Шановні ректори –

ректор Одеської НАХТ Єгоров Б.В.,
ректор Одеського НМУ Морозова І.В.,
ректор Київського НУТД Волков О.І.,
ректор Криворізького ДПУ Буряк В.К.,
ректор Тернопільського НПУ Кравець В.П.,
ректор Харківського НАДУ Туренко А.М.! –

На тій співбесіді, яка тривала менше трьох хвилин, заступник міністра Суліма Є М. вручив мені платіжку на оплату виготовлення кількох вікон для міністерства, підписану головним бухгалтером Харківського ТОВ «МОДЕРН ХХІ» і скріплену печаткою цього ТОВ, на якій графа про платника була не заповненою, і попросив в якості спонсорської допомоги міністерству оплатити цей рахунок, який у платіжці, врученій мені, сягав майже 59 тисяч гривень.

Оскільки кожен із Вас заходив тоді на співбесіду до заступника міністра Євгена Суліми поперед мене і перебував в його кабінеті не довше ніж я, то це дає підставу мені припустити, що співбесіда з кожним із Вас теж зводилася до вручення аналогічних платіжок і висловлення аналогічних прохань.

Приїхавши додому і показавши цю платіжку проректору та порадившись з головним бухгалтером, я з’ясував, що право надання спонсорської допомоги будь-кому університет, який є бюджетною організацією, втратив після того, як коштам, які ми отримуємо за платні послуги, було надано статус спеціального фонду бюджетного кошторису.

Тож протягом наступного місяця я намагався знайти інший законний спосіб проплати врученої мені платіжки, але так і не знайшов.

А тому через місяць про неможливість законного надання університетом спонсорської допомоги міністерству шляхом оплати отриманої від заступника міністра платіжки я сповістив листом через спецпошту міністра Дмитра Табачника, висловивши у цьому листі також думку — чи не тому затримується оголошення конкурсу на заміщення посади ректора ВНТУ, що я ще не оплатив 59 тисяч гривень згідно з врученою мені заступником міністра Євгеном Сулімою платіжкою?

Не отримавши впродовж кількох днів після вручення кур’єром працівнику канцелярії міністерства під розпис мого листа ніякої реакції з боку міністра з цього приводу і вважаючи, що мій лист до міністра не дійшов, я повторно надіслав міністру листа, але уже у відкритому варіанті шляхом розміщення на своєму сайті, розраховуючи, що хтось із підлеглих міністра з моїм відкритим листом ознайомиться і поставить його до відома.

Так воно і сталося — через день мені зателефонував міністр Дмитро Табачник і повідомив, що він уже дав розпорядження директору департаменту Болюбашу Я.Я. оголосити конкурс на заміщення посади ректора ВНТУ без оплати платіжки, що оплачувати цю платіжку взагалі не треба і що після повернення заступника міністра Суліми Є.М. з відрядження і надання відповідних пояснень міністр визначить йому ступінь покарання за цю самодіяльність.

І цим, мабуть, все і закінчилось би, але мій відкритий лист міністру почали широко коментувати електронні засоби масової інформації, внаслідок чого до міністра звернулась з депутатським запитом стосовно інформації, наведеної у моєму листі, народний депутат України Леся Оробець. На виконання депутатського запиту міністром Дмитром Табачником 06.07.2010 р. було видано наказ №424-ОП «Про проведення службового розслідування щодо інформації, оприлюдненої ректором ВНТУ Б.І. Мокіним», згідно з яким створено комісію для службового розслідування у складі трьох начальників департаментів — Баранова-Мохорта, Десятова і Ворошиловського. Ця комісія склала акт, який закінчується такими висновками:

1. Відсутні докази з боку в.о. ректора ВНТУ Б.І. Мокіна або третіх осіб на підтвердження інформації, оприлюдненої у відкритому листі від 25 червня в.о. ректора ВНТУ Б.І. Мокіна на ім’я Міністра освіти і науки України Д.В. Табачника.

2. За висновками комісії немає підстав для притягнення заступника Міністра Є. М. Суліми до відповідальності відповідно до статті 14 Закону України «Про державну службу».

І, як вказано в акті, основним аргументом на підтвердження таких висновків комісії, шановні ректори, стали «Доповідні записки» на ім’я голови комісії Баранова-Мохорта С.М., написані начебто кожним із Вас 7-го та 8-го липня 2010 року, у яких Ви вказуєте, що ніяких платіжок від заступника міністра Євгена Суліми у його кабінеті 19 травня не отримували.

Але як, наприклад, Ви, ректор Тернопільського національного педагогічного університету Володимир Петрович Кравець можете стверджувати у своїй «Доповідній записці» (хоча я продовжую вірити, що Ви її не писали), що не отримували платіжки від заступника міністра Євгена Суліми під час двохвилинного відвідування його кабінету 19 травня 2010 року переді мною, якщо уже після цього перед початком засідання президії Національної академії педагогічних наук України на моє повідомлення про отримання платіжки від Євгена Суліми на 59 тисяч гривень, Ви сказали, що заздрите мені, оскільки у платіжці, отриманій Вами від Євгена Суліми, стоїть сума набагато більша — майже 80 тисяч гривень. Цю нашу розмову чув ще один член президії академії, ректор Харківського національного університету Прокопенко Іван Федрович, який порадив нам звернутись до якоїсь приватної фірми з проханням, щоб ця фірма оплатила платіжку в якості її благодійного внеску університету за підготовку кадрів для неї, що буде цілком законно.

І не став би я зараз звертатись із цим листом до Вас, шановні ректори, якби з закінченням роботи комісії вся б ця історія і закінчилась, і якби заступник міністра Євген Суліма обмежився лише виступом проти мене і заявою на конференції трудового колективу Вінницького національного технічного університету по виборах ректора, що, якщо колектив університету хоче мати підтримку з боку міністерства, то він не повинен голосувати за Бориса Мокіна.

Але ж заступник міністра Євген Суліма пішов далі – він подав на мене позов до Голосіївського суду міста Києва, вимагаючи відшкодування завданої йому моїм відкритим листом моральної шкоди (справа №2-6134/10 за позовом Суліми Є.М. до Мокіна Б.І. та ТОВ «Українське незалежне інформаційне агентство»).

Тож я прошу тих із Вас, шановні ректори, що також отримали 19 травня 2010 року платіжки від заступника міністра Євгена Суліми для оплати в якості благодійного внеску за виготовлення вікон Харківською фірмою ТОВ «МОДЕРН ХХІ»., надіслати до Голосіївського суду міста Києва (03127, м.Київ, вул.. Полковника Потєхіна, 14-а, каб.14) на ім’я судді Шевченко Т.М. листи, в яких підтвердити цей факт. Копію прошу надіслати також і мені на адресу університету: 21021, Вінниця, Хмельницьке шосе, 95, ВНТУ, почесному ректору Мокіну Б.І.

Адже, якщо хтось із Вас, як і я, також отримав платіжку і не повідомить судді правду, що дозволить Євгену Сулімі виграти суд, то як Ви будете дивитись у вічі і своїм дітям, і своїм студентам, і своїм колегам? Тим паче, що я не виключаю, що хтось із Вас взагалі ніякої «Доповідної записки»на ім’я Баранова-Мохорта не писав.

З повагою – колишній Ваш колега,
ректор ВНТУ до 7 вересня 2010 року,
а нині за одноголосним рішенням Вченої Ради
університету — почесний ректор ВНТУ,
академік НАПН України
Борис Мокін