На засіданні Вченої ради університету я у своєму виступі з посиланням на діючий Закон України про вищу освіту, витяг із якого теж подається трохи нижче (одразу ж за текстом наказу), намагався переконати і ректора і членів Вченої ради у тому, що вищевказана пропозиція ректора є такою, що не відповідає законодавству України, а тому її прийняття є протизаконним актом, за наслідками здійснення якого прокуратура матиме право ініціювати порушення справи про кримінальну відповідальність.

Але ні ректор університету, професор Грабко, ні члени Вченої ради не захотіли дослухатись до моєї аргументації, і більшістю голосів Вчена рада підтримала вище вказану пропозицію ректора.

Для більшості членів Вченої ради основними аргументами на користь підтримки пропозиції ректора стали заява самого ректора про те, що йому не складе труднощів отримати дозвіл керівників нашого міністерства на запропоновані ним зміни у структурі університету, та заява одного із авторитетних членів Вченої ради, що в деяких інших університетах, наприклад, у «Львівській політехніці», аналогічні структурні зміни зроблені ще рік тому назад. І більшість членів Вченої ради не захотіли дослухатись до моїх реплік, що прозвучали услід за цими заявами, що правопорушення, вчинене раніше кимось іншим, не стане виправданням (в очах прокуратури) аналогічного правопорушення, здійсненого нами, і що я не вірю в отримання ректором письмового дозволу від когось із керівників нашого міністерства на вчинення цього правопорушення, а телефонний дозвіл, якщо він через їхню недостатню поінформованість уже був чи ще буде, в поясненнях у прокуратурі, коли вона займеться цією справою, взятим до уваги не буде.

Оскільки Конференції трудового колективу університету, яка збереться 30 серпня 2012 р. для заслуховування річного звіту ректора, професора Грабка, ректором за його ж усною заявою, зробленою на цьому ж засіданні Вченої ради 21.06.2012 р., буде запропоновано внести ініційовані ним і підтримані Вченою Радою структурні зміни до Статуту університету, то мені нічого більше не залишається, як шляхом завчасної публікації на своєму персональному сайті критичного аналізу цих структурних змін, виконаного людиною, яка має досвід роботи у вищій школі, оскільки відпрацювала 21 рік ректором саме цього університету, та досвід законотворення, оскільки відпрацювала 4 роки депутатом Верховної Ради УРСР 12-го та Верховної Ради України 1-го скликань та ще й у Комітеті з питань освіти і науки, спробувати переконати делегатів Конференції не підтримувати ці протизаконні зміни, аби зупинити їх втілення у життя, яке згідно з вищевказаним наказом ректора настане 3-го вересня 2012 року. А публікацію своїх аргументів я здійснюю лише зараз, а не одразу після підписання ректором цього наказу тому, що не хотів нашкодити нею вступній кампанії до університету, яка остаточно завершилася лише 25.08.2012 р., тобто вчора.

І хоча я цілком свідомий того, що від цієї моєї публікації любові з боку ректора, професора Грабка до мене аж ніяк не прибавиться, я змушений це зробити, оскільки іншого виходу для того, щоб зупинити його і відвернути від нього ж можливу кримінальну відповідальність за вчинення порушення чинного законодавства України внаслідок реалізації в життя згідно з його ж наказом висунутої ним же протиправної ідеї, він мені не залишив.

Далі, шановні читачі, я подаю текст вищевказаного наказу ректора і витяг з діючого Закону України про вищу освіту. Це я роблю для того, щоб, читаючи подальший критичний аналіз наказу, який розміщено мною після цих двох документів, ви могли своїми очима, а не у моєму переказі, побачити і протизаконні положення наказу і докази цієї протизаконності.

Отже, перший із вищевказаних документів з деформаціями, обумовленими особливостями розміщення текстів на сайті у новинах, має наступний вигляд

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
НАКАЗ

«22» червня 2012 р.                     №179
Вінниця

Про структурні зміни в
інститутах університету

На сьогоднішній день у структурі університету функціонують вісім навчально-наукових інститутів, в семи з яких структурними підрозділами є чотирнадцять факультетів, по два в кожному інституті. Така структура передбачала розбудову університету, нарощення загальної кількості студентів та покращення керованості навчальним, науковим і виховним процесами.

Але, починаючи з 2008 року, кількість студентів в університеті щороку зменшується, що приводить до зменшення навантаження на кафедрах і зменшення рівня напруженості роботи керівництва факультетів і інститутів у цілому. За умови зменшення кількості студентів, зменшується навчальне навантаження, тому виникає проблема існування кафедр.

Ураховуючи викладене вище, ректоратом для забезпечення нормального функціонування університету в цілому було прийнято рішення про проведення структурних змін, що передбачають об’єднання кафедр.

Законодавством поставлена вимога щодо наявності не менше трьох кафедр на факультеті, а тому відсутність необхідної кількості кафедр призводить до проблеми існування факультетів.

Крім того, виникають ситуації, коли інформація по ланцюгах «ректор-проректор-директор-декан-завідувач кафедри-викладач або працівник кафедри» та «ректор-проректор-директор-декан-студент» не доходить до кінцевого адресата навіть при застосуванні багаторазового дублювання інформації та використанні електронної дошки оголошень.

На підставі викладеного та відповідно до рішення ректорату від 18.06.2012 р. (протокол №41) та Вченої ради від 21.06.2012 р. (протокол №11)

Н А К А З У Ю:

1. Ліквідувати з 03.09.2012 р. в структурі навчально-наукових інститутів такі факультети:

1.1. В Інституті автоматики, електроніки та комп’ютерних систем управління (ІнАЕКСУ) ліквідувати факультет автоматики та комп’ютерних систем управління (ФАКСУ) та факультет функціональної електроніки та лазерної техніки (ФФЕЛТ).

1.2. В Інституті будівництва, теплоенергетики та газопостачання (ІнБТЕГП) ліквідувати факультет будівництва та будівельного менеджменту (ФББМ) та факультет теплоенергетики та газопостачання (ФТЕГП).

1.3. В Інституті електроенергетики та електромеханіки (ІнЕЕЕМ) ліквідувати факультет електроенергетики (ФЕЕ) та факультет електромеханіки, електроспоживання та енергетичного менеджменту (ФЕМЕСЕМ).

1.4. В Інституті інформаційних технологій та комп’ютерної інженерії (ІнІТКІ) ліквідувати факультет комп’ютерних систем та мереж (ФКСМ) та факультет комп’ютерного інтелекту (ФКІ).

1.5. В Інституті машинобудування та транспорту (ІнМТ) ліквідувати факультет технології, автоматизації та комп’ютеризації машинобудування (ФТАКМ) та факультет автомобілів та їх ремонту і відновлення (ФАРВ).

1.6. В Інституті радіотехніки, зв’язку та приладобудування (ІнРТЗП) ліквідувати факультет радіотехніки та телекомунікацій (ФРТК) та факультет медико-біологічного і електронного приладобудування (ФМБЕП).

1.7. В Інституті менеджменту (ІнМ) ліквідувати факультет фінансового та зовнішньоекономічного менеджменту (ФФЗЕМ) та факультет інформаційного, промислового та спортивного менеджменту (ФІПСМ).

2. З 03.09.2012 р. вивести посади деканів факультетів, вказаних у п.1 наказу, зі штатного розпису університету.

3. Перевести з 03.09.2012 р.:

3.1. Довгальця Сергія Михайловича, доцента, к.т.н. на посаду доцента кафедри автоматики та інформаційно-вимірювальної техніки за його згодою.

3.2. Заболотну Наталію Іванівну, доцента, к.т.н. на посаду доцента кафедри лазерної та оптоелектронної техніки за її згодою.

3.3. Очеретного Володимира Петровича, доцента, к.т.н. на посаду доцента кафедри містобудування та архітектури за його згодою.

3.4. Риндюка Володимира Івановича, доцента, к.т.н. на посаду доцента кафедри теплогазопостачання за його згодою.

