Стосовно інформації, що кинулась мені у вічі у двох із цих старих газет, я вирішив висловитись і на сайті.

Спочатку кілька слів про №73 від 21 квітня 2011 року газети «Урядовий кур’єр». У цьому числі газети на 29 сторінці Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України подає «Список кандидатів (колективів), які висунуті навчальними закладами та науковими установами на здобуття Державної премії України в галузі освіти»

У цьому переліку у номінації «Наукові досягнення у галузі освіти» першим пунктом подано – цитую:

1. Національний університет «Львівська політехніка»
Комплекс освітніх інформаційних технологій подання, запам’ятовування та опрацювання надвеликих обсягів інформації в процесі навчання.
Претенденти:
Нікольський Юрій Володимирович, доктор технічних наук, доцент, професор кафедри інформаційних систем та мереж Національного університету «Львівська політехніка».
Пасічник Володимир Володимирович, доктор технічних наук, завідувач кафедри інформаційних систем та мереж Національного університету «Львівська політехніка».
Слюсарчук Андрій Тихонович, доктор медичних наук, професор кафедри інформаційних систем та мереж Національного університету «Львівська політехніка».
Червоний Олександр Петрович, молодший науковий співробітник кафедри інформаційних систем та мереж Національного університету «Львівська політехніка».
Розроблено і впроваджено комплексні методики та програмно-алгоритмічні системи, в яких реалізовано результати наукових досліджень.
Результати досліджень відображено в п’яти монографіях, п’яти навчальних посібниках і підручниках, що видані з відповідним грифом Міністерства освіти і науки України, у більше ніж 300 наукових статтях. За тематикою наукових досліджень захищено шість докторських та 20 кандидатських дисертацій – кінець цитати.

Звертаю увагу на те, що за результатами журналістського розслідування, виконаного Світланою Мартинець та Ігорем Починком, які викладені на сторінках львівського часопису «Експрес», в списку наукових праць Слюсарчука А.Т. зафіксовано лише 123 опубліковані наукові роботи, тож до згаданих вище в університетському поданні 310 наукових робіт увійшли і 187 наукові роботи (тобто 60% від загальної кількості), опубліковані Нікольським Ю.В. та Пасічником В.В. А оскільки Слюсарчуком А.Т. та Червоним О. П. не підготовлено жодного доктора і кандидата наук, то згадані в університетському поданні 6 докторів наук і 20 кандидатів підготовлені виключно лише Нікольським Ю.В. та Пасічником В.В.

Нагадаю також і про те, що, як з’ясовано Світланою Мартинець та Ігорем Починком і викладено в одній із їхніх статей в «Експресі», усі 123 наукові роботи Слюсарчука А.Т. є або неіснуючими взагалі, або сфальсифікованими, або плагіатом.

А тепер заглянемо в №184 від 6-го жовтня 2011 року газети «Урядовий кур’єр». У цьому числі газети на 5 сторінці опубліковано УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ «Про присудження Державних премій України в галузі освіти 2011 року». У цьому Указі вказано – цитую:

На підставі подання Комітету з Державних премій України в галузі освіти
ПОСТАНОВЛЯЮ:
1. Присудити Державні премії України в галузі освіти 2011 року:
.............................................................................................................
у номінації «Наукові досягнення в галузі освіти» за цикл робіт
«Комплекс освітніх інформаційних технологій подання, запам’ятовування та опрацювання надвеликих об’єктів інформації в процесі навчання»:
СЛЮСАРЧУКУ Андрію Тихоновичу – професорові кафедри
«Інформаційні системи та мережі» Національного університету «Львівська політехніка», докторові медичних наук,
ЧЕРВОНОМУ Олександру Петровичу – молодшому науковому співробітникові Національного університету «Львівська політехніка».
2. Установити розмір Державної премії України в галузі освіти на 2011 рік сто п’ятдесят тисяч гривень кожна.
3. Державному управлінню справами забезпечити виплату грошової частини Державної премії країни в галузі освіти.

Президент України В. ЯНУКОВИЧ.
м.Київ
30 вересня 2011 року
№960/2011 – кінець цитати.

Давайте проаналізуємо, шановні читачі сайту, у взаємозв’язку зміст цих двох документів.

