Текст листа:

Вельмишановна Юліє Володимирівно!

Щиро вдячний Вам за те, що Ви взяли мене під свої прапори і включили до виборчого списку Вашого політичного блоку.

Я так довго йшов до Вас тому, що досить тривалий час більше вірив тим Вашим характеристикам, які давали ЗМІ, і вважав суб’єктивними ті характеристики, які Вам давав у розмовах зі мною мій покійний товариш і Ваш близький соратник професор Михайло Павловський. Але спочатку Помаранчева революція, а потім сукупність усіх тих політичних подій, що мали місце після неї, переконали мене в тому, що Михайло Павловський був правий, що Ви дійсно є талановитим політиком, який вміє розв’язувати складні політичні задачі і досягати поставлених цілей, що Ви є чесною людиною з благородними намірами, що Ви дійсно хочете щастя українському народу і маєте команду, з якою цього можна досягти. Тому я і прийшов до Вас. Мені уже 64 роки і ні в політичному плані, ні в матеріальному мені нічого додатково до того, що я уже маю, не треба. І пішов під Ваші прапори я не заради депутатського мандату, тим паче, що я є ректором за покликанням, а виключно заради того, щоб цим своїм приходом до Вас продемонструвати усім моїм друзям і прихильникам - а їх у мене немало, і в університетах України, і в академічних колах, і в школах Вінниччини, що я визнаю необ’єктивними усі критичні випади на Вашу адресу в моїх історико-публіцистичних книжках, і що Ви є єдиним українським політиком сьогодні, якому можна вірити.

Працювати у Вашій команді я намагатимусь так, щоб Ви ніколи не пошкодували за тим, що мені повірили.

В очолюваному мною університеті Ви є найпопулярнішим і найулюбленішим українським політиком, в чому зможете переконатись, відвідавши у вересні, коли студенти з’їдуться з канікул, наш університет.

Я Вас запрошую.

З глибокою повагою -
ректор ВНТУ Борис Мокін