Оперувала вона у своїй критичній промові даними, отриманими ревізорами КРУ. В своє виправдання Юрій Єхануров заявив, що незгоден зі звинуваченнями, що ревізори КРУ ввели керівника уряду в оману, і що він буде позиватись до суду за ці звинувачення і вимагає вибачень від прем’єр-міністра та негайного звільнення керівника КРУ.

А по телебаченню 26 травня була показана солдатська їдальня, в якій Юрій Єхануров пообідав разом з журналістами, заплативши 15 гривень за цей комплексний обід, до складу якого входив борщ, невеличкий шматок м’яса з круп’яним гарніром, салат, булочка, кілька кусків хліба і компот. Коментуючи цей обід, Юрій Єхануров сказав, що солдат годують із розрахунку вартості обіду у 17 грн, 50 коп. При цьому він наголосив ще й на тому, що приватна фірма, яка годує солдат згідно з виграним тендером, витрачає ще 17 грн 50 коп. на накладні витрати, в які входять оплата праці поварів, мийниць посуду і різні виплати, наприклад, в податковий і пенсійний фонди, а також хоч якийсь прибуток, оскільки приватне підприємство без прибутку працювати не може.. Тож одноразове годування одного солдата приватною фірмою коштує армійській казні 35 грн. А оскільки годувати солдата треба три рази на день, то виходить, що харчування одного солдата щодня армійській казні обходиться в суму порядку 100 грн.

Я спеціально пішов у нашу університетську їдальню і попросив дати мені дані про вартість обіду, аналогічного солдатському за складом блюд. І вийшло, що студент нашого університету платить за обід від 9-и до 11-и гривень в залежності від того бере він в м’ясному блюді шмат м’яса, шніцель чи відбивну. І при цьому у цю вартість входить і вартість продуктів і зарплата працівників їдальні, з якої теж ідуть виплати в пенсійний фонд, але немає сплати податків і немає прибутку. При триразовому харчуванні у нашій їдальні студент сплачуватиме в день 30 грн. Тож, якби у нашій армії зберігалася стара радянська система, коли і поварами були солдати, що закінчили до призову кулінарні училища, і мийниками посуду та персоналом обслуговування були солдати згідно нарядів на кухню, то повноцінне солдатське харчування теж не перевищило б сьогодні за вартістю 30 гривень на день на одного солдата. А це означає, що, передавши харчування солдат приватним фірмам, держава переплачує за харчування одного солдата за місяць (100 – 30)х30=2100 грн і 2100х12=25200 грн за рік. Оскільки в нашій армії служать не менше 200 000 солдат, то сукупно переплата державою за їх харчування протягом року складає 25200х200000= 5040000000 грн або 5,04 млрд. грн. Тож, вірячи у чесність Юрія Єханурова і будучи впевненим у тому, що собі в кишеню від цих приватних фірм, яким віддано на прокорм нашу армію, він нічого не взяв, я усе-таки вважаю, що, підтримуючи ідею харчування солдатів приватними фірмами, він сприяє витратам на це харчування з державної казни, як мінімум, на 5 млрд грн. більше, ніж витрачалось би на ці цілі грошей за умови збереження звичного для армії способу приготування їжі і обслуговування кухні.

І як на мій погляд, то відміна кухонних нарядів в армії не сприяє повноцінному вихованню із юнаків майбутніх мужів, кожному з яких корисно було б протягом одного дня на тиждень і картоплю почистити, і столи протерти, і посуду помити, і тарілки рознести, і хліб порізати. По собі знаю, що це корисно для нормального сприйняття подружнього життя.

Я трохи мав честь послужити в танковій дивізії за радянських часів і знаю, що до її матеріальної бази входить достатня кількість автозаправників, керованих солдатами строкової служби, тож обійтись без приватних фірм і у справі забезпечення армії пальним теж не проблема. І пальне теж можна було б купувати для армії без комерційних «накруток», а це теж не один мільярд гривень економії для держави.

Тож передавши приватним фірмам і харчування солдатів і забезпечення пальним армійської техніки, ті хто це ініціював, і ті, хто це підтримує нині, хотіли вони цього чи ні, але, фактично, сприяють «перекачуванню» значної кількості бюджетних грошей до приватних структур.

І я, як радник прем’єр-міністра, закликаю уряд прийняти рішення про розірвання контрактів з приватними фірмами, яким надано право забезпечувати армію харчуванням та пальним, і повернутись до суттєво дешевшої і надійнішої системи цього забезпечення власними силами солдат, що мала місце у Радянській Армії. До речі, я не уявляю собі, як можна забезпечити збереження військової таємниці в танковій чи авіаційній дивізії, яку одна приватна фірма забезпечує харчами, а друга - пальним? І я не уявляю собі, хто буде виконувати ці функції в разі виникнення військових дій, адже приватні повари і приватні автозаправники при перших же пострілах розбіжаться - вони ж присягою не зв’язані, і своє життя для них буде дорожчим прибутків?

Радник Прем’єр-міністра України
на громадських засадах,
ректор ВНТУ,
д.т.н., проф., акад. АПНУ
Борис Мокін