У вівторок 23 листопада 2010 року о 14 годині в Голосіївському районному суді міста Києва розпочалося засідання по розгляду позову заступника міністра освіти і науки України Євгена Суліми до мене — колишнього ректора ВНТУ Бориса Мокіна про захист честі, гідності і ділової репутації.

Євген Суліма до суду не прийшов, а прислав двох дівчат з юридичною освітою, яким надав право відстоювати у суді його інтереси.

Прийшла на суд і ще одна дівчина — представник другого відповідача за позовом Євгена Суліми, яким є ТОВ «Діджитал Венчез».

Вела судове засідання суддя Шевченко Т.М.

Секретар суду протокол вела за допомогою комп’ютера, обладнаного мікрофоном для запису виступів учасників судових змагань.

Суддя зачитала повністю увесь текст позовної заяви Євгена Суліми і запитала у його представників, чи бажають вони щось додати. Одна з них підтвердила вимоги позову, а друга промовчала.

Потім слово було надане мені. Я зачитав підготовлене мною за день до судового засідання наступне заперечення:

До Голосіївського районного суду м. Києва,
Суддя Шевченко Т.М.
Відповідача-1 у цивільній справі №2-6134/10
за позовом Суліми Є.М. до Мокіна Б.І., ТОВ
«Діджитал Венчез» та ТОВ «Українське
незалежне інформаційне агентство новин»
Мокіна Бориса Івановича

ЗАПЕРЕЧЕННЯ

Позивач Суліма Євген Миколайович у перших двох пунктах своєї позовної заяви просить (цитую):

1. Визнати недостовірною інформацію про Суліму Євгена Миколайовича, поширену Мокіним Борисом Івановичем у відкритому листі Міністру освіти та науки України Табачнику Д.В. від 23.06.2010 року наступного змісту: «…що я ще не перерахував благодійний внесок у сумі 59 тисяч гривень на рахунок Харківської фірми «Модерн ХХІ», що мені запропонував зробити після прийняття мого звіту за попередні 7 років роботи на посаді ректора заступник міністра Євген Миколайович Суліма».

2. Зобов’язати Мокіна Бориса Івановича спростувати недостовірну інформацію шляхом направлення Міністру освіти та науки України Табачнику Д.В. листа та розміщення вказаного листа на персональному сайті Мокіна Б.І. протягом 15 днів з дня набрання рішенням законної сили із наступним текстом спростування: «Поширена мною у відкритому листі Міністру освіти та науки України Табачнику Д.В. 23.06.2010 року інформація, а саме: «…що я ще не перерахував благодійний внесок у сумі 59 тисяч гривень на рахунок Харківської фірми «Модерн ХХІ», що мені запропонував зробити після прийняття мого звіту за попередні 7 років роботи на посаді ректора заступник міністра Євген Миколайович Суліма», є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності» — кінець цитати.

Ці пункти позовної заяви Суліми Є.М. не підлягають задоволенню судом з наступних причин:
     
1. Фраза із мого відкритого листа міністру Табачнику Д.В., яку позивач Суліма Є.М. просить визнати недостовірною і спростувати, у дійсності є достовірною, оскільки станом на 23.06.2010 року я дійсно ще не сплатив біля 59 тисяч гривень Харківській  фірмі «Модерн ХХІ» за виготовлення 4 дерев’яних вікон згідно з рахунком-фактурою №СФ-0000219 (копія додається), виписаним фірмою без вказання платника і врученим мені заступником міністра Сулімою Є.М. у його кабінеті 19 травня 2010 року після мого звітування на кадровій комісії і запрошення Сулімою Є.М. зайти до нього для додаткової співбесіди.
     
2. Факт вручення 19 травня 2010 року рахунка-фактури №СФ-0000219, виписаного Харківською фірмою «Модерн ХХІ» для оплати за виготовлення вікон мені, запрошеному заступником міністра Сулімою Є.М. після звітування на кадровій комісії до його кабінету для додаткової індивідуальної співбесіди, підтверджено після розслідування на вимогу народного депутата України Лесі Оробець в офіційній відповіді їй тимчасово виконувачем обов’язків міністра внутрішніх справ України Попковим С.Є.(копія додається). Далі подаю цитату із цієї відповіді: «Крім того, виконуючому обов’язки ректора університету Мокіну Б.І. 19.05.2010 під час перебування в Міністерстві освіти і науки України було надане платіжне доручення з метою перерахування, як благодійний внесок, коштів для проведення ремонтних робіт у Міністерстві. У подальшому, після приїзду на місце своєї роботи, отримавши відповідні консультації, у телефонній розмові роз’яснив керівництву Міністерства про неможливість оплати вказаного рахунку, на що йому було повідомлено, що оплата рахунку є благодійним внеском і не є обов’язковою» — кінець цитати.

І під кримінальну відповідальність з цього приводу Суліма Є.М., як витікає із відповіді т.в.о. міністра, не підпадає не тому, що не мало місця вручення мені Сулімою Є.М. рахунку-фактури №СФ-0000219, а тому, що оплатити цей рахунок він просив на умовах надання благодійної допомоги.
     
3. Факт передачі мною проректору Вінницького національного технічного університету Мізерному В.М наступного дня після мого повернення із Києва врученого мені 19 травня 2010 року у Києві заступником міністра Сулімою Є.М. рахунка-фактури №СФ-0000219 для з’ясування умов здійснення проплати у працівника фірми «Модерн ХХІ» по імені Володимир Миколайович, названого мені Сулімою Є.М. в якості контактної особи, підтверджується пояснювальною запискою Мізерного В.М. (копія додається).
     
