В №59 «Урядового кур’єру» від 1-го квітня опублікована Постанова Кабміну України №280 від 21 березня 2011 року «Деякі питання реорганізації вищих навчальних закладів та наукових установ», перший пункт якої має такий зміст, цитую:

1. Прийняти пропозицію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо реорганізації:

Криворізького технічного університету та Криворізького державного педагогічного університету шляхом злиття з утворенням на їх базі Криворізького державного університету;

Криворізького економічного інституту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана шляхом виділення із зазначеного Університету та приєднання до Криворізького державного університету з утворенням на базі Інституту структурного підрозділу Криворізького державного університету — кінець цитати.

Цією постановою Кабмін України продовжив втілення у життя програми створення шляхом об’єднання у нинішньому році на базі 50 вищих навчальних закладів III та IV рівнів акредитації півтора десятка великомасштабних університетів, розпочатої нещодавно приєднанням до НТУУ «КПІ» та НУ «ЛП» по одному невеличкому вузькопрофільному університету. Приєднанням, яке пройшло майже не поміченим громадськістю. Створення ж Криворізького державного університету на базі КТУ, КДПУ та КЕІ КНЕУ — то є уже подією набагато масштабнішою і, фактично, знаковою для цієї програми.

Природно виникає запитання: «Чому саме з Криворізьких вищих навчальних закладів розпочалося масштабне втілення в життя Кабміном України програми об’єднання місцевих університетів середнього масштабу у потужні регіональні університети?»

На мій погляд, відповідь на це запитання може бути такою: по-перше, Кривий Ріг хоч і не є обласним центром, але за кількістю населення є містом більшим ніж такі обласні центри як Вінниця, Житомир і Тернопіль разом узяті, не кажучи уже про промисловий потенціал і територію, які у Кривого Рогу є у рази більшими від сумарного промислового потенціалу і сумарної території вище вказаних обласних центрів — тож якщо навіть у такому місті з майже мільйонним населенням і промисловим потенціалом, більшим за промисловий потенціал цілих областей, усі вищі навчальні заклади III і IV рівнів акредитації об’єднані в один потужний регіональний університет, то в обласних центрах з населенням, меншим півмільйона, місцеві вищі навчальні заклади зобов’язані об’єднатись у потужні регіональні університети і поготів. По-друге, масштабне злиття ВНЗ почалося саме з Кривого Рогу ще й тому, що ректор Криворізького технічного університету після порушення проти нього кримінальної справи уже більше року перебуває у слідчому ізоляторі, а ректор Криворізького державного педагогічного університету після перенесення ним у другому півріччі минулого року важкої операції відмовився у подальшому очолювати університет, тож в обох цих університетах, фактично, встановився режим «безвладдя», що ускладнює противникам їх об’єднання організацію акцій протесту, подібних тим, що проходили з цього приводу у Сумах у 2004 році, в які сьогодні не бажають вв’язуватися деморалізовані відсутністю повноцінних керівників колективи. Ну і по-третє, на минулорічних виборах міським головою Кривого Рогу обрано професора Юрія Вілкула, який перед цим обіймав посаду голови Дніпропетровської обласної ради, а до обрання депутатом обласної ради працював ректором Криворізького технічного університету і завжди підтримував ідею створення у Кривому Розі потужного регіонального університету. Тож і викладачі Криворізького технічного університету, і викладачі Криворізького державного педагогічного університету розуміють, що мер міста, який буде одночасно і ректором новоствореного Криворізького державного університету на громадських засадах, не шкодуватиме зусиль аби розбудувати об’єднаний регіональний університет до рівня кращих університетів України, від чого їхнє майбутнє стане лише надійнішим.

Я сам закінчував у 1966 році Криворізький технічний університет, у мене у Кривому Розі залишилось багато друзів як в університеті так і поза його межами, тож мої пояснення не є плодом лише моїх роздумів, а ґрунтуються також і на інформації, отриманій від моїх криворізьких друзів.

