Мокін Борис Іванович
Мокін Борис Іванович
Головна сторінка  Громадська діяльність Публіцистика Друге дихання, або З чужої пісні слова не викинеш Розділи книги


30 вересня 2006 року відбулися загальні збори університету, на яких я виступив зі звітом про роботу, виконану очолюваним мною колективом у 2005/2006 навчальному році, що завершився, і охарактеризував задачі, які постануть перед нами у 2006/2007 навчальному році, що розпочинається.

Моя доповідь тривала 85 хвилин. Ось її текст з деякими несуттєвими скороченнями:

Шановні члени високого зібрання!

Прошу заслухати звіт про мою роботу на посаді ректора та роботу очолюваного мною ректорату у 2005/2006 навчальному році та задачі, які постануть перед колективом університету у 2006/2007 навчальному році, що розпочинається.

Звітуватиму я за традиційною схемою по кожній із основних складових нашої роботи. І почну, звичайно ж, з аналізу вступної кампанії нинішнього року та пропозицій по її подальшому вдосконаленню в наступному році.

 

1. АНАЛІЗ ПРИЙОМУ ДО УНІВЕРСИТЕТУ У 2006 РОЦІ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ПО ЙОГО ПОДАЛЬШОМУ ВДОСКОНАЛЕННЮ

Для прийому на 1-й курс по 30 наших спеціальностях та одній окремій спеціалізації, по менеджменту організацій будівництва, міністерством нам було виділено 745 місць державного замовлення для навчання з відривом від виробництва, тобто, очно, та 75 місць державного замовлення для навчання без відриву від виробництва, тобто, заочно.

Заяв від бажаючих поступити до нашого університету ми отримали: по очній формі — 1844, по заочній — 363, тобто конкурс на місця держзамовлення в цілому по університету по заявах склав: по очній формі — 2,48 заяви на одне держбюджетне місце, по заочній — 4,84. Одразу ж відзначу, що майже такі ж параметри ми мали і у минулому році.

Оскільки ми до прийому за загальним конкурсом уже прийняли на 1-й курс очного навчання за держзамовленням 241 абітурієнта із числа випускників заочної фізико-математичної школи та підготовчого відділення Інституту довузівської підготовки, то на 504 місця, що залишились для прийому за загальним конкурсом, конкурс заяв склав 3,18 заяви на одне держбюджетне місце.

Нагадаю, по-перше, про те, що загальнодержавними правилами прийому у 2006 році дозволялось за окремим конкурсом приймати до університету до 40 % держзамовлення, тобто, у нашому університеті — до 298 осіб, та про те, що кожен абітурієнт згідно з університетськими правилами прийому мав право у своїй заяві вказувати дві спеціальності — основну, за якою він бажав навчатись у першу чергу, та додаткову, за якою він згоден був навчатись у разі не проходження за конкурсом по основній.

По інститутах конкурс заяв склав: ІнМ — 9,63 заяви на одне місце, ІнБТЕГП — 3,40, ІнІТКІ — 2,93, ІнЕЕЕМ — 2,14, ІнМТ — 1,70, ІнАЕКСУ — 1,49, ІнРТЗП — 1,42.

Найбільше бажаючих виявилось навчатись за спеціальностями: 050201 — Менеджмент організацій — 9,63 заяви на одне держбюджетне місце, 092101 — Промислове та цивільне будівництво — 4,8, 050201б —Менеджмент організацій будівництва — 4,1, 092103 — Міське будівництво та господарство — 4,0, 070801 — Екологія та охорона навколишнього середовища — 3,5, 091501 — Комп’ютерні системи та мережі —3,43, 160105 — Захист інформації в комп’ютерних системах та мережах — 3,35, 080403 — Програмне забезпечення автоматизованих систем — 3,32, 090258 — Автомобілі та автомобільне господарство — 3,04.

Жодної спеціальності, для навчання по якій подали б абітурієнти 3-и заяви і більше, не виявилося в ІнАЕКСУ та ІнРТЗП.

Найменше бажаючих виявилось навчатись за спеціальностями: 091001 — Виробництво електронних засобів — 0,75, 090203 — Металорізальні верстати та системи — 0,90, 091002 — Біотехнічні та медичні апарати і системи — 0,95, 090801 — Мікроелектроніка і напівпровідникові прилади — 0,95, 090802 — Електронні прилади та пристрої — 1,0.

Забігаючи наперед скажу, що недобору навіть на ці непопулярні нині в народі спеціальності не було — вони повністю закрились за рахунок абітурієнтів, які не пройшли за конкурсом на основні спеціальності, але вказали ці непопулярні спеціальності в якості додаткових.

Оскільки оцінку з української мови ми брали з атестату, то абітурієнти складали іспит лише один — комплексний з алгебри, геометрії та фізики — у вигляді тесту, який вимагав вибрати правильну відповідь із трьох наведених по кожному з 9-и питань (по три з кожної складової іспиту). Оскільки оцінка за правильну відповідь з одного питання складала 4 бали, а неправильну — 0 балів, то разом з атестатною оцінкою з української мови абітурієнт максимально міг набрати 48 балів. Абітурієнтам, які з медаллю закінчили школу, або стали переможцями олімпіад з профільних дисциплін, нараховувались додаткові бали від одного до чотирьох в залежності від рівня нагороди. Тестовий іспит тривав 45 хвилин групами по 70 абітурієнтів під наглядом асистентів, які не є фахівцями в галузі математики і фізики, та відеокамер з трансляцією відео картинок на площу перед корпусом. З ранку до обіду тестувались абітурієнти одного інституту, після обіду — другого. Результати тестування вивішувались на стенді приймальної комісії щовечора. Увесь процес складання вступних випробувань абітурієнтами складав 4 дні. До конкурсу і позаконкурсного зарахування в разі інвалідності чи чорнобильських пільг на місця держзамовлення допускались лише абітурієнти, які не мали жодної нульової оцінки. Оголошення результатів було здійснено одночасно по всіх спеціальностях на площі перед головним навчальним корпусом.

Середні прохідні бали склали: в цілому по університету — 39,8, по ІнМ — 47, по ІнІТКІ — 46,8, по ІнБТЕГП — 43,2, по ІнАЕКСУ —36,8, по ІнЕЕЕМ — 36,6, по ІнРТЗП — 36,3, по ІнМТ — 31,7.

Найвищі прохідні бали мали місце на спеціальностях: 1501 — КСМ — 49 балів, 0403 — ПЗАС — 49, 0105 — ЗІКСМ — 47, 0201 — МО — 47, 2103 — МБГ — 47, 2401 — ТКСМ — 47, найнижчі — на спеціальностях: 0203 — МРВС —26 балів, 2303 — ТУВПЗС — 29, 1002 — БТМАС — 30, 1001 — ВЕЗ — 31.

Крім 745 першокурсників, які поступили на місця держзамовлення, ми набрали також 680 першокурсників, які побажали навчатись на умовах надання платних послуг населенню за контрактом.

Таким чином, можна констатувати, що з задачею прийому на 1-й курс у 2006 році ми упорались успішно.

Що пропонується змінити в напрямку прийому до університету?

Перш за все ми зменшимо державне замовлення на ті спеціальності, які уже декілька років підряд не користуються популярністю в учнівської молоді та їхніх батьків і комплектуються частково за рахунок інших спеціальностей — це 090801 — МПП, 090802 — ЕПП, 091001 — ВЕЗ, 090203 — МРВС. По нинішній рік кожна із цих спеціальностей мала в плані прийому 20 місць держзамовлення. В плані прийому 2007 року ми залишимо кожній із них лише по 15 місць держзамовлення. А за рахунок 20 місць, які вивільняться від цих 4-х спеціальностей, відкриємо нову спеціальність 080407 — «Комп’ютерний еколого-економічний моніторинг» в напрямку «Комп’ютерні науки», яка гарантовано буде популярною і для підготовки по якій у нас уже є і достатньо фахівців і уже створена майбутня випускна кафедра.

По-друге, ми повернемось до врахування оцінок з атестатів по важливих для наших спеціальностей дисциплінах. До минулого року, як ви пам’ятаєте, ми враховували в конкурсному балі оцінки атестату з алгебри, геометрії, фізики, інформатики, української мови та іноземної мови. Тож ми знову будемо їх враховувати, інакше деякі з них перестануть учити в школі.

У зв’язку з введенням централізованого тестування з математики, фізики, української мови та ще деяких дисциплін ми матимемо можливість брати з тих дисциплін, із важливої для нас шістки, по яких випускники шкіл тестуватимуться, результати тестів, а по інших братимемо оцінки атестату.

Дослідження, які проводить уже багато років у цьому напрямку заступник відповідального секретаря приймальної комісії університету Наталія Ляховченко в плані роботи над кандидатською дисертацією, показують, що система прийому до нашого університету, яка базується на врахуванні оцінок атестату з найважливіших для майбутнього інженера дисциплін є найбільш об’єктивною. А для тих абітурієнтів, які не тестуватимуться централізовано з математики і фізики, ми влаштовуватимемо тестування у нас в університеті, аби поставити усіх в рівні умови.

У цьому році ми вперше провели зарахування після бакалаврату на спеціальну підготовку на конкурсній основі, тож деякі відмінники, які на бакалавраті вчились за контрактом, стали бюджетниками на спеціальній підготовці, і навпаки, деякі трійочники бюджетної форми стали контрактниками. Це було декому із студентів незвично, тому були протести владних покровителів окремих студентів. Але такий конкурсний прийом — це документальна вимога міністерства, і ми її виконали.

І взагалі, я просив би усіх запам’ятати, що у нас уже 5-го курсу немає. І що з отриманням диплому бакалавра, після закінчення 4-го курсу, усі новоспечені бакалаври відраховуються з університету. А потім іде конкурсне зарахування бакалаврів на 10-місячну програму спеціальної, або 12-місячну програму магістерської підготовки.

 

2. НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ТА НОВІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

Протягом звітного року навчальний процес здійснювався організовано, у відповідності з графіком і без будь-яких збурень. Добре відпрацювали Державні екзаменаційні комісії як по прийому державних іспитів, так і по захисту дипломних проектів та магістерських дисертацій. Народне господарство нашої держави та декількох зарубіжних країн поповнили більше тисячі інженерів і менеджерів, підготовлених у ВНТУ.