3.5. Мадьярова В’ячеслава Губейовича, доцента, к.т.н. на посаду доцента кафедри теоретичної електротехніки та електричних вимірювань за його згодою.

3.6. Видмиша Андрія Андрійовича, доцента, к.т.н. на посаду доцента кафедри електромеханічних систем автоматизації в промисловості і на транспорті за його згодою.

3.7. Дудатьєва Андрія Веніаміновича, доцента, к.т.н. на посаду доцента кафедри захисту інформації за його згодою.

3.8. Войтко Вікторію Володимирівну, доцента, к.т.н. на посаду доцента кафедри програмного забезпечення за її згодою.

3.9. Полякова Андрія Павловича, професора, д.т.н. на посаду професора кафедри автомобілів та транспортного менеджменту за його згодою.

3.10. Рудика Вадима Даниловича, доцента, к.т.н. на посаду доцента кафедри радіотехніки за його згодою.

3.11. Барася Святослава Тадіоновича, доцента, к.т.н. на посаду доцента кафедри проектування комп’ютерної та телекомунікаційної апаратури за його згодою.

3.12. Ткачук Людмилу Миколаївну, доцента, к.е.н. на посаду доцента кафедри підготовки менеджерів за її згодою.

3.13. Леська Олександра Йосиповича, доцента, к.е.н. на посаду доцента кафедри економіки промисловості та організації виробництва за його згодою.

4. З 03.09.2012 р. затвердити таку структуру навчально-наукових інститутів університету:

4.1. Інститут АЕКСУ у складі:

Кафедра комп’ютерних систем управління
Кафедра автоматики та інформаційно-вимірювальної техніки
Кафедра інтеграції навчання з виробництвом
Кафедра лазерної та оптоелектронної техніки
Кафедра метрології та промислової автоматики
Кафедра загальної фізики та фотоніки

4.2. Інститут БТЕГП у складі:

Кафедра менеджменту будівництва та цивільної оборони
Кафедра промислового та цивільного будівництва
Кафедра містобудування та архітектури
Кафедра теплоенергетики
Кафедра теплогазопостачання

4.3. Інститут ЕЕЕМ у складі:

Кафедра електричних станцій та систем
Кафедра теоретичної електротехніки та електричних вимірювань
Кафедра філософії та гуманітарних наук
Кафедра електромеханічних систем автоматизації в промисловості і на транспорті
Кафедра електротехнічних систем електроспоживання та енергетичного менеджменту
Кафедра відновлювальної енергетики та транспортних електричних систем і комплексів

4.4. Інститут ІТКІ у складі:

Кафедра обчислювальної техніки
Кафедра захисту інформації
Кафедра іноземних мов
Кафедра комп’ютерних наук
Кафедра програмного забезпечення
Кафедра вищої математики

4.5. Інститут МТ у складі:

Кафедра технології та автоматизації машинобудування
Кафедра металорізальних верстатів та обладнання автоматизованих виробництв
Кафедра автомобілів та транспортного менеджменту
Кафедра технології підвищення зносостійкості
Кафедра опору матеріалів та прикладної механіки

4.6. Інститут РТЗП у складі:

Кафедра радіотехніки
Кафедра телекомунікаційних систем та телебачення
Кафедра мовознавства
Кафедра проектування комп’ютерної та телекомунікаційної апаратури
Кафедра проектування медико-біологічної апаратури
Кафедра електроніки

4.7. Інститут М у складі:

Кафедра менеджменту та моделювання в економіці
Кафедра фінансів і кредиту
Кафедра суспільно-політичних дисциплін
Кафедра економіки промисловості та організації виробництва
Кафедра адміністративного та інформаційного менеджменту
Кафедра підготовки менеджерів

4.8. Інститут екології та екологічної кібернетики (ІнЕЕК) у складі:

Кафедра екології та екологічної безпеки
Кафедра комп’ютерного еколого-економічного моніторингу та інженерної графіки
Кафедра хімії та безпеки життєдіяльності
Кафедра фізичного виховання

5. Увільнити з 03.09.2012 р. від виконання обов’язків та зняти надбавку за складність і напруженість в роботі у розмірі 40% за виконання обов’язків заступників директорів інститутів з наукової роботи:

- Кучерука Володимира Юрійовича
- Ткаченка Станіслава Йосиповича
- Кухарчука Василя Васильовича
- Перевознікова Сергія Івановича
- Ісковича-Лотоцького Ростислава Дмитровича
- Злепка Сергія Макаровича
- Зянька Віталія Володимировича
- Ранського Анатолія Петровича

6. Увільнити з 03.09.2012 р. Іщенка Віталія Анатолійовича від виконання обов’язків та зняти надбавку за складність і напруженість в роботі у розмірі 40% за виконання обов’язків заступника директора інституту ІнЕЕК з виховної роботи.

7. Увільнити з 03.09.2012 р. від виконання обов’язків та зняти доплату, яка призначена за виконання обов’язків заступника декана з виховної роботи у розмірі 30%:

- Ковтуна В’ячеслава Васильовича
- Ігнатенка Олександра Григоровича
- Христича Олександра Володимировича
- Петруся Віталія Володимировича
- Бурикіна Олександра Борисовича
- Бабенка Олексія Вікторовича
- Войтович Олесю Петрівну
- Денисюк Аллу Василівну
- Семічаснову Наталію Степанівну
- Цимбала Сергія Володимировича
- Гаврілова Дмитра Володимировича
- Кравцова Юрія Івановича
- Рябко Наталію Вікторовну
- Острого Ігоря Федоровича

8. Затвердити структуру управління вказаних вище навчально-наукових інститутів у складі:

- директор;
- заступник директора з навчально-методичної роботи;
- заступник директора з наукової роботи та міжнародного співробітництва;
- заступник з навчально-виховної роботи.

9. Затвердити розмір надбавки за складність та напруженість в роботі за виконання обов’язків заступників директорів інститутів залежно від кількості студентів інституту:

- заступнику директора з навчально-методичної роботи – до 40%;
- заступнику директора з наукової роботи та міжнародного співробітництва – до 30%;
- заступнику директора з навчально-виховної роботи – до 30%.

10. Першому проректору Романюку О.Н. визначити коло функціональних обов’язків заступників директора з різних напрямів роботи.

11. Директорам навчально-наукових інститутів до 25.08.2012 р.:

11.1. Визначитися з науково-педагогічними працівниками інституту, на яких буде прокладено обов’язки заступників і подати службові записки ректору університету.

11.2. Підготувати та затвердити зміни до Положення про навчально-науковий інститут.

12. Начальнику відділу кадрів Ляховченко Н.В. ознайомити з даним наказом під розпис деканів вказаних вище факультетів, директорів навчально-наукових інститутів та їх заступників.

13. Начальнику планово-фінансового відділу Шевчук Н.Г. внести відповідні зміни до штатного розпису університету з 03.09.2012 р.

14. Всі вищезазначені зміни внести після узгодження питань з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України.

15. Завідувачу канцелярії Кірчанову Е.В. довести зміст наказу до всіх підрозділів університету.

16. Контроль за виконанням наказу покласти на першого проректора Романюка О.Н.

Ректор  /підпис/ В.В. Грабко

А тепер я подаю зміст другого із документів, згадуваних вище, а саме:

Витяг із діючого Закону України про вищу освіту №2984-ІІІ від 17.01.2002 р. зі змінами, внесеними Верховною Радою України протягом 2003-2012 рр.

Стаття 30. Структурні підрозділи вищого навчального закладу

2. Структурними підрозділами вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації є кафедри, факультети, інститути, філії, бібліотека тощо.

Кафедра - базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом. Кафедра створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж п'ять науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання.

Керівництво кафедрою здійснює завідуючий кафедрою, який обирається на цю посаду за конкурсом Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років). Із завідуючим кафедрою укладається контракт.

Факультет - основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200 студентів денної (очної) форми навчання.