Криворізький технічний університет і за кількістю студентів стаціонару, і за кількістю викладачів, і за кількістю спеціальностей є рівновеликим Вінницькому національному технічному університету, а Криворізький державний педагогічний університет за цими ж параметрами є рівновеликим Вінницькому державному педагогічному університету, тож, враховуючи ще й те, що і Криворізький економічний інститут Київського національного економічного університету є рівновеликим Вінницькому економічному інституту Київського національного торговельно-економічного університету, слухи про злиття у недалекому майбутньому, вище поіменованих Вінницьких вишів, аналогічне Криворізькому, мабуть мають під собою цілком реальне підґрунтя. Тим паче, що задачу створення у Вінниці потужного регіонального університету шляхом злиття кількох існуючих ставила перед собою ще Вінницька обласна рада попереднього скликання — про це сказав її голова Григорій Заболотний у своєму звіті на її останній сесії.

Однак процедура створення Вінницького державного університету шляхом злиття ВНТУ, ВДПУ і ВЕІ КНТЕУ в разі її реалізації навряд чи пройде настільки ж «гладко», як пройшла процедура створення Криворізького державного університету шляхом злиття КТУ, КДПУ і КЕІ КНЕУ. І перш за усе тому, що на відміну від КТУ і КДПУ, в яких на момент злиття мало місце «безвладдя», у ВНТУ і ВДПУ, навпаки, лише нещодавно — у другому півріччі минулого року — обрано ректорів, з якими міністерство підписало контракти на 5 років, тож вони ніяк не зацікавлені у тому, щоб з посади ректора самостійного вищого навчального закладу університетського рівня перейти на посаду директора інституту в структурі об’єднаного університету, адже кандидатура кожного із них не є адекватною посаді ректора об’єднаного університету, оскільки ректор ВДПУ професор Олександр Шестопалюк є фахівцем з педагогічних наук і не є фахівцем з технічних наук, а ректор ВНТУ професор Володимир Грабко є фахівцем з технічних наук і не є фахівцем з педагогічних наук — тож навряд чи хтось із них сьогодні може бути запропонованим, а тим паче обраним ректором об’єднаного університету, адже і владою і колективами об’єднуваних університетів під час процедури висунення кандидатур і виборів керівника до уваги буде взято ще й те, що у Володимира Грабка взагалі ще немає ні ректорського стажу, ні авторитету у владних структурах, ні впливових покровителів, а покровитель Олександра Шестопалюка багаторічний глава Головдержслужби України Тимофій Мотренко з її ліквідацією втратив свою колишню могутність. А не маючи ректорської перспективи і Грабко і Шестопалюк, звичайно ж, не будуть прихильниками об’єднання очолюваних ними університетів, і, як наслідок,  налаштовуватимуть проти цього об’єднання і своїх проректорів, котрих теж не влаштовуватиме перспектива поміняти статус проректора університету на статус заступника директора інституту. Однак вплив цього фактору можна суттєво зменшити, якщо керівника об’єднаного університету статутно наректи президентом університету, а його заступників наректи віце-президентами, що дозволить зберегти за керівниками політехнічного, педагогічного і економічного інститутів у складі об’єднаного університету статус ректорів, а за їхніми заступниками зберегти статус проректорів. Саме така ситуація має місце у Швеції, де керівник Лундського університету має статус президента університету, а керівник Лундського технологічного інституту Лундського університету має статус ректора інституту. Це мені добре відомо не лише з довідників, а і завдяки тому, що під час виконання нашим університетом проекту по програмі Темпус-Тасіс, спільного з Лундським технологічним інститутом Лундського університету, мені — тоді ще ректору ВДТУ — довелося зустрічатись у Лунді і обговорювати відмінності в статутах наших вищих навчальних закладів з ними обома. А ще у більшій мірі можна зменшити вплив вище згаданого фактору, якщо обумовити у статуті об’єднаного університету широку автономію політехнічного, педагогічного і економічного інститутів, залишивши у підпорядкуванні ректорів інститутів і кадрові питання, і питання прийому абітурієнтів, і питання використання фінансів, та наділивши президента об’єднаного університету лише функціями розробки і втілення у життя стратегії розвитку університету, координатора міжінститутської діяльності та представника університету з правом підпису у різного роду нарадах і заходах, що проводяться керівниками міста, області, міністерства і закордонних організацій як в Україні, так і за її межами.

