Натомість нинішній президент нашої держави запропонував святкувати День Свободи 22 січня, тобто в один день із іншим українським святом — Днем соборності. Тож тепер 22 січня замість Дня соборності ми маємо День свободи і соборності.

Ламаючи голову над тим, хто міг підказати нашому президенту таку неконструктивну з історичної точки зору ідею, я зустрів в Інтернеті повідомлення про те, що один високопоставлений представник правлячої Партії регіонів, який дуже полюбляє усе російське, в порядку обґрунтування правильності рішення президента об’єднати День свободи з Днем соборності заявив, що свобода і соборність — це синоніми, і саме тому їх і треба святкувати в один день.

Із цього я зрозумів, що саме цей колега по партії і був тим порадником нашого президента, який запропонував йому святкуванням в один день «усинонімити» Свободу і Соборність.

Але я дуже сумніваюсь у тому, що ці два поняття можна вважати синонімами. Адже Сталіна ніхто ніколи не вважав апологетом свободи, однак «соборником» він був, та ще й яким — згадайте, за чиїм наказом Червона Армія після початку 2-ї світової війни
приєднала до УРСР Західну Україну, а після її закінчення Закарпаття, Буковину і Бессарабію.

І про Гітлера теж якось язик не повертається назвати його свободолюбцем, але ж «соборником» він був не гіршим Сталіна — згадайте про приєднання до Рейху Судетської області, що раніше входила до складу Чеської республіки, «аншлюс» до Рейху довоєнної Австрії та приєднання до цього ж Рейху частини французьких і польських територій.

Виходячи з наведених мною прикладів проявів «соборності» з боку відомих диктаторів, котрі усім прихильникам свободи находили місце лише в концтаборах, я так і не зрозумів до кінця – порадник президента, який вважає свободу і соборність синоніми, дійсно не розуміє відмінностей, закладених у ці поняття, чи він просто не зміг придумати нічого більш логічного для обґрунтування першої спроби нинішньої влади витерти з історії України пам’ять про Помаранчеву революцію?

І наостанок — коли ми в дитинстві в учнівських зошитах чи щоденниках намагались щось витерти, це «щось» обов’язково притягувало погляди наших вчителів і батьків. Так буде і з 22 листопада в історичній площині, оскільки намагання нинішньої влади «витерти» цю дату обов’язково приведе до чіткого карбування її в пам’яті кожного українця, навіть і того, у якого до Помаранчевої революції було відношення індиферентне.