Тобто, кожна наша справа може бути відображена точкою на площині, метризованій системою координат «хочу-буду», в якій по горизонтальній осі абсцис відкладається координата «хочу», а по вертикальній осі ординат відкладається координата «буду». Очевидно, що зліва від вертикальної осі «буду» лежать точки зі значеннями першої координати із діапазону «не хочу», а знизу від горизонтальної осі «хочу» лежать точки зі значеннями другої координати із діапазону «не буду».

Оскільки сьогодні модною є тема боротьби з корупцією, то роз’яснення викладеного вище я проілюструю на прикладі дачі хабара.

Отже у першому квадранті площини, визначеної координатними осями «хочу-буду», лежатимуть точки, які відображатимуть ситуації, коли людина і хоче (у тій чи іншій мірі) давати хабарі (наприклад, посадовцям, від яких залежить вирішення важливих для цієї людини справ) і буде давати хабарі, величина яких (а відповідно і положення точки на площині) залежатиме від «апетиту» того, хто вимагає хабара.

У другому квадранті цієї площини лежатимуть точки, які відображатимуть ситуації, коли людина не хоче давати хабара, але задля прискорення вирішення справи, усе-таки, буде його давати.

У третьому квадранті площини лежатимуть точки, які відображатимуть ситуації, коли людина не хоче давати хабара і не буде його давати, незважаючи на негативні наслідки для себе у започаткованій справі.

Ну і у четвертому квадранті нашої у такий спосіб метризованої площини лежатимуть точки, які відображатимуть ситуації, коли людина хоче давати хабара, але не буде його давати, оскільки або боїться, що може бути упійманою правоохоронцями, або той, від кого залежить вирішення справи, хабарі не бере.

Легко бачити, що правоохоронці хабарників можуть ловити лише у точках другого квадранту, а тому громадянське суспільство, в якому корупція мінімізована, ми зможемо побудувати лише тоді, коли більше половини жителів України матимуть характеристики, що відображаються точками третього квадранту, чверть людей матимуть характеристики четвертого квадранту і не більше чверті людей матимуть характеристики першого та другого квадрантів зі зміщенням центру ваги у бік другого. Але боюсь, що такого геометричного розподілу людських якостей у напрямку протидії корупції в Україні буде досягнуто ще не скоро.

Ще один приклад – ближче до професорських справ – після розв’язання цікавої наукової задачі ви, звичайно ж, захочете поділитись результатами з колегами, а тому будете писати статтю на цю тему в науковий журнал (1 квадрант площини).

Але, якщо ви працюєте на не надто цікавій для вас госптемі за гроші і отримуєте не надто вражаючі результати, які, щоб не опускати іміджевої планки, вам публікувати не хочеться, але керівник теми, який платить вам гроші, вимагає ці результати опублікувати, то ви змушені їх публікувати (2 квадрант площини).

В третій квадрант площини ви попадаєте, якщо шеф вимагає від вас розробляти наукову тему, до якої у вас душа не лежить, і вам вдається його переконати, що тема тупикова, і що публікація будь-яких результатів по ній свідчитиме про відсутність наукової інтуїції у першу чергу у шефа, а тому нічого на цю тему публікувати не варто – у більшості таких випадків шеф дозволить вам «з’їхати» з теми .

Але, якщо ви намагаєтесь розв’язати дуже цікаву наукову задачу і плануєте до кінця року отримати першим та опублікувати результат, однак рік добігає кінця, а задачу розв’язати вам ніяк не вдається і для публікації матеріалу немає, то ви попадаєте в 4 квадрант.

І у такий спосіб можна метризувати площину для відображення її точками рішень по будь-якій справі.

А тепер давайте розглянемо квадранти нашої координатної площини з іншого боку. У першому («хочу-буду») і третьому («не хочу-не буду») квадрантах ми маємо однакові «знаки» обох координат, що можна трактувати, як відсутність «внутрішнього» протиріччя у будь-якої із справ, що відображаються точками цих квадрантів. А у другому («не хочу-буду») та четвертому («хочу-не буду») квадрантах ми маємо протилежні «знаки» обох координат, що можна трактувати, як наявність «внутрішнього» протиріччя у будь-якої із справ, що відображаються точками цих квадрантів.

А, як стверджують психологи, саме «внутрішні» протиріччя є причиною стресів, котрі скорочують шлях до інфаркту. Тож, чим більше рішень ви приймаєте по справах, що відображаються точками 2-го та 4-го квадрантів нашої метризованої площини, тим у більш молодому віці ви матимете інфаркт.

Але і третій квадрант не є цілком благополучним для вас, оскільки рішення по справах, які відображаються точками в ньому, майже завжди супроводжуються «зовнішніми» протиріччями, котрі не ведуть до інфаркту, але в суспільстві, яке ще не досягло рівня громадянського, як правило, ведуть до зниження розміру зарплати або ж навіть і до втрати посади за не бажання приймати нав’язувані вам «зверху», але не прийнятні для вас «внутрішньо» рішення.

Тож найуспішнішими ви будете і найдовше проживете, якщо більшість справ, рішення по яких вам доводиться приймати, відображатимуться точками першого квадранту, адже лише ці точки не супроводжуються ні «внутрішніми», ні «зовнішніми» протиріччями. Але у цьому випадку нехай вас не дивує те, що з часом з вами перестануть без необхідності спілкуватись сусіди і колеги.

В якості резюме до цих роздумів я вам пропоную кілька слів із пісні з відомого радянського кінофільму: «Думайте сами, решайте сами – иметь или не иметь!»