Шановні колеги!

Свій виступ я хочу почати з визнання значимості наукового доробку науковців нашої академії, глибокий аналіз якого зроблено у звітній доповіді Президента академії Василя Григоровича Кременя.

Плануючи виступати в обговоренні доповіді президента академії, я збирався аналізувати проблему дистанційного навчання, але під впливом роздумів Василя Григоровича про інтелігенцію, опублікованих в останньому числі щотижневика «Дзеркало тижня», вирішив, що зобов’язаний ще раз повернутись до проблеми зовнішнього незалежного оцінювання якості знань випускників шкіл, хоча і розумію, що цим викличу невдоволення міністра освіти, який закликав ректорів відмовитись від критичних оцінок цього оцінювання і думати лише про те, як краще виконати відповідний Указ президента. І, як ректор університету, я буду виконувати Указ президента про прийом на перший курс виключно лише за сертифікатами зовнішнього незалежного оцінювання знань абітурієнтів, але як академік Академії педагогічних наук України я дозволю собі висловити ще кілька зауважень стосовно нинішніх підходів до проведення цього оцінювання. Причому я не буду повторювати жодного з аргументів, які опубліковані в моїй останній історико-публіцистичній книзі «Вибірковий і, звичайно ж, тенденційний літопис» та в статті, що вийшла з приводу зовнішнього незалежного оцінювання якості знань уже у цьому році в щотижневику «Дзеркало тижня», а спробую критично проаналізувати три міфи, якими супроводжуються публікації прихильників такого способу оцінювання якості знань випускників шкіл і прийому до вищих навчальних закладів за його результатами.

Міф перший. Ми зобов’язані ввести в Україні зовнішнє незалежне оцінювання знань випускників шкіл і прийом до вищих навчальних закладів за його результатами тому, що так робиться в усіх країнах цивілізованого світу, а у США так роблять уже більше ста років, тож не гоже нашій державі від них відставати.

Але ті, хто наводить цю тезу, забувають що у тих же США кожна школа сама собі встановлює перелік навчальних дисциплін і обсяги їх вивчення, а тому навіть відмінники не всякої школи після її закінчення за рахунок отриманих базових знань були спроможними продовжувати далі навчання в коледжах і університетах. І самі університети в США багато років тому виступили ініціаторами запровадження такого зовнішнього по відношенню до шкіл незалежного оцінювання знань випускників, і саме університетські професори розробили відповідні тести для центрів зовнішнього незалежного оцінювання якості знань та встановили такі пороги для цих оцінок, не взяття яких свідчить про неготовність випускника школи до отримання вищої світи. І якщо випускники-відмінники якоїсь школи виявлялись не здатними взяти встановлені в центрах оцінювання пороги, то ця школа аби не втратити бажаючих у ній навчатись змушена була вносити зміни в свої навчальні плани. Але ж в українських школах не існує проблеми невідповідності переліків навчальних дисциплін та обсягів їх вивчення, оскільки за затвердженими Міністерством освіти і науки України єдиними для усіх шкіл навчальними планами і програмами учні навчаються і на Закарпатті, і у Донецьку, і у Полтаві, і у будь-якій іншій школі нашої держави. І відмінники, якщо вони не «липові», будь-якої української школи візьмуть поріг оцінок при оцінюванні їхніх знань, де б воно не проводилось – у школі, у центрі зовнішнього незалежного оцінювання чи в університеті.

Відрізняється від нашого і підхід до результатів зовнішнього незалежного оцінювання, який має місце, наприклад у США. У цій країні сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання, якщо в ньому стоїть оцінка, вища за встановлений поріг, є лише перепусткою до приймальної комісії, яка приймає рішення про зарахування у студенти після співбесіди з претендентом на зарахування. І не поодинокими є випадки, коли претендент з меншою оцінкою в сертифікаті зараховується, а претенденту з вищою оцінкою відмовляють. Наприклад, у випадку, якщо університет здійснює прийом на електротехнічний напрям підготовки, а претендент, що має вищу оцінку сертифікату з фізики, отримав цю вищу оцінку за рахунок знань з механіки, а претендент, що має нижчу оцінку сертифікату з фізики, демонструє підчас співбесіди краще розуміння електротехніки.