5. Структурними підрозділами вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути.  Керівництво інститутом здійснює директор, який обирається на посаду за конкурсом строком на п'ять років.

Можуть створюватися:

навчально-науково-виробничі центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, коледжі, технікуми, наукові, науково-дослідні, науково-виробничі й проектні інститути, дослідні станції, кафедри, наукові лабораторії, конструкторські бюро, навчально-дослідні господарства, навчально-виробничі комбінати, експериментальні заводи, фабрики, фірми, клінічні бази установ медичної освіти, полігони, технопарки, інші підрозділи;

навчально-наукові центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, кафедри, наукові лабораторії, центри, інші підрозділи, що забезпечують підготовку фахівців з певних спеціальностей (напрямів підготовки) та проводять наукові дослідження з певного напряму;

науково-дослідні центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені наукові лабораторії, центри, інші підрозділи за певним напрямом науково-дослідної роботи.

Стаття 32. Керівник вищого навчального закладу

1. Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник - ректор (президент), начальник, директор тощо.

2. Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень:

вирішує питання діяльності вищого навчального закладу, затверджує його структуру і штатний розпис;

видає накази і розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого навчального закладу;

представляє вищий навчальний заклад у державних та інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад;

є розпорядником майна і коштів;

виконує кошторис, укладає угоди, дає доручення;{ Абзац шостий частини другої статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI (107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 } { Щодо дії абзацу шостого частини другої статті 32 додатково див. Закон N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }

приймає на роботу та звільняє з роботи працівників;

забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку;

визначає функціональні обов'язки працівників;

формує контингент осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;

відраховує та поновлює на навчання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, за погодженням з органами студентського самоврядування; { Абзац одинадцятий частини другої статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1798-VI ( 1798-17 ) від 19.01.2010 }

контролює виконання навчальних планів і програм;

контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни;

забезпечує дотримання службової та державної таємниці;

здійснює контроль за якістю роботи викладачів, організацією навчально-виховної та культурно-масової роботи, станом фізичного виховання і здоров'я, організовує побутове обслуговування учасників навчально-виховного процесу та інших працівників вищого навчального закладу;

разом із профспілковими організаціями подає на затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує його.

Керівник вищого навчального закладу відповідає за провадження освітньої діяльності у вищому навчальному закладі, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна.

Для вирішення основних питань діяльності відповідно до статуту керівник вищого навчального закладу створює робочі та дорадчі органи, а також визначає їх повноваження.

Керівник вищого навчального закладу щорічно звітує перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Керівник вищого навчального закладу відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів.

Стаття 33. Керівник факультету, відділення

1. Керівництво факультетом здійснює декан. Декан факультету може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам.

Стаття 34. Вчені ради

1. Вчена рада вищого навчального закладу є колегіальним органом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації і утворюється строком до п'яти років (для національного вищого навчального закладу - строком до семи років).

Рішення Вченої ради вищого навчального закладу вводяться в дію рішеннями керівника вищого навчального закладу.

2. Вчена рада факультету є колегіальним органом факультету вищого навчального закладу третього і четвертого рівнів акредитації.

Рішення вченої ради факультету вводяться в дію рішеннями декана факультету. Рішення вченої ради факультету може бути скасовано Вченою радою вищого навчального закладу.

3. У вищому навчальному закладі третього або четвертого рівня акредитації можуть бути створені вчені ради інших структурних підрозділів. Їх повноваження визначаються керівником вищого навчального закладу.

Стаття 36. Робочі та дорадчі органи

1. Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації створюються робочі органи:

ректорат;
деканати;
приймальна комісія.

Положення про робочі органи затверджуються наказом керівника вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу.

Стаття 40. Обрання на посаду та звільнення з посади керівника факультету

1. Вчена рада факультету обирає і рекомендує керівнику вищого навчального закладу кандидатуру на посаду керівника факультету з числа науково-педагогічних працівників факультету, які мають вчене звання доцента, професора і науковий ступінь.

Керівник вищого навчального закладу призначає керівника факультету строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу - строком на сім років). Керівник факультету виконує свої повноваження на постійній основі. Інші питання щодо порядку обрання керівника факультету визначаються статутом вищого навчального закладу.

Заступники керівника факультету призначаються керівником вищого навчального закладу за пропозицією вченої ради факультету.

2. Керівник факультету може бути звільнений з посади на підставах, визначених трудовим законодавством, а також за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту. Керівник факультету може бути звільнений з посади керівником вищого навчального закладу на підставі рішення Вченої ради вищого навчального закладу.

3. Керівник факультету може бути звільнений з посади керівником вищого навчального закладу на підставі подання органу громадського самоврядування факультету. Пропозиція про звільнення керівника факультету вноситься до органу  громадського самоврядування факультету не менш як половиною статутного складу вченої ради факультету. Пропозиція про звільнення керівника факультету приймається не менше ніж двома третинами голосів статутного складу органу громадського самоврядування факультету.

4. Керівник вищого навчального закладу, в якому створено новий факультет, призначає на умовах контракту виконуючого обов'язки керівника цього факультету на термін до проведення виборів керівника факультету, але не більше ніж на один рік.

Стаття 47. Педагогічні і науково-педагогічні працівники

Науково-педагогічні працівники - особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю у поєднанні з науковою та науково-технічною діяльністю.

Стаття 48. Основні посади педагогічних і науково-педагогічних працівників

Основними посадами науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації є:

асистент;
викладач;
старший викладач;
директор бібліотеки;
науковий працівник бібліотеки;
доцент;
професор;
завідуючий кафедрою;
декан;
проректор;
ректор.

кінець витягу із Закону України про вищу освіту.

А тепер почнемо перевірку вищенаведеного наказу ректора на відповідність положенням Закону України про вищу освіту, витяг з якого, що містить потрібні статті, теж наведено вище.

Пунктом першим наказу ректора 03.09.2012 р. ліквідуються усі 14 факультетів університету, пунктом другим цього наказу усі посади деканів факультетів цим ж числом виводяться зі штатного розпису університету, а пунктом третім з посад деканів за 5 днів до завершення конкурсного терміну обрання звільняються 13 осіб, причому звільняються не 14, а лише 13 тому, що на даний час посада одного декана є вакантною.

Але ж у 2-му пункті статті 30 Закону України про вищу освіту визначено, що «факультет – основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії».

А «основний» – це означає такий, без якого структура університету існувати не може, оскільки згідно з «Великим тлумачним словником сучасної української мови», рекомендованим Міністерством освіти і науки України і виданим ВТФ «Перун» у 2007 році, «основний – це такий, на якому що-небудь ґрунтується, тримається, базується.//Головна складова частина чого-небудь, серцевина, ядро» – кінець цитати.

І те, що у 5-му пункті цієї ж статті 30 закону вказано, що «Структурними підрозділами вищого навчального закладу четвертого   рівня акредитації можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути» не може бути використаним в якості підстави для ліквідації факультетів, оскільки далі у цьому ж 5-му пункті статті 30 закону дається роз’яснення, що «Можуть створюватися: навчально-наукові центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети,…», із якого витікає, що в складі цих створюваних навчально-наукових інститутів обов’язково повинні бути «споріднені факультети».

Обов’язковість наявності у структурі університету факультетів, а у штатному розписі науково-педагогічних посад деканів підтверджується і статтями 48, 36, 33 закону, згідно з якими науково-педагогічна посада «декан», як керівник факультету, і робочий орган «деканат» є законодавчо-встановленими для вищих навчальних закладів III-го і IV-го рівнів акредитації, а науково-педагогічної посади «директор інституту» і робочого органу «директорат» законом не передбачено.

І саме тому, щоб залишатися у правовому полі Закону України про вищу освіту, ми (попередній ректор, попередній ректорат, попередня Вчена рада, попередня Конференція трудового колективу), створивши у 2003 році у ВНТУ, який є вищим навчальним закладом IV-го рівня акредитації, навчально-наукові інститути із споріднених факультетів, ввели посаду директора інституту на громадських засадах з доплатою йому за виконанням обов’язків директора надбавки (за складність і напруженість в роботі) в розмірі 50% окладу за основною науково-педагогічною посадою «завідувача кафедри» чи «професора».

