Шановний Дмитре Володимировичу!

Позавчора — у середу 23 червня — я відправив Вам за допомогою системи спецзв’язку листа, якого за свідченням працівників спецзв’язку до канцелярії міністерства було доставлено вчора о 12 годині дня, а тому цей лист повинен був попасти Вам на очі цього ж дня.

Я очікував, що, прочитавши мого листа, Ви мені зателефонуєте, адже автором листа є, навіть, не просто ректор університету зі статусом національного, що входить за класифікацією ЮНЕСКО до 20 кращих університетів України, а народний депутат України зі складу Верховної Ради України 1-го скликання, причетний до проголошення незалежності нашої держави, який два останні роки депутатської каденції був головою парламентської підкомісії з вищої освіти, академік Національної академії педагогічних наук України, до того ж член її президії, але з Вашого боку ніякої реакції ні вчора, ні протягом дня сьогодні — п’ятницю 25 червня — не надійшло.

Знаючи Вас як інтелігентну людину, що з повагою відноситься до усіх своїх колег із корпусу народних депутатів України минулих років, я зробив висновок, що мій лист до Вас не дійшов, а можливо одразу попав тому заступнику, на не коректні дії якого я Вас і просив звернути увагу. Саме це, а також те, що аналогічні дії Ваш заступник вчинив в день звітування не лише по відношенню до мене, а і по відношенню до інших ректорів, що звітували у той же день, спонукало мене оприлюднити текст вищезгаданого листа у вигляді відкритого листа на моєму персональному сайті в надії, що хтось із працівників міністерства зверне Вашу увагу на нього. Далі я подаю текст листа, відправленого Вам по системі спецзв’язку, з надією рано чи пізно почути Вашу реакцію на його зміст:

Міністру освіти і науки України
Д.В. Табачнику

Стосовно оголошення
конкурсу

Шановний Дмитре Володимировичу!

Сьогодні на календарі уже 23 червня, а конкурс на заміщення посади ректора Вінницького національного технічного університету ще не оголошено, хоча ця посада стала вакантною ще 13 червня. І, навіть, якщо оголошення конкурсу буде здійснено у черговому за 25 червня числі газети «Освіта України», то, враховуючи термін у два тижні на подачу заяв про участь у конкурсі, провести цей конкурс буде можливо лише після 9 липня. Але ж згідно з графіками відпусток професорсько-викладацького складу більшість членів Конференції трудового колективу, яка обиратиме ректора, підуть у відпустки з 5 липня і роз’їдуться по місцях відпочинку. Тож, навіть якщо оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади ректора університету буде здійснено 25 червня, уже виникнуть певні труднощі з забезпеченням кворуму під час проведення процедури виборів, а якщо ж це оголошення буде зроблено ще пізніше, то ці труднощі лише зростатимуть. В разі ж оголошення конкурсу після 1-го липня сам конкурс уже можна буде провести лише в кінці серпня після повернення професорсько-викладацького складу із відпусток, що повинно бути оговорено спеціальним рішенням міністерства, адже за стандартною процедурою вибори ректора повинні відбутися не пізніше ніж за два тижні після дня завершення прийому заяв від претендентів.

Принагідно, хочу звернути Вашу увагу, шановний Дмитре Володимировичу, у цьому листі ще на одну обставину. У мене склалося враження, що затримка в оголошенні конкурсу на заміщення вакантної посади ректора Вінницького національного технічного університету обумовлена тим, що я ще не перерахував благодійний внесок у сумі 59 тисяч гривень на рахунок Харківської фірми «Модерн ХХІ», що мені запропонував зробити після прийняття мого звіту за попередні 7 років роботи на посаді ректора заступник міністра Євген Миколайович Сулима. Але ж кошти на такий благодійний внесок можна знайти лише за одним із трьох варіантів: 1) попросити якусь фірму перерахувати ці 59 тисяч гривень, а з цією фірмою підписати угоду про виконання якоїсь роботи для університету, за яку заплатити на 59 тисяч гривень більше її вартості; 2) зібрати по 100 гривень з кожного викладача університету; 3) перерахувати ці кошти із власних заощаджень, відірвавши їх від своєї сім’ї.

Перший варіант для мене неприйнятний, оскільки він вступає в протиріччя з законом, а мені не хочеться завершувати ректорську кар’єру притягненням до кримінальної відповідальності. Другий варіант для мене теж є неприйнятним, оскільки я ніколи ні для яких нужд з викладачів грошей не збирав і збирати не буду, хоча б уже з огляду на те, що після такого збору унеможливлюється будь-яка боротьба з хабарництвом. Тож для мене прийнятним для виконання побажання заступника міністра залишається лише третій варіант. У мене є на рахунку така сума, оскільки я заощаджую кошти на придбання нового автомобіля, адже моїй власній «дев’ятці» уже 22 роки, але таку суму я згоден перерахувати не до оголошення конкурсу на заміщення посади ректора, а після проведення конкурсу і підписання контракту. А то ж може статися так, що чи зі мною щось трапиться, чи мене не буде обрано ректором, і в результаті я і ректором не стану, і внесених коштів мені уже ніхто не верне.

Тож варто Вашому заступнику питання благодійництва вирішувати не до оголошення конкурсу, а уже після обрання —і саме з тим, хто буде обраний, а не з претендентом, який обиратиметься таємним голосуванням, а тому не має 100% гарантії бути обраним.

З повагою —
в.о. ректора ВНТУ
Б.І. Мокін

Постскриптум. У середу 30 червня о 9 годині ранку мені зателефонував міністр освіти і науки України Дмитро Володимирович Табачник, вибачився за дії свого заступника і пообіцяв розібратись та визначити міру його покарання після того як той повернеться з відрядження.

Пост-постскриптум: у четвер 1 липня у кінці дня мені зателефонував директор департаменту вищої освіти нашого міністерства Ярослав Болюбаш і повідомив, що за дорученням міністра він відправив до редакції газети «Освіта України» текст оголошення про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади ректора Вінницького національного технічного університету з місячним терміном подачі заяв, і що від редакції він отримав підтвердження про розміщення цього повідомлення у найближчому числі газети.

Оскільки ще до появи мого «відкритого листа міністру»за розпорядженням працівника міністерства, не названого під час розмови з моїм проректором, типографія підприємства, яке виготовляє дипломи випускникам вищих навчальних закладів України, припинила друкувати дипломи випускникам Вінницького національного технічного університету, а 1 липня контактні особи підприємства повідомили нам, що вони знову приступили до друку наших дипломів, то, імовірно, Ярослав Болюбаш перед тим, як телефонувати мені, мабуть, зателефонував і до типографії і зняв накладене кимсь табу на друк наших дипломів.

Але лише під кінець дня у п’ятницю 2 липня ми отримали з вище вказаного підприємства видрукувані дипломи усіх наших випускників, тож урочистості з нагоди їх вручення випускникам ми зможемо провести лише у понеділок 5 липня.

Що ж стосується оголошення про конкурс, то в у тому числі газети «Освіта України», що прийшов до університету у п’ятницю 2 липня, його ще не було. Сподіваюсь його побачити у середу 7 липня, коли пошта доставить до університету те число газети, яке виходить у вівторок.