Без зайвої скромності зазначу, що станом на сьогодні найбільш прийнятною кандидатурою на посаду президента Вінницького державного університету, до складу якого входитимуть політехнічний, педагогічний і економічний інститути,  є моя кандидатура, оскільки підготувавши без помічників через аспірантуру 25 кандидатів технічних наук і підготувавши 5 докторів технічних наук, я маю і юридичне і моральне право вважати себе фахівцем вищого університетського рівня в галузі технічних наук, а будучи академіком-засновником Національної академії педагогічних наук України і уже 8 років членом її президії та підготувавши через аспірантуру двох кандидатів педагогічних наук і будучи і нині науковим керівником аспіранта і докторанта, які проводять дослідження і пишуть дисертації з педагогічних наук, я маю і юридичне і моральне право вважати себе фахівцем вищого університетського рівня і в галузі педагогічних наук. Більше того, підготувавши через аспірантуру кандидата економічних наук і будучи сьогодні науковим керівником трьох аспірантів, які успішно проводять дослідження і пишуть дисертації з економічних наук, я маю і юридичне і моральне право вважати себе також і фахівцем з економічних наук. А щодо задатків університетського менеджера, необхідних для успішної роботи на посаді президента університету, то про їх наявність у мене свідчить і те, що я першим в Україні задовго до Болонської угоди запровадив систему навчання в очолюваному університеті за європейськими стандартами, і те, що створив в університеті таку систему підготовки наукових кадрів, яка щорічно дає у два-три рази більший за середній по міністерству процент вчасного захисту дисертацій аспірантами і докторантами, і те, що домігся надання університету статусу національного ще тоді, коли цей статус надавався президентом держави на підставі відповідності критеріям, а не на прохання когось авторитетного для президента із його оточення, і те, що домігся створення в університеті 5 спеціалізованих вчених рад по захисту кандидатських і докторських дисертацій за 12 науковими спеціальностями, і те, що відкрив в університеті 6 наукових журналів з входженням кожного до переліку ВАК, і те, що створив ефективну систему практичної підготовки студентів, аналогів якої немає в інших університетах України, і те, що за 21 рік ректорства в умовах кризових явищ у державі і недофінансування побудував 250 квартир для працівників університету — список моїх досягнень як успішного менеджера можна продовжувати і продовжувати, але, сподіваюсь і цього досить.

І, я думаю, що якби на рівні Кабміну України було прийняте рішення про створення Вінницького державного університету і оголошено конкурс на заміщення посади президента університету, то, взявши участь у цьому конкурсі, я отримав би підтримку з боку нинішнього ректора ВНТУ професора Володимира Грабка і його команди, оскільки лише у цьому випадку я не буду з ним конкурувати на виборах 2015 року, коли у нього закінчиться термін перебування на посаді ректора політехніки, а моїх недругів — Дмитра Табачника і Євгена Суліми уже в кріслах керівників нашого міністерства не буде.

Що ж стосується нинішнього ректора ВДПУ професора Олександра Шестопалюка, то він, звичайно ж, не буде моїм союзником на виборах, але я і його сьогодні можу запевнити, що в разі обрання мене президентом ВДУ, я буду з ним як з ректором педагогічного інституту в структурі об’єднаного університету абсолютно конструктивно співпрацювати і не створюватиму йому ніяких проблем у взаємовідносинах, оскільки після того, як він захистив докторську дисертацію з педагогічних наук, очолив спецраду по захисту кандидатських дисертацій і одностайно таємним голосуванням переобраний на новий термін ректором ВДПУ, я навіть для себе особисто викреслив із його характеристики в моїй уяві інформацію про те, що ним були колись допущені певні порушення нормативних інструкцій під час оформлення документів для присвоєння вчених звань доцента і професора. Та й за 8 років зовсім зарубцювалась і уже не кровоточить рана, нанесена мені Олександром Шестопалюком ще як заступником голови облдержадміністрації, який, як виявилось, коли він з цієї посади пішов, заховав глибоко в шухляду і не лише не посприяв, а навіть не передав на розгляд губернатору Віктору Коцемиру представлення Вченої Ради ВДТУ про присвоєння мені до мого 60-річчя ордена «За заслуги ІІ ступеня». Але сьогодні за моїм внутрішнім переконанням мені цілком досить того ордена «За заслуги ІІІ ступеня», який я маю, тож і претензії до Олександра Шестопалюка з приводу недоотримання мною з його вини ще одного ордена уже розвіяні часом як дим, а тому і йому з цього приводу уже картати своє сумління не варто.

