15 червня 2011 року тексти цих законів опубліковано в №107 газети «Голос України», що надає їм чинності, але згідно з рішенням Верховної Ради України офіційно вони вступають в силу з 1-го липня 2011 року (крім Статей 11 і 12, які набувають чинності з 1-го січня 2012 року).

Як особа, що має досвід законотворчої роботи у Верховній Раді України та багаторічний досвід керівництва університетом, я візьму на себе сміливість дати свій варіант роз’яснень щодо можливості застосування у вищій школі цих законів.

Закон ПЗЗПК складається із 8 розділів, зміст яких укладено в 33 статтях, а Законом ПВЗДЗАУ доповнюються Кримінально-процесуальний кодекс України, Кримінальний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Аналіз особливостей застосування у вищій школі обох цих антикорупційних законів я почну з того, що спочатку процитую деякі визначення зі Статті 1 «Визначення термінів» Закону ПЗЗПК:

безпосереднє підпорядкування – відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням;

близькі особи – подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом (на якого поширюється дія цього закону);

конфлікт інтересів – суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень;

корупція – використання особою (на яку поширюється дія цього закону) наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі (на яку поширюється дія цього закону), або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей;

корупційне правопорушення – умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою (на яку поширюється дія цього закону), за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність;

неправомірна вигода – грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.

Перелік осіб, на які поширюється дія цього закону, визначається Статтею 2 «Законодавство у сфері запобігання і протидії корупції» Закону ПЗЗПК, яка має два пункти і пунктом 2 якої визначено, що

- Дія цього Закону та передбачені ним обмеження поширюються на всіх осіб, визначених суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення, у межах, установлених цим Законом, –

а також Статтею 4 «Суб’єкти відповідальності за корупційні правопорушення» Закону ПЗЗПК, яка має чотири пункти, із яких лише пункт 2

- Особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування –

стосується посадових осіб, які працюють в університетах, оскільки підпункт а) пункту 2 сформульовано так:

- посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету.

Звертаю увагу на те, що в університеті посадовими особами є усі працівники, які працюють на якихось офіційно затверджених штатним розписом посадах, наприклад, лаборанта або інженера кафедри чи відділу адміністративно-господарської або науково-дослідної частини, завідувача лабораторіями кафедри чи начальника відділу адміністративно-господарської або науково-дослідної частини, асистента, старшого викладача, доцента чи професора кафедри, завідувача кафедри, декана і його заступників, директора інституту і його заступників, ректора і його заступників, які у вищій школі називаються проректорами.

Перелік осіб, на яких покладаються функції протидії і запобігання корупції, визначено у Статті 5 «Суб’єкти, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції» Закону ПЗЗПК, яка містить 7 пунктів, із яких університетських працівників стосуються лише 6-й і 7-й, де у пункті 6 підпунктом 3) відповідальність покладається на

- Підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові та службові особи,

а у пункті 7 вказано, що

- Посадові і службові особи органів державної влади, посадові особи місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування,, юридичних осіб, їх структурних підрозділів зобов’язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції (до утворення Президентом України спеціально уповноваженого суб’єкта його функції покладаються на органи прокуратури, СБУ, УБЕЗ та УБОЗ МВС і податкову міліцію).

Заходи, спрямовані на запобігання і протидію корупції, в Законі ПЗЗПК визначені в Статтях від 6-ї до 16-ї.

Так, в Статті 6 «Обмеження щодо використання службового становища»

- Особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої Статті 4 цього Закону (тобто і університетським посадовим особам також), забороняється використовувати свої службові повноваження та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв’язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі:

1) неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладенні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);

2) неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;

3) неправомірно втручатись в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;

4) неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у  зв’язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

А Стаття 7 «Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності», яка стосується посадових осіб усіх гілок влади (законодавчої, виконавчої і судової), наголошує на тому, що усім цим посадовим особам забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (окрім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту);

2) входити до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Виходячи з положень вище наведеної Статті 7 Закону ПЗЗПК, оскільки університет державної форми власності є неприбутковою організацією, то будь-яка посадова особа законодавчої, виконавчої або судової гілок влади має право працювати в університеті за сумісництвом на викладацькій чи науковій посаді, а також входити до складу його наглядової ради.

