Перші два тижні жовтня пройшли під знаком нових кадрових призначень в команді Президента України Віктора Ющенка.

Повернувся у велику політику Олександр Зінченко. Він став радником президента держави. Цим призначенням Віктор Ющенко фактично дистанціювався від Петра Порошенка, Миколи Мартиненка та Олександра Третьякова, яких рік тому назад Олександр Зінченко звинуватив у корупції і в знак протесту проти перебування їх біля Віктора Ющенка пішов у відставку з посади Державного секретаря України. І хоча Олександр Зінченко тоді офіційних документів, які підтвердили б звинувачення, не надав, Віктор Ющенко відправив у відставку з посади керівника свого секретаріату Олександра Третьякова та Петра Порошенка з посади Секретаря РНБОУ.

Оскільки і Порошенко, і Третьяков, і Мартиненко входять до числа керівників парламентської фракції «Наша Україна», лідер якої Роман Безсмертний оголосив про її вихід із переговорного процесу стосовно створення з комуністами, соціалістами і регіоналами у Верховній Раді України «широкої» коаліції та перехід «Нашої України» в опозицію до урядових і проурядових структур, то призначення Зінченка радником президента можна розцінювати як прояв президентського незадоволення «Нашою Україною» за її перехід в опозицію і вихід з переговорного процесу з лідерами «антикризової» коаліції.

Але ще більший політичний резонанс набуло призначення Секретарем РНБОУ Віталія Гайдука — другої людини в «Індустріальному союзі Донбасу», який змагається у шахтарському краї за економічне лідерство з СКМ, очолюваним соратником номер один прем’єр-мiністра Віктора Януковича Рінатом Ахметовим. Складається враження, що Віктор Ющенко через підпорядковані йому Секретаріат на чолі з Балогою, Яценюком, Бондарем і Чалим, РНБОУ на чолі з Гайдуком та корпус призначених ним губернаторів областей намагається створити дієву противагу Кабінету Міністрів, яка користувалась би підтримкою не лише на заході, півночі та центрі України, але і на її півдні та сході.

Не затихала протягом цих перших двох жовтневих тижнів і дипломатична війна між Росією та Грузією. За арешт і висилку кількох офіцерів ГРУ, які під прикриттям дипломатів займались у Грузії далеко не дипломатичними справами, Росія розпочала масову депортацію осіб грузинського походження і тотальні перевірки бізнесових структур, очолюваних грузинами. Російська влада закрила авіа- та залізничне сполучення між двома країнами і заборонила переведення працюючими в Росії грузинами зароблених коштів рідним у Грузію. Російські ЗМІ, підспівуючи владі, в усьому звинувачують Грузію, яка винна лише у тому, що обрала собі президентом Михаїла Саакашвілі, котрий хоче привести свою країну до НАТО та ЄС і не хоче бути васалом президента Росії Володимира Путіна. Але усім і в Україні, і в інших країнах зрозуміло, що росіяни сподіваються у такий спосіб викликати нелюбов у Грузії до Саакашвілі та відсторонення його від влади, аби нікому в державах навколо Росії не було повадно у майбутньому ставати незалежними і очолювати уряди, не спитавши дозволу на це у російської влади.

14 жовтня, на День Покрови, який є святом Українського Козацтва, у Києві та багатьох західних містах України пройшли демонстрації воїнів та прихильників ОУН-УПА з вимогою визнати їх вояків борцями за незалежність держави з одного боку та противників такого визнання, серед яких більшість складали комуністи, ветерани військ НКВС та прихильники прогресивної соціалістки Наталії Вітренко, з другого боку. Розділяли непримиренні колони бійці правоохоронних спецслужб та міліціонери. Але в кількох місцях сутички все-таки виникли. Однак правоохоронці їх швидко вгамували.

Віктор Ющенко у цей день видав Указ, яким визнав вояків ОУН-УПА борцями за незалежність України, але більш важливим було б це визнати законодавчо у сесійній залі Верховної Ради України. Та навряд чи такий законопроект буде проголосований, оскільки Партія Регіонів не захоче конфліктувати з комуністами, без підтримки яких її уряду не вдасться утриматись при владі.

Я ж особисто визнав вояків ОУН-УПА борцями за незалежність України ще в горбачовські часи перебудови і гласності, коли, зачитуючись публікаціями в «Огоньку» Віталія Коротича по матеріалах архівних документів, довідався, що усі ті репресії проти мирних жителів Галичини творили переодягнені в одежу вояків УПА загони НКВС, багато офіцерів з яких ще й досі живі і роблять усе, аби не допустити визнання тих, кого вони знищували, борцями за незалежність української держави, оскільки це перекреслює їхні подвиги тих часів і робить їхні ордени свідченнями причетності до злочинів проти свого народу.

