Що цікаво, в процесі обговорення тих звинувачень, які нам висувались контролерами в процесі перевірки, ми їм надавали документи, до відповідних статей законів та судових рішень включно, які спростовували ці звинувачення, але, все-одно, контролери ці незаконні звинувачення в акт вписали і, виходячи з штрафу у 200%, зобов’язали перерахувати державі та Державній інспекції з контролю за цінами в загальній сумі 990 тисяч гривень.

Ознайомившись з актом, я написав прямо на ньому, використавши і зворотній бік останньої сторінки, текст такого змісту:

Зауваження до акту:

На підставі цього документу можна зробити висновки, що Головний держінспектор Ульянко О.В. та провідний інспектор Грубар І.В., які його склали, є посадовцями, по-перше, безвідповідальними, по-друге, ігноруючими чинне законодавство, по-третє, економічно безграмотними, і, по-четверте, здатними заради іміджу «грізних контролерів» і отримання у майбутньому надбавок та премій безпідставно нараховувати величезні штрафні санкції.

Обгрунтування цих тверджень:

Свідченням того, що Ульянко О.В. та Грубар І.В. є безвідповідальними посадовцями, ми бачимо уже на третій сторінці акта, на якій вони стверджують, що в 7 інститутах університету є 27 факультетів, у той час як у структурі лише одного інституту (ІнМЕЕЕК) є три факультети, а в структурі інших 6 інститутів є лише по 2 факультети, що в сумі дає 15. Тобто, помилка складає 80%. І, якщо контролери заплутались навіть у таких простих показниках, то чи варто вірити іншим їхнім цифрам?

Свідченням того, що Ульянко О.В. та Грубар І.В. – це посадовці, що ігнорують чинне законодавство, є те, що 6 сторінок акту із 22 присвячі описанню визначення вартості навчання студентів, які навчаються за двосторонніми угодами з фізичними та юридичними особами, що не є згідно з чинним законодавством підконтрольним Державній інспекції з контролю за цінами. Варто зазначити і те, що і в цьому, не підконтрольному їм питанні, їхні оцінки зроблені з грубими помилками.

Свідченням того, що Ульянко О.В. та Грубар І.В. є економічно безграмотними, виступає той факт, що вони не вважають необхідним при визначенні собівартості послуг враховувати відрахування, за рахунок яких накопичуються кошти для періодичного відновлення зношених основних засобів, з використанням яких ці послуги надаються. А це знають усі студенти, навіть не економічних спеціальностей, починаючи з 3-го курсу. Додатковим свідченням їхньої економічної безграмотності є те, що вони вважають кошти, отримані бюджетною освітньою установою за надання платних послуг, «власними» коштами установи і не розуміють, що, якщо ці кошти після їх отримання зараховуються до бюджету університету у вигляді спеціального фонду, жодної копійки з якого не можна витратити без затвердження міністерством і лише в межах статутної діяльності, то ці кошти не є власністю університету, а є власністю держави – саме тому університет і є неприбутковою державною установою, на виділені якій державою будівлі потрібно при їх використанні для надання послуг нараховувати долю в собівартості послуг, щоб накопичувати кошти для відновлення цих будівель у майбутньому.

Свідченням того, що Ульянко О.В. та Грубар І.В. здатні нараховувати безпідставні штрафи у великому розмірі, є той факт, що вони нарахували 660 тисяч гривень штрафу на підставі сконструйованої ними з порушенням економічних законів і чинного законодавства суми, начебто, переплат за проживання у гуртожитках у розмірі 330 тисяч гривень. При цьому вони проігнорували і те, що студенти проживають в гуртожитках на основі двосторонніх угод, і те, що немає визначеної нормативними документами
 методики обрахування вартості проживання в гуртожитках, і те, що немає визначених державою чи органами місцевого самоврядування граничних розмірів плати за проживання студентів в гуртожитках, і те, що це питання не є підконтрольним Державній інспекції з контролю за цінами.