Для забезпечення навчального процесу викладачами університету додатково до наявних було створено і видрукувано за звітний рік ще 84 найменування навчальних посібників, 10 із яких, що уже пройшли апробацію, з грифом МОНУ, та 74 абсолютно нових — з грифом університету. Авторами або співавторами навчальних посібників з грифом міністерства у звітному році стали (подаю з врахуванням учених звань): професори — Азаров О. Д., Бурбело М. Й., Дудар І. Н., Карпов Ю. А., Кухарчук В. В., Петрук В. Г., доценти — Біліченко Н. О., Клименко В. М., Кофанов В. Л., Марценюк В. П., Мокін В. Б., Петрук В. А., Шабатура Ю. В., Шиліна О. П., старші викладачі Присяжнюк В. В., Осадчук А. Ю. і асистент Ведмицький Ю. Г.

Створено також 32 найменування інструктивно-методичної літератури.

Найбільший вклад в підготовку навчальних посібників та інструктивно-методичної літератури у звітному році внесли кафедри: ВМ — 7, ЕСС та ОТ — по 6, ІМЕН — 5, Ел, РТ, ТКСТБ, ММСС, ЗІ, ПЦБ, ЕПОВ, МБА, МБОПБЖ, МЗ — по 4.

Найактивнішими в створенні навчальних посібників у звітному році були: професор Козловський В. О. — 4, професор Дудар І. Н. та доценти Мокін В. Б. і Рубаненко О.Є. — по 3, професори Друкований М. Ф., Осадчук В. С. і Осадчук О. В. та доценти Громова Л. П. і Севастьянов І. В. — по 2.

У звітному році в університеті відкрито підготовку фахівців ще з однієї спеціальності напрямку «Електромеханіка», а саме — «Електричні системи і комплекси транспортних засобів» з ліцензією на 40 осіб.

Це у першу чергу заслуга проректора Леонтьєва В. О., декана Видмиша А. А., завідувача кафедри ЕМСА Грабка В. В. і, у якійсь мірі, моя, тому що саме я буду керувати підготовкою фахівців цього профілю — це будуть фахівці і для автомобільного господарства, і для трамвайно-тролейбусних парків, і для залізничного транспорту.

Багато роботи було виконано у звітному році по ліцензуванню і акредитації багатьох наших спеціальностей на різні рівні та на збільшення ліцензійного обсягу — це спеціальності 092401, 160105, 070801, 091302.

У цьому напрямку найбільше відзначились Леонтьєв В. О., Кичак В. М., Петрук В. Г. Поджаренко В. О. та Яремчук Ю.Є.

Але ще більший обсяг роботи по ліцензуванню і акредитації на різні рівні нам потрібно буде виконати у наступному навчальному році — це по спеціальностях 160104, 160105, 092103, 092201, 092401.

У звітному році ми домоглись збільшення ліцензійного обсягу для забезпечення перепідготовки спеціалістів з 12 спеціальностей з 200 осіб до 400, а по підвищенню кваліфікації за усіма базовими напрямками, по яких університет випускає спеціалістів, ліцензійний обсяг зріс з 210 до 1500 осіб.

Заслуги проректора з навчальної та навчально-методичної роботи університету Леонтьєва В. О. у звітному році високо оцінені Академією педагогічних наук України, Президент якої, академік Кремень В. Г., вручив йому на виїзному засіданні президії у нашому університеті Грамоту АПНУ.

Серйозна увага в університеті у звітному році приділялась розвитку дистанційної освіти. Стабільно працював Центр дистанційної освіти ВНТУ на чолі з заступником директора з питань дистанційної освіти Інституту прогресивних інформаційних технологій доцентом Боцулою М. П., який на базі програмної платформи eLearning Server забезпечував:

— інформаційне та технічне супроводження дистанційного навчання у ВНТУ,

— впровадження дистанційних форм та технологій у навчальний процес,

— розробку нових технологій дистанційного навчання.

Станом на кінець звітного року в мережі дистанційного навчання університету знаходиться 317 електронних версій навчальних посібників, створених нашими викладачами та надрукованих в університетському комп’ютерному видавничому центрі «УНІВЕРСУМ-Вінниця», і проводиться активна розробка 18 дистанційних навчальних курсів, в якій беруть безпосередню участь 58 викладачів. 158 студентів університету уже віднесли себе до постійних користувачів дистанційної технології навчання з використанням системи Інтернет та інформаційних ресурсів сервера ЦДО ВНТУ. Керівник ЦДО ВНТУ доцент Боцула М. П., як і проректор Леонтьєв, на виїзному засіданні Президії АПНУ був нагороджений Грамотою АПНУ.

У звітному році офіційно зареєстрована в нашому університеті і розпочала навчальний процес локальна академія компанії CISKO Systems, яка є світовим лідером у виробництві та впровадженні комп’ютерних мережевих технологій. Основною метою створення цієї академії є поглиблення класичних курсів з обчислювальної техніки та телекомунікацій. Для забезпечення цієї мети нами встановлено найсучасніший навчальний комплекс від компанії CISKO та із числа викладачів університету за допомогою кампанії підготовлено кілька сертифікованих інструкторів.

Навчальна програма CISKO, яка складається із 4 частин по 70 годин у кожній, дає великий обсяг знань в галузі сучасних комп’ютерних мережевих технологій. По завершенні навчання академія видає міжнародний сертифікат CISKO, який визнається в усіх країнах світу

Найбільший вклад у створення в університеті локальної академії CISKO на правах структурного підрозділу Інституту прогресивних інформаційних технологій внесли директор цього інституту доцент Яремчук Ю.Є та його заступник і одночасно перший наш сертифікований інструктор CISKO доцент Захарченко С. М.

Хочу звернути увагу аудиторії на новий напрямок діяльності, який ми впровадимо у новому начальному році, наслідуючи НТУУ «Київський полiтехнічний інститут». Це щорічна комплексна перевірка остаточних знань по всіх дисциплінах, вивчених повністю на день перевірки. В НТУУ «КПІ» до такої перевірки остаточних знань приступили у минулому році. І уже її перші результати виявились дуже цікавими і корисними. Їм вдалося з’ясувати, і які дисципліни вивчаються недосить серйозно, і які викладачі відносяться до своєї роботи недосить відповідально, і в яких ланцюгах споріднених дисциплін порушена послідовність ланок. Колектив авторів методики цієї щорічної комплексної перевірки остаточних знань в НТУУ «КПІ», який очолює професор Мельник В. С, котрий одночасно є і заступником голови Наглядової ради нашого університету, готовий надати нам безкоштовно і саму методику і консультації по її реалізації. Тож будемо впроваджувати цю методику і ми, і цим самим зробимо ще один крок в напрямку входження нашого університету в Болонський процес.

 

3. НАУКА І КАДРИ

Оскільки наукова тематика планується не по календарному року, то її обсяги в гривнях я буду називати і за 2005 рік, і за півроку 2006 року.

У 2005 році ми освоїли обсяг наукової тематики на суму 2 мільйони 245 тисяч гривень, із яких 710 тисяч гривень за рахунок державного бюджету та 1 мільйон 535 тисяч гривень за рахунок госпдоговірної тематики, тобто, у нас мали місце і фундаментальні дослідження і інновації. У порівнянні з 2004 роком спостерігається приріст по обох складових майже у півтора рази.

Найбільші госпдоговірні обсяги, виконані у 2005 році в НДЛ будівельників під керівництвом доцента Войцехівського О. В. — 745 тисяч гривень та на кафедрі ММСС під керівництвом завідувача цієї кафедри, доцента Мокіна В. Б — 303 тисячі гривень.

Станом на сьогодні ми маємо уже укладених договорів по держбюджетній тематиці на суму 995 тисяч гривень, тобто з приростом на 285 тисяч гривень у порівнянні з 2005 роком, а госптематики уже набрали на суму 1 мільйон 68 тисяч гривень, що на 150 тисяч гривень більше, ніж ми мали на цю ж дату у минулому році. Тож навіть, якщо лише один Войцехівський О. В. вийде на свою звичну цифру, ми матимемо в сумі минулорічний обсяг, але з врахуванням тих переговорів про заключення нових договорів, які зараз проводяться, я думаю, що до кінця року ми вийдемо в сумі не менше, ніж на 2 мільйони 500 тисяч гривень. Для нашого розміру вищого навчального закладу — це непоганий показник, у відносних одиницях, тобто у перерахунку на 100 наукових та науково-педагогічних працівників цей результат буде одним із кращих в системі нашого міністерства. До речі, мені дуже сподобалося те, що суттєво збільшила обсяг госптематики у нинішньому році група к. т. н., доцента Стейскала В. Я. Станом на сьогодні він у них уже досяг 110 тисяч гривень, чого раніше не спостерігалось навіть на кінець року.

За результатами наукової роботи у 2005 році науковцями університету різних рангів отримано 108 патентів на винаходи та корисні моделі і опубліковано 796 статей та матеріалів НТК — це у перерахунку на 100 науковців був найкращий результат у минулому році — він відзначений на підсумковій Колегії нашого міністерства. Я сподіваюсь, що по підсумку 2006 року ми матимемо результат у цьому напрямку не гірший.

З вересня 2005 року по липень 2006 року нашими докторантами, аспiрантами і пошукувачами опубліковано 23 наукові монографії і захищені 2 докторські та 28 кандидатських дисертацій. Докторські дисертації з технічних наук захистили і уже затверджені ВАК України докторант кафедри МПА, доцент Кучерук В. Ю. та завідувач кафедри ММСС, доцент Мокін В. Б. Привітаємо їх! До речі, Віталій Мокін у свої 31 рік став наймолодшим доктором технічних наук в Україні, посрамивши у такий спосіб усіх тих явних та анонімних критиків, які через місцеві «жовті» газети патетично обурювались з того, що у ВНТУ кандидат наук керує інститутом докторів наук. Подали до захисту свої докторські дисертації і уже опублікували оголошення про захист у Бюлетені ВАК України доцент кафедри обчислювальної техніки Перевозніков С. І. та завідувач кафедри підготовки менеджерів, доцент Мороз О. О. Сергій Іванович буде захищатись восени по технічних науках на спецраді нашого університету, а Олена Омелянівна на спецраді з економічних наук при науково-дослідному інституті УААН. Побажаємо їм обом успіху! До речі, наші показники по захисту і кандидатських, і докторських дисертацій в перерахунку на 100 науковців теж є одними з кращих в системі нашого міністерства.

