У середу 22 листопада наш народ вдруге відзначав День свободи — державне свято, введене Указом Президента України Віктора Ющенка трохи більше року тому в честь Помаранчевої революції.

Нинішнє свято пройшло буденно і ознаменувалось виступом Віктора Ющенка перед телекамерами, влаштування ним званого обіду у Марiїнському палаці на честь гостей лише дуже високого рангу, а також виходом на Майдан Незалежності увечері, де зібралось біля трьох тисяч святкуючих, знаменитих польових командирів Помаранчевої революції Юрія Луценка, Тараса Стецьківа та Володимира Філенка. Віктор Ющенко на Майдан не прийшов. Небагаточисленні мітинги пройшли в ряді обласних центрів України, причому в столиці Донбасу він набув ознак середньовікового шабашу кількох сотен людей, що протягом дня глумилися над великим помаранчевим полотнищем з портретом Віктора Ющенка у центрі, кинутим під ноги натовпу. Усе це демонструвалось у всіх випусках новин на усіх каналах українського телебачення.

Віктор Янукович на званий обід до Віктора Ющенка не прийшов, а влаштував у цей же час засідання уряду, стрижнем якого стали звинувачення у потаканні корупційним діям старших офіцерів армії, висунуті керівником ГоловКРУ Петром Андрєєвим на адресу «помаранчевого» міністра оборони Анатолія Гриценка. Міністр оборони, якого до цього часу не ознайомили з актом перевірки, що закінчилась уже два місяці тому, спочатку пробував «відбиватись», а потім демонстративно покинув засідання уряду і, скоріш за усе, подався на святковий прийом до Віктора Ющенка.

Голова Верховної Ради України Олександр Мороз, який був активним учасником Помаранчевої революції, чомусь вирішив, що його місце на цьому святі не у Маріїнському палаці, а на засіданні уряду.

«Пассіонарія» Помаранчевої революції Юлія Тимошенко надіслала поздоровлення українському народу із Брюсселя, де вона у цей день брала участь у засіданні Європейського парламенту та зустрічалась з Головою Єврокомісії Хав’єром Соланою. Там же у Брюсселі Юлія Тимошенко заявила, що парламентські фракції БЮТ і «Наша Україна» готують спільно звернення до Конституційного Суду України з вимогою, щоб він визнав Конституційну реформу проголосованою з порушенням Конституції України, що тягне за собою скасування цієї реформи і повернення нашої держави в лоно президентської республіки.

Що мені прийшло на думку у цей святковий день?

Вслухаючись в зверненні Віктора Ющенка до народу в його заклик до Віктора Януковича об’єднати зусилля для підняття життєвого рівня українців, оскільки лише заможна людина може бути вільною, я зрозумів, що наш президент не полишає надії на порозуміння обох владних команд і об’єднання їх зусиль для втілення в життя програми, з якою він переміг на президентських виборах. Але іншим закликом до прем’єр-міністра — закликом вилучити із свого близького оточення реваншистів — Віктор Ющенко попереджає Віктора Януковича, що реставрації старих порядків він не допустить. А в нинішніх умовах, на мій погляд, реставрацію старих порядків президент буде спроможний не допустити лише тоді, коли і міністром внутрішніх справ, і міністром оборони працюватимуть люди, які сповідають ті ж самі морально-етичні цінності, що і президент, тобто, коли на своїх посадах залишатимуться і Юрій Луценко, і Анатолій Гриценко. Або, якщо вони і підуть у відставку, то замість них прийдуть люди з аналогічними характеристиками, тобто, будуть такими ж вірними президенту і визначатимуть для себе такі ж, як і він, морально-етичні цінності.

Аналізуючи поведінку Віктора Януковича у цей день, я прийшов до висновку, що за його словами про єднання владних команд на благо українського народу, поки що не проглядається реальне бажання до цього об’єднання — він, на жаль, ще й досі у полоні гірких споминів про поразку на президентських виборах 2004 року. Тобто, він ще не став Януковичем-2006, він усе ще є Януковичем-2004. А це, у свою чергу, означає, що люди, які бажають повного реваншу, сьогодні в оточенні Віктора Януковича становлять ще не малий процент.

Аналізуючи поведінку Олександра Мороза у цей день, хочеш-не-хочеш, а приходиш до висновку, що він сьогодні не є незалежним політиком.

Аналізуючи поведінку Юлії Тимошенко у цей день, я боюсь скасування Конституційної реформи і перемоги Юлії Володимирівни на президентських виборах у майбутньому, оскільки, ставши президентом і отримавши повноваження Леоніда Кучми, вона, на мій погляд, встановить такий режим правління, за якого і політика Леоніда Кучми в тодішній Україні, і політика Володимира Путіна в Росії і політика Олександра Лукашенка в Білорусії будуть нам здаватися проявом абсолютної свободи і демократії

Тож підтримуючи Віктора Ющенка в його намаганні подолати розбіжності між Заходом і Сходом України, в його намаганні об’єднати еліти заради розбудови потужної економіки в Україні, в його намаганні зробити мораль політичною категорією, в його намаганні привести Україну в майбутньому до складу об’єднаної Європи, я залишаюсь прихильником Олександра Мороза в його намаганні не дати відмінити Конституційну реформу і повернути Україну знову в лоно президентської республіки, оскільки я абсолютно впевнений у тому — і уроки історії служать цьому підтвердженням — що рано чи пізно у будь-якій країні з президентською формою правління з’являється президент з замашками диктатора, якому довіряти одноосібне вирішення долі усієї країни чи окремих її громадян небезпечно.