1. Адміністрація університету, діючи у відповідності з нормативними документами ДПА України, подала скаргу до Вінницької обласної державної податкової адміністрації на прийняте з порушенням чинного законодавства і постанови Вищого господарського суду України рішення Вінницької міської податкової інспекції накласти штраф на університет на суму більше ніж 13 мільйонів гривень за не перехід до використання касових апаратів замість розрахункових книжок з відривними квитанціями у їдальні та буфетах університету, не виявивши при перевірці жодної незареєстрованої розрахункової операції, тобто, не маючи підстав для накладення штрафу навіть за умови, якби університет був не бюджетною неприбутковою організацією, а суб’єктом підприємницької діяльності.

Вінницька обласна державна податкова адміністрація офіційно зареєструвала скаргу університету і встановила термін її розгляду до середини травня 2008 року.

2. Прокуратура міста Вінниці прийняла до розгляду і розпочала офіційну перевірку клопотання адміністрації університету про визнання такими, що порушують чинне законодавство, дій податківців Вінницької міської податкової інспекції при накладенні штрафу у більше ніж 13 мільйонів гривень на університет за не перехід до використання касових апаратів замість розрахункових книжок з відривними квитанціями у їдальні та буфетах університету.

3. Господарський суд прийняв до розгляду позов університету до власника кафе «ОRAS», п’ятирічний термін оренди університетського приміщення у якого закінчився 1-го березня 2008 року, про примусове виселення цього кафе зі студентського гуртожитку №3, оскільки він не хоче звільняти це приміщення добровільно, незважаючи на відсутність дозволу міністерства на продовження оренди і численні попередження адміністрації університету про не продовження орендних відносин, які йому надсилались протягом останніх двох років.

4. Ректор університету Борис Мокін звернувся до міністра освіти і науки України Івана Вакарчука з листом такого змісту:

Міністру освіти і науки України
І. О. Вакарчуку

Про надання дозволу

Шановний Іване Олександровичу!

Вашим розпорядженням університетам доведена Постанова Кабміну про заборону бюджетним організаціям підписувати договори оренди площ. В зв’язку з цим у ВНТУ склалася ситуація, яка може перерости в масові акції протесту з боку студентів. Я певен, що аналогічна ситуація має місце і в інших ВНЗ, які не йдуть на порушення встановлених норм.

Суть ситуації полягає в наступному: внаслідок цієї заборони в університеті припинили свою діяльність підприємці, які, орендуючи по кілька квадратних метрів площі у вестибулях та роздягальнях навчальних корпусів, надавали студентам послуги по ксерокопіюванню, продажу підручників і навчальних посібників та придбанні різноманітних канцтоварів, таких, наприклад, як шарикові ручки та стержні до них, папір для друку і креслення, зошити і папки для дипломних робіт, тощо. Так історично склалося, що територія нашого університету, площа якої 25 гектарів, граничить з глухою стіною потужного заводу з однієї сторони, лікарняним комплексом з другої сторони, симбіозом трамвайної колії з широкою багатосмуговою переповненою транспортними потоками вулицею з третьої сторони і двома глухими стінами, що відгороджують наш університет від корпусів двох коледжів з четвертої сторони. Тож навколо наших навчальних корпусів і гуртожитків немає кіосків і магазинів, в яких студенти могли б придбати необхідні їм для навчання товари. До виходу у світ вищезгаданої Постанови Кабміну і Вашого розпорядження наші студенти могли придбати усе, необхідне їм для навчання, в тих орендарів, яких ми змушені були, після отримання цих керівних документів, виселити.

Органи студентського самоврядування вимагають від адміністрації університету вирішити це питання, але у відповідь ми змушені лише звертатись з проханням потерпіти до відміни вказаної заборони, оскільки в число послуг, які дозволяється університетам надавати іншим фізичним і юридичним особам, реалізація канцтоварів, книг, паперу і ксерокопіювання не входять. Тож навіть поставити ксерокси в коридорах навчальних корпусів ми не маємо права, не кажучи уже про їх використання з відшкодуванням витрат на заправку, ремонтні роботи і зарплату обслуговуючому персоналу. Після отримання цього роз’яснення від юридичної служби Міністерства фінансів ми змушені були закрити навіть той єдиний копіювальний центр, який працював під маркою надання дозволених відповідним Переліком платних типографських послуг.

У зв’язку з вище викладеним прошу або вирішити у Кабміні, або власною владою надати право університетам (чи, принаймні, ВНТУ з оглядки на його розташування) підписувати договори оренди з підприємцями на оренду невеличких площ у вестибулях і роздягальнях навчальних корпусів для встановлення там ксероксів і сканерів та невеликих прилавків для продажу канцтоварів, паперу, зошитів і книг.

З повагою –
ректор ВНТУ
Б. І. Мокін