Заслуговує бути відзначеним у звіті і те, що наш університет у звітному році визначено базовим по впровадженню в Україні геоінформаційної системи моніторингу довкілля, розробленої колективом наших науковців та студентів під керівництвом завідувача кафедри ММСС доцента Мокіна В. Б. після виграшу тендеру на розробку, в якому взяли участь провідні київські наукові колективи. І актуальною задачею на наступний навчальний рік у зв’язку з цим буде створення в нашому університеті умов для ефективного освоєння цієї системи працівниками екологічних управлінь усіх областей України.

Успішно функціонували протягом навчального року усі наші 5 спецрад по захисту кандидатських та докторських дисертацій по 12 спеціальностях під керівництвом професорів Азарова О. Д., Друкованого М. Ф., Ісковича-Лотоцького Р. Д., Лежнюка П. Д. та Мокіна Б. І.

Вчасно виходили в світ у звітному році усі числа наших чотирьох наукових журналів, редакційні колегії яких очолюють професори Азаров О. Д., Кожемяка В. П., Мокін Б. І. та Хома О. І.

Пророблена робота колективом будівельників на чолі з директором ІнБТЕГП професором Ратушняком Г. С. і отримано дозвіл на випуск нашим університетом ще одного періодичного наукового видання, уже 5-го.

Окремо відзначу те, що наш основний університетський науковий журнал «Вісник Вінницького політехнічного інституту», починаючи з 1-го числа 2006 року почав виходити трьома мовами — українською, російською та англійською — тепер його читатимуть не лише українські вчені, а і ті іноземні вчені, які володіють російською або англійською мовами. Це дасть змогу донести наукові розробки вчених нашого університету до суттєво більшої наукової аудиторії.

Як і по кількості спецрад по захисту дисертацій, так і по кількості наукових журналів, що видаються колективом науковців, з нашим університетом у звітному році не зміг зрівнятись жоден інший вищий навчальний та академічний заклади міста Вінниці. Тож не дивно, що до Дня науки Вінницькі обласна державна адміністрація та обласна рада нагородили своїми Почесними грамотами 11 провідних науковців нашого університету, а саме: професорів Дубового В. М., Кухарчука В. В., Моргун А. С., Огороднікова В. А., Ратушняка Г. С., Ткаченка С. Й. та доцентів Бортника Г. Г., Боцулу М. П., Мартинюк Т. Б., Мокіна В. Б. та Павлова С. В.

Нагрудним знаком «За наукові досягнення» за вагомий внесок у залучення молоді до науково-дослідницької роботи нагороджений Президент Вінницького територіального відділення Малої Академії Наук, професор Кузьмін І. В., а старший викладач кафедри КСУ Богач І. В. нагороджена Почесною грамотою нашого міністерства за вагомий внесок в проведення Всеукраїнської студентської олімпіади.

А до 15-річчя з дня проголошення незалежності України та 60-річчя від дня народження Указом Президента України Віктора Ющенка директору Інституту АЕКСУ професору Васюрі А. С. присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України». — Привітаємо його і з ювілеєм і з цим почесним званням!

Двоє наших молодих науковців — доценти Кулик В. В. та Розводюк М. П. отримували у звітному році стипендії Кабінету Міністрів України, а 8 студентів, які активно займаються науковою роботою і відмінно навчаються, отримували стипендію Президента України та Верховної Ради України — це Бортник Сергій, Грабко Марина, Лазарчук Ольга, Мізерна Євгенія, Решетнік Олександр, Романюк Сергій, Тютюнник Ігор та Юдін Олег.

Слід згадати і тих наших студентів, які в звітному році перемогли, або увійшли до числа призерів Всеукраїнської студентської олімпіади з різних дисциплін та Всеукраїнського конкурсу наукових студентських робіт. Це студенти ІнАЕКСУ Олег Юдін та Олена Никитенко, студенти ІнБТЕГП Наталія Блащук та Віталій Петрусь, студенти ІнЕЕЕМ Олеся Паламарчук та Юлія Лисогор, студент ІнРТЗП Олег Крупський та студенти ІнІТКІ Олександр Решітник і Андрій Возняк.

А ці досягнення у свою чергу не мали б місця, якби ми не проводили політику широкого залучення до науково-дослідницької роботи студентів усіх курсів і усіх спеціальностей, свідченням чого є більше 700 наукових доповідей, зроблених студентами на нашій традиційній щорічній університетській науковій конференції.

Але є серед наших студентів і такі, які заслуговують на відзнаку, хоча вони і не завоювали перших місць на олімпіадах, однак суттєво сприяли піднесенню іміджу нашого університету за кордоном. Це студент ІнІТКІ Володимир Гречина, який виграв кваліфікаційний етап по Інтернету у Всесвітньому турнірі з програмування, а за результатами завершального етапу цього турніру у американському місті Лас-Вегасі в очному поєдинку з кращими програмістами планети посів 7-е місце серед 1000 учасників турніру, що вийшли на його старт.

Заслуговує на відзнаку і офіційна команда наших програмістів в складі студентів ІнІТКІ Богдана Власюка, Дмитра Білоуса і Дмитра Коржика та їхнього керівника доцента Володимира Месюри, яка посіла третє місце у фіналі першості південно-східної Європи з програмування і була вперше в історії нашого університету запрошена до американського Техасу для участі в фіналі першості світу з програмування. З усього світу для участі у фіналі було запрошено 83 кращі команди з провідних університетів Америки, Африки, Азії, Австралії, Нової Зеландії і Європи. І посівши у цьому бою гігантів програмування з першого разу 39 місце наші студенти принесли нашому університету місце серед 50-и кращих університетів світу. І хоча це лише з одного напрямку — програмування, але все одно — ми єдині з України в числі кращих п’ятдесяти університетів світу.

Із кадрових призначень звітного року відзначу призначення завідувача кафедри інтеграції навчання з виробництвом доцента Мізерного В. М., який на громадських засадах обіймає посаду директора однойменного інституту, проректором з науково-педагогічної роботи з інтеграції навчання з виробництвом та зовнішньої інтеграції по сумісництву на 0,5 окладу. Цьому передувало те, що посада проректора з адміністративно-господарської роботи була виведена з штатного розпису університету, а замість неї введена посада проректора з науково-педагогічної роботи з матеріального забезпечення навчального і наукового процесів та інтеграції, яка була розбита на дві рівні частини — проректора з науково-педагогічної роботи з матеріального забезпечення навчального і наукового процесів — 0,5 окладу та проректора з науково-педагогічної роботи з інтеграції навчання з виробництвом та зовнішньої інтеграції — 0,5 окладу. Тож доцента Мізерного В. М. призначено по сумісництву на другу половину цієї проректорської посади, а перша теж на умовах сумісництва, залишилась за Ковальчуком В. І., який за основною посадою є доцентом кафедри інтеграції навчання з виробництвом і за цією посадою керує усіма студентськими колективами, які працюють під час робочих триместрів на університетських об’єктах.

В рамках висвітлення кадрового питання хочу звернути вашу увагу на два наших університетських семінари — семінар по освоєнню комп’ютерних технологій та психолого-педагогічний семінар.

Усім зрозуміло, що неможливо освоювати і запроваджувати у практику дистанційні технології навчання, не володіючи вільно комп’ютером. Тож усі викладачі, які в перспективі бачать себе науково-педагогічними працівниками нашого університету, зобов’язані вільно володіти комп’ютером. І саме для того, щоб допомогти кожному викладачеві в цьому, ми і відкрили постійно-діючий семінар по освоєнню комп’ютерних технологій. І дуже прикро, коли цей семінар із задоволенням відвідують лаборанти та інженери кафедр, на яких ще нічого не зроблено для створення дистанційного викладання дисциплін, а викладачі цих кафедр стати слухачами цього семінару не поспішають.

І другий наш семінар для викладачів — психолого-педагогічний теж створено для підвищення кваліфікації. І не треба його відносити лише до числа заходів, спрямованих на молодь. Сьогодні в галузі педагогіки і психології молоді викладачі, які закінчили магістратуру, мають знань набагато більше, ніж професори і навіть доценти старої закалки. І на порядок більше знань у молодих викладачів основ Болонського процесу. Тож, аби не відстати від молоді і розуміти студента, через психолого-педагогічний семінар повинен раз на 10 років проходити кожен викладач університету.

І я, як ректор, котрий бажає, щоб очолюваний ним університет не здавав завойованих позицій і продовжував на рівних інтегруватись у європейську та світову системи вищої освіти, буду суворо вимагати від усіх викладачів крім вільного володіння своєю дисципліною і наявності наукових публікацій, споріднених з тематикою цієї дисципліни, ще й достатніх знань в галузях педагогіки, психології і комп’ютерних технологій. І якщо стосовно тих, хто уже обрався за конкурсом, це можна буде уже зробити лише при наступному переобранні, то стосовно тих, хто вийшов на наукову пенсію, такі вимоги є можливість висувати щороку. І я їх буду висувати, незалежно від заслуг у минулому. Не хочеш, або не можеш відповідати цим вимогам, іди на пенсію, або у вуз, у якому таких вимог не висувають. А хочеш працювати у нашому університеті, тримай себе на рівні, щоб студенти бачили в тобі сучасного фахівця, науковця і педагога, а не переоповідувача застарілих підручників.

Хочу звернути вашу увагу на ще один аспект нашої діяльності. Серед 50-річних і навіть 40-річних викладачів, що не мають наукового ступеня навіть кандидата наук, розповсюджена думка, що, мовляв, уже пізно і що навіщо перенапрягатись з написанням та захистом дисертації, якщо різниця у зарплаті того, хто її захистив, та того, хто не захищав, не така уже й суттєва.

