В №18 за 6-13 квітня 2011 року газети «Освіта» та у №29-30 за 18 квітня 2011 року газети «Освіта України» опубліковано роз’яснення міністерства «Щодо питань працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», в якому наведені усі ті аргументи, які сформулював я під час допиту слідчим прокуратури та у своєму «Поясненні» міністру Дмитру Табачнику на звинувачення ревізорів КРУ стосовно нецільового використання більше 10 мільйонів гривень на підготовку спеціалістів за державним замовленням, які не були розподілені на роботу після закінчення університету на підприємства державної форми власності.
Ці ж аргументи були викладені мною у позові до суду, у якому я просив суд відмінити висунуті мені ревізорами КРУ звинувачення у нецільовому використанні бюджетних коштів. Суд задовольнив мій позов, визнавши усі мої пояснення такими, що відповідають чинному законодавству, і слідчий прокуратури теж погодився з ними і відмовився порушувати кримінальну справу. Рішення суду, як і «Пояснення» міністру, теж було направлене до міністерства. І ось тепер, використовуючи майже дослівно мої аргументи, міністерство дало роз’яснення усім вищим навчальним закладам, як спростовувати обвинувачення ревізорів КРУ та слідчих прокуратури з вище вказаного питання.
Пересвідчитись у тому, що у «роз’ясненні міністерства» використані майже дослівно саме мої аргументи із «Пояснення міністру» дуже легко – ви їх можете усі знайти на цьому ж сайті в інформації від 05.07.10 р. «Про абсурдні вимоги ревізорів КРУ», в інформації від 15.07.10 р. «Відповідь Олесі Сафроновій на її публікацію «На злодієві шапка горить» на сайті ІМК», в інформації від 08.10.10 р. «Повідомлення про рішення суду».
До речі, використовуючи перераховані в попередньому абзаці інформаційні матеріали, я міг би подати позов до суду і на журналістку Олесю Сафоронову і на тих керівників міністерства, які замовили їй вище вказану публікацію і надали «фактаж» з акту, складеного ревізорами КРУ, і домогтись прийняття судом рішення про принесення усією цією командою мені вибачення за розповсюдження неправдивої інформації, але я цього робити не буду, оскільки приємно отримувати вибачення від людей, яких ти поважаєш, і які приносять ці вибачення з власної ініціативи. А витрачати час на поїздки до Києва і ходіння по судах задля отримання вибачення від людей, яких ти не поважаєш, то для них забагато честі. Хоча, якщо у когось із цих людей проснеться совість, і хтось із них усе-таки захоче принести мені вибачення письмово чи телефоном, знаючи, що через суд я цього домагатись не збираюсь, то я це вибачення прийму - із милосердя, оскільки не один раз за прожиті роки уже пересвідчився у тому, що мій ангел-хранитель суворо і винахідливо карає без будь-яких винятків усіх тих, хто мені наніс образу і не вибачився.
[12.06.2023] Про вклад академіка Леоніда Каніщенка в формування майбутнього президента України
