Як я і прогнозував, в усі ці дні, починаючи з 19 січня, Юлія Тимошенко та її прихильники з екранів телевізорів і сторінок газет переконували український народ, що підписання з Росією газових угод на 10 років то є перемогою України у газовій війні з Росією, а опоненти із Партії регіонів та Президент України Віктор Ющенко і люди із його найближчого оточення намагались переконати усіх, що підписання цих газових угод на умовах, нав’язаних Росією, то є поразкою України у цій війні.

Спробую і я вплести свій голос у цей хор.

Основним аргументом Юлії Тимошенко є те, що ціна російського газу у 2009 році для споживачів України становитиме 228,8 дол. США за 1000 куб. метрів в розрахунках за рік, і ця ціна є найменшою у порівнянні з цінами на російський газ для інших європейських країн, окрім Білорусії, яка є державою, союзною Росії, а тому для неї визначена ціна у 160 дол. США.

Основним аргументом опонентів Юлії Тимошенко є те, що середньоєвропейською ціною на російський газ є не 450 дол. США за 1000 куб. метрів, як це зафіксовано в угодах, а якась інша величина, про яку сьогодні можна лише сказати, що вона є не вищою 360 дол. США, якщо визначати її як середнє між найвищою ціною – 560 дол. США, за якою купляє газ у Газпрому Росії в невеликих обсягах одна із європейських компаній, та найнижчою ціною – 160 дол. США, за якою газ продається Білорусії.

Додатковим аргументом опонентів Юлії Тимошенко є те, що, погодившись не підвищувати ціну на транзит російського газу газотранспортною системою з нинішніх 1,7 дол. США за прокачування 1000 куб. метрів на кожні 100 км труби до середньоєвропейської ціни у 3,4 дол. США за прокачування того ж об’єму, Україна втратила 3,74 млрд. дол. США додаткового річного прибутку.

Почну аналіз з основного аргументу Юлії Тимошенко, тобто, з пошуку відповіді на запитання – чи можливо мати споживачам України ціну на природний газ у визначених одиницях об’єму на рівні 228,8 дол. США при розрахунках за рік в умовах, коли навіть з 20% скидкою кожні 1000 кубічних метрів російського газу нам коштуватимуть 360 дол. США.

Нагадаю деякі відомі величини. Протягом року Україна споживає 78 млрд. куб. метрів газу. Оскільки сама на своїй території наша держава добуває лише 16 млрд. куб. метрів, то для забезпечення країни газом потрібно отримати із Росії протягом року ще 62 млрд. куб. метрів природного газу. Опалювальний сезон в Україні має місце упродовж усього першого кварталу і закінчується у другому кварталі 15 квітня, а починається наступний опалювальний сезон у четвертому кварталі – офіційно15 жовтня, а фактично в кінці цього місяця У третьому кварталі газ на опалення не витрачається зовсім. Для забезпечення опалення протягом півмісяця у нашій державі потрібно два мільярди кубічних метрів газу. Тож ми маємо в Україні наступний розподіл у споживанні природного газу: 1-й квартал – 26 млрд. куб. м, 2-й квартал – 16 млрд. куб. м, 3-й квартал – 14 млрд. куб. м, 4-й квартал – 22 млрд. куб. м.

У кожному кварталі на своїй території Україна добуває по 4 млрд. куб. метрів природного газу, який продається обласним газопостачальним організаціям по середній ціні, затвердженій НКРЕ, на рівні 35 дол. США за 1000 куб. метрів.

У підземних газосховищах ми на 1 січня 2009 року мали 18 млрд. куб. метрів газу, закупленого у Росії у 2008 році за ціною у 179,5 дол. США.

Простий розрахунок показує, що, якщо у 1-му кварталі для забезпечення необхідних 26 млрд. куб. метрів газу використати 4 млрд. куб. метрів за ціною 35 дол. США за кожні 1000 куб. метрів, добутих на території України, 13 млрд. куб. метрів із підземних газосховищ за ціною 179,5 дол. США за кожні 1000 куб. метрів та 9 млрд. куб. метрів газу, отриманого зараз від російського Газпрому за ціною 360 дол. США за кожні 1000 куб. метрів, то отримаємо собівартість природного газу у 220 дол. США за кожні 1000 куб. метрів. А для доставки цього газу споживачам у межах території, яку обслуговує конкретне облгазенерго, будуть витрачені ще 8,8 дол. США, що в сумі і дасть задекларовану Юлею Тимошенко споживчу вартість у 228,8 дол. США за кожні 1000 куб. метрів.