Але ж не може бути викладачем університету зі статусом національного людина, яка не займається науковою роботою. А якщо людина займається науковою роботою, то і написання та захист дисертації не є обтяжливим. Тож рік тому я усіх попередив на загальних зборах, що через рік усі наукові пенсіонери, які не мають ступеня хоча б кандидата наук, будуть працювати лише на 0,25 окладу. І я цю обіцянку виконав — з навчального року, що наступає 1-го вересня, ця норма втілена у життя. Тож кандидати та доктори наук пенсійного віку разом з пенсією будуть отримувати 1,9 окладу, а ті, що не мають наукового ступеня, лише 1,15 окладу — різниця, виходячи з нинішніх окладів, складатиме приблизно 7-9 тисяч гривень за рік. Як бачите, економічно вигідно захищати кандидатську дисертацію навіть у 60 років. І від цього виграє і кожен з вас, і виграють студенти, яким буде набагато цікавіше спілкуватись з ученим, науковцем, а не з переоповідувачем підручників, і виграє університет в цілому, оскільки імідж університету і в очах суспільства, і в очах владних структур усіх рівнів суттєво залежить від якісного складу професорсько-викладацького складу, тобто від проценту викладачів, які мають науковий ступінь та учене звання. Ще одним позитивним моментом такого рішення стало те, що вивільнились викладацькі місця для поповнення кафедр молодими кандидатами наук, яких ми у наступному навчальному році теж випустимо не менше 25-и. А докторів наук, я думаю, у нас додасться не менше 3-х. Наукових журналів у наступному навчальному році ми випускатимемо уже 5, тож публікувати свої наукові доробки буде де.

Розглядаючи питання кадрової політики, не можна обминути процедуру підписання трудової угоди з тими викладачами, які уже вийшли на наукову пенсію.

Верховна Рада України, приймаючи закон, одним із пунктів якого було встановлення пенсій науково-педагогічним працівникам на рівні 90 % від зарплати, вважала, що після цього професорсько-викладацький склад пенсійного віку масово піде на пенсію, яка стала майже рівною зарплаті, і вивільнить робочі місця для молодих науковців. Але в подальшому була прийнята поправка до закону, згідно з якою кожен пенсіонер отримав право на перерахунок пенсії через кожні два роки роботи після першого виходу на пенсію. Після цього жоден пенсіонер не захотів кидати роботу і вивільняти місце для молоді. У зв’язку з масовими перерахуваннями пенсій кожним пенсіонером через кожні два роки витрати на пенсії науково-педагогічним працівниками зросли настільки, що з ними Пенсійний фонд уже став не в змозі справлятись. На Верховній Раді України було поставлено питання, щоб скасувати особливий порядок нарахування пенсій науково-педагогічним працівникам і встановити для них загальний порядок нарахування на рівні 1 % за кожний відпрацьований рік. Комітет з питань освіти і науки вступився за нас, і в результаті нинішньою весною народився компромісний урядовий варіант, згідно з яким пенсії науково-педагогічним працівникам зберігаються і порядок їх перерахування теж зберігається, але лише тим науковим пенсіонерам, які після виходу на наукову пенсію були прийняті на роботу за контрактом. Тим же, хто працюватиме за строковим договором, пенсії через два роки не перераховуватимуться. І зараз пішли уже до мене ходоки з проханнями заднім числом строкові договори переписати як контракти. Але ж і правоохоронним органам теж дані вказівки прослідкувати за тим, хто з керівників вузів займеться таким переписуванням заднім числом, що підпадає під ознаку підробки документів, тобто є кримінальним злочином. Тож, будь ласка, не ходіть і не просіть, я все одно заднім числом нічого робити не буду. І не треба посилатись на те, що в інших вузах так роблять, Те, що хтось із ректорів свідомо чи несвідомо здійснює злочин, не означає, що ви вправі від мене теж вимагати здійснювати аналогічний злочин.

Більше того, Кабмін і Пенсійний фонд вважають, що пенсіонерів у вузах за контрактом повинен працювати лише незначний процент, тобто лише з числа тих, кому сьогодні немає заміни. Усі ж інші пенсіонери, яких можна замінити молоддю, але які ще хочуть попрацювати, повинні погоджуватись працювати за строковими договорами і не претендувати на перерахування пенсій. Лише за таких умов Кабмін і Пенсійний фонд не будуть знову виходити на Верховну Раду України з ініціативою відмінити особливий порядок нарахування і перерахування пенсій науково-педагогічним працівникам. Тож тепер тих ректорів, які будуть підписувати контракти абсолютно з усіма науковими пенсіонерами, розглядатимуть, по-перше, як таких, що не допомагають урядовим структурам не залізати в борги по зарплатах і пенсіях, а по-друге, як таких, що не вміють ефективно і вчасно розв’язувати кадрові проблеми. Тож, шановні колеги, підписання контрактів з 1-го вересня буде сугубо індивідуальним і залежатиме від вашої наукової та методичної активності. В першу чергу я буду підписувати контракти з докторами наук, професорами, оскільки їх втрата може привести до втрати статусу національного, і в другу чергу з частиною доцентів. Науково і методично не активні доценти і усі викладачі, що не мають наукового ступеня або вченого звання працюватимуть лише за строковими договорами. Я разом з юрисконсультом університету Оленою Стасюк уже розробив форму контракту для професорсько-викладацького складу з врахуванням нашої специфіки, в основу якої покладено типову форму контракту. Тож, якщо на вашій заяві про контрактне зарахування на посаду, підтримане візами завідувача кафедри, директора інституту і проректорів по напрямках, я накладу резолюцію, що згоден на підписання контракту з вами, ви берете у відділі кадрів типовий бланк, заповнюєте його, підписуєте самі і подаєте мені на підпис. Після мого підпису відділом кадрів готуватиметься відповідний наказ.

На завершення цього розділу я хочу звернути вашу увагу, шановні колеги, на таке. Станом на сьогодні я передав велику частину своїх ректорських повноважень проректорам по напрямках та директорам інститутів — це дозволяє Статут університету. Тож не треба з питаннями, які можуть бути розв’язаними директорами інститутів чи проректорами по напрямках, йти до ректора. І не треба ображатись на моїх помічниць, котрі, довідавшись, що питання, з яким ви прийшли до ректора, вами ще не обговорювалось ні з директором інституту, ні з відповідним проректором, відправляють вас саме до них. Вони виконують мою вказівку.

За західними стандартами, а Болонський процес нас веде до них, ректор повинен займатись стратегією розвитку університету, слідкувати за штатно-фінансовою дисципліною і координувати роботу різних структурних підрозділів, забезпечуючи цим злагодженість в управлінні навчальним, науковим та виховними процесами. А конкретні питання, що стосуються когось персонально чи функцій або забезпеченості чимось якогось конкретного структурного підрозділу, зобов’язані розв’язувати ті посадові особи, до компетенції яких ці питання віднесені. А якщо у цих посадових осіб повноважень не вистачає для розв’язання піднятого перед ними питання, то вони мають змогу підняти ці питання на щотижневому засіданні ректорату, до складу якого входять усі проректори та усі директори інститутів, або на засіданнях директоратів інститутів, до складу яких входять усі декани. Ми хочемо жити в громадянському суспільстві, то ж давайте будемо разом його вибудовувати, починаючи з демократизації процесів в управлінні університетом.

4. МІЖНАРОДНІ ЗВ’ЯЗКИ

Міжнародна діяльність університету у звітному році здійснювалась по шести напрямках: 1) підготовка фахівців для інших країн, 2) участь в роботі зарубіжних наукових конференцій, симпозіумів, семінарів, виставок винаходів, 3) участь університетських студентських команд в міжнародних олімпіадах, 4) участь в роботі університетських консорціумів по розробці проектів програми Tempus-Tacis, 5) запрошення іноземних науковців до нашого університету для проведення спільних наукових семінарів, 6) розміщення інформації та рекламних матеріалів про наш університет в іноземних іміджевих виданнях.

У звітному році ми на третину наростили кількість іноземних студентів. Так, якщо станом на 31.08.2005 року у нашому університеті навчалось 126 іноземних громадян, то станом на 30.06.2006 року, тобто на день, коли мені була надана ця інформація, у нас навчалось уже 185 іноземців із 17 країн світу, які знаходяться в Європі, Азії, Африці та Південній Америці — це громадяни Росії, Молдови, Ємену, Ізраїлю, Йорданії, Лівану, Палестини, Сирії, Китаю, Таджикистану, Узбекистану, Анголи, Ефіопії, Єгипту, Камеруну, Судану і Еквадору. Завданням на наступний навчальний рік буде нарощення числа іноземних студентів до рівня 220-240.

За створення системи адаптації іноземних студентів до української дійсності і методики навчання їх української мови завідувач кафедри мовознавства професор Азарова Л. Є. нагороджена Почесною грамотою Академії педагогічних наук України, яка їй була вручена під час виїзного засідання Президії АПНУ в нашому університеті.

За кордон на різноманітні наукові конференції, симпозіуми і семінари протягом року виїжджали 29 науковців нашого університету, а 13 студентів взяли участь в світовій першості з програмування, різні етапи якої проводились в Румунії, Росії, Ірландії та США.

У звітному році пройшов перший тур переговорів з науковцями Нового університету Лісабону (Португалія), університету із міста Абердина (Шотландія) та університету із Хельсінкі (Фінляндія) по залученню науковців кафедр ЛОТ та ІС до участі у 7-й рамковій програмі ЄС для досліджень технологічного розвитку. Тож завданням на наступний рік для Інституту міжнародних зв’язків буде позитивне вирішення цього питання із залученням для виконання проекту іноземних коштів.

Завдяки зусиллям, в першу чергу директора Інституту інтеграції навчання з виробництвом доцента Мізерного В. М., наш університет в останні два роки дуже вагомо заявив себе в якості успішного розробника проектів ЮНЕСКО по програмі Tempus-Tacis. У червні звітного року ми успішно завершили дворічний проект «Впровадження Європейського досвіду студентського самоврядування», в якості іноземних партнерів якого мали Спілку студентів Англії і Північної Ірландії зі штаб-квартирою у Кембріджі та університет із французького міста Дюнкерк, а також виграли конкурс і з червня розпочали втілювати в життя два нові проекти цієї програми, а саме — проект на тему «Розробка Всеукраїнської мережі регіональних консультаційних відділів ECTS», в якому нашими іноземними партнерами є університет міста Роскільд із Данії та Дрезденський технічний університет із Німеччини, а також проект на тему «Європейський досвід університетського фандрайзингу для України», іноземними партнерами в якому виступають той же Дрезденський технічний університет із Німеччини та університет міста Кордоба із Іспанії. В конкурсному комітеті програми Tempus-Tacis у Брюсселі на розгляді знаходяться ще кілька проектів, запропонованих і розроблених під керівництвом Віктора Мізерного. Тепер, сподіваюсь, шановні колеги, ви розумієте, чому проректором з міжнародної інтеграції став саме він і саме він отримав Почесну грамоту Академії педагогічних наук України на виїзному засіданні Президії АПНУ.