4. Факт наявності в штаті фірми «Модерн ХХІ» працівника по імені Володимир Миколайович та виписки фірмою рахунка-фактури №СФ-0000219, врученого мені Сулімою Є.М., підтверджується листом керівника фірми «Модерн ХХІ» Калмикова, надісланого у відповідь на запит комісії, створеної міністром Табачником Д.В. (є в матеріалах справи в якості додатку до позовної заяви Суліми Є.М.)
     
5. Інформацію про вручення заступником міністра Сулімою Є.М. платіжного документа, аналогічного тому, який було вручено 19 травня 2010 року мені, разом з копією цього платіжного документа готовий надати суду Волков Олег Ігоревич, який станом на 19 травня 2010 року був ректором Київського національного університету технологій і дизайну і теж проходив індивідуальну співбесіду після звітування на кадровій комісії в кабінеті Суліми Є.М. у той же час, що і я. Він також готовий розповісти суду про те, що рахунок, аналогічний врученому мені, він отримав кількома днями раніше при попередній зустрічі з заступником міністра Сулімою Є.М., а 19 травня 2010 року на співбесіді у Суліми Є.М. він дійсно не отримував рахунку, а лише відповідав на запитання заступника міністра стосовно того, коли здійснить проплату за рахунком, отриманим раніше. Саме тому у своїй пояснювальній записці ( є в матеріалах справи в якості додатку до позовної заяви Суліми Є.М.), він на запитання міністерської комісії : «Чи отримали ви 19 травня 2010 року платіжний документ від Суліми Є.М. у його кабінеті?» — дав чесну відповідь, що саме у цей день він платіжного документу не отримував. А про те, чи отримував він цей платіжний документ від Суліми Є М. раніше, його не запитували, порадивши ніякої іншої інформації в пояснювальній записці, крім відповіді на конкретно поставлене запитання не надавати. Але після того, як Волков О.І. дізнався від мене, що Суліма Є.М. подав позов до суду, вимагаючи, щоб я спростував інформацію про те, що він вручав ректорам, які повинні були переобиратись на новий термін, платіжні документи для оплати на умовах надання благодійної допомоги, Волков О.І обурився і готовий виступити у суді з показаннями на підтвердження поданої у моєму відкритому листі до міністра Табачника Д.В. інформації – тобто, саме тієї інформації, яку вимагає у своїй позовній заяві спростувати Суліма Є.М.

У зв’язку із вище викладеним

п р о ш у:

1. Залучити до матеріалів справи дане Заперечення і додатки до нього.

2. Відмовити позивачу Сулімі Євгену Миколайовичу у задоволенні його позову у повному обсязі.

3. В разі необхідності підтвердження автентичності листа т.в.о. міністра внутрішніх справ Попкова С.Є. народному депутату України Лесі Оробець прошу направити до Верховної Ради України на її ім’я відповідний запит.

Адреса народного депутата України Лесі Оробець для направлення запиту: 01008, місто Київ, вул.. Грушевського, 5, Верховна Рада України

4. В разі необхідності підтвердження інформації, наданої проректором Вінницького національного технічного університету Мізерним Віктором Миколайовичем у його пояснювальній записці, прошу запросити його на наступне засідання суду в якості свідка по справі

Адреса проректора Мізерного Віктора Миколайовича для направлення повістки: 21021, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, 95, ВНТУ

5. Для підтвердження інформації про те, що заступником міністра освіти і науки України Сулімою Є.М. запроваджена практика вручення платіжних документів ректорам, у яких розпочалася процедура переобрання на новий термін, для організації оплати ними цих рахунків на умовах надання благодійних внесків, прошу запросити на наступне засідання суду в якості свідка по справі колишнього ректора Київського національного університету технологій і дизайну Волкова Олега Ігоревича, який отримав від Суліми Є.М. аналогічний платіжний документ.

Адреса колишнього ректора КНУТД Волкова Олега Ігоревича для направлення повістки: 01011, місто Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, КНУТД

Мокін Б.І.
23 листопада 2010 року

Додатки:

1. Копія рахунку-фактури №СФ-0000219, виписаного Харківською фірмою «Модерн ХХІ» і врученого мені заступником міністра освіти і науки України Сулімою Є.М. у його кабінеті 19 травня 2010 року.

2. Копія відповіді т.в.о. міністра внутрішніх справ Попкова С.Є. народному депутату Лесі Оробець.

3. Копія «Пояснювальної записки» проректора ВНТУ Мізерного В.М., написаної ним 09.07.2010 року.

Після мене слово взяла представник Євгена Суліми і зачитала дещо іншу відповідь міністра внутрішніх справ, в якій вказувалось на те, що підстав для притягнення до кримінальної відповідальності Євгена Суліми немає у зв’язку з тим, що додаткове розслідування спростувало первинний висновок слідства стосовно того, що Євген Суліма вручив мені 19 травня 2010 року платіжний документ для оплати на умовах благодійної допомоги. Вказувалось у цій відповіді і те, що той офіцер, який виніс перший (підтверджуючий) висновок, процитований мною у «Запереченні», покараний.

Отримавши одразу два протилежні висновки міністра внутрішніх справ і мою заяву про те, що колишній ректор КНУТД Олег Волков готовий надати свідчення про те, що йому Євгеном Сулімою було вручено аналогічний платіжний документ, що, фактично, підтверджує першу відповідь і є доказом безпідставності покарання саме того офіцера, який провів перше слідство, суддя прийняла рішення продовжити розгляд позову Євгена Суліми 22 грудня 2010 року, витребувавши від Міністерства внутрішніх справ матеріали слідства та викликавши для дачі показань в якості свідків Олега Волкова і Віктора Мізерного.

Тож, шановні мої читачі, чекайте продовження розповіді після 22 грудня 2010 року.