У четвер 5-го квітня 2012 року відбулися звітно-виборні збори Національної академії педагогічних наук України, на яких Президент НАПН України академік НАНУ і НАПНУ Василь Кремень протягом години у своїй доповіді відзвітував як за свою роботу за звітний 5-річний період, так і за роботу очолюваної ним Президії НАПН України та 5 відділень академії, до складу яких входять 63 академіки і 91 член-кореспондент.
Заслухавши після доповіді Василя Кременя привітання, які надійшли на адресу нашої академії, усі академіки і член-кореспонденти НАПН України об 11 годині розійшлися по своїх відділеннях, де протягом двох годин обмінювались думками з приводу результатів, оприлюднених у звітній доповіді президента, заслуховували звіти академіків-секретарів відділень за 5-річний термін роботи, таємним голосуванням рекомендували загальним зборам академії кандидатури академіків-секретарів на новий 5-річний термін і висували кандидатури для обрання президента академії.
У першій половині дня в роботі загальних зборів НАПН України та у роботі відділень академії із 154 її членів взяли участь 136. На жаль, четверо членів академії після обідньої перерви змушені були з різних причин покинути наше зібрання, тож при продовженні обговорення доповіді президента академії на загальних зборах після обідньої перерви і у виборах керівних органів взяли участь лише 132 члени академії, яких було цілком достатньо для легітимізації усіх рішень, оскільки згідно зі Статутом НАПН України загальні збори є правомочними, якщо у них взяли участь дві третини від загальної кількості членів академії, тобто достатньо було присутності на зборах 102 членів академії.
На засіданні відділення вищої школи, до складу якого вхожу і я, із 34 його членів були присутніми 27 при кворумі 23, тож цілком легітимним рішенням нашого відділення, прийнятим таємним голосуванням, на новий 5-річний термін академіком-секретарем відділення було одноголосно рекомендовано загальним зборам академії для обрання на новий 5-річний термін Миколу Євтуха, який керував відділенням і у попередній 5-річний термін. Одноголосно було також рекомендовано загальним зборам академії кандидатуру нинішнього нашого президента академії Василя Кременя для обрання Президентом НАПН України на новий 5-річний термін.
До речі, і в усіх інших відділеннях академії їхні діючі академіки-секретарі — Сухомлинська, Ничкало, Ляшенко і Максименко теж були рекомендовані загальним зборам академії для переобрання на новий 5-річний термін і рекомендовано загальним зборам академії для обрання Президентом НАПН України на новий 5-річний термін кандидатуру діючого президента академії Василя Кременя.
Після обідньої перерви на загальних зборах академії першочергово були проведені таємним голосуванням вибори президента академії. Оскільки усіма відділеннями академії було рекомендовано лише одну кандидатуру для обрання президентом академії — кандидатуру діючого Президента НАПН України Василя Кременя, то лише його прізвище і було внесене до бюлетенів для таємного голосування. За його обрання Президентом НАПН України 132 члени академії таємним голосуванням проголосували одноголосно, що ще раз підтвердило його беззаперечне лідерство в наших рядах і нашу довіру до нього.
Після обрання Василя Кременя Президентом НАПН України на новий 5-річний термін за його пропозицією згідно зі Статутом академії таємним голосуванням було обрано першим віце-президентом НАПН України Володимира Лугового, який до нинішнього дня працював віце-президентом академії, а на його місце віце-президентом академії було обрано Андрія Гуржія, який до цього був радником президії НАПНУ, а за часів, коли Василь Кремень працював одночасно і міністром освіти та науки України, був першим заступником міністра з наукової роботи.
Потім ми переобрали таємним голосуванням на новий 5-річний термін Головним вченим секретарем академії Михайла Бурду і академіками-секретарями відділень Сухомлинську, Ничкало, Максименка, Ляшенка і Євтуха та обрали нову президію НАПН України, до складу якої за посадами входять керівники академії і її відділень, директори усіх академічних інститутів та ряд авторитетних академіків рівня ректорів університетів, народних депутатів України та членів Кабміну України.
Оскільки я перестав бути ректором університету ще у 2010 році, то автоматично випав із числа претендентів на обрання до нового складу президії академії на новий 5-річний термін. Але, навіть, якби я і залишався ректором університету, то все-одно не міг на цих виборах претендувати на місце у президії, оскільки уже відпрацював у її рядах два повних 5-річних терміни підряд, а тому згідно зі Статутом НАПН України першим із числа не керівників академії підпадав під ротацію. Замість мене до складу президії академії було обрано ректора Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди Віктора Коцура.
Після завершення виборів усіх керівних органів академії я звернув увагу Президента НАПН України Василя Кременя на те, що після заміни технаря Мокіна на педагога Коцура в президії академії не залишилось жодного члена, котрий добре розуміється на проблемах навчального процесу у вищих технічних закладах освіти. Тож одразу від президента академії я отримав пропозицію стати радником президії НАПН України з питань вищої технічної освіти. Я погодився на цю пропозицію, але на громадських засадах, оскільки переїжджати з Вінниці до Києва бажання не маю. А відвідувати Київ у дні засідань президії і брати активну участь у цих засіданнях у мене бажання є. Тож цього ж дня, від’їжджаючи після закінчення загальних зборів до Вінниці, я залишив у приймальні Президента НАПН України заяву з проханням призначити мене з 9-го квітня 2012 року радником Президії НАПН України на громадських засадах.
Повертаючись у Вінницю з Києва, я звернув увагу на те, що майже на кожному кілометрі дороги від Києва до Житомира йде укладання асфальту на половині ширини дорожнього полотна, по другій половині якого їдуть назустріч один одному, переходячи з однієї половини на іншу кожних 5-10 кілометрів, нескінченні однорядні потоки автотранспорту. Оскільки до відкриття Євро-2012 залишилось менше двох місяців, не віриться, що за цей час можна завершити якісне асфальтування цієї дороги від Києва до Житомира. І боюсь, що ситуація на інших дорогах України, що зв’язують міста, в яких проводитимуться футбольні матчі чемпіонату Європи, є аналогічною.