У цій статті автор подає результати світового і вітчизняного рейтингу університетів «Вебометрика» за червень 2010 року і січень 2011 року, підрахованого в лабораторії кіберметрики Центра інформації і документації Національної дослідницької ради Іспанії за критерієм присутності доменів університетів у світовому інформаційному просторі. В опублікованій статті подається 50 українських університетів, котрі станом на січень 2011 року посіли місця у вітчизняному рейтингу з 1-го по 50-е, а також вказуються місця, які вони посідали у вітчизняному рейтингу станом на червень 2010 року. Крім того наводяться місця, які посідали ці університети у червні 2010 року та місця, на які вони перемістились у січні 2011 року, у світовому рейтингу.

Мене, звичайно ж, у першу чергу зацікавила інформація по рідному Вінницькому національному технічному університету, який у червні 2010 року, коли ректором ще був я, посідав у вітчизняному рейтингу 26 місце, а у світовому рейтингу був 5874-м.

Так ось, за період з вересня 2010 року по січень 2011 року, коли ВНТУ уже очолював інший ректор, наш університет опустився у вітчизняному рейтингу з 26-го на 47-е місце, а у світовому рейтингу з 5874-го на 7054-е, тобто за півроку пропустив поперед себе у вітчизняному рейтингу 21 університет, а у світовому рейтингу пропустив поперед себе аж 1180 університетів з різних країн. І це не тому, що ВНТУ зменшив свою участь у вітчизняному і світовому інформаційному просторі — зовсім ні, наша участь залишились тією ж, але інші університети зробили якісний стрибок уперед, а наш університет зупинився на рівні, досягнутому на 1-е вересня 2010 р.

Ось цю втрату нашим університетом провідних позицій у вітчизняному і світовому інформаційному просторі і можуть записати собі в якості першого здобутку на терені ВНТУ нинішній міністр Дмитро Табачник і нинішній його перший заступник Євген Суліма.

Але для них, я думаю, важливішим є інший їхній здобуток, обумовлений безнаслідковим зменшенням бюджетного фінансування нашого університету по такому, наприклад, параметру, як оплата енергетичних ресурсів. Посудіть самі, шановні читачі, коли ректором ВНТУ був такий, висловлюючись мовою спорту, боксер суперважкої вагової категорії як я (академік, член президії Національної академії педагогічних наук України, заслужений діяч науки і техніки України, депутат Верховної Ради України 1-го скликання), то міністерство змушене було фінансувати наш університет по оплаті енергетичних ресурсів, виходячи з Постанови Кабміну, якою воно зобов’язане було виділяти і виділяло такий процент бюджетного фінансування, яким є процент студентів бюджетної форми навчання, згідно з яким на 2010 рік я у них «вибив» 4 з половиною мільйонів гривень з бюджету на фінансування оплати енергетичних ресурсів, і лише 2 мільйони ми заплатили з власних коштів, зароблених за надання платних послуг населенню. А тепер, коли замість мене ректором став, висловлюючись тією ж мовою спорту, боксер легкої вагової категорії, який немає жодного з моїх академічних, наукових і політичних звань, то на 2011 рік нашому університету із бюджету виділено на оплату енергетичних ресурсів лише півтора мільйони гривень, а 5 мільйонів ми зобов’язані заплатити із власних коштів. І, звичайно ж, нинішній ректор і не насмілиться заперечувати, хоча різниця у 3 мільйони гривень суттєво вдарить по кошторису витрат університету, а якщо і ризикне, то до нього прислухатись у міністерстві все одно ніхто не буде, адже в чергу до міністра встануть за преференціями у першу чергу багато таких же ректорів-«важковаговиків», яким був і я, і яких колективи багатьох інших університетів зберегли на виборах на ректорських посадах з оглядкою на нинішні складні кризові роки. Як не має шансів у нинішнього ректора-«легковаговика» і змінити план позабюджетних надходжень на 2011 рік, встановлений міністерством університету на рівні 32 мільйонів гривень, у той час як у минулому 2010 році університет заробив власних коштів лише 28 мільйонів, а на збільшення контрактників у нинішньому році, завдяки яким можна було б заробити додаткові 4 мільйони гривень, може розраховувати нині лише який-небудь за визначенням Ліни Костенко «український самашедший». Але, шановні мої читачі із ВНТУ, ви не бійтесь, що грошей не вистачить на зарплату чи оплату енергоносіїв. Ще будучи ректором, я накопичував на університетському позабюджетному рахунку кошти для того, щоб у 2011 році розпочати будівництво 40-квартирного житлового будинку для викладачів і співробітників. Тож цими коштами тепер новий ректор і закриє «дірку» у кошторисі витрат, обумовлену недофінансуванням університету із загального бюджету. Але, на жаль, молодим викладачам і сім’ям співробітників, які стоять в черзі на отримання житла, доведеться тепер подбати про власні квартири самотужки, на відміну від тих 250 професорів, доцентів і співробітників, котрим квартири побудував я, будучи ректором, голосів декого із яких я, до речі, недорахувався на виборах. Нагадаю, що на виборах 2-го вересня 2010 року за мене проголосували 71 член Конференції трудового колективу університету, а за більш м’якого і податливого нинішнього ректора, якого підтримало міністерство, під «напором» першого заступника міністра Євгена Суліми проголосувало 72.

А завершити цей матеріал я хочу такою реплікою до абітурієнтів Вінниччини — шановні, навіть опустившись на 47-е місце у вітчизняному рейтингу «Вебометрики» і на 7054-е місце у її світовому рейтингу, ВНТУ у Вінниці все одно залишається першим серед вінницьких вищих навчальних закладів, оскільки навіть Вінницький національний медичний університет знаходиться у рейтинговій таблиці «Вебометрики» суттєво нижче за нас, а щодо Вінницького національного аграрного університету та Вінницького державного педагогічного університету, то їх і за обрієм не видно. Тож для отримання якісних знань, що поціновуються і за кордоном, вам все одно доцільніше поступати у Вінниці саме до нас.