Згідно зі Статтею 8 «Обмеження щодо одержання дарунків (пожертв)»

- Особам (на яких поширюється дія цього закону) забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб:

1) за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами;

2) якщо особа, яка дарує (здійснює) дарунок (пожертву), перебуває в підпорядкуванні такої особи.

Згідно з іншими пунктами цієї статті у інших випадках дарунки приймати можна, але, по-перше, їх вартість не повинна перевищувати 50 відсотків мінімальної заробітної плати (нині це біля 500 грн.) одноразово з одного джерела, а по-друге, в разі, якщо вони даруються університету чи в університеті університетській посадовій особі, то ці дарунки повинні передаватись їх одержувачем до університетської власності.

Дуже важливою для нормальної діяльності університету у Законі ПЗЗПК є Стаття 9 «Обмеження щодо роботи близьких осіб»

Згідно з загальною нормою цієї статті, викладеною у пункті 1:

- Особи (на яких поширюються норми цього закону) не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

Але ця норма не поширюється на:

2) близьких осіб, які безпосередньо підпорядковані один одному у зв’язку з перебуванням кожного з них на виборній посаді;

4) осіб, які працюють в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту.

Тож, згідно з підпунктом 2 пункту 1 Статті 9 Закону ПЗЗПК, оскільки в університеті усі професорсько-викладацькі посади до ректора включно є виборними за конкурсом, що проводиться таємним голосуванням після отримання заяв від усіх, хто прочитав у ЗМІ оголошення про цей конкурс, то не є корупційним правопорушенням, коли на кафедрі, очолюваній батьком, працює викладачем його дочка чи син, або на кафедрі, очолюваній сином, працює його батько чи брат, що є досить розповсюдженим явищем в університетах і не лише в українських.

Більше того, згідно з підпунктом 4 пункту 1 Статті 9 Закону ПЗЗПК не є корупційним правопорушенням також і робота сина або дочки ректора чи іншої його близької особи на будь-якій невиборній посаді в університеті, наприклад, на посаді проректора, начальника відділу, методиста чи лаборанта, якщо на цю посаду вони були призначені до того, як нинішнього керівника університету було обрано на посаду ректора, або до того, як вступив у силу даний Закон ПЗЗПК. Однак, слід звернути увагу на те, що в разі призначення ректором на будь-яку невиборну посаду когось із близьких йому осіб такі дії ректора уже нестимуть ознаку корупції і підпадатимуть під обмеження, визначені підпунктом 2 Статті 6. Під ці ж обмеження підпадає і переведення наказом ректора викладача однієї кафедри на іншу кафедру, яку очолює близька до цього викладача особа – у тому числі і шляхом злиття двох кафедр без одночасного обрання завідувача об’єднаної кафедри за конкурсом.

У цій Статті 9 Закону ПЗЗПК важливим є також і пункт 3, згідно з яким

- Особам (на яких поширюється дія цього закону) забороняється брати участь у роботі колегіальних органів під час розгляду питань щодо призначення на посаду близьких їм осіб та у будь-який інший спосіб впливати на прийняття такого рішення.

Це означає заборону членам Вченої ради університету і Вчених рад факультетів та інститутів або спеціалізованих вчених рад при університеті брати участь у обговоренні та голосуванні під час розгляду питання про вибори на посаду чи питання про присвоєння вченого звання або присудження наукового ступеня комусь із його близьких осіб.

У Законі ПЗЗПК особливу увагу працівникам університету слід звернути на Статтю 12 «Фінансовий контроль», згідно з якою:

1. Особи (на які поширюються норми цього закону) зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.

Особи, які не мали можливості подати до 1 квітня за місцем роботи (служби) вищевказану декларацію з поважних причин, подають таку декларацію за звітний рік до 31 грудня. Особи, які не подали декларацію за минулий рік, і звільняються з цього місця роботи, зобов’язані подати таку декларацію до розірвання трудового договору.

3. У разі відкриття особою (на яку поширюються норми цього закону) валютного рахунка в установі банку-нерезидента вона зобов’язана в десятиденний строк письмово повідомити про це орган державної податкової служби за місцем проживання із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента.