Звичайно, допоки міністром освіти буде Дмитро Табачник, а його першим заступником Євген Суліма, мені не «світить» стати керівником об’єднаного університету у Вінниці навіть в разі його створення і моєї перемоги на конкурсі, оскільки, засвітивши у засобах масової інформації міністерську схему викачування коштів з претендентів на ректорські посади шляхом внесення дружніми ректорам бізнесовими структурами багатотисячних спонсорських внесків на рахунок вказаної Євгеном Сулімою фірми, я став для них «персоною небажаною» в ректорському колі, але ж вони не вічно будуть на тих посадах, які обіймають сьогодні. На мій погляд, імовірність того, що вони залишать свої нинішні посади, буде збільшуватись по мірі зменшення кількості днів до дати наступних парламентських виборів. Тож я вірю у те, що настане час, коли «і на мою вулицю прийде свято».

А щодо слухів відносно злиття усіх Вінницьких університетів в один об’єднаний регіональний університет, то у ці слухи я не вірю — і ось чому.

По-перше, медичний університет підпорядкований не міністерству освіти, а міністерству охорони здоров’я, і аграрний університет теж не підпорядкований міністерству освіти, а підпорядкований аграрному міністерству, а ці міністерства категорично проти передачі будь-якого із своїх університетів міністерству освіти. А без передачі цих університетів в структуру міністерства освіти воно не зможе вийти в Кабмін України з пропозицією про їх злиття з підпорядкованими йому педагогічним і технічним університетами.

По-друге, Вінницький національний медичний університет очолюється академіком Національної академії медичних наук України Василем Морозом, а Вінницький національний аграрний університет очолюється академіком Національної академії аграрних наук України Григорієм Калетніком — і обидва вони є прихильниками правлячої партії, тож навряд чи у якійсь владній структурі сьогодні може бути ініційованою пропозиція позбавити когось із них ректорської посади, чого ніяк не оминути при об’єднанні цих університетів в один. Особливо ж враховуючи ще й те, що один із них — Василь Мороз є Героєм України, а другий — Григорій Калетнік є діючим депутатом Верховної Ради України та ще й головою комітету.

А по-третє, недоцільно в обласному центрі об’єднувати усі вищі навчальні заклади в один університет, оскільки це і позбавляє випускників шкіл альтернативи при виборі вищого навчального закладу, в якому кожен із них, не покидаючи рідне місто, хотів би навчатись, і позбавляє цей об’єднаний університет стимулів розвитку, котрі в умовах відсутності конкуренції у боротьбі за випускника школи з боку хоча б ще одного вищого навчального закладу цього обласного центру невідворотно згасатимуть.

Тож, найімовірніше, що після прийняття Верховною Радою України нового закону про вищу освіту, в усіх варіантах якого зберігається поділ вищих навчальних закладів III і IV рівнів акредитації на університети, академії і коледжі, що різняться лише кількісною чи якісною сутністю критеріїв поділу, у Вінниці на базі ВНТУ, ВДПУ і ВЕІ КНТЕУ буде створено Вінницький державний університет, підпорядкований міністерству освіти, а медичний і аграрний університети будуть реорганізовані в профільні медичну та аграрну академії, які залишаться у підпорядкуванні своїх міністерств.