Із вище наведених пояснень витікає, що і пункт перший наказу ректора університету, професора Грабка «Про структурні зміни в інститутах університету» і пункт другий цього наказу не відповідають вимогам статей 30, 33, 36, 48 Закону України про вищу освіту, а тому є такими, що постановлені ректором з порушенням чинного законодавства України, тобто є протизаконними і, у зв’язку з цим, вони є такими, що підпадають під статтю 365 «Перевищення влади або службових повноважень» Кримінального кодексу України, оскільки не має права ректор встановлювати своїм наказом в університеті норми, котрі не відповідають нормам Закону України, прийнятому Верховною Радою України і підписаному Президентом України, або ж ліквідують якісь норми цього закону, що є прерогативою лише Конституційного Суду України, або ж підміняють основоположні норми нормами другорядними із числа тих, що основоположні норми доповнюють.

Звичайно, якби не було третього пункту в цьому наказі ректора, то прокурор міг би за результатами перевірки не ставити питання про порушення кримінальної справи за 365 статтею КК України, а обмежитись лише Постановою про усунення виявлених порушень чинного законодавства у визначений ним термін, але третій пункт переводить цей наказ у розряд таких дій ректора, в результаті яких суттєво порушуються конституційні права 13 громадян України, які працюють на посадах деканів 13 факультетів ВНТУ. Адже цим третім пунктом їх, що працюють на штатних посадах деканів факультетів, займаючись організаційною роботою, і на законних підставах працюють за сумісництвом ще й на 0,5 ставки доцента чи професора кафедри, виконуючи 450 годин навчального навантаження, і за виконання усієї цієї роботи отримуючи півтора окладу зарплати, переводять цим наказом ректора на посади рядових доцентів чи професорів, причому декого навіть не на повну ставку, з аж до удвічі більшим навчальним навантаженням за суттєво меншу зарплату, яка у декого стане навіть удвічі меншою.

Я розумію, що ректор може виправдовуватись тим, що усі ці 13 осіб добровільно подали йому заяви про згоду на переведення їх з керівних посад деканів на посади рядових доцентів чи професорів, але хто може повірити у те, що вони, принаймні, хоча б без опосередкованого психологічного тиску, а лише з власної ініціативи та ще й одночасно вирішили з керівників, яким були підпорядковані завідувачі кафедр, перейти на рядові посади, підпорядковані цим завідувачам, та ще й за суттєво меншу зарплату.

Я запитав у одного із деканів, як таке могло статися. І отримав відповідь, що з уст одного із стоячих над ним керівників цей декан почув запевнення, що в наступному навчальному році запропоновані ректором структурні зміни рішеннями Вченої ради університету та Конференції трудового колективу все-одно будуть втіленими в життя, оскільки у такий спосіб нинішній ректор, який має підтримку у міністерстві, для зміцнення своїх позицій започатковує процес внесення змін до складу Вченої ради університету та Конференції трудового колективу, прибираючи з них усіх тих, кого було призначено з ініціативи попереднього ректора. Тож, якщо цей декан зараз буде «брикатись», то отримає перспективу, коли ця акція по зміні структури університету усе-таки буде здійсненою, або взагалі не отримати ніякої, навіть рядової викладацької посади в університеті, або отримати її на рівні тієї 0,5 ставки, яку він зараз має за сумісництвом. А якщо ж він зараз проявить солідарність з ректором і напише заяву про згоду на його переведення з посади декана на посаду доцента чи професора, то високою є імовірність призначення його після 03.09.2012 р. заступником директора відповідного інституту з навчально-методичної чи виховної роботи на громадських засадах з надбавкою до окладу до 40% чи до 30% за рахунок позабюджетних коштів та забезпечення додатковим навчальним навантаженням поверх того, яке він має нині, працюючи на 0,5 ставки доцента чи професора кафедри за сумісництвом. А це хоч і збільшує обсяги організаційної та навчальної роботи удвічі, оскільки в інституті студентів удвічі більше ніж на факультеті, і навчального навантаження стає удвічі більше, та зменшує рівень зарплати у порівнянні з тим, що було раніше, і позбавляє штатної керівної посади з гарантованим фінансуванням з Державного бюджету та виводить зі складу Вченої ради університету, але усе ж таки є кращим варіантом у порівнянні з іншими можливими.

Тож, усвідомлюючи таку перспективу, писали «добровільно» заяви про згоду на переведення з посади декана на посаду доцента чи професора усі 13 нинішніх деканів, навіть Людмила Ткачук, яка нині перебуває у декретній відпустці, та Володимир Риндюк, який, як тепер з’ясувалось, навіть отримуючи півтора окладу, ніяк не міг зібрати суму, потрібну йому для проведення операції по заміні клапана серця. І, думаю, що у значній мірі стрес від перспективи переходу з 3-го вересня 2012 р. з посади декана на посаду доцента на 0,5 ставки, що похоронила його надію на пересадку клапана серця, привів до того, що 13 серпня це серце зупинилось і декан факультету теплоенергетики та газопостачання, доцент Володимир Іванович Риндюк пішов із життя – світла йому пам’ять і Земля пухом!

Але третій пункт наказу ректора погіршив матеріальний і психологічний стан не лише 13 осіб, котрі до 03.09.2012 р. ще посідають штатні посади деканів факультетів. Він погіршив цей стан ще й, приблизно, 60 науково-педагогічних працівників кафедр, на яких нині ще за сумісництвом працюють на 0,5 ставки ці 13 деканів. Це погіршення обумовлено тим, що після переходу деканів на штатні посади доцентів чи професорів кафедр для забезпечення їх навчальним навантаженням, хоча б трохи більшим за 0,5 ставки, це навантаження потрібно буде відібрати у інших членів цих кафедр, зумовлюючи у зв’язку з цим їхній перехід на роботу за неповну ставку, тобто за зарплату, нижчу нормативного окладу. А кожному із них треба годувати і одягати сім’ю, платити квартплату і комунальні послуги, тож будь-яке зменшення зарплати є болючим і таким, що викликає довготривалий стрес.

Однак ці перші три пункти наказу ректора зачіпають інтереси не лише тих 13 осіб, які працюють деканами факультетів, та тих 60 науково-педагогічних працівників кафедр, яких змусять поділитись частиною ставки на користь «демобілізованих» деканів. Вони суттєво погіршать матеріальний та психологічний стан і тих 14 осіб, які нині ще працюють заступниками деканів факультетів, і які пунктом сьомим цього ж наказу ректора з 03.09.2012 р. увільняються від виконання обов’язків заступників деканів зі зняттям 30% доплати за їх виконання. І якщо директорами інститутів більшості із деканів обіцяно зробити їх своїми заступниками з науково-методичної чи виховної роботи на громадських засадах, то більшості із заступників деканів ніякі інші керівні посади уже «не світять» у зв’язку з їх відсутністю.

Тож підстав, як бачимо, висувати прокурором звинувачення нашому ректору за 365 статтею КК України перший, другий, третій та сьомий пункти його наказу у сукупності дають достатньо.

А тепер я поясню, в чому полягає протиріччя з чинним законодавством четвертого та восьмого пунктів наведеного вище наказу ректора, якими ректор затверджує структуру інститутів без факультетів, а лише з кафедрами, та вводить в штатний розпис посаду директора інституту.

