У нашому університеті уже давно очікували на візит губернатора, адже в деяких інших вінницьких університетах Микола Джига за час після його призначення керівником області уже встиг побувати навіть двічі, а до найпотужнішого за науковими досягненнями вищого навчального закладу Вінниччини, яким є наш університет, в якому до того ж півроку тому помінявся ректор, він усе ще ніяк не міг дістатись. І ось, нарешті, ця подія відбулася.

Розпочав свій виступ губернатор з короткого аналізу справ у Вінниччині та оцінки своєї обізнаності у цих справах.

Наголосив на тому, що влада – це є форма обслуговування людей. І, перш за все, потрібно думати про збереження людей. На жаль, багато людей покидають світ і у зв’язку з зловживанням спиртних напоїв, і у зв’язку з недотриманням здорового способу життя. Значна провина у цьому і водіїв автотранспорту, котрі створюють аварійні ситуації на дорогах і вулицях. Досить багато у нас і застарілих технологій, котрі теж часто стають причиною вкорочення віку і здоров’я працівників підприємств.

Попит на цукор високий і стабільний, тож Вінниччині потрібно відроджувати цукровирощування і цукроваріння. Але заводи Вінниччини мають застаріле енергоємне технологічне обладнання. Тож необхідно будувати нові цукрові заводи, два із яких уже в стадії створення. А на старих заводах уже ні якості цукру не досягти, ні сучасної продуктивності праці.

Другим багатством Вінниччини є зерно, якого у минулому році зібрано в області більше трьох з половиною мільйонів тон. Елеваторне господарство у нас теж застаріле, тож керівники області пропонують і вченим ВНТУ підключитись до розв’язання нагальних проблем поліпшення роботи елеваторів для покращення умов зберігання зерна.

Важливими галузями для Вінниччини є садівництво і тваринництво. Але на жаль культура доїння у нас дуже низька, тож якість надоєного молока теж низька. Потрібно йти по шляху нарощення потужних тваринницьких комплексів, які забезпечують і якість молока і зниження його собівартості. І у вирішенні цих питань теж можлива участь вчених ВНТУ.

Потрібно попрацювати і на терені забезпечення техніки безпеки як під час праці людей так і під час їх відпочинку.

Опікується влада Вінниччини і питаннями духовності та розвитку культури. В рамках цієї проблеми вирішено створити меморіальний комплекс у пам’ять про загиблих під час будівництва ставки Гітлера, що дасть нам додаткові можливості для поглиблення краєзнавчих процесів.

Вінниччина приваблива, тож потрібно докласти зусилля, аби про її привабливість знало якомога більше людей.

На цьому основну свою доповідь губернатор завершив і запропонував задавати йому запитання.

В рамках відповідей на запитання губернатор розповів про перспективи створення у Вінниці разом з запорізькою «Моторсіччю» вертолітобудівного виробництва і про перспективи освітлення усіх населених пунктів Вінниччини за допомогою енергоощадних освітлювальних пристроїв, до чого можуть підключитись і вчені ВНТУ. Розповів Микола Джига і про те, що до 31 грудня минулого року було вивезено з Вінниччини на утилізацію до останньої краплі усе ракетне паливо, і про проблеми, які є ще не до кінця вивченими для вирішення питань будівництва в області заводів по виготовленню біодизельного палива, а також про проблеми, які встали перед керівництвом області в питанні модернізації спортивного комплексу, який належить військовим, і якому вони і самі не можуть дати ради, і області не віддають для вирішення питань модернізації. Повідомив очільник області, що сім спортивних майданчиків у місті буде створено у найближчий час.

На цьому губернатор завершив зустріч у конференц-залі, а я йому на прощання подарував свою останню історико-публіцистичну книжку «Завершення вибіркового літопису на папері, або університету – 50», вказавши у дарчому надпису ті сторінки, які присвячені особисто йому. Після цього ректор нашого університету Володимир Грабко ознайомив високого гостя з виставкою наукових досягнень вчених університету, розгорнутою у рекреації біля конференц-залу. У кінці зустрічі, побачивши, що ректор Володимир Грабко, прощаючись з високим гостем, не дарує йому нашу красиву і промовисту книгу, присвячену 50-річному ювілею університету, що відбувся у минулому році, я, як людина, яка ще обіймала посаду ректора університету під час святкування цього ювілею, подарував на прощання Миколі Джизі ще й цю книгу, аби він, ознайомившись з її змістом, міг скласти повне уявлення про наш університет і його місце в системі вищої освіти України.