5. Особа, яка претендує на зайняття посади (в університеті), до призначення або обрання на відповідну посаду подає в установленому законом порядку декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.

Тож, як витікає із положень Статті 12 Закону ПЗЗПК, з 1-го січня 2012 року абсолютно усі посадові особи університету та особи, які претендують на зайняття якоїсь посади в університеті, незалежно від того, чи мають вони джерело доходів ще й в якихось інших організаціях чи лише в університеті, зобов’язані будуть подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік.

У Статті 14 «Урегулювання конфлікту інтересів» Закону ПЗЗПК необхідно звернути увагу на те, що:

1. Особи (на які поширюються норми цього закону) зобов’язані:

1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів;

2) повідомляти невідкладно безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Оскільки визначення поняття «Конфлікт інтересів» приведене ще у вступі до цього матеріалу на першій сторінці, то немає сенсу більш детально зупинятись на аналізі цієї статті закону.

У Статті 16 «Вимоги щодо прозорості інформації» Закону ПЗЗПК:

1. Особам (на які поширюються норми цього закону) забороняється:

1) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом;

2) надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.

Очевидно, що ця стаття не несе нічого нового, оскільки згідно з Законами України про інформацію вище вказана заборона є діючою і нині.

Розділ III «Участь громадськості в заходах щодо запобігання і протидії корупції» Закону ПЗЗПК, який складається із Статей 18, 19, 20, безпосереднього відношення до вищої школи не має, тому я на ньому зупинятись не буду.

Розділ IV «Відповідальність за корупційні правопорушення» Закону ПЗЗПК складається із двох статей – Статті 21 «Види відповідальності за корупційні правопорушення» та Статті 22 «Особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційне правопорушення».

Згідно з пунктом 1 Статті 21 Закону ПЗЗПК:

- За вчинення корупційних правопорушень особи (на які поширюються норми цього закону) притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

А згідно з пунктом 1 Статті 22 Закону ПЗЗПК :

- Особа, щодо якої винесено постанову про притягнення як обвинуваченої у вчинені злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, до розгляду справи судом, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України.

Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

У разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов’язаного з таким відстороненням.

Із пункту 2 Статті 22 Закону ПЗЗПК для працівників вищої школи цікавим є лише другий абзац, який сформульовано так:

- Інші особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов’язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з пунктом 3 Статті 22 Закону ПЗЗПК керівник (у тому числі і університету) зобов’язаний у триденний термін письмово повідомити суд про звільнення за його обвинувачувальним вироком чи постановою про накладення адміністративного стягнення особи з посади у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, у такий же термін цей керівник зобов’язаний повідомити про даний факт і спеціально уповноважений орган центральної влади.

Згідно з пунктом 4 Статті 22 Закону ПЗЗПК для виявлення причин, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, за рішенням керівника (у тому числі і університету) стосовно особи, що його вчинила, проводиться службове розслідування.

А згідно з пунктом 5 Статті 22 Закону ПЗЗПК:

- Обмеження щодо заборони особі, звільненій з посади у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом.

Читаючи пункти вище наведеної Статті 22 Закону ПЗЗПК, бачимо, що новим Законом про вищу школу, який рано чи пізно буде проголосований Верховною Радою України у якомусь варіанті, деякі із положень цих пунктів можуть бути змінені або уточнені.

Розділ V «Усунення наслідків корупційних правопорушень» Закону ПЗЗПК, який складається з чотирьох статей – Статті 23, Статті 24, Статті 25 і Статті 26 – я передрукую «без купюр». Отже:

Стаття 23 «Відшкодування збитків, шкоди, завданих державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення»

1. Збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають відшкодуванню в установленому законом порядку.

Стаття 24 «Незаконні нормативно-правові акти та правочини»

1. Нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) внаслідок вчинення корупційного правопорушення, можуть бути скасовані органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об’єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування.

2. Правочин, укладений внаслідок корупційного правопорушення, є нікчемним.

Стаття 25 «Відновлення прав і законних інтересів та відшкодування збитків, шкоди, завданих фізичним та юридичним особам внаслідок вчинення корупційного правопорушення»

1. Фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного правопорушення і яким завдано моральної або майнової шкоди, збитків, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку.

