Читаючи цю статтю, я ніяк не міг позбавитись від відчуття, що використані в ній образність і аргументація мені уже дуже добре знайомі із якихось інших публікацій. І я згадав – та це ж образність і аргументація Олеся Бузини в його статтях в газеті «Київські відомості», присвячених Тарасові Шевченку, Лесі Українці і Ользі Кобилянській! Різниця лише в тому, що Олесь Бузина, чіпляючись до чисто людських недоліків, до того ж ніким іншим не підтверджених, давав негативні характеристики окремим видатним українцям, а Остап Дроздов дає аналогічні характеристики усій культурній громаді Львова, зводячи близьку до західних стандартів свободи столицю українського протесту до рівня провінційного «Хрунова».

Тож у мене мимоволі закралась думка, що це, можливо, і не сам Остап Дроздов вирішив позбавити Львів ореолу, а йому цю ідею «хтось», не афішуючи себе, обнадійливо підказав. Більше того, здається мені, що і львівським літературознавцям, які в кафе висловили критичні зауваження на адресу «Записок українського самашедшого», теж «хтось» підказав виступити з їхніми зауваженнями обов’язково ще до приїзду Ліни Костенко до Львова. Попробуйте, шановні літературознавці, пригадати цього «хтось», відтворивши хронологію подій напередодні приїзду до Львова Ліни Костенко!? І, мабуть, якщо Ліна Костенко уважно проаналізує, хто їй що сказав стосовно Львова і львів’ян напередодні її поїздки до цього міста, то і вона відкриє для себе отого «хтось», який зумів підігріти в ній якусь застарілу образу.

І я не виключаю, що і план усіх цих подій у їхньому взаємозв’язку був «кимсь» спочатку завчасно розроблений і потім успішно втілений у життя.

І те, що усі ці події відбулися в околі відзначення першої річниці президентства Віктора Януковича, можливо, теж не є випадковим збігом, адже до його досягнень, судячи з переважної більшості публікацій, найбільш критично віднеслись саме на Галичині, неформальною столицею якої є Львів. Тож чи не є приниження ролі цього міста, висловлене устами львів’янина Остапа Дроздова, «чиїмсь» подарунком чинному президенту України до річниці його президентства, скоріш за все навіть ним самим неочікуваним? Особливо на фоні публічної заяви на підтримку з боку кількох львівських театральних функціонерів.

Я, особисто, від такої думки ніяк не можу відхреститись.

Професор ВНТУ,
академік НАПНУ,
член НСЖУ
Борис Мокін