Згідно з Законом України про вищу освіту, потрібний витяг із якого наведено вище, керівники навчально-виховного процесу в вищих навчальних закладах III-го та IV-го рівнів акредитації усіх трьох рівнів (кафедра-факультет-університет) зобов’язані працювати на штатних посадах, визначених для науково-педагогічних працівників (завідувач кафедри-декан факультету-ректор університету), які заміщаються на конкурсній основі шляхом проведення виборів (на Вченій раді університету, на Вченій раді факультету, на Конференції трудового колективу) з таємною формою голосування та використанням бюлетенів. Тобто обраний на конкурсній основі штатний завідувач кожної кафедри повинен бути підпорядкованим обраним на конкурсній основі штатним деканам, котрі у свою чергу повинні бути підпорядковані обраному на конкурсній основі ректору університету. Але згідно з четвертим пунктом наказу ректора завідувачі кафедрами у ВНТУ будуть підпорядкованими не обраним за конкурсом штатним деканам, а працюючим на громадських засадах директорам інститутів, оскільки до визначеного Законом України про вищу освіту переліку науково-педагогічних працівників посада директора інституту не включена. І навіть включивши восьмим пунктом наказу посаду директора навчально-наукового інституту до штатного розпису університету, ректор водночас не має права ввести її до штатного розпису науково-педагогічних працівників, оскільки закон цього не передбачає, і відповідні служби міністерства теж вважатимуть цю посаду лише адміністративною, не дозволяючи нараховувати особі, її посідаючій, навіть за умови обрання її на конкурсній основі, усі ті доплати і надбавки, які визначені для посад науково-педагогічних. Тож ввівши восьмим пунктом наказу штатну адміністративну посаду директора інституту замість науково-педагогічної посади декана факультету ректор розірвав визначений Законом України про вищу освіту вертикально-орієнтований ланцюг науково-педагогічних посад (завідувач кафедри – декан факультету – ректор університету), зобов’язаних керувати навчально-виховним процесом в університеті на нижньому, середньому та вищому рівнях.

Звичайно, закон не забороняє об’єднувати в межах університету споріднені факультети в інститути. Але для того, щоб провідні вчені університету погоджувались стати директорами таких інститутів, їх потрібно призначати на громадських засадах, з оплатою у вигляді надбавки за основною посадою завідувача кафедри чи професора, оскільки жоден професор, а тим більше завідувач кафедри не погодиться перейти зі своєї науково-педагогічної посади для постійної роботи на адміністративну посаду директора інституту уже хоча б тому, що у нього суттєво зменшиться розмір зарплати. А в разі призначення штатними директорами інститутів когось із числа не провідних вчених, що погодяться піти на цю керівну адміністративну посаду, незважаючи на втрату у зарплаті, університет, по-перше, втратить керованість, оскільки завідувачі кафедрами, які є авторитетними вченими, не відноситимуться з потрібною повагою і не реагуватимуть у потрібній мірі на розпорядження інститутських адміністраторів, які рівними з ними за науковим статусом та авторитетом не будуть. А по-друге, низький рівень зарплати може штовхнути декого із низькооплачуваних адміністраторів на корупційний шлях її підвищення до рівня зарплати науково-педагогічних працівників за рахунок готових «до корупційної співпраці» студентів.

Однак і в разі призначення директорами інститутів на громадських засадах авторитетних професорів чи завідувачів кафедр університет за відсутності поділу його на факультети в межах інститутів теж буде погано керованим, оскільки способів проміжного покарання (окрім увільнення від виконання обов’язків) для посадовців, працюючих на громадських засадах, не існує в принципі, що робить їх не досить відповідальними, а штатних деканів, для яких різнопланова відповідальність за погану організацію якихось заходів законодавством визначена, у цьому випадку уже не буде. Для прикладу я нагадаю про винесення доган трьом деканам нашого університету на початку цього літа за виявлені прокуратурою факти відрахування без погодження з визначеними чинним законодавством інстанціями у минулому навчальному році 5-и студентів 1-го курсу, які не досягли 18-річного віку. І ректору не варто розраховувати на те, що відраховані студенти, котрим на день відрахування не виповнилося 18 років, отримавши на руки копію Постанови прокуратури, якою відрахування визнається незаконним, не додумаються подати позови до суду за незаконне відрахування. Як не варто розраховувати і на те, що суд не змусить ректора поновити їх в університеті для подальшого навчання, що за законодавчої умови зарахування до складу студентів 1-го курсу лише за результатами вступної кампанії додасть йому додаткових неприємностей, оскільки доведеться звертатись до міністерства за виділенням додаткових бюджетних місць для 1-го курсу, супроводжуючи це звернення пояснювальною запискою стосовно того, чому так сталося.

І саме для того, щоб не мали місця такі відрахування, я під час свого ректорства періодично нагадував директорам інститутів про недопустимість подання на відрахування студентів 1-го курсу, які не досягли 18-річного віку. Але уже через півтора роки після того, як я залишив посаду ректора, директори інститутів про ці мої нагадування забули, підставивши нового ректора під санкцію прокуратури. Мабуть починає себе давати взнаки те, що переважна більшість нинішніх директорів інститутів, тобто критична маса ректорату, уже переступила межу пенсійного віку, і пам’ять у них уже не та. І втрата інформації в ланцюгу «ректор-проректор-директор-декан-завідувач кафедри-студент», визначеному у преамбулі до наказу ректора, я думаю, сталася не з вини деканів факультетів, більшість із яких є вдвічі молодшими за директорів інститутів, а з вини тих із директорів інститутів, котрі по дорозі від ректора до свого кабінету уже встигають забути зміст вказівок, отриманих від нього.

І для боротьби з цим недоліком може варто не ліквідовувати посади деканів, а знову повернути їх до складу ректорату, хоча б з правом дорадчого голосу?

І тоді декани будуть чути вказівки ректора і проректорів в оригіналі, а не у переказі директорів на основі того, що із висловленого на засіданні ректорату директорам вдалося запам’ятати. А на директорів покласти контроль за виконанням деканами цих вказівок. Ось у цьому випадку, можна сподіватись, що ніяка інформація, яка прозвучить на засіданні ректорату, не буде втраченою. До речі, це ще я у бутність ректором, відреагувавши на прохання директорів інститутів, вивів зі складу ректорату деканів факультетів, розраховуючи у такий спосіб підняти авторитет директорів в очолюваних ними інститутах. І це спочатку спрацювало. Але, як показує нинішня ситуація, від цього потрібно було відмовитись одразу ж, як тільки директори інститутів почали переступати межу пенсійного віку. Каюсь і пропоную нинішньому ректору повернутись до розширеного складу ректорату, знову включивши до нього деканів.

До речі, для збереження принципу виборності, який закладено в кадрову основу Закону України про вищу освіту, навіть тих директорів інститутів, які призначаються ректором на посаду на громадських засадах, попередньо потрібно обирати на Вченій раді відповідного інституту на конкурсних засадах шляхом таємного голосування. І саме так у 2003 році після введення у структуру ВНТУ інститутів обирались усі їхні директори, яким було визначено 7-річний термін перебування на цій посаді на громадських засадах. У вересні-жовтні 2010 року усі вони, окрім директора ІнЕЕК, повинні були на конкурсній основі з попереднім оголошенням в університетській газеті «Імпульс» шляхом таємного голосування бюлетенями на Вчених радах інститутів підтвердити своє право керувати на громадських засадах цими інститутами і далі. Як член редакції, я уважно вичитую кожен випуск «Імпульсу», а тому авторитетно заявляю, що ні восени 2010 року, ні протягом 2011 та першої половини 2012 років оголошень в «Імпульсі» про проведення конкурсного переобрання директорів наших інститутів не було. А це означає, що вони після завершення першого строку обрання на посади директорів інститутів на громадських засадах конкурсного переобрання на наступний 7-річний термін не проходили. І, оскільки виконувачем обов’язків директора інституту, як і декана факультету, після завершення терміну обрання згідно з Законом України про вищу освіту можна бути лише протягом одного року, то це означає, що, починаючи з жовтня 2011 року усі наші директори інститутів, окрім директора ІнЕЕК, є нелегітимними.