2. Збитки, шкода, завдані фізичній або юридичній особі внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності суб’єкта, який здійснює заходи щодо запобігання і протидії корупції, відшкодовуються з Державного бюджету України в установленому законом порядку. Держава, Автономна Республіка Крим, органи місцевого самоврядування, які відшкодовували збитки, шкоду, завдану незаконним рішенням, діями або бездіяльністю суб’єкта, що здійснює заходи щодо запобігання та протидії корупції, мають право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка завдала збитків, шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов’язаних з трудовими відносинами, відшкодування моральної шкоди).

Стаття 26 «Вилучення незаконно одержаного майна»

1. Кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають конфіскації за рішенням суду в установленому законом порядку, а кошти у встановленому судом розмірі вартості незаконно одержаних послуг чи пільг – стягненню на користь держави.

Зміст Розділу VI «Контроль і нагляд за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції» викладено у трьох статях – Статті 27, Статті 28 і Статті 29.

У Статті 27 «Контроль у сфері запобігання і протидії корупції» Закону ПЗЗПК у її пункті 1 нас цікавитиме лише той абзац, що стосується нашого міністерства, а саме: «Інші органи державної влади здійснюють контроль у сфері запобігання та протидії корупції у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України».

Стаття 28 «Громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції» університету не стосується, тож на ній я зупинятись не буду.

А Статтю 29 «Прокурорський нагляд» процитую повністю:

1. Нагляд за додержанням законів у сфері запобігання і протидії корупції здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Із цієї статті витікає, що при виявленні корупційного правопорушення фізична особа, яка його виявила, у першу чергу зобов’язана повідомити про це прокуратуру.

У Розділі VII «Міжнародне співробітництво», зміст якого викладено у чотирьох статтях – Статті 30, Статті 31, Статті 32 і Статті 33, статей, які зачіпали б інтереси вищої школи, немає, тому я на аналізі цього розділу зупинятись не буду.

Із останнього Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону ПЗЗПК я звертаю увагу працівників вищої школи лише на останній пункт 3, який звучить так:

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

- внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

- забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

- привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

- забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

А тепер займемось аналізом Закону ПВЗДЗАУ, який є доповненням до проаналізованого вище Закону ПЗЗПК.

Перш за усе слід зауважити, що тим, хто не здійснюватиме корупційних правопорушень, немає необхідності взагалі знайомитися зі змістом Закону ПВЗДЗАУ, оскільки в ньому, фактично, лише у відповідності з нормами статей Закону ПЗЗПК визначаються суб’єкти і порядок їх притягнення до відповідальності за корупційні правопорушення та прописуються міри покарання за вчинення цих правопорушень і визначаються терміни порушення і розгляду справ.

Але для тих, хто схильний до вчинення корупційних правопорушень, я зроблю короткий аналіз окремих положень Закону ПВЗДЗАУ, аби у якійсь мірі відкрити їм очі на можливі наслідки.

Частиною 1 Закону ПВЗДЗАУ вносяться зміни до Кримінально-процесуального кодексу України шляхом доповнення статтею про притягнення до кримінальної відповідальності за заявою юридичної особи, якою надається право власнику юридичної особи звертатись з заявою про порушення кримінальної справи за фактом нанесення шкоди цій юридичній особі, та шляхом внесення змін у статтю про порядок порушення кримінальної справи, якою визначається у яких випадках кримінальна справа порушується прокурором, а у яких суддею і визначається алгоритм розслідування.

Частиною 2 Закону ПВЗДЗАУ вносяться зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом викладення його Статті 38 «Строки накладення адміністративного стягнення» у іншій редакції, шляхом доповнення його Главою 13-А «Адміністративні корупційні правопорушення», шляхом внесення змін до його статей 221, 250, 255, 257, 277, 285 та шляхом доповнення ще однією статтею 277-2 «Повідомлення про розгляд справи»

У новій редакції Статті 38 визначаються нові строки накладення адміністративного стягнення в залежності від того чи це порушення уже не має місця чи воно ще продовжується, а також в залежності від того, хто його накладає – уповноважений на це орган чи суд.