Варто відзначити і те, що дуже суттєво відрізняються американські учні та учителі від наших за менталітетом, який у США формується індивідуалізмом католицизму і протестантизму, а у нас колективізмом православ’я. І якщо у нас навіть в кіно в якості позитивних героїв виступають учні, що дають списати сусідам правильну відповідь, і учителі, які підказують правильне рішення своїм учням, то в США аналогічні дії неможливі в принципі, оскільки вони вважаються такими, що принижують гідність, і викликають загальний осуд. Тож у США зовнішнє незалежне оцінювання знань дійсно є абсолютно об’єктивним, а оцінки сертифікатів однозначно відповідають рівню знань кожного індивідуума. Що ж до нашої країни, то яким би суворим не був у нас підбір спостерігачів для зовнішнього незалежного оцінювання якості знань випускників шкіл в центрах тестування, як мінімум половина із них закриватимуть очі на те, що учні будуть підказувати один одному, а ще чверть не зможе спокійно дивитись на те, як учень із-за хвилювання десь не там поставив кому, чи використав тангенс там, де треба було використати синус. І це станеться не тому, що хтось-комусь даватиме хабарі, а як наслідок прояву нашого православного менталітету, в якому ідеологія колективної взаємодопомоги вмонтована на генетичному рівні. Тож через рік-два оцінювання знань в наших центрах зовнішнього незалежного тестування за відношенням до нього як тих, кого екзаменують, так і тих, хто екзаменує, нічим не буде відрізнятись від того, що ми маємо сьогодні на випускних екзаменах у наших школах.

Тепер про міф другий. Серед прихильників зовнішнього незалежного оцінювання якості знань дуже популярною є теза про те, що завдяки його застосуванню усі випускники шкіл отримають рівні можливості доступу до вищої освіти. Але про які рівні можливості може йти мова, якщо ті випускники шкіл, які проживають в місті розташування центру тестування, на іспит підуть добре виспавшись, скоштувавши маминого сніданку та скориставшись трамваєм чи тролейбусом, а ті, які проживають у селах та районних центрах, щоб попасти на іспит, змушені будуть вставати о другій годині ночі і кілька годин трястись в «роздовбаному» автобусі, вдихаючи сморід вихлопних газів. Та й уже через рік, коли рівень складності тестових завдань стане відомим репетиторам, яких у обласних містах на два порядки більше ніж в районних центрах, при цьому ще й вищої кваліфікації, шанси у випускників шкіл райцентрів набрати більше балів при тестуванні ніж наберуть випускники шкіл обласних міст стануть мізерними, а у випускників сільських шкіл – нульові. Збільшення ж кількості центрів тестування з метою охопити ними і райцентри наближатиме ситуацію з імовірністю одиниця до нинішньої при набагато більших затратах.

Тепер стосовно міфу третього, що зовнішнє незалежне тестування допоможе найбільш об’єктивно оцінити якість знань випускників. Нами експериментально встановлено, що кількість угаданих інтуїтивно правильних відповідей на поставлені запитання навіть у відсутності знань підпорядкована нормальному закону, причому в межах «мінус сігма» «плюс сігма» в околі математичного очікування розміщується 67% вгаданих правильних відповідей, тобто, маємо гаусів закон розподілу в чистому вигляді. Тож можна стверджувати, що при 12-бальній системі оцінок довіряти можна лише оцінкам від 0 до 3 та від 9 до 12. Що ж стосується найбільш вірогідного масиву оцінок від 4 до 8, то в них випадкова складова буде настільки значимою, що застосовувати до них термін «об’єктивні» з наукової точки зору є некоректно.

Однак, незважаючи на розвінчання цих трьох міфів та на усі ті інші аргументи, які я навів у своїх попередніх публікаціях, завершити свій виступ я хочу на мажорній ноті – я абсолютно упевнений у тому, що зовнішня незалежна оцінка якості знань випускників і їх зарахування у студенти за результатами цього оцінювання у нашій країні приживеться. І запорука цьому - дві причини, першою із яких є те, що цю ідею підтримує наш Президент Віктор Андрійович Ющенко, а усе те, що він активно втілює у життя завжди стає необоротним. А другою причиною стане підтримка ідеї ректорами університетів, яким завдяки їй не доведеться більше підчас прийомної кампанії відключати телефони і ховатись від начальства та знайомих, які за кілька днів завершуватимуть прийом на перший курс і отримають можливість, як усі нормальні люди, йти у відпустку і відпочивати влітку. Тож нашим академікам, які разом з Олександром Івановичем Ляшенком стояли біля витоків створення системи зовнішнього незалежного оцінювання якості знань випускників шкіл, необхідно активніше включитись в процедуру очищення цієї ідеї від різноманітних недоліків, частину із яких я висвітлив у своїх попередніх публікаціях та у сьогоднішньому виступі.

Дякую за увагу.