У зв’язку з цим нелегітимними, починаючи з жовтня 2011 року, є і усі рішення ректорату, більшість членів якого з правом вирішального голосу становлять директори інститутів. Тож нелегітимним є і рішення ректорату від 18.06.2012 р. про структурні зміни в інститутах університету, яке ректор 21.06.2012 р. запропонував Вченій раді університету підтримати і, на підставі підтримки нею якого, видав 22.06.2012 р свій наказ №179 «Про структурні зміни в інститутах університету».

А директор ІнЕЕК є єдиним на сьогоднішній день легітимним директором інституту тому, що ІнЕЕК був створений на базі факультету екології у жовтні 2009 року як навчально-науковий інститут дослідного типу, по-перше, тому, що два завідувачі кафедрами на цьому факультеті були експертами ЮНЕСКО та ООН і виконали разом зі своїми колективами по кілька міждержавних науково-дослідних тем та провели кілька науково-організаційних заходів загальнодержавного та міждержавного рівня і мали найбільший в університеті на той час обсяг госпдоговірної тематики, а по-друге, тому, що кількість студентів стаціонару на цьому факультеті стала меншою визначеної законом для факультету кількості у 200 осіб, що потягнуло за собою перехід посад декана цього факультету і його заступника у розряд нелегітимних; стосовно ж кількості осіб, які навчаються в навчально-науковому інституті (утому числі і дослідного типу), нинішнім Законом України про вищу освіту норми не встановлено – усе це і створило для Вченої ради університету привід перетворити в порядку виключення один факультет єдиного в університеті природничого напряму у навчально-науковий інститут дослідного типу, що не мав поділу на факультети (подібно до Інституту системного аналізу в НТУУ «Київський політехнічний інститут»). Тож термін переобрання на посаду директора Інституту екології та екологічної кібернетики на громадських засадах наступить лише у жовтні 2016 року. До речі, реорганізовуючи факультет екології в навчально-науковий інститут дослідного типу, ми не допустили порушення Закону України про вищу освіту, оскільки, зберігши інші 14 факультетів, не зруйнували факультетську структуру університету на основному організаційному рівні. Не допустили ми порушення і конституційних прав осіб, які посідали посади декана цього факультету та його заступника, оскільки, перевівши декана на штатну посаду завідувача кафедри, яку він, працюючи деканом, обіймав на 0,5 ставки за сумісництвом, та призначивши його директором інституту на громадських засадах з надбавкою у 50% від окладу за основною науково-педагогічною посадою завідувача кафедри, ми залишили на тому ж рівні його зарплату, а в статусі навіть підвищили. Відповідно і по відношенню до заступника декана, який став заступником директора, можна зробити аналогічні висновки.

До речі, коли хтось із професорів чи завідувачів кафедрами із числа тих, хто виконував на громадських засадах обов’язки директора інституту, звільнявся у зв’язку з виходом на пенсію науково-педагогічного працівника, то я звільняв його і з посади директора інституту на громадських засадах. А потім, поновлюючи цих професорів чи завідувачів кафедрами на їхніх науково-педагогічних посадах за контрактом, як того вимагав закон про науково-технічну діяльність, я дозволяв їм за їхніми заявами продовжувати виконувати обов’язки директорів інститутів на громадських засадах на термін попереднього конкурсного обрання. Але 7-го вересня 2010 року я був наказом міністра звільнений з посади ректора університету, як такий, що набрав під час конкурсного переобрання на один голос менше нинішнього ректора, і того ж таки числа втратив право втручатись у роботу ректорату. А самі його члени, на жаль, забули про те, що їм потрібно було до кінця того ж року, або хоча б до кінця жовтня наступного 2011 року підтвердити своє право виконувати обов’язки директорів інститутів шляхом конкурсного переобрання на Вчених радах своїх інститутів таємним голосуванням бюлетенями з попереднім оголошенням про це в університетському «Імпульсі».

Варто, мабуть, підкреслити, що нелегітимність рішень ректорату, постановлених після жовтня 2011 року, не означає, що і накази ректора, видані на підставі цих рішень, є нелегітимними. Усі ці накази, окрім наказу №179 від 22 червня 2012 року, яким порушуються норми Закону України про вищу освіту, є легітимними, оскільки ректор згідно зі статтею 32 цього закону має право одноосібно приймати рішення в межах повноважень, визначених для нього вказаною статтею, а ректорат створюється при ньому лише в якості робочого органу, на членів якого покладаються обов’язки втілювати накази ректора у життя.

А тепер проаналізуємо пункт п’ятий наведеного вище наказу ректора, яким вісім провідних вчених нашого університету увільняються від виконання обов’язків заступників директорів навчально-наукових інститутів з наукової роботи і з них знімається надбавка за виконання цих обов’язків у розмірі 40% від основного окладу завідувача кафедри.

Згідно з КЗПП, якщо якогось працівника увільняють з посади, то в наказі про увільнення обов’язково вказують причину. Цієї вимоги дотримується навіть президент держави, який в своїх указах про увільнення високих посадовців вказує причину. Такою причиною може виступати ліквідація посади у зв’язку з ліквідацією установи чи структурного підрозділу або ліквідація посади у цій установі чи структурному підрозділі, закінчення терміну дії контракту, заява працівника про увільнення за власним бажанням чи за угодою сторін, доказане суттєве зниження виробничих показників або наявність прогулів у визначені для роботи дні, а також рішення суду про відсторонення від посади у зв’язку з адміністративним чи кримінальним покаранням.

У нашому випадку немає ні факту ліквідації навчально-наукових інститутів в структурі університету, ні факту ліквідації посад заступників директорів з наукової роботи на громадських засадах, ні рішень суду про відсторонення від посад діючих заступників директорів інститутів з наукової роботи, ні підтверджених відповідними актами, узгодженими з профкомом, фактів прогулів, ні фактів завершення терміну дії контрактів.

Немає і факту суттєвого зниження їхніх виробничих показників, оскільки, оцінюючи звіт нашого проректора з наукової роботи в міністерстві у липні цього року, керівниками міністерства нашому університету відведено одне з перших місць у групі споріднених ВНЗ за результатами наукової діяльності за минулий навчальний рік, чого не можна було б досягти у разі неякісного виконання заступниками директорів інститутів своїх обов’язків. А додати заступникам директорів з наукової роботи ще якихось функціональних обов’язків чи змінити розмір надбавки за їх виконання ректор має право і без їхнього увільнення з цих посад. До речі, додавати заступникам директорів з наукової роботи ще й функціональні обов’язки координаторів міжнародних зв’язків немає ніякого сенсу, оскільки, по-перше, ми сьогодні маємо в усіх інститутах сумарну кількість іноземних студентів, меншу 300, і навряд чи ця кількість колись стане більшою 500, а по-друге, з організацією навчання іноземних студентів та координацією міжнародних зв’язків нині успішно справляється і, я впевнений, що справлятиметься успішно і надалі загальноуніверситетський Центр міжнародних зв’язків, тож дублювати його функції ще й на рівні кожного інституту недоцільно.

Тож виходить, що ректор звільнив усіх заступників директорів з наукової роботи на громадських засадах, мабуть, за поданими ними заявами про увільнення за власним бажанням – ще раз нагадаю, що причина їх увільнення в наказі ректора не вказана. Але, хто повірить у те, що усі вісім заступників директорів з наукової роботи одночасно захотіли добровільно залишити ці престижні посади, виконання обов’язків по яким давало їм можливість отримувати суттєво вищу (на 40%) зарплату?

Цілком імовірно, що ректор або особисто, або через директорів інститутів висловив «побажання», аби ці заступники директорів, призначені ще попереднім ректором, такі заяви написали. Але якщо хоч один із них офіційно заявить про те, що написати заяву про увільнення від виконання обов’язків заступника директора інституту з наукової роботи його прямо чи опосередковано змусили, то проти ректора може бути ініційоване прокурором порушення кримінальної справи ще й за статтею 364 КК України «Зловживання владою або службовим становищем».

Усе вище сказане стосовно пункту п’ятого наказу ректора можна висловити і стосовно його шостого пункту, яким працівник увільняється від обов’язків заступника директора ІнЕЕК з виховної роботи і з нього також знімається надбавка за виконання цих обов’язків.