Слід відзначити і той факт, що у звітному році продовжувалось плідне наукове співробітництво колективу науковців кафедри ХЕБ на чолі з професором Петруком В. Г. з науковцями Інституту фізики ім. Степанова НАН Білорусії, присвячене розробці нових принципів спектральної діагностики стану нормальних та патологічних біотканин. Сподіваюсь, що ця робота продовжуватиметься і в наступному навчальному році.

До нашого університету у звітному році в рамках участі в Міжнародній конференції: «Контроль і управління в складних системах», науковим керівником якої був я, та Міжнародній конференції: «Застосування теорії пластичності в сучасних технологіях обробки тиском та автотехнічних експертизах», науковим керівником якої був професор Огородніков В. А., приїздили 22 закордонні науковці, що свідчить про зростання іміджу нашого університету як центру науки.

Для нарощення іміджу, у звітному році ми використовували і рекламні видання. Інформація про університет була розміщена в іміджевому збірнику «Вища освіта в Україні», виданому товариством «Знання» англійською мовою, в профорієнтаційному збірнику «Україна запрошує на навчання», виданому нашим міністерством англійською, французькою, іспанською та арабською мовами, а також в довіднику «Оптична освіта», виданому Міжнародною асоціацією інженерів з оптичної техніки англійською мовою.

Але, слід відзначити, що наряду зі значними здобутками в напрямку встановлення міжнародних зв’язків, є у нас, а точніше, особисто у мене, і недолік, на який мені вказано в міністерстві. Він полягає у тому, що протягом усього звітного року я не виїжджав за кордон і не відвідав жодного іноземного університету. А сьогодні за критеріями ЮНЕСКО знайомство ректора з постановкою навчального і наукового процесів в закордонних університетах є однією із визначальних координат входження університету, очолюваного цим ректором, в Болонський процес, і наше міністерство навіть ввело окрему звітність кожного ректора по цьому параметру, суворо критикуючи тих, у кого в графі виконання стоять прочерки. До речі, маючи проекти по програмі Tempus, це неважко виконувати, навіть не витрачаючи університетських коштів, оскільки, згідно з регламентом їх виконання, обов’язковою умовою є відвідини університетів консорціуму українськими ректорами. Але я при виконанні дворічного проекту по студентському самоврядуванню замість себе послав до Англії і Франції в одному році проректора Буяльську Т. Б., мотивуючи це тим, що вона була разом з Мізерним В. М. співкерівником цього проекту, а у другому році послав замість себе проректора Леонтьєва В. О. з огляду на те, що він ще не був з офіційною місією в жодному закордонному вузі.

Беру зобов’язання у новому навчальному році цей недолік усунути.

5. ВИХОВНА РОБОТА

Як і в попередні навчальні роки виховна робота в університеті проводилась у звітному році згідно з «Програмою реалізації гуманітарної політики та виховної роботи у ВНТУ», котра затверджується Ученою радою університету щороку у червні на наступний навчальний рік. До речі, ця «Програма», яка 13 років тому починалась зі 120 видів виховних заходів, згрупованих у 6 розділів, щорічно обновлюючись і стаючи більш масштабною, у звітному році уже містила в собі 238 видів, згрупованих у 10 розділів. У звітному році, як і в усіх попередніх протягом уже 13 років поспіль, головним ідеологом університетської програми виховної роботи і гуманітарної політики та головним організатором її колективного втілення у життя була проректор з виховної роботи та наукової роботи в галузі гуманітарних наук, професор Буяльська Т. Б.

Про рівень постановки цієї роботи свідчить те, що саме наш університет було вибрано Президією АПНУ в якості базового для проведення її виїзного засідання по проблемі: «Гуманітарна складова змісту інженерної освіти», яке відбулося у травні нинішнього року. І саме завдяки заслужено набутому нашим університетом іміджу Центру не лише вищої освіти і науки, але і культури керівника цього напрямку в університеті — проректора Буяльську Т. Б. було нагороджено Почесною Грамотою АПНУ, врученою їй на виїзному засіданні Президії АПНУ.

Щорічне стале зростання кількості видів виховної діяльності в програмі свідчить, з одного боку, про динамізм і життєздатність нашої системи виховної роботи, яка постійно народжує нове, не відкидаючи традиції, а з другого боку — віддзеркалює потужний креативний потенціал як професорсько-викладацького складу, так і студентства, різнобічні духовні і культурні потреби якого неухильно зростають.

Сьогодні небувалого раніше розмаху набуло і продовжуватиме набувати студентське самоврядування — студенти уже не хочуть бути об’єктами навчального, наукового та виховного процесів, вони хочуть бути з викладачами і наставниками рівноправними суб’єктами цих процесів. Особливо після того, як їхні лідери — Андрій Запорожан, Костянтин Коваль, Тетяна Троянівська та Валентин Грабко привезли із Англії та Франції європейський досвід постановки цієї роботи, а автори проекту по програмі Tempus проректор Буяльська Т. Б., директор Інституту інтеграції Мізерний В. М., аспірант Олександр Мокін, та студентка Євгенія Мізерна створили методичний посібник по організації студентського самоврядування європейського рівня. Заслуговує на відзнаку активність у цьому напрямку також таких студентських лідерів, як Тетяна Черняхович із ІнІТКІ, Леся Критюк та Андрій Швидюк із ІнРТЗП, Ольга Білонова із ІнМ.

Протягом звітного року ми спостерігали у студентів посилення почуття патріотизму по відношенню до нашого університету і констатували суттєве зниження кількості порушень правил проживання в гуртожитках та зростання бажання студентів співпрацювати з адміністрацією студмістечка по наведенню порядку в гуртожитках, що не може не радувати. Допомагали нам підтримувати порядок під час проведення багаточисленних масових заходів і бійці нашого студентського ЗППГУ, командиром якого є відмінник навчання, студент ІнМ Максим Бабінчук.

А масових заходів протягом звітного року ми дійсно провели дуже багато, назву лише деякі з них, це — і День університету, і День винахідника, і День науки, і День Перемоги, і День Конституції, і День рідної мови, і конкурси Міс ВНТУ, Містер Шарм, Студентська осінь, і Свято вдячності Коновалюку Ф. З., і двоетапні змагання інститутських команд клубу КВН, і святкові вечори інститутів, приурочені до відзначення країною Дня працівника тієї спеціальності, яка є домінуючою в інституті, і вечори відпочинку в студентських диско-клубах, і багато інших. І, мабуть, цікаво буде дізнатись, що якщо раніше сценарії проведення цих вечорів і свят писали викладачі, а студенти були лише виконавцями, то нині ці сценарії уже пишуть самі студенти, а викладачі лише наводять критику і пропонують шляхи покращення. І за заслуги на шляху втілення такого підходу слід відзначити в першу чергу нового директора клубу Катерину Федоренко та наставника на громадських засадах студентської самодіяльності асистента кафедри фінансів Ярослава Філіпа.

У звітному році суттєво зросла активність університетської лабораторії соціологічних досліджень, яка проводить моніторинг думок студентів щодо тих чи інших моральних, соціокультурних та навчально-виховних проблем, а також вивчає відношення студентів до університетських виховних заходів. І, оскільки цю лабораторію у нас очолює кандидат соціологічних наук, доцент Слободянюк А. В., то обробка результатів досліджень студентських думок в соціологічній лабораторії здійснюється виключно за коректними, науково обґрунтованими методиками, що зумовлює об’єктивність зроблених висновків. Я усім вам, шановні колеги, раджу періодично відвідувати сайт нашої соціологічної лабораторії, на якому виставляються результати досліджень, одразу після їх проведення і наукової обробки — там ви знайдете відповіді на багато питань, які виникають у викладачів під час спілкування зі студентами. До речі, цей сайт відвідують по Інтернету щодня сотні відвідувачів із усіх цивілізованих країн світу.

У звітному році суттєво зріс рейтинг служби психологічної підтримки, яка працює зі студентами, що проживають у гуртожитках, та тренінгів «Адаптація першокурсників до умов навчання у ВНТУ» і «Як стати людиною успіху», які проводять соціальний психолог Косарєва Л. В. та зав кафедри ППС кандидат психологічних наук Мацько Л. А.

Постійно розширюється коло учасників, які цікавляться гендерною тематикою, і об’єднуються навколо університетського Центру гендерних досліджень, який має статус центра, що діє під егідою ЮНЕСКО, науковим керівником якого є завідувач кафедри філософії, професор Хома О. Ю., а завідувачем — доцент кафедри філософії Головашенко І. О. На гендерні читання, які організовуються цим центром, до нашого університету приходять представники різних організацій міста і області, і запитання доповідачам там задаються не слабі — на собі це відчув.

Характеризуючи виховну роботу не можна не згадати добрим словом заступників деканів з виховної роботи та кураторів академічних груп 1-го і 2-го курсів. На старших курсах, як вам відомо, кураторів у нас немає. У багатьох вузах України кураторів немає і на молодших курсах, і був час, коли їх і у нас не було, але життя підказало, що на 1-му і 2-му курсах в умовах насиченості університету вихідцями з сіл і сільських районних центрів куратори повинні бути. У своїй доповіді я поіменно відзначу лише першу п’ятірку кращих заступників деканів та першу п’ятірку кращих кураторів за визначенням проректора з виховної роботи Буяльської Т. Б. та її заступника Прищака М. Д. Подаю їх в алфавітному порядку. Кращі заступники декана з виховної роботи — це: Богачук В. В.(ФКСАЕСЕП), Денисюк А. В. (ФКІ), Ігнатенко О. Г. (ФФЕЛТ), Лебедєва Г. О. (ФАРВ) і Крушевський Ю. В. (ФРТТК). Кращі куратори — це: Круподьорова Л. М., Нікітіна Н. В., Рибачук Н. В., Смоляк О. М. та Федотов В. О.

З наступного навчального року ми будемо визначати кращих кураторів згідно з науково-обгрунтованою методикою, розробленою моєю аспіранткою Юлією Маримончик, нині уже теж Мокіною, яка затверджена Ученою радою університету. І будемо призначати на півроку надбавки до зарплати в межах до 25 % основного окладу за цю роботу.