І у першому з них, і у другому мова йде про «Комплекс освітніх інформаційних технологій…», які використовуються в «…процесі навчання». У першому документі, яким є «подання», до колективу із чотирьох авторів входять двоє відомих вчених в галузі освітніх інформаційних технологій, які багато років уже використовують ІТ-технології в процесі навчання студентів – це доктори технічних наук Нікольський Ю.В. та Пасічник В.В. Їхніми науковими досягненнями, фактично, і обґрунтовано доцільність цього «подання».

Але у другому документі, яким є «указ про присудження», в списку авторів Нікольського Ю.В. і Пасічника В.В. уже немає. У цьому списку залишились лише інших двоє – доктор медичних наук Слюсарчук А.Т., у якого практично відсутній не лише стаж роботи зі студентами за допомогою хоча б чужих освітніх інформаційних технологій, а і стаж роботи в освітній галузі взагалі, та його шофер Червоний О.П., якого оформлено у Львівській політехніці молодшим науковим співробітником кафедри. Тож виходить, що Державну премію України в галузі освіти Президент України Віктор Янукович з подачі Комітету з Державних премій України в галузі освіти присудив людям, які не мають ніякого відношення ні до створення освітніх інформаційних технологій, ні до освіти взагалі. Тобто, навіть якби Слюсарчук А.Т. не був бездипломним шахраєм і мав не сфальшований список наукових праць, а був законним доктором медичних наук, то він все одно не заслуговував би на Державну премію України в галузі освіти в номінації «Наукові досягнення в освіті» з обґрунтуванням за «створення освітніх інформаційних технологій» і їх впровадження в «процес навчання». Ну і, звичайно ж, не заслуговує на присудження Державної премії України в галузі освіти шофер Слюсарчука А.Т. пан Червоний О.П.

До речі, з наукової точки зору інформаційна технологія, що була розроблена Нікольським Ю.В. і Пасічником В.В., за допомогою якої Слюсарчук А.Т. зумів переконати багатьох людей у своїх надприродних здібностях до запам’ятовування надвеликих масивів інформації, можливо і заслуговує на Державну премію України, але не в галузі освіти, а в галузі науки і техніки. Але для цього її одразу необхідно було позиціонувати як інформаційну технологію з формування у глядацької аудиторії потрібного сприйняття, і не потрібно було за допомогою цієї технології дурити людей і схиляти їх вірити у геніальні здібності Слюсарчука А.Т. Тобто, крім наукової складової потрібно було врахувати ще й морально-етичну.

У студентські роки я на кафедрі військової підготовки за програмою офіцера запасу як майбутній командир взводу середніх танків вивчав ази артилерійської справи і пам’ятаю, що бронебійний снаряд – це такий снаряд, в головку якого вставляють стержень із надміцної сталі, на який накручують конусоподібну насадку із м’якого металу, наприклад, міді. Після пострілу із гармати під час удару такого снаряду об броню танка насадка із м’якого матеріалу відіграє роль «змазки» для надміцного бронебійного стержня, завдяки якій суттєво зменшується опір захисної броні, і бронебійний снаряд прошиває цю захисну броню майже у такий же спосіб, у який направлена рукою людини голка прошиває брикет вершкового масла.

Тож, на мій погляд, доктори наук Нікольський Ю.В. та Пасічник В.В. відіграли у цьому випадку роль «змащувальної насадки» на «стальний стержень» у вигляді шахраїв Слюсарчука А.Т. та Червоного О.П., завдяки якій було знижено до нуля опір Вченої ради Львівської політехніки під час розгляду питання про подання на конкурс до Комітету з Державних премій України в галузі освіти вищевказаної роботи вищевказаних авторів. І нічого дивного немає у тому, що у Комітеті з подачі тих, хто за усією цією оборудкою стояв, ця «насадка», виконавши свою функцію, із авторського колективу щезла. Причому цілком можливо, що ніякої винагороди «за подальше мовчання» ці доктори наук не отримали, оскільки, незважаючи на вилучення їх зі списку авторів роботи, поданої на здобуття премії, вони і самі стали зацікавленими у тому, щоб ця афера з популяризацією надприродних здібностей Слюсарчука А.Т. з їхньою участю не отримала розголосу.

У зв’язку з усім, викладеним вище, само собою напрошується запитання до Президента України Віктора Януковича – то коли ж він, нарешті, скасує свій указ про присудження Слюсарчуку А.Т. та Червоному О.П. Державної премії України в галузі освіти за 2011 рік і накладе заборону на виплату їм у зв’язку з її присудженням 150 тисяч державних гривень?

Отакі думки прийшли мені в голову під час гортання двох старих газет.