Для обговорення були запрошені 40 ректорів провідних університетів країни.

Відкрив обговорення міністр освіти і науки Іван Вакарчук. У своєму виступі він сформулював мету обговорення, визначив регламент виступів і надав слово В’ячеславу Ямковому – керівнику групи розробки методики визначення рейтингів університетів, створеної при Міністерстві освіти і науки.

В’ячеслав Ямковий викладав основи своєї методики протягом 30 хвилин. Потім ще 20 хвилин він відповідав на запитання. Після цього почалося обговорення.

Першим виступив ректор Національної юридичної академії України із Харкова, професор Тацій. У нього було більше зауважень до методики ніж позитиву на її адресу. Потім виступили ще 10 учасників зібрання, які не представлялись, тож я не можу їх назвати. Кожен із них пропонував свої доповнення і зміни. Границею принципового розділу між тими, хто виступав, був лише один аспект – друкувати матеріали рейтингування ВНЗ за цією методикою у відкритих ЗМІ, чи не друкувати, а використовувати їх лише для внутрішньої роботи. Найбільше мені сподобався колективний виступ ректора Національного гірничого університету із Дніпропетровська, професора Півняка та його проректора. Вони продемонстрували цю методику уже на прикладі свого університету, визначивши рейтинг і сильні та слабкі місця кожного факультету.

Одинадцятим виступив я. Мій виступ прозвучав так:

– Шановний Іване Олександровичу! Шановні колеги!

Свій виступ я почну з того, що висловлю однозначну підтримку запропонованій методиці, оскільки це є завершений і якісний продукт. В-подальшому методику рейтингування можна удосконалювати, але потрібно стартувати з того, що уже є, оскільки удосконаленню немає меж. І не треба боятись публікації результатів рейтингування за цією методикою, оскільки вона є достатньо об’єктивною і за її результатами можна буде відбиватись від тих оцінок, які нам нав’язують окремі соціологічні служби і кафедри, котрі виконують ці дослідження за кошти європейських грантів і вітчизняних олігархів, надаючи перевагу у першу чергу тим критеріям, за якими найвищими виявляються рейтинги університетів, котрим симпатизують ті особи чи організації, що виділяли кошти. Я наведу такий приклад. За результатами рейтингування, проведеного кафедрою ЮНЕСКО НТУУ «КПІ» за даними 2006 року, Вінницький національний технічний університет посів 117 місце в списку із 200 ВНЗ, а за результатами рейтингування, проведеного цією ж кафедрою за даними 2007 року, ВНТУ піднявся на 23 місце, хоча дані у 2007 році у нас були майже такими ж, як і у 2006 році. А головною рушійною силою такого стрибка стала, фактично, моя критична публікація в «Дзеркалі тижня», в якій я вказав на низьку культуру підрахунків, виконаних стосовно ВНТУ співробітниками кафедри ЮНЕСКО. Тож через рік ці співробітники стосовно ВНТУ уже постарались помилок не допустити. Але де гарантія, що таких же самих помилок не допущено в останньому рейтингуванні по відношенню до інших ВНЗ? Ще один приклад – наш університет відмовився брати участь в експерименті по рейтингуванню за оцінками роботодавців, яке проводив Київський міжнародний інститут соціології під назвою «КОМПАС» за кошти Ріната Ахметова. В якості покарання ці соціологи поставили ВНТУ на останні місця в своєму рейтингу навіть по тих спеціальностях, де ми в принципі не можемо бути останніми, оскільки є монополістами і більшість начальників організацій і підприємств, котрих начебто опитували, – це наші випускники і не лише на Поділлі, а і у Києві. Із цих прикладів висновок – підбором критеріїв і способів обробки результатів можна створити таку методику, за якою будь-який попередньо обраний університет буде мати найвищий рейтинг. І, оскільки рейтингувати соціологи нас будуть незалежно від того, хочемо ми цього чи ні, то варто підтримати методику визначення рейтингів, створену у міністерстві групою В’ячеслава Ямкового, адже вона, по-перше, використовує саме ті показники, по яких ми звітуємо перед різними службами міністерства, а тому вони є об’єктивними, а по-друге, вона оперує зі значеннями показників, віднесеними до 100 осіб науково-педагогічного складу, або 100 студентів, тож характеризує ефективність роботи кожного ВНЗ незалежно від його розміру.

Після мене виступили ще троє. Підвів підсумок міністр. Він запропонував протягом тижня надіслати свої пропозиції по удосконаленню методики, які робоча група спробує максимально врахувати. Надсилати їх потрібно на Факс 486-76-23. Результати роботи комісії будуть оприлюднені на сайті міністерства у другій половині січня. Тиждень ще піде на те, щоб врахувати зауваження. Після цього результати затвердить колегія. Опубліковані у квітні будуть лише рейтинги тих університетів, які погодяться на публікацію.