Мабуть не кожний технічний вуз нашої країни може похвастатись тим, що його студенти протягом року беруть участь у тому числі і в якості авторів у 30 телепередачах на каналі обласного телебачення, а у нас це було — в телепрограмі «Вважаю так», яку веде на телеканалі ВДТ щосуботи і щонеділі доцент кафедри культурології Філонов Л. В. Кращими співавторами своїх сюжетів він вважає студентів Сергія Білохатнюка, Олександра Білинського, Андрія Швидюка та Дмитра Штофеля.

Як завжди вчасно виходили в світ і вчасно поступали в усі середні школи нашої області, доносячи туди правду про наш університет і слугуючи найпотужнішим засобом профорієнтації, усі числа нашого університетського часопису «Імпульс», душею редакційної колегії якого є редактор Зянько І. П.

Завершити цей розділ я хочу таким порівнянням. При анкетуванні у вересні на 1-му курсі більшість наших студентів щиро признаються, що ніколи не були ні в театрі ні в концертному залі під час демонстрації спектаклю чи концерту класичної музики. А у звітному році завдяки курсу практичної культурології і впливу кураторів та заступників деканів з виховної роботи півтори тисячі наших студентів, тобто кожний четвертий, добровільно і з охотою відвідували наш міський театр під час демонстрації там драматичних і музикальних спектаклів. Причому частину спектаклів на малій сцені акторський колектив театру демонстрував виключно лише на замовлення наших студентів, яких він дуже любить. А більше 600 наших студентів протягом року відвідали концерти класичної музики у концертному залі «Плеяда». Тож ми з вами можемо пишатися і нашими студентами і нашою системою виховної роботи.

6. БЮДЖЕТ УНІВЕРСИТЕТУ ТА РОЗВИТОК МТБ

Бюджет університету у звітному навчальному році склав 40 мільйонів 600 тисяч гривень, із яких біля 25 мільйонів гривень нам виділила держава і трохи більше 15 з половиною мільйонів ми заробили самі.

Як же і на що були потрачені ці кошти. Спочатку я дам аналіз витрат держбюджетних грошей. Цифри буду подавати округлено і лише по основних статтях витрат.

На зарплату із держбюджетних коштів було витрачено 13 мільйонів 165 тисяч гривень, а нарахування на зарплату склали 4 мільйони 670 тисяч, тобто із виділених нам державою 24 мільйонів 925 тисяч гривень 17 мільйонів 835 тисяч пішли на зарплату. Ще 4 мільйони 340 тисяч гривень пішло на виплату стипендій та 1 мільйон 440 тисяч — на оплату комунальних послуг з водо-, електро- та теплопостачання. А на 1 мільйон 40 тисяч гривень ми погасили заборгованість по 57 статті закону про освіту за минулі роки. Ще 100 тисяч гривень нам було виділено на капітальний ремонт, 90 тисяч — на закупівлю продуктів для їдальні і 80 тисяч на кредити студентам по оплаті за навчання. Якщо усе це скласти, то отримуємо 24 мільйони 925 тисяч гривень. Різниця між тим, що нам було виділено із держбюджету та цим числом, як бачите, дорівнює нулю! Тож забезпечувати життєдіяльність університету як центру освіти, науки і культури адміністрації доводилось в значній мірі за рахунок коштів, зароблених нами самими за надання платних послуг. Характерною ознакою цих коштів було те, що як тільки вони поступали на рахунок університету, то одразу отримували статус спеціального фонду державного бюджету, і на них одразу ж розповсюджувались правила витрачання бюджетних коштів, тобто, жодної гривні поза затверджений міністерством кошторис витрат адміністрація витрачати не мала права. Ну, а тепер давайте подивимось, на що ж адміністрація університету витратила оці зароблені нами за надання платних послуг 15 з половиною мільйонів гривень.

4 мільйони 815 тисяч гривень було витрачено на прямі виплати зарплати та ще 1 мільйон 725 тисяч гривень повернулись у державу в якості нарахувань на цю суму зарплати. Тобто, сумарно на зарплату зі спец фонду бюджету університету пішло 6 мільйонів 540 тисяч гривень. 1 мільйон 315 тисяч гривень було потрачено на оплату комунальних послуг по водо-, електро- та теплопостачанню. Таку ж суму в 1 мільйон 315 тисяч гривень ми витратили на капітальний ремонт гуртожитків, левова частка з якої пішла на капітальний ремонт нашого найстарішого студентського гуртожитку № 1, який станом на сьогодні уже знову введено в експлуатацію. На поточний ремонт аудиторій та коридорів і кімнат в гуртожитках ми витратили 1 мільйон 70 тисяч гривень. 570 тисяч гривень було потрачено на закупівлю обладнання, серед якого і 91 сучасний комп’ютер з ліцензованим програмним забезпеченням та 9 потужних серверів. У 360 тисяч гривень, з врахуванням вартості нового різографа, нам обійшлося друкування навчальної та наукової літератури, створеної членами нашого колективу, і випуск 4-х наукових журналів та часопису «Імпульс» в університетському комп’ютерно-видавничому центрі «УНІВЕРСУМ-Вінниця», очолюваному кандидатом наук Власюком А. І. 420 тисяч гривень склали витрати на автотранспорт, який у зв’язку з доставкою матеріалів для капітального та поточного ремонтів працював дуже інтенсивно. 380 тисяч гривень пішло на оплату зв’язку та Інтернет. 340 тисяч гривень склали прямі витрати на наукові дослідження. 190 тисяч гривень пішло на придбання для бібліотеки навчальної та наукової літератури, написаної не університетськими авторами, 105 тисяч гривень витрачено на оплату відряджень. Якщо усі ці числа скласти, то отримуємо 12 мільйонів 600 тисяч гривень. Різниця між тим, що ми заробили за рахунок надання платних послуг, і цим числом складає 2 мільйони 950 тисяч гривень, які пішли на оплату витрат по усіх інших статтях життєзабезпечення університету, левову частку яких склали витрати на матеріали, замовлені підрозділами, такі, наприклад, як папір, дискети, запасні частини до комп’ютерів, фарби, вапно, алебастр, стальний прокат, пісок, крейда, електричні лампочки, електроди, пиломатеріали, замки і таке інше.

Протягом червня і половини липня нинішнього року нашу діяльність перевіряла комісія ревізорів із обласного КРУ. Це була планова перевірка, яка здійснюється через кожні два роки. Значних порушень ревізори КРУ у нас не знайшли, а мілкі ми ліквідували в процесі перевірки. Із ще не ліквідованих порушень залишились, практично, лише два — недоплата мешканцями 7-го гуртожитку за освітлення і опалення коридорів та сходинкових площадок, чого ми від них не вимагали і, як виявилось, були не праві, та повернення оплати сумісниками з інших організацій, яку вони отримали у нас, під час перебування на лікарняних і відпустках по своєму основному місцю роботи, що ми, на жаль, не відслідкували, а самі сумісники нам інформації про це не надали. То ж я звертаюсь до усіх тих, хто проживає у 7-му гуртожитку, з проханням доплатити ту частку витрат, яка припадає на кожного з вас, за освітлення та опалення прилеглих до ваших кімнат коридорів та сходинкових площадок — цього вимагає акт ревізії КРУ.

Було у нас у звітному році і ще три серйозних перевірки.

Управління по боротьбі з економічними злочинами перевіряло університет на предмет цільового використання земельної ділянки, відведеної під господарчий двір.

Служба безпеки перевіряла нас на предмет дотримання чинного законодавства по забезпеченню умов збереження державних таємниць

Інспекція Міністерства освіти і науки разом з обласним управлінням освіти і науки перевіряли нас по листу однієї особи, 69 років від народження, яка виписала в свій лист усе негативне, що було коли-небудь написане у місцевій пресі або передавалось із уст в уста у вигляді пліток і наклепів стосовно мене, моїх дітей і друзів, і вимагала усунути мене з посади ректора та дати можливість їй навчити наш колектив, як треба готувати фахівців. Аналогічна вимога містилась у цьому листі і по відношенню до ректора НТУУ «КПІ» професора Згуровського М. З., ректора Національної металургійної академії України професора Величка О. Г. та ректора Приазовського державного технічного університету професора Волошина В. С. Лист було адресовано Президенту України, Прем’єр-міністру, Голові Верховної Ради, Генеральному прокурору, міністру освіти і науки, Президенту НАНУ, Вінницькому губернатору і Вінницькому меру.

Комісія міністерства, перевіривши документально усі звинувачення і півтори години поспілкувавшись з автором листа, надіслала йому офіційну відповідь, в якій повідомила, що висунуті звинувачення не підтвердились, а тому немає підстав для звільнення з посади ні Мокіна Б. І, ні інших ректорів, перерахованих у листі, а також немає порушень чинного законодавства та Статуту університету в тому, що син ректора, доктор технічних наук, доцент Віталій Мокін працює на посаді керівника такого структурного підрозділу університету, як Інститут магістратури, аспірантури та докторантури.

Комісія СБУ знайшла певні недоліки в роботі начальника 1-го відділу вузу та його інспектора і через суд оштрафувала кожного з них на 51 гривню.

Працівники УБЕЗ визнали використання частини господарчого двору під розміщення автомобілів осіб, не працюючих в університеті, незаконним, тож довелося нам усіх чужих, у тому числі і з десяток працівників правоохоронних органів, видворити з господарчого двору, а на тій земельній ділянці побудувати комплекс спортивних площадок.

По кінцевому результату можна констатувати, що завдяки міліції ми наростили потужність нашого спортивного комплексу, хоча, звичайно ж, у них мета була дещо іншою.

Але наростили ми матеріально-технічну базу не лише гуртожиткового та спортивного напрямків. Ми суттєво збільшили комп’ютерну базу університету — і не лише завдяки арифметичному зростанню кількості комп’ютерів на комп’ютерних центрах та в інших підрозділах, а і завдяки встановленню найсучаснішого мережевого обладнання, поставленого нам за ініціативи директора ІнПОТ, доцента Яремчука Ю.Є. Всесвітньою академією CISCO. Таким обладнанням для створення комп’ютерних мереж сьогодні можуть похвастатись лише кілька найвідоміших університетів України. До речі, майже півтора десятка комп’ютерів ми отримали за ініціативою директора ІнІНВ, доцента Мізерного В. М. за рахунок виконання проекту по програмі TEMPUS, не витративши на ці комп’ютери та супутню оргтехніку жодної гривні власних коштів.