З мотивів, викладених при аналізі першого та другого пунктів наказу ректора, таким, що підпадає під статтю 364 КК України, є в разі його реалізації і тринадцятий пункт цього наказу, яким пропонується – цитую – «Начальнику планово-фінансового відділу Шевчук Н.Г. внести відповідні зміни до штатного розпису університету з 03.09.2012 р.» Логічно припустити, що ректор, формулюючи цей пункт наказу, був цілком упевнений у тому, що Шевчук Н.Г., яка до призначення її начальником планово-фінансового відділу університету працювала у його ж, тоді ще проректорській, приймальні секретаркою, не посміє противитись його ректорській волі. Однак їм обом варто взяти до уваги те, що згідно зі статтею 60 Конституції України – цитую – «Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність».

До речі, якби Шевчук Н.Г. була призначена начальником планово-фінансового відділу університету не з посади секретарші проректора з наукової роботи, а попрацювала хоча б з рік економістом чи бухгалтером в одному із фінансових підрозділів університету, то вона змогла б підказати ректору, що зарплата штатних деканів і доплати їхнім штатним заступникам фінансуються з Державного бюджету України, а зарплата директорів інститутів (на посадах, введених наказом ректора) та доплати їхнім заступникам (теж на посадах, введених наказом ректора) фінансуватимуться з позабюджетних коштів університету, якими наповнюється спецфонд за рахунок оплати за навчання контрактниками. А тому університет від запровадження ініційованих ректором структурних змін понесе суттєві збитки, оскільки нині з позабюджетних коштів на виплату зарплати 8-и директорам інститутів на громадських засадах та 8-и їхнім заступникам з наукової роботи на громадських засадах університет за рахунок надбавок до зарплати за основною посадою витрачає із розрахунку (приблизного) – (8 х 0,5 х 5000 + 8 х 0,4 х 5000) х 12 = 432 000 гривень плюс накладні витрати у розмірі 432000 х 0,39 = 168 000 гривень – сумарно до 600 тисяч гривень за рік, а після введення ініційованих ректором структурних змін на зарплату 8-и директорам інститутів та 24–ом їхнім заступникам потрібно буде з позабюджетних коштів витрачати із розрахунку (з тим же ступенем приблизності) – (8 х 4000 + 8 х 0,4 х 4000 + 8 х 0,3 х 5000 + 8 х 0,3 х 3000) х 12 = 768 000 гривень плюс накладні витрати у розмірі 768 000 х 0.39 = 299 000 гривень – сумарно до 1 мільйона 67 тисяч гривень за рік. Тобто після внесення запропонованих ректором структурних змін доведеться витрачати з позабюджетних коштів університету (спецфонду) на виплату зарплати та обов’язкових нарахувань на неї приблизно на 467 тисяч гривень більше, ніж витрачаємо зараз. А оскільки кількість студентів-контрактників з кожним роком в університеті зменшується, то уже через рік ректору доведеться замість виплати заступникам директорів 30% і 40% надбавок перейти на виплату 20% і 30%, а ще через рік, дай Бог, щоб він віднайшов можливість утримати ці надбавки хоча б на рівні 10% і 20%. До речі, цих 467 тисяч гривень різниці цілком вистачило б, аби повернути усі ті надбавки за високі досягнення у праці до зарплати  працівникам університету з адміністративного, обслуговуючого і навчально-допоміжного секторів, які за часів мого ректорства виплачувались, а нині не виплачуються.

До числа відповідачів за цією ж 60-ю статтею Конституції України, якщо виконуватиме шістнадцятий пункт наказу, може долучитись і перший проректор університету, адже у цьому пункті ректором сказано: «Контроль за виконанням наказу покласти на першого проректора Романюка О.Н.», який, контролюючи виконання усіх пунктів цього наказу, автоматично стає співучасником.

До речі, контроль за виконанням цього наказу на першого проректора не може бути покладеним в принципі, оскільки у десятому пункті наказу йому теж ставиться конкретне завдання. І виходить, що йому доведеться контролювати самого себе, що нормами діловодства не передбачено. Контроль за виконанням цього наказу повинен був ректор залишити за собою, оскільки мова у наказі йде про структурні зміни в університеті, які згідно зі статтею 32 Закону України про вищу освіту за погодженням з Вченою радою, і не виходячи за рамки цього закону, має право здійснювати лише ректор.

Ще одне моє зауваження до змісту наведеного вище наказу ректора стосується його чотирнадцятого пункту, в якому зазначено – цитую – «Всі вищезазначені зміни ввести після узгодження питань з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України».

З цього приводу вважаю необхідним нагадати нинішнім керівникам університету про те, що згідно з правилами офіційного діловодства зміст наказів узгоджується не після їх підписання керівником, а ще на стадії підготовки до підпису проектів цих наказів. І з керівниками міністерства можна узгоджувати лише проект Статуту університету, а поточні накази ректору слід видавати без узгодження з міністерством, а лише з дотриманням чинного законодавства і без виходу за окреслене законодавством правове поле. Адже, якщо керівники усіх біля 900 ВНЗ I-IV рівнів акредитації почнуть надсилати до міністерства електронною поштою чи телефоном проекти хоча б основних своїх наказів для узгодження, то крім розгляду цих проектів, а точніше їх якоїсь частини, ні на що більше у працівників міністерства часу не залишиться.

І останнє моє зауваження до змісту наведеного вище наказу ректора стосується не зовсім коректного за кінцевими висновками твердження у преамбулі, що – цитую – «починаючи з 2008 року, кількість студентів в університеті щороку зменшується, що приводить до зменшення навантаження на кафедрах і зменшення рівня напруженості роботи керівництва факультетів і інститутів у цілому».

Я нагадаю, що це зменшення помітним стало лише у минулому році, але тоді воно торкнулося з відомих причин усіх вищих навчальних закладів України. Однак і у цих умовах у кожному з наших діючих  нині факультетів, навіть у тих, де немає контрактників, кількість студентів стаціонару суттєво перевищує нормативну, визначену законом у 200 осіб, а тому і робота керівників цих факультетів, об’єднаних по два в 7 інститутів, менш напруженою не стала, особливо з огляду на те, що з кожним роком студентське поповнення приходить зі шкіл усе менше і менше підготовленим, і обсяг роботи у деканів та директорів інститутів у зв’язку з цим лише збільшується.

І ще я нагадаю, що у 2003 році, коли у нашому університеті створювалися 15 факультетів і 7 навчально-наукових інститутів, університет налічував 5850 студентів стаціонару, що дало можливість у кожному із 14 факультетів мати в середньому по 400 студентів стаціонару, що було кількістю, удвічі більшою визначеної для факультетів статтею 30 Закону України про вищу освіту. І лише на одному факультеті екології ми мали 250 студентів, що все-одно було кількістю, на 50 студентів більшою від визначеної законом. Одночасно в шести навчально-наукових інститутах ми мали в середньому по 800 студентів стаціонару, а в сьомому навчально-науковому інституті – Інституті менеджменту, екології та економічної і екологічної кібернетики, до структури якого входило не два, а три факультети, студентів стаціонару було 1050. І, нагадаю, що в кожному із цих інститутів ми мали ще й в межах від 100 до 300 студентів заочної форми навчання, закріплених за тими ж факультетами, на яких вчилися студенти стаціонару аналогічних спеціальностей.

В силу відомих причин у нинішньому році кількість студентів стаціонару у нашому університеті скоротилась до приблизно 4500.

