною і не раз до мене звертався з різними проханнями, в яких я завжди йшов йому назустріч, міг лише його безпосередній керівник — начальник обласного управління МВС генерал Дремлюга. А оскільки генерал Дремлюга є третім номером у виборчому списку претендентів від «Нашої України» до обласної ради, то, у свою чергу, цей генерал, з яким я жодного разу ніде у своєму житті не перетнувся, а тому не дав приводу мене з якихось причин не любити, міг віддати розпорядження своєму заступнику організувати перевірку очолюваного мною університету в період дії заборони проведення таких перевірок лише за наказом когось такого, якого він ослухатись не міг.

І те, що акт перевірки ревізорами обласного Держкомзему був складений уже через день після їх першої розмови зі мною, і те, що разом з актом, яким нам давалось три тижні на ліквідацію виявленого порушення використання земельної ділянки, до університету уже прийшли, не чекаючи нашої реакції на акт, одразу кілька офіцерів УБЕЗ на чолі з майором Злагодою, які вимагали написання пояснень від проректора з АГР Василя Ковальчука і головного бухгалтера Ліани Нечепуренко та масу усіляких копій документів, і те, що майор Злагода мені заявив, що через кілька днів він повідомить мене — буде відкривати проти мене карну справу по факту нецільового використання земельної ділянки чи ні — усе це теж є свідченням замовленості усієї цієї перевірки.

І, здається мені, що ті, хто затіяв увесь цей «спектакль» розраховували лише на те, що я злякаюсь відкриття карної справи і почну видзвонювати комусь із керівників нашої області і проситиму у когось із них захисту. І той хтось пообіцяє мені усе владнати, але, само собою, що після цього я буду йому і його політичним однодумцям зобов’язаним і змушеним робити усе, аби студенти і викладачі не лише голосували, але і агітували за «Нашу Україну».

І що їм до того, що президент нашої держави, виступаючи в минулому році на підсумковій колегії, закликав усіх ректорів займатись навчальним процесом і не втручатись у виборчий!? І те, що я неухильно виконую вказівку президента держави, на жаль, лише викликає роздратування як у когось із місцевих керівників «Нашої України», так і у когось із їхніх київських кураторів — звідси і спроба залякати діями міліції.

Але ті, хто затіяв цей «наїзд», не відали, що коли мене хтось хоче залякати, то у мені просипається злий азарт криворізької юності, в роки якої я жив на 1-му Комсомольському містечку, де впереміжку проживали комсомольці-будівельники і розконвойовані зеки, відпрацьовуючі «хімію», і де, щоб вижити і не стати чиїмсь лакеєм, треба було забути про страх.

Тож, отримавши акт ревізорів із обласного Держкомзему, я видав такий наказ:

 

Стосовно виконання припису

ВОДЗІ № 0103 від 21.02.2006 р.

В 60-і роки 20-го століття Вінницькому філіалу Київського політехнічного інституту для створення потужної інфраструктури, необхідної для перетворення філіалу в самостійний Вінницький політехнічний інститут, рішеннями Вінницької міської та обласної рад було виділено 24,8 гектарів землі в мікрорайоні «Вишенька», який тоді лише починав розбудовуватись.

Генеральним планом розбудови Вінницького політехнічного інституту на виділеній ділянці землі було заплановано побудувати комплекс навчальних та наукових корпусів і спортивних майданчиків, допоміжних приміщень для забезпечення життєдіяльності інституту і сфери студентських послуг, студентських гуртожитків і будинків для проживання професорсько-викладацького складу.

Протягом кількох десятиріч дві третини запланованих будівель були споруджені.

З отриманням Україною незалежності у зв’язку з фінансовими труднощами, які спіткали нашу молоду державу наприкінці 20-го століття, державне фінансування розбудови Вінницького політехнічного інституту припинилось. Господарським способом за рахунок власних коштів Вінницького державного технічного університету, який став правонаступником Вінницького політехнічного інституту, вдалося добудувати два навчальних корпуси і гуртожиток для сімейних викладачів і співробітників. Будівництво спортивного комплексу, яке розпочалося, довелось законсервувати, а початок будівництва запланованих центру культури і дозвілля, ще одного навчального корпусу і житлового будинку для членів колективу університету відкладено до кращих часів, які колись настануть і в нашій країні.

У цей складний історичний період перед адміністрацією університету, який у 2003 році отримав статус національного, постало завдання відстояти ще не забудовані ділянки землі на університетській території від зазіхань бізнесменів, котрі у різні способи здійснювали тиск на адміністрацію, намагаючись схилити її віддати ці поки що незабудовані ділянки під реалізацію різних бізнесових проектів від АЗС з платною стоянкою автомобілів аж до сучасного центру розваг.

У роки, характерними ознаками яких були хронічні невиплати державою заробітної плати, відсутність фінансування на забезпечення життєдіяльності університету та відсутність законодавчого врегулювання умов використання земельних ділянок, виділених державним установам, адміністрація намагалась використати поки що незабудовані ділянки території університету для влаштування платного паркування автомобілів, щоб у такий спосіб заробляти певні кошти хоча б для покриття витрат за телефонний зв’язок. Але після законодавчого врегулювання Верховною Радою України земельних питань адміністрація університету змушена була відмовитись від використання поки що вільних земельних ділянок на території університету під платне паркування автомобілів і влаштувала на них господарчий двір, окремі ділянки якого було вирішено здавати в оренду, у тому числі і під зберігання на них автомобілів.