Дуже вдалий договір у звітному році підписав з фірмою CIMENS завідувач кафедри ЕМСА професор Грабко В. В. Під зобов’язання готувати фахівців саме на цьому устаткуванні, він отримав, майже без затрат, від фірми обладнання для автоматичного керування електроприводами на сучасній комп’ютерній базі на суму 80 тисяч Євро — це сьогодні єдина така лабораторія у вузах України, які готують спеціалістів по системах управління електроприводами. Не менш вдало заключив договори про співпрацю з трьома фірмами, які розповсюджують в Україні програмні комплекси «Панорама», Arcgis та картографічний комплекс, завідувач кафедри ММСС доцент Мокін В. Б. Під зобов’язання використовувати ці програмні комплекси при виконанні наукових досліджень по створенню геоінформаційних систем і рекламувати їх застосування в наукових статтях та монографіях, він майже без затрат отримав самі сучасні і повні версії цих програмних комплексів, сумарна вартість яких перевищує 100 тисяч доларів США. Саме таким шляхом треба йти і іншим завідувачам кафедр для осучаснення навчальних лабораторій.

Справедливості заради, нагадаю, що протягом останніх кількох років саме у такий спосіб осучаснили частину своїх навчальних лабораторій зав. кафедри ТПЗ проф. Савуляк В.І., зав. кафедри МПА проф. Поджаренко В. О., зав. кафедри АІВТ проф. Квєтний Р. Н., зав. кафедри ЕСС проф. Лежнюк П. Д., зав. кафедри ТСТБ проф. Кичак В. М., зав. кафедри АТМ доц. Біліченко В. В. та зав. кафедри ІНВ доц. Мізерний В. М.

Закінчили у звітному році ми капітальний ремонт 1-го студентського гуртожитку. Протягом нинішньої осені ми заповнимо ті поверхи, які відведені для студентів, необхідними меблями, і отримаємо додатково до тих, що маємо, ще 160 місць для проживання студентів. Ще 160 місць додатково ми введемо протягом наступних двох років в гуртожитках № №3, 4, 5,6 після їх часткової реконструкції. 100 місць додатково ми отримаємо також внаслідок передачі в фонд студмістечка житлового фонду нашого санаторія-профiлакторія. Введення усіх цих масивів кімнат в гуртожитках, які уже функціонують, буде еквівалентне побудові ще одного 9-поверхового гуртожитку. Завдяки цьому ми зможемо без ущемлення вітчизняних студентів суттєво збільшити прийом на навчання іноземців.

Кілька слів додатково про те, чому ми передаємо студмістечку житловий фонд санаторію-профілакторію.

Справа в тому, що усі наші студенти проживають або у наших студентських гуртожитках, або разом з батьками у Вінниці, тож при отриманні путівки в санаторій-профілакторій у них немає ніякої потреби в поселенні на місяць в гуртожиток санаторію. Але вони, звичайно ж, з задоволенням туди переселяються, щоб на місяць вийти з-під контролю батьків чи органів студентського самоврядування в студентському гуртожитку та адміністрації студмістечка. І влаштовують там п’янки, які не завжди добре закінчуються. Тож для ґрунтовнішого оздоровлення цих студентів їх не потрібно переселяти в гуртожиток санаторію-профілакторію, який нікому сьогодні не підконтрольний у вечірні та нічні години. Інша причина — гуртожиток санаторію-профілакторію часто надавав притулок і тим студентам, яких ми виселяли з гуртожитків за порушення правил внутрішнього розпорядку, і людям, які не мали відношення до університету. Тому буде правильно і усім спокійніше, якщо ми повернемо студмістечку той житловий фонд, який у гуртожитку № 3 було багато років тому передано санаторію-профілакторію, коли він обслуговував не лише студентів нашого університету, а і педагогічних працівників з області. Коли санаторій-профілакторій мав самостійний статус, ми цього зробити не могли, але коли його перевели в структуру університету в якості рядового структурного підрозділу і поклали на ректора університету відповідальність за порядок, якість надання послуг і фінансову дисципліну в ньому, ми це уже зробити маємо право. Більше того, ми зробимо і ще один логічний крок — ми будемо годувати пацієнтів санаторію-профілакторію у нашій студентській їдальні, яка сьогодні недовантажена, виділивши для них окремий зал. А в нинішній їдальні санаторію-профілакторію, яка розташована в студентському гуртожитку № 2, влаштуємо безалкогольне кафе, де б студенти могли з’їсти морозиво чи фрукти, випити пепсі чи лимонаду і послухати музику. І адміністрація університету сподівається, що у цьому приймуть активну участь органи студентського самоврядування.

Сьогодні багато хто з вас чекає інформації про те, як будуть розподілятись ті секції у студентському гуртожитку № 1, які реконструюються під тимчасове поселення в них працівників.

Нагадаю усім, по-перше, що розподіл місць в студентських гуртожитках згідно з діючим законодавством здійснюється наказом ректора і до цього ніякого відношення не має профком з його житловими чергами і пріоритетами, а по-друге, що в студентські гуртожитки в порядку виключення для тимчасового проживання ректору дозволяється поселяти лише тих працівників, які безпосередньо зв’язані з навчальним процесом і від роботи яких суттєво залежить якість підготовки фахівців. Тож саме цими критеріями я і буду користуватись при визначенні тих 50 щасливчиків із числа 240, подавших заяви. Але дія і цих критеріїв буде звужена ще трьома додатковими умовами. Першою умовою буде те, що в першу чергу поселятимуться молоді доктори та кандидати наук, від яких залежить майбутнє нашого університету. І оскільки проживати в виділених секціях гуртожитку вони зможуть лише за умови роботи саме в нашому університеті, то, надаючи їм це житло, я дійсно забезпечуватиму майбутнє університету. Другою умовою буде те, що викладачі, які з двома дітьми проживають у двокімнатних квартирах чи з трьома в трикімнатних, в якості претендентів розглядатись не будуть. Нагадаю, що я у двокімнатній квартирі з прохідними кімнатами і кухнею в 4 квадратних метри, виділеній мені ще Романом Юрійовичем Кігелем, з дружиною і двома дітьми з різницею у 8 років, проживав і коли був доцентом, і коли був завідувачем кафедри, і коли був проректором. Тож і я, наслідуючи Івана Васильовича Кузьміна в цьому питанні, як його старанний учень, якого він виховував конкретно, буду вважати, що двокімнатної квартири для 4 членів сім’ї, чи трикімнатної — для п’яти членів є цілком достатньо. А третьою звужуючою умовою буде те, що в разі, якщо дорослі діти претендента на отримання житла після закінчення університету, чи тим паче аспірантури, пішли працювати в інший вуз чи в іншу організацію, то, навіть, якщо нинішня квартира претендента на розширення житла є переповненою, я вам додаткового житла у студентському гуртожитку № 1 виділяти не буду, оскільки не зобов’язаний забезпечувати житлом працівників інших організацій.

Оскільки серед працівників обслуговуючого персоналу є фахівці високого класу, від роботи яких суттєво залежить життєзабезпечення університету і які потребують поліпшення житлових умов, то я передав одну 1-кімнатну секцію в студентському гуртожитку № 1, одну 2-кімнатну та одну 3-кімнатну в розпорядження проректора Ковальчука В. І. і надав йому право від імені ректора розподілити ці три житлові секції, виходячи з його розуміння важливості збереження того чи іншого працівника обслуговуючого персоналу для майбутнього університету. Але хочу одразу ж запевнити, що і профком зовсім збоку від цього процесу не залишиться. Профком буде розподіляти ті дві 1-кімнатні секції, які звільняться в сімейному гуртожитку № 7, у зв’язку з отриманням їх власниками 2-кімнатних секцій в студентському гуртожитку № 1, та ті дві 2-кімнатні секції, які звільняться в гуртожитку № 8 колишнього «Модуля». Як бачите, я спробував і молоді кадри, необхідні для розвитку університету утримати, і дати можливість профкому забезпечити соціальну справедливість стосовно тих членів колективу, які сьогодні цього найбільше потребують.

Я розумію, що проблема забезпечення житлом є «вічнозеленою», тому уже зараз дав розпорядження відділу капітального будівництва приступити до здійснення прив’язки проекту 90-квартирного житлового будинку на земельній ділянці університету між четвертим та п’ятим гуртожитками над озерцем, що біля кафе, з одного боку, та тепловим пунктом — з другого.

Наступний календарний рік буде роком часткової реконструкції гуртожитків № № 3, 4, 5, 6, капітальних ремонтів лекційних залів в корпусах і спортивно-оздоровчого табору та укомплектування аудиторій і комп’ютерних класів прекрасними партами і комп’ютерними столами виробництва нашого, очолюваного Мізерним В. М., Інституту інтеграції у співдружності з командою завідувача кафедри технології підвищення зносостійкості Савуляка В.І. До речі, ці парти і столи, які команда Мізерного-Савуляка навчилась склеювати з бракованих паркетин, які меблеві фабрики продають за ціною відходів виробництва, а тому вони виходять вдвічі дешевшими фабричних парт і столів, уже пройшли річне випробування, тож їх можна пускати в серію. Усі ви їх бачили, прямуючи до актового залу. Розпочнеться насичення цими партами із лекційної аудиторії № 2203.

А з 2008 року я розпочну будівництво цього 90-квартирного будинку, квартири в якому уже будуть розподілятись профкомом згідно з встановленими там чергами і пріоритетами. Але, я вам признаюсь чесно, що розпочну будівництво цього житлового будинку лише в тому випадку, коли після нинішнього розподілу секцій в студентському гуртожитку мене не допікатимуть комісії різних владних структур, які створюватимуться за скаргами тих, хто не отримає нині житла в студентському гуртожитку № 1. Якщо ж скарги, комісії і суди мені допікатимуть, як це мало місце після введення в експлуатацію сімейного гуртожитку № 7, то я до кінця своєї нинішньої каденції встановлю собі такий же режим роботи, який має переважна більшість ректорів вузів України — тобто, я нічого будувати не буду і цим забезпечу собі спокійне життя на ректорській посаді до середини 2010 року. І нехай уже тоді вам новий ректор щось будує, якщо зможе. Тож, сідаючи за стіл для написання скарги, згадайте слова російської пісні: «Думайте сами, решайте сами! — Иметь или не иметь!»