Для забезпечення цих же споживацьких 228,8 дол. США за кожні 1000 куб. метрів газу у 2-му кварталі необхідно буде використати 4 млрд. куб. метрів, добутих на території України, 5 млрд. куб. метрів із підземних газосховищ і 7 млрд. куб. метрів газу, отриманого від російського Газпрому.

В результаті такого алгоритму за перше півріччя 2009 року буде використано усі 18 млрд. куб. метрів газу із підземних газових сховищ, закачаних у 2008 році, 8 млрд. куб. метрів газу власного видобутку та 16 млрд. куб. метрів російського газу із законтрактованих на 2009 рік 62 млрд. куб. метрів.

А 46 млрд. куб. метрів російського газу згідно з контрактом у 2-му півріччі 2009 року ми будемо отримувати уже за значно нижчою ціною, оскільки ціни на нафту упали втричі у жовтні 2008 року, а ціна на газ для кожної європейської країни є похідною від світової ціни на нафту та таку її складову як мазут і формується зі зсувом у часі на 9 місяців.

Оскільки у 2-му півріччі 2009 року нам потрібно буде для споживання країною лише 36 млрд. куб. метрів газу, із яких 8 млрд. куб. метрів ми забезпечимо за рахунок його видобутку на власній території, то 18 млрд. куб. метрів законтрактованого російського газу ми ще матимемо змогу закачати у підземні газосховища «про запас».

І щоб не вийти за обіцяні Юлею Тимошенко рамки споживацької ціни у 228,8 дол. США за 1000 куб. метрів газу у 2-му півріччі 2009 року досить того, щоб російський газ для України у 3-му кварталі коштував не більше 294 дол. США за кожні 1000 куб. метрів, а у 4-му кварталі – не більше 260 дол. США за такий же об’єм. Але я особисто упевнений у тому, що він Україні коштуватиме значно дешевше.

Дуже добре, що Юлія Тимошенко погодилась не вимагати збільшення плати за транзит в обмін на 20% знижку. Адже прості розрахунки показують, що при транзиті обумовлених контрактом і пропускною здатністю української газотранспортної системи 110 млрд. куб. метрів російського газу протягом року територією України при ціні транзиту в 1,7 дол. США за транспортування 1000 куб. метрів газу на кожні100 км труби і довжиною цієї труби по Україні від східних до західних кордонів у 2000 км ми можемо отримати лише 3,74 млрд. дол. США. Тож збільшення ціни транзиту до європейського рівня у 3,4 дол. США за транспортування 1000 куб. метрів газу на кожні 100 км, тобто, удвічі, ми можемо додатково отримати ще стільки ж, тобто, 3,74 млрд. дол.. США. У той же час за придбання 62 млрд. куб. метрів російського газу для нужд України за середньоєвропейською ціною у 450 дол. США за 1000 куб. метрів нам потрібно було б сплатити Росії 27,9 млрд. дол. США. Знижка у 20% дозволяє нам зекономити на сумі оплати 5,6 млрд. дол. США, що дає вигоду майже у два мільярди доларів навіть при транзитній ціні у 3,4 дол. США. А якщо зважити ще й на те, що при збільшені ціни транзиту газу по Україні зросте середня ціна російського газу для європейських країн, яка є базовою для визначення ціни газу для України, то наша вигода від не підняття ціни транзиту російського газу до європейських країн зросте ще як мінімум на 2 млрд. дол. США за рік.

Додаткову вигоду в розмірі півмільярда доларів США за рік Україні принесе ще й те, що технічний газ, потрібний для здійснення перекачування до Європи основної маси російського газу українською газотранспортною системою, вона оплачуватиме не по 179,5 дол. США за 1000 куб. метрів, як це мало місце у 2008 році, а по 153,9 дол. США.

Тож Україна від підписання цього газового контракту не програла ні в чому. І звинувачення опонентів Юлії Тимошенко на її адресу є абсолютно безпідставними. Особливо ще й з огляду на те, що, перейшовши на середньоєвропейську ціну на російський газ, Україна стала незалежною від Росії не лише де-юре, але і де-факто.

Борис Мокін – заслужений діяч науки і техніки України,
доктор технічних наук (з автомат. управління в енергетиці),
професор (по кафедрі електричних систем)