І, як радник Прем’єр-міністра, я обіцяю, що при наступній зустрічі з Прем’єр-міністром, коли вона в черговий раз буде збирати на нараду своїх радників, обов’язково повідомлю їй про низький фаховий рівень працівників Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області і зроблю наголос на тому, що допоки в контролюючих органах держави будуть такі контролери, як Ульянко О.В. і Грубар І.В., подолати корупцію Україна не зможе.

Ректор ВНТУ, заслужений діяч
науки і техніки України, докт. техн. наук,
професор, академік АПНУ
Б.І. Мокін

Постскриптум: А штраф, якщо він буде офіційно виставлений до проплати, ми оспоримо у суді.

Повернувши після ознайомлення контролерам їхній акт перевірки з моїми зауваженнями, ми одночасно додали до нього свої офіційні заперечення, складені начальником юридичного відділу університету Оленою Андрощук, в яких дано законодавче обґрунтування усіх моїх викладених вище зауважень.

На завершення розповіді про опротестування мною висновків комісії з контролю за цінами я зроблю невеличкий екскурс в історію моїх стосунків з нинішнім керівником Вінницького управління Державного комітету з контролю за цінами Ігорем Галицьким, започаткованих ще навесні 1995 року, коли він вперше прийшов до нашого університету тоді ще в статусі члена комісії Контрольно-ревізійного управління і вперше в акті перевірки звинуватив мене у недоотриманні від іноземних студентів в якості оплати за навчання 41 тисячі доларів США, оскільки наш університет замість рекомендованих урядом 1500 доларів США з кожного іноземного студента за рік згідно з підписаними контрактами брав лише по 1100. І ніякі мої пояснення, що російські університети, а також університети Харкова беруть за рік навчання іноземців лише 800 доларів США, а тому нам з трудом удається залучити до нашого університету на навчання окремих із цих іноземців за 1100 доларів, у 1995 році на Ігоря Галицького не подіяли. Як не подіяло на нього і те, що урядова постанова не зобов’язує університети вимагати з іноземців 1500 доларів за рік навчання, а рекомендує поступово вийти на цей рівень. Звичайно, я тоді опротестував висновки комісії, очолюваної Ігорем Галицьким, і мій протест обласним управлінням КРУ був підтриманий. Цей епізод я описав у своїй четвертій книзі «Рік поза політикою, або вінницький детектив» (сс..278-281) цієї моєї історико-публіцистичної серії. На цих же сторінках описано і те, як наші шляхи з Ігорем Галицьким перетнулись вдруге у січні 1996 року, коли він уже як керівник солідної за складом комісії КРУ знову з’явився тепер уже з комплексною перевіркою до нашого університету. Серед членів цієї комісії була і ревізор Тетяна Радзієвська, стосовно якої мені ще після попереднього її приходу до університету вдалося довести її керівництву, що вона складає акти перевірки з порушенням чинного законодавства. Тож я опротестував її включення до складу комісії, очолюваної Ігорем Галицьким. Він же намагався переконати своє начальство у тому, що я неправий. Але мною були наведені такі незаперечні факти, що керівники обласного КРУ змушені були відкликати з комісії Тетяну Радзієвську. Оскільки ми до цієї перевірки добре підготувались, то нічого серйозного «накопати» в університеті комісії, очолюваній Ігорем Галицьким, тоді так і не вдалося. І, на мій погляд, ще тоді він задумав рано чи пізно щось в університеті «накопати», аби помститись за два попередні «проколи».

А через 5 років наші шляхи з Ігорем Галицьким знову перетнулись – у травні 2001 року ревізори Васильченко Л.П. і Марущак Л.В. з Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області з порушенням чинного законодавства нарахували нашому університету штраф у розмірі 65 тисяч гривень, який ми оскаржили у суді. І тоді на засідання суду разом з ревізорами ходив і заступник обласного керівника цієї інспекції Ігор Галицький. Суд ми виграли, а штрафні санкції ревізорів з інспекції по контролю за цінами були скасовані. Початок цих подій, які розгортались досить повільно, мною описаний у книзі «Час сподівань» (сс..345-363), а закінчення – у книзі «Перші підсумки» (сс..64-69).

