Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук
Головна сторінка   Новини 


16 вересня 2011

У №160-161 за 9-10 вересня 2011 року Ігор Лосєв у своїй черговій і цікавій, як завжди, публікації «О чем «плачут» в Киеве и Москве?» аналізує у тому числі і дискусію (стосовно ролі Дмитра Табачника в українській історії) між професором Гаранем із НАУКМА та журналістом Чаленком, влаштовану Євгеном Кисельовим у його програмі на телеканалі «Інтер».

Ігор Лосєв пише — цитату подаю російською мовою, оскільки мені довелось читати цю його роботу в російськомовному варіанті газети «День»: «Чаленко торжествующим тоном заявил, что в Украине 800 вузов, и всем их руководителям Д. В. Табачник нравится и только КМА «мутит воду». Но, думаю, что сотням наших «воспитателей юношества» еще придется отвечать на неприятные этические вопросы, в том числе и своим студентам. И ждать этого недолго. Какую молодежь мы хотим иметь, какой морали можем от нее требовать при таком моральном облике «воспитателей»? Если сотни ректоров продемонстрировали, что рабочее место, оклад, льготы для них неизмеримо важнее, чем какие-то моральные «абстракции»? Кое-кто успокаивает свою совесть тем, что не хотел подставлять под удар свой вуз… Оправдания всегда найдутся, но нравственная проблема остается. Ректоры имели возможность дать уникальный по глубине искренности урок морали, дать его личным примером, но не воспользовались такой возможностью. А это означает, что в строгом смысле слова воспитателей у нас нет, а есть только чиновники от педагогики, «винтики» бюрократической машины, направленной на воспроизводство моральных рабов…» — кінець цитати.

Від себе додам, що занурившись в глибини моїх новин на цьому сайті, ви, шановні читачі, зможете переконатись у тому, що будучи ректором (до 7 вересня 2010 року), я не був покірним «гвинтиком» системи, створеної Дмитром Табачником, за що і був покараний цією системою за мовчазної згоди одних ректорів і письмової підтримки її дій, наданої на вимогу тодішнього важливого елемента цієї системи — начальника кадрового департаменту міністерства Сергія Баранова-Мохорта — у вигляді пояснювальних записок, в яких ці ректори, не обтяжуючи себе муками совісті, чорне назвали білим.

Версія для друку


[12.06.2023] Про вклад академіка Леоніда Каніщенка в формування майбутнього президента України
[30.12.2022] Кілька слів напередодні 80-річчя про мій вклад у підготовку наукових кадрів
[10.09.2020] Відповідь на запитання, чому я вирішив балотуватись кандидатом у ректори
[08.07.2020] Не робіть, як я!
[07.06.2020] Розповідь про те, як Вінницький міський голова Моргунов втратив 300 голосів
[01.06.2020] Літо у ВНТУ починається з оновлення корпусу деканів
[15.05.2020] Що очікувати після реформування системи захисту дисертацій?
[27.04.2020] Коронавірусні будні університетського професора
[04.03.2020] Весь мир насильно мы разрушим до основанья, а затем - мы наш, мы новый мир построим!
[19.01.2020] «Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази»
[28.12.2019] Передноворічні роздуми ексректора, який ще працює професором
[21.12.2019] Попри побажання та потуги недоброзичливців академія педагогічних наук продовжує жити
[03.12.2019] Чи варто нашому ректору позитивно реагувати на пропозицію мера міста про передачу частини земельної ділянки університету в комунальну власність?
[30.11.2019] Мої враження від зустрічі з заступником міністра Єгором Стадним
[09.11.2019] Факультету радіоелектроніки - 50
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.