Зміст нової Глави 13-А викладено у восьми статтях, починаючи від 172-2 і закінчуючи 172-9. Ці статті мають такі назви:

172-2. Порушення обмежень щодо використання службового становища.

172-3. Пропозиція або надання неправомірної вигоди.

172-4. Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.

172-5. Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви).

172-6. Порушення вимог фінансового контролю.

172-7. Порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів.

172-8. Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень.

172-9. Невжиття заходів щодо протидії корупції.

За усіма цими статтями передбачено накладення штрафу у розмірах в межах від 10 за статтями 172-6 і 172-7 та від 50 за усіма іншими статтями і аж до 500 за статтями 172-2 і 172-3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Передбачена також конфіскація неправедно отриманого доходу.

Статті 221, 250, 255, 257, 277, 285, як і нова Стаття 277-2 уточнюють порядок і алгоритм розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення і не несуть штрафних санкцій, тому я на них зупинятись не буду.

Частиною 3 Закону ПВЗДЗАУ вносяться зміни до Кримінального кодексу України шляхом внесення нових норм у Статті 18, 353, 358, 364, 365, 366, 367, 368, 369, 370 та шляхом доповнення Статтями 364-1, 365-1, 365-2, 368-2, 368-3, 368-4, 369-2.

Ці статті мають такі назви:

18. Суб’єкт злочину.

353. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи.

358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.

364. Зловживання владою або службовим становищем.

365. Перевищення влади або службових повноважень.

366. Службове підроблення.

367. Службова недбалість.

368. Одержання хабара.

369. Пропозиція або давання хабара.

370. Провокація хабара або комерційного підкупу.

364-1. Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми.

365-1. Перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми.

365-2. Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги.

368-2. Незаконне збагачення.

368-3. Комерційний підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми.

368-4. Підкуп особи, яка надає публічні послуги.

369-2. Зловживання впливом.

На мій погляд, не лишнім буде процитувати пункт 3 Статті 18 «Суб’єкт злочину». Він має такий зміст:

3. Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Виходячи з наведеного визначення, службовими особами в університеті є: ректор, проректори, директори інститутів і їхні заступники, декани і їхні заступники, завідувачі кафедр, завідувачі лабораторіями кафедр, директори центрів та їхні офіційні заступники, начальники відділів і служб адміністративно-господарської та науково-дослідної частин і бібліотеки.

За усіма іншими наведеними вище Статтями Кримінального кодексу України передбачена відповідальність у вигляді штрафу в межах від 100 або 250 і до 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також у вигляді позбавлення волі на терміни до 2, 3, 5, 8, 10, 12 років в залежності від тяжкості вчиненого злочину з одночасним штрафом чи без та з конфіскацією майна чи без.

Оскільки строки засудження найвищими є за отримання хабара або отримання неправомірної вигоди в залежності від їх розмірів, то є сенс процитувати примітки до статей 368 і 368-2, в яких дається роз’яснення, що слід вважати хабаром або неправомірною вигодою у значному розмірі, у великому розмірі і в особливо великому розмірі. Тож:

Примітка до Статті 368. Хабаром у значному розмірі вважається такий, що у п’ять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі - такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому розмірі – такий, що у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Примітка до Статті 368-2. Неправомірною вигодою у значному розмірі вважаються грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав, обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за цінами, нижчими за мінімальну ринкову, на суму, що перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у великому розмірі – на суму, що перевищує двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в особливо великому розмірі – на суму, що перевищує п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Варто, мабуть, вказати і на те, що в кримінальному судочинстві неоподатковуваний мінімум доходів громадян дорівнює не звичній для нас сумі у 17 гривень, а сумі в розмірі 470 гривень 50 копійок – цю інформацію я отримав від юриста високої кваліфікації. І оскільки до її отримання я вважав, що неоподатковуваний мінімум доходів громадян дорівнює 17 гривень, то вирішив, що, мабуть, є багато таких людей, які, як і я, не знають, що у кримінальному судочинстві неоподатковуваний мінімум доходів громадян – це не 17 гривень, а тому для них ця інформація в аналізі антикорупційних законів не буде зайвою.

Ось на цьому я і поставлю крапку в моєму аналізі антикорупційних законів.