Але бізнесмени, які поставили за мету з допомогою різного роду контролюючих органів у будь-який спосіб відібрати в університету земельні ділянки, що їм приглянулись, поставили під сумнів законність і такого орендного їх використання. Тож після чергового приходу контролерів адміністрації університету довелося відмінити і оренду ділянок на господарчому дворі, запровадивши лише дозвіл на безкоштовне паркування автомобілів співробітників унiверситету на господарчому дворі. Але за листами з різноманітних правоохоронних та контролюючих органів адміністрація змушена була давати дозволи для безкоштовного паркування на господарчому дворі університету і автомобілів співробітників цих органів. А за ними потягнулись і інші, тепер уже приватні особи, які за право паркування своїх автомобілів на господарчому дворі почали надавати університету спонсорську допомогу.

У лютому 2006 року в університеті з’явилися чергові контролери — державні інспектори з контролю за використанням і охороною земель Вінницької облдержземінспекції Колесников А. В. та Моркляк М. І., яким за розпорядженням їхнього керівництва, обумовленого зверненням до інспекції заступника начальника Вінницького обласного управління МВС, було доручено провести перевірку законності надання адміністрацією університету дозволу на паркування автомобілів на земельній ділянці, на якій влаштовано господарчий двір № 2 університету

Вказані інспектори 21 лютого 2006 року склали акт перевірки, в якому визнали не цільовим використання частини господарчого двору університету, яка використовується для паркування автомобілів сторонніми особами. Інспектори видали припис № 0103, в якому поставлена вимога до адмінiстрації університету до 23 березня 2006 року привести у відповідність до цільового призначення згідно Державного акту на право постійного користування землею 11-ВН № 001953 від 19.01.96 р. використання господарчого двору № 2 університету

З метою виконання вищевказаного припису

наказую:

1. Заборонити з 01 березня 2006 року в’їзд на територію господарчого двору № 2 власними автомобілями усім особам, які не є працівниками університету, та скасувати дію усіх виданих їм раніше проректором Ковальчуком В.І. перепусток.

2. Усю територію господарчого двору № 2, яка знаходиться зліва від в’їзних воріт з 01 березня 2006 року передати кафедрі фізичного виховання для влаштування відкритих спортивних площадок для гри в волейбол, баскетбол, бадмінтон і настільний теніс, на яких організувати проведення відповідних занять з фізкультури зі студентами згідно з розкладом.

3. На тих ділянках господарчого двору № 2, які знаходяться справа від в’їзних воріт і використовуються як відкритий склад матеріалів та у господарських цілях, і які тимчасово не задіяні, дозволити тимчасове безкоштовне паркування автомобілів лише викладачам, котрі приїхали до університету для проведення занять зі студентами і не змогли знайти вільного місця для своїх автомобілів біля університетських корпусів.

4. Завідувачу кафедри фізичного виховання доценту Петренку М. І.:

4.1. До 08.03.2006 року розмітити виділену на господарчому дворі № 2 площу під конкретні спортивні площадки і до 22.03.2006 року за допомогою студентів та працівників АГЧ, виділених проректором Ковальчуком В. І., завершити їх спорудження.

4.2. Розпочати використання споруджених на господарчому дворі № 2 спортивних площадок в навчальному процесі з 27.03.2006 року.

5. Проректору з АГР Ковальчуку В. І.:

5.1. Забезпечити кафедру фізичного виховання з 08.03.2006 року необхідними для спорудження спортивних площадок спеціалістами і матеріалами.

5.2. Протягом 27-го і 28-го лютого 2006 року організувати роз’яснювальну роботу серед осіб, які здійснювали паркування своїх автомобілів на господарчому дворі № 2, про причини відмови їм у подальшому здійснювати паркування.

5.3. Провести інструктаж серед сторожів господарчого двору № 2 про порядок паркування автомобілів викладачами університету на тимчасово вільних ділянках, що знаходяться справа від в’їзних воріт, звернувши увагу на те, що для паркування ніяких перепусток додаткових не потрібно, а лише посвідчення викладача вузу, а також на те, що ніякої відповідальності за збереження автомобіля під час його тимчасового паркування на господарчому дворі № 2 адміністрація не несе, і ні за ким із них ніякої конкретної ділянки не закріплює.

5.3. Інформувати Вінницьку облдержземінспекцію про заходи, що вживаються адміністрацією університету для виконання припису № 0103 у визначені терміни. В якості першого інформаційного подання надіслати копію даного наказу.

6. Контроль за виконанням наказу покласти на проректора Леонтьєва В. О.

Ректор Б. І. Мокін

 

Проект наказу обговорено і схвалено

на засіданні ректорату 27.02.2006 року

 

Ознайомившись з цим наказом, офіцери УБЕЗ, очолювані майором, на деякий час щезли з горизонту, і знову з’явилися в університеті лише під кінець дня у п’ятницю 10 березня і висловили побажання, щоб ми розшукали усі ті листи від керівників правоохоронних органів, за якими я виділяв місця на господарчому дворі університету для безплатної парковки автомобілів їхнім співробітникам, і у понеділок надати їм копії цих листів.

Але я думаю, що винесення вердикту на понеділок міліціонери перенесли не тому, що їм конче необхідні були ці листи, серед яких є, до речі, і лист за підписом того ж самого заступника начальника обласного управління міліції, який їх прислав з перевіркою до нас, а тому, що, по-перше, ще давали мені час на звернення до когось, хто стоїть над ними, по захист від них, а, по-друге, тому що від проректора Ковальчука довідались, що у четвер наступного тижня наш університет відвідає лідер виборчого блоку «Наша Україна» прем’єр-міністр Юрій Єхануров, а вони по своїй лінії ще цього не знали і вирішили зачекати подальших вказівок свого начальства.

Сьогодні, коли я набираю на комп’ютері ці рядки, на календарі маємо суботу 11 березня, тож дописати чим закінчиться ця епопея з передвиборчим «наїздом» на мене працівників місцевого УБЕЗ я, скоріш за все, зможу уже в подальших розділах.




© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.