До цього ще додам, що 29 липня 2006 року вступив у силу Закон України «Про житловий фонд соціального призначення», яким держава зобов’язує органи місцевого самоврядування будувати житло для соціально незахищених верств населення і визначає порядок отримання і користування цим житлом тими, хто неспроможний себе самостійно забезпечити житлом, тобто, багатодітними сім’ями, матерями-одиночками та інвалідами.

На завершення розділу кілька слів про впорядкування території.

Мабуть, не має незадоволених від тих триметрової ширини пішохідних доріжок, вимощених тротуарною плиткою, виготовленою кафедрою інтеграції навчання з виробництвом у своїй навчальній лабораторії руками наших студентів під керівництвом завідувача кафедри доцента Мізерного В. М, і покладеної в доріжки іншими студентами-практикантами цієї кафедри під керівництвом доцента Таранухи О. І. Ці доріжки уже об’єднали ГУК та корпуси № 1 і № 2 та № 7 і № 8. В наступному році ми плануємо їх замкнути по дузі навколо актового залу та вивести до їдальні і далі, до виходу на вулицю Воїнів-інтернаціоналістів. Тож після цього на території університету нам не будуть страшними ніякі дощові потоки, які перетворюють іноді в річки та озера наші асфальтові доріжки.

7. ВКЛАД ЯК УЧЕНОГО, ВИКЛАДАЧА ТА ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧА

Крім виконання обов’язків ректора університету у звітному році я займався також науковою, викладацькою та громадською діяльністю.

Як учений, в якості наукового керівника 4-х наукових тем займався науковими дослідженнями в напрямках діагностики та оптимізації електрообладнання трамваїв, побудови математичних моделей електричних мереж в умовах невизначеності частини параметрів, оцінки ефективності діяльності науково-педагогічних працівників в напрямку створення дистанційних технологій навчання та виховання студентів, а також в напрямку моделювання екологічних процесів.

За результатами досліджень опублікував 9 наукових статей в наукових журналах за списком ВАК України.

На громадських засадах виконував обов’язки директора НДІ ПМБС та наукового керівника НДЛ АСУЕТ, НДЛ ПВШ, НДЛ ЕДЕМ та НДЛ МІМЕМ.

Виконував обов’язки Голови наукової спецради по захисту докторських дисертацій з трьох наукових спеціальностей в галузі інформатики та обчислювальної техніки, члена спецради по захисту докторських дисертацій з трьох спеціальностей в галузі приладобудування та члена наукової спецради по захисту кандидатських дисертації з двох наукових спеціальностей в галузі електроенергетики та електромеханіки.

Працював експертом Комісії з інформатики та кібернетики при МОН України, на яку покладено відбір та аналіз наукових проектів, запропонованих вузами для дослідження за кошти Державного бюджету.

Здійснював функції головного редактора наукового журналу «Вісник Вінницького політехнічного інституту», який став тримовним.

Як член Президії Академії педагогічних наук України виконував усі покладені на мене функції, у тому числі був організатором виїзного засідання президії у нашому університеті, присвяченого гуманітарній складовій змісту інженерної освіти, збирав усі аналітичні матеріали з вузів України і готував доповідну записку та проект рішення.

Як викладач керував роботою 5-и аспірантів та двох пошукувачів. Один пошукувач — доцент Віталій Мокін у звітному році успішно захистив докторську дисертацію у спецраді при Інституті проблем моделювання в енергетиці НАНУ, другий — старший викладач В’ячеслав Камінський прийнятий до захисту кандидатської дисертації у спецраді при нашому університеті. Двоє аспірантів 3-го року навчання, Олександр Мокін та Юлія Мокіна, у кінці червня подали свої дисертації до захисту у спецради при, відповідно, НТУУ «КПІ» та КНЕУ ім. Вадима Гетьмана.

Лекцій для студентів у звітному році не читав, оскільки мені дозволено виконувати навчальне навантаження лише в обсязі 240 годин, а на керівництво 5-ма аспірантами виділяється 250 годин, тож офіційно я не вклався навіть у норматив керівництва аспірантами. Але введені у свій час мною дисципліни «Математичні методи ідентифікації та оптимізації електромеханічних процесів» та «Оптимізація електроприводів» підхопив і успішно викладає Олександр Мокін, з яким ми разом написали і третю частину навчального посібника по методах, і посібник по оптимізації.

Свою позицію громадського діяча, який у свій час в ранзі державного діяча стояв біля витоків створення незалежної української держави, я виклав у 9-й книжці моєї, відомої вам, шановні колеги, історико-публіцистичної серії. Ця книжка, яку я назвав «Друге дихання», писалась протягом звітного року. Вона завершена і отримала рекомендацію Ученої ради університету до друку. Вийде восени. До речі, ця книжка, можливо, стане останньою, яку я буду друкувати на папері. Зараз я завершую створення персонального сайту, на якому будуть виставлені у тому чи іншому форматі усі книжки моєї історико-публіцистичної серії. А наступну, 10-у книжку цієї серії я буду писати, виставляючи кожний написаний розділ одразу на сайт. То ж читачі зможуть читати цю книжку в процесі її створення.

Завершити свій звіт я хочу повідомленням про те, що як ректор я у травні нинішнього року відзвітував на першому засіданні Наглядової ради університету, очолюваної Президентом АПНУ академіком АПНУ і НАНУ Кременем В. Г., і отримав позитивну оцінку як попередньої діяльності на посаді ректора так і планів на майбутнє до 2010 року включно.

І за усі мої заслуги протягом 17 років роботи на посаді ректора на виїзному засіданні Президії АПНУ мене було нагороджено найвищою нагородою цієї академії, яка відноситься до державних нагород — медаллю Костянтина Ушинського — одного з найвидатніших педагогів минулих літ. Мені вдвічі приємно було отримувати цю державну нагороду ще й тому, що на день мого нагородження цією медаллю із ректорів вузів було нагороджено лише ректора КНУ імені Тараса Шевченка професора Скопенка В. В. А на Правобережній Україні, якщо не враховувати Києва, я взагалі першим отримав цю нагороду.

Як бачите, я у своєму звіті зовсім не приділив уваги питанням забезпечення відпочинку та оздоровлення колективу, яким у минулому році виділяв цілий розділ. Але виходило завжди так, що після мене зі своїм звітом виходив голова профкому і практично повторяв те ж саме. Тож тепер ці питання будуть висвітлюватись лише у звіті голови профкому, що, по-перше, зекономить час, а по-друге, підкреслить роль профкому у їх розв’язанні.

Дякую за увагу! І бажаю усім доброго здоров’я, щастя та успіхів в роботі у новому навчальному році.

 

Після мене виступив з 20-хвилинним звітом про роботу профкому його голова Василь Ковальчук. У своєму виступі голова профкому розповів про те, скільки дітей викладачів та співробітників університету і на яких умовах відпочили влітку в нашому літньому дитячому таборі, скільки сімей викладачів та співробітників і на яких умовах відпочили на нашій базі відпочинку у приморському кримському місті Саки, скільки студентів та викладачів з сім’ями відпочили в нашому спортивно-оздоровчому таборі біля села Степашки, який розкинувся на березі Ладижинського водосховища, утвореного на річці Південний Буг, скільки студентів та викладачів пройшли протягом року курс оздоровлення в університетському санаторії-профілакторії, скільки викладачів та співробітників отримали здешевлені до 25 % путівки в санаторії та здравниці України, скільки студентів і викладачів і на які суми отримали протягом року матеріальну допомогу від профкому та адміністрації університету.

Після виступу Василя Ковальчука Загальні збори прийняли рішення про пролонгацію Колективного договору між профкомом і адмінiстрацією університету, термін дії якого закінчився, на наступні два роки, а також внесли доповнення до Статуту університету про прекурсори — хімікати, необхідні для проведення лабораторних робіт по курсу хімії, на придбання і використання яких необхідно віднині отримувати державну ліцензію.

А наступного дня — у четвер 31 серпня на університетському стадіоні відбулася наша традиційна урочиста посвята у першокурсники більше 1500 вчорашніх абітурієнтів у присутності їхніх батьків і друзів.

Що цікаво — вночі у Вінниці, як і по всій Україні, йшов дощ. Вранці виглянуло сонце, яке до початку урочистостей частково прикрили прозорі хмарки. Тож під час посвяти стояла чудова — тепла, але не спекотна, погода. А через годину після завершення урочистостей небо вкрили важкі хмари, і знову пішов дощ. Оскільки так відбувається уже протягом кількох останніх років підряд, то університетські гострослови вважають, що у такий спосіб Небеса на початку навчального року демонструють свою підтримку Мокіну, який запровадив цю традицію і дотримується її неухильно ось уже 17 років.

А ввечері цього ж дня на «5-му каналі» я дивився діалог ведучої цього каналу з заступником міністра освіти і науки Михайлом Степком. Ведуча самовпевнено і настирно намагалась схилити заступника мінiстра до думки, що якісна вища освіта надається в Україні лише в двох столичних університетах — Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та Національному університеті «Києво-Могилянська Академія». Михайло Степко з нею не погодився і розширив коло провідних університетів України, спочатку включивши до нього і інші українські класичні університети, а потім додавши ще й університети політехнічного профілю із Києва, Донецька, Львова, Харкова і Одеси. І лише назвати в числі провідних і Вінницький національний технічний університет, який в результаті незалежного, науково обгрунтованого рейтингового оцінювання, доведеного усім ректорам на підсумковій Колегії МОНУ весною нинішнього року, в групі полiтехнічних лише на 2 бали відстав від НТУУ «КПІ», посівшого перше місце, і набагато балів випередив усі інші «політехи», у заступника міністра як і у всіх його попередніх виступах язик не повернувся.

А думку і Михайла Степка, і ведучої з «5-го каналу» про те, що усі не столичні університети в майбутньому взагалі не матимуть ніякої перспективи, оскільки після бакалаврату їхні випускники поїдуть отримувати магістерську чи спеціальну підготовку до столичних вузів, спростовує хоча б те, що в нинішньому році не виявилося жодного випускника бакалаврату у нашому університеті, навіть серед контрактників, який відмовився б від продовження навчання у нас і поїхав учитись до якогось вузу у Києві, чи у якомусь іншому місті. Навіть ті випускники бюджетної форми бакалаврату, яких ми на спеціальну і магістерську підготовку взяли лише на платну форму навчання, не виявили бажання навчатись у київських, львівських, харківських, донецьких чи одеських вузах, хоча оплата за навчання по деяких спеціальностях у них є дещо нижчою, ніж у нас.




© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.