І ось тепер, уже в році 2009-му, наші шляхи з Ігорем Галицьким знову перетнулись, адже це за його вказівкою - нині керівника Державного комітету з контролю за цінами у Вінницькій області – ревізори Ульянко О.В. та Грубар І.В. склали акт перевірки, яким з порушенням чинного законодавства на наш університет накладено штраф у розмірі 990 тисяч гривень, незважаючи на наше письмове звернення до нього, в якому було вказано, що ревізори діють, порушуючи закон.

Як бачите, і методи накладання штрафу з порушенням чинного законодавства і небажання звертати увагу на законні доводи оштрафованих у Ігоря Галицького за останні 14 років не змінились. Хоча може він тому і досяг таких службових висот, що, вибиваючи штрафи, не переймався тим, чи у законний спосіб він цього досягав.

Постскриптум 1: 24 лютого 2009 року в університет надійшов «Припис від 07.02..2009 р. №01-14-4/9 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін», підписаний І.А. Галицьким, О.В. Ульянко та І.В. Грубар. У цьому приписі, який надійшов з запізненням на 10 днів по відношенню до встановленого чинним законодавством терміну, нам запропоновано повернути студентам ті кошти, які ми включили в плату за проживання в гуртожитку по статті компенсації за знос будівель гуртожитків. В кінці припису вказано, що, якщо ми протягом місяця не виконаємо цей припис, то вони подадуть в адміністративний суд для стягнення з керівників університету штрафу за невиконання припису.

Порадившись з начальником юридичного відділу університету Оленою Андрощук, я вирішив ніяк на припис не реагувати, а коли Держінспекція з контролю за цінами у Вінницькій області подасть до адміністративного суду позов до мене з вимогою накласти штраф, ось тоді я і опротестую зустрічним позовом їхній припис, як виписаний з порушенням чинного законодавства. До речі, навіть у цьому приписі вони вказують на порушення нами закону «Про прибуток підприємств», що ще більше переконує мене у тому, що усі контролери, які поставили свої підписи під цим приписом, є елементарно юридично неграмотними, оскільки не розуміють, що до бюджетної неприбуткової організації не можна застосовувати закон, яким регулюється ціноутворення суб’єктами підприємницької діяльності.

Цього ж дня мені зателефонував ректор Одеського національного політехнічного університету Валерій Малахов і повідомив, що їхня одеська інспекція з контролю за цінами запропонувала йому заплатити штраф у півтора мільйони гривень за завищення, на їх думку, вартості проживання студентів у гуртожитках, але його юристи довели інспекторам незаконність цієї вимоги, тож претензії до ОНПУ з боку контролерів за цінами уже знято. Мабуть, одеські контролери за цінами усе-таки або розумніші, або грамотніші за вінницьких.

Постскриптум 2: 2-го березня 2009 року до канцелярії університету завітала ревізор О.В. Ульянко і принесла «Рішення» Державного комітету з контролю за цінами у Вінницькій області за підписом його керівника Ігоря Галицького від 09.02.2009 р., яким від університету вимагалось сплатити 660 тисяч гривень штрафу за «порушення» цінової політики, зафіксовані в економічно і юридично безграмотному акті, складеному ревізорами О.В. Ульянко та І.В. Грубар. І це, незважаючи на те, що Галицькому в нашому «Запереченні» на цей акт надані були і докази порушень чинного законодавства, допущені його ревізорами при складанні акту ревізії, і наведені усі статті чинних законів, якими вони зобов’язані були керуватись підчас цієї ревізії, і усі статті чинних законів, які вони порушили, складаючи свій акт. Отримавши цього листа, я одразу ж віддав розпорядження начальнику юридичного відділу університету Олені Андрощук готувати позов до суду.