До створення системи противаг на місцевому рівні довелось долучитись і мені, оскільки керівники Вінницького обласного управління освіти, ігноруючи чинне законодавство та підписання нашим міністром освіти і науки Болонської декларації, згідно з якою держава зобов’язана надати університетам автономію, навпаки, вирішили позбавити університети Вінниччини навіть тих куцих свобод, які вони мали ще з радянських часів, і почали надсилати масу нікому не потрібних розпоряджень шкільного рівня та вимагати їхнього виконання і кожний раз підкреслювати, що ми зобов’язані це робити.

Тож довелось мені у жовтні надіслати на ім’я начальника Вінницького обласного управління освіти такого листа:

Відповідь на лист № 2669/11 Начальнику управління освіти і науки
від 06.10.2006 р.  Вінницької обласної державної адміністрації
Івасюку І. Д.

Шановний Ігоре Дмитровичу!

На Ваш лист від 06.10.2006 року змушений відповісти наступним чином.

Оскільки в Вашому листі здійснено довільне формулювання законодавчих актів, то почну відповідь з точного формулювання відповідних положень законів.

Стаття 12 Закону України «Про освіту» гласить — цитую:

1. Міністерство освіти України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти.

Міністерство освіти України:

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

здійснює керівництво державними закладами освіти.

Стаття 14 Закону України «Про освіту» гласить — цитую:

1. Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти в межах їх компетенції:

встановлюють, не нижче визначених Міністерством освіти України мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, що є у комунальній власності, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання;

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2. Місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на:

управління закладами освіти, що є у комунальній власності;

«Положення про Міністерство освіти і науки України» гласить — цитую:

4. МОН України відповідно до покладених на нього завдань:

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

37) здійснює відповідно до законодавства функції управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Стаття 18 Закону України «Про вищу освіту» гласить — цитую:

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки:

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

* разом з іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади комунальної форми власності, забезпечує (і далі уже той текст, який використано у Вашому листі до мене. Звертаю увагу на те, що використання у Вашому тексті слова «забезпечують» замість слова «забезпечує» є грубим викривленням законодавчого акту з метою привласнення не наділених законом прав, що тягне мінімум на адміністративне покарання).

Усі процитовані статті обох законів чітко вказують на те, що місцеві органи влади управляють із вищих навчальних закладів лише тими, які відносяться до комунальної власності, а тими, що є державною власністю управляють центральні органи виконавчої влади, тобто міністерства.

Звертаю Вашу увагу ще на два порушення чинного законодавства, вчинені Вами надісланим листом. По-перше, законодавство про статистичну звітність не передбачає надання у будь-які органи влади звіту за формою, надісланою Вами — і це ж законодавство передбачає адміністративне покарання службових осіб, винних у його порушенні. Саме тому центральний орган влади — МОН України, якому підпорядкований наш університет, не вимагає від нас звітності за такою формою звіту. По-друге, в запропонованій формі звіту Ви вимагаєте у тому числі інформацію, заборонену до відкритого розповсюдження «Зводом відомостей, що становлять державну таємницю» від 14.02.2002 року. Вона може бути надана в одних випадках з грифом «Для службового користування», а в інших — з грифом «Таємно». І знайомитись з нею мають право лише особи, які у першому випадку оформлені відповідним наказом за підписом Голови обласної державної адміністрації, а у другому випадку отримали від СБУ відповідну форму допуску до державної таємниці. І запит такої інформації Ви не мали права оформляти відкритим листом, як і я не маю права надавати її відкритим листом теж. І за порушення цих вимог відповідних нормативних документів передбачена рівна відповідальність як тих, хто надає інформацію, так і тих, хто її вимагає.

Треба вчитись жити в правовій державі, і пам’ятати про те, що від будь-кого можна вимагати робити лише те, що дозволено законом.

Перший раз ми не зреагували на Ваш лист з цього приводу тому, що очікували виявлення вами самими в управлінні тих порушень, які в цьому листі мали місце. Але бачимо, що самі ви не віднайшли порушень, тож тепер відповідаємо.

Звертаю Вашу увагу також на те, що, коли Управлінню освіти необхідні були якісь інтегральні дані для зведених доповідей начальству чи звітів, ми завжди таку інформацію надавали, тобто, у нас немає бажання бути в стані конфронтації. Але і Ви, будь-ласка, не перебирайте на себе повноважень, якими згідно з чинним законодавством не наділені.

На завершення відповіді нагадаю про те, про що ви дуже добре знаєте — коли я звернувся до Голови ВОДА Олександра Домбровського з проханням створити комісію по перевірці інформації стосовно ректора ВДПУ Олександра Шестопалюка, розповсюдженій у засобах масової інформації, то отримав від губернатора відповідь, що лише міністерство має право створювати таку комісію, оскільки педагогічний університет і його ректор підпорядковані не органам місцевої влади, а центральному органу державної влади — міністерству. Тож і Управлінню освіти не слід забувати про те, про що пам’ятає губернатор.

 З повагою —
ректор ВНТУ Б. І. Мокін

Цим листом я, звичайно ж, наживу собі додаткових недругів серед людей наділених владою, але ж хтось повинен почати учити чиновників жити за законами, якщо ми хочемо, щоб наші діти чи хоча б онуки жили у демократичній державі.