Віктор Васильович був людиною високого інтелекту і сміливості, часом різкий, але завжди принциповий і справедливий. І, як на мій погляд, він є чи не єдиним із ректорів, хто по сукупності досягнень і вчинків, заслуговує високого звання Героя України.

Віктор Скопенко мав міцне здоров’я і ще жив би і жив би і плідно працював би ректором, якби не та чорна несправедливість, яка була проявлена по відношенню до нього колишнім главою нашої держави Віктором Ющенком.

Віктор Ющенко, скориставшись владою президента держави, підпорядкував собі Київський національний університет імені Тараса Шевченка лише для того, щоб, як виявилось згодом, звільнити Віктора Скопенка з посади ректора цього університету, оскільки президенту не подобались критичні оцінки його діяльності, що лунали з уст цього сміливого і авторитетного, як в Україні так і за її межами, ректора.

Це несправедливе президентське рішення підкосило психологічно Віктора Васильовича, адже йому, який звик жити багатогранним життям, звик до багаточисельного оточення, звик до прийняття важливих рішень, було важко адаптуватись до одноосібної кабінетної роботи наукового співробітника, на яку його було переведено передчасно і несправедливо. Саме тому його, утратившого психологічний самозахист, і здолали фізичні хвороби.

Віктор Скопенко пішов із життя, але його світлий образ вічно житиме в серцях ректорів українських університетів, для яких він був і залишається зразком принциповості і сміливості в словах і вчинках.

Ректор ВНТУ
Борис Мокін