Тож, утворивши із цієї кількості 10 факультетів, в середньому по 450 студентів стаціонару у кожному, та 5 навчально-наукових інститутів, в середньому по 900 студентів стаціонару у кожному, можна було б і Закон України про вищу освіту вилученням зі структури університету факультетів не порушувати, і кількість керівників середньої ланки суттєво зменшити, оскільки нині їх з врахуванням заступників є 45, а стало б 30, тобто навіть на два менше від запропонованих ректором 32-ох в його наказі про структурні зміни. І витрати позабюджетних коштів на зарплату директорам інститутів і їхнім заступникам з наукової роботи у варіанті з 10 факультетами і 5 навчально-науковими інститутами стали б ще меншими, ніж зараз, приблизно на 225 тисяч гривень за рік, оскільки (5 х 0,5 х 5000 + 5 х 0,4 х 5000) х 12 = 270 000 грн. плюс накладні витрати – 270000 х 0,39 = 105000 грн. – разом 375 000 грн. А декани і їхні заступники свою зарплату на законних підставах отримували б з Державного бюджету України.

На цьому я ставлю крапку в аналізі і перейду до викладення шляхів виходу із ситуації, що склалася в результаті підписання ректором вище вказаного наказу про структурні зміни.

Перше, що треба зробити ректору університету – це новим наказом негайно, чи, принаймні, не пізніше 31 серпня (оскільки 1-е та 2-е вересня є вихідними днями) відмінити наказ №179 від 22.06.2012 р., за яким усі структурні зміни в університеті і кадрові увільнення, ними обумовлені, наступають з 3-го вересня 2012 року. Завдяки цьому унеможливиться сама «подія» правопорушення, тож і не доведеться ректору в-подальшому жити і працювати в умовах «інфарктного» очікування відповідальності за її «склад», яка обов’язково наступить спочатку у формі «підвішування на гачок» з метою примусу до виконання якихось не правових акцій, а дещо пізніше і у формі кримінального переслідування..

Другим кроком ректора повинен бути наказ про включення усіх деканів факультетів до складу ректорату – цим відновиться нормальна керованість усіма процесами в університеті.

В якості третього кроку я пропоную ректору підтримати мій проект структурних змін в університеті і винести його на голосування 30.08.2012 р. на Вчену раду університету і Конференцію трудового колективу.

Мій проект структурних змін в університеті, який не виводить їх за межі законодавчого поля та норм університетського Статуту як за нині діючого Закону України з вищої освіти так і за того, проект якого схвалено Кабінетом Міністрів України, полягає в наступному:

1). На базі усіх нині діючих 14 факультетів і 8 навчально-наукових інститутів сформувати 10 нових факультетів, а саме:

- факультет комп’ютерної та системної інженерії (ФКСІ) у складі кафедри АІВТ (Квєтний), кафедри ОТ (Азаров), кафедри ПІ (Пєтух), кафедри МПА (Кучерук);

- факультет інформаційних технологій (ФІТ) у складі кафедри КН (Перевозніков), кафедри КСУ (Дубовой), кафедри ЗІ (Лужецький), кафедри ВМ (Михалевич);

- факультет промислового та цивільного будівництва (ФПЦБ) у складі кафедри ПЦБ (Моргун), кафедри МБА (Дудар), кафедри МБЦО (Сердюк), кафедри ТГП (Ратушняк), кафедри ІМ (Степанова);

- факультет машинобудування і транспорту (ФМБТ) у складі кафедри ТАМ (Сівак), кафедри МРВОАВ (Іскович-Лотоцький), кафедри АТМ (Біліченко), кафедри ТПЗ (Савуляк), кафедри ОМПМ (Огородніков);

- факультет електроенергетики (ФЕЕ) у складі кафедри ЕСС (Лежнюк), кафедри ТЕЕВ (Кухарчук), кафедри ЕСЕЕМ (Терешкевич), кафедри СПД (Корнієнко);

- факультет електромеханіки та теплової і відновлюваної енергетики (ФЕМТВЕ) у складі кафедри ЕМСАПТ (Грабко), кафедри ТЕ (Ткаченко), кафедри ВЕТЕСК (О.Мокін), кафедри ФГН (Хома);

- факультет менеджменту (ФМ) у складі кафедри ММЕ (Карачина), кафедри ФК (Зянько), кафедри ЕПОВ (Небава), кафедри ПМ (Мороз);

- факультет екології, екологічної кібернетики та управління безпекою (ФЕЕКУБ) у складі кафедри ЕЕБ (Петрук), кафедри КЕЕМІГ (В.Мокін), кафедри ХБЖ (Ранський), кафедри АІМ (Роїк);

- факультет радіоелектроніки (ФРЕ) у складі кафедри РТ (Осадчук), кафедри Е (Білинський), кафедри ТКСТБ (Кичак), кафедри ІНВ (Мізерний), кафедри МЗ (Азарова);

- факультет радіоелектронних апаратів та оптотехніки (ФРАОТ) у складі кафедри ПКТА (Філинюк), кафедри ПМБА (Злепко), кафедри ЛОТ (Кожем’яко), кафедри ЗФФ (Павлов), кафедри ФВ (Євсєєв).

2). На базі новостворених 10 факультетів сформувати 5 навчально-наукових інститутів, а саме:

- Інститут інформаційних технологій та комп’ютерної і системної інженерії (ІнІТКСІ) у складі факультету ІТ та факультету КСУ;

- Інститут будівництва машин і споруд (ІнБМС) у складі факультету ПЦБ та факультету МБТ;

- Інститут електроенергетики та електромеханіки (ІнЕЕЕМ) у складі факультету ЕЕ та факультету ЕМТВЕ;

- Інститут менеджменту, екології та управління безпекою (ІнМЕУБ) у складі факультету М та факультету ЕЕКУБ;

- Інститут радіоелектроніки та радіоелектронних апаратів (ІнРЕРЕА) у складі факультету РЕ та факультету РАОТ.

3). Передбачити, що кожним факультетом буде керувати декан на штатній посаді з визначеним окладом, а кожним інститутом буде керувати директор на громадських засадах з оплатою у вигляді надбавки у 50% від окладу за основною посадою завідувача кафедри чи професора, тобто передбачити 10 деканів у штаті і 5 директорів інститутів на громадських засадах.

4). Кожному штатному декану запланувати по одному заступнику (з виховної роботи) з доплатою у розмірі до 30% від окладу за основною науково-педагогічною посадою, оскільки сам декан, працюючий на штатній основі, буде вести усі питання організації навчальної та методичної роботи на факультеті, а кожному директору інституту на громадських засадах запланувати по одному заступнику з наукової роботи на громадських засадах з оплатою у вигляді надбавки у розмірі до 40% від окладу за основною посадою завідувача кафедри чи професора, тобто передбачити 10 заступників деканів і 5 заступників директорів.

5). Залишити і у новій структурі університету із нинішньої два інтегральних інститути, які по двох напрямках роботи об’єднують усі факультети, а саме – Інститут інтеграції навчання з виробництвом (ІнІНВ), завдяки якому наш університет не має проблем у питаннях організації виробничої практики студентів і їх працевлаштування на роботу після отримання дипломів, та Інститут магістратури, аспірантури і докторантури (ІнМАД), завдяки якому університет має найкращі у системі нашого міністерства показники підготовки наукових кадрів. Про ці інститути ректор у своєму варіанті структурних змін, запропонованих у його наказі, навіть не згадує, що за формальними ознаками можна розцінювати як намір їх ліквідувати.

Почати реалізацію запропонованих мною структурних змін варто на другий день після їх прийняття Вченою радою університету та Конференцією трудового колективу, тобто 31 серпня 2012 року – цього дня ректором повинен бути підписаний відповідний наказ, в якому реперною точкою оголосити 9-е вересня 2012 року – саме цього дня у деканів закінчуються терміни обрання їх за конкурсом на нинішні посади і саме до цієї дати слід приурочити вихід у світ вересневого випуску університетського часопису «Імпульс», на шпальтах якого оголосити конкурс і на заміщення посад штатних деканів і на заміщення посад директорів навчально-наукових інститутів на громадських засадах. У цьому ж наказі ректору слід призначити виконувачів обов’язків деканів новостворених факультетів і виконувачів обов’язків директорів новостворених інститутів на громадських засадах на термін до обрання за конкурсом на ці посади тих науково-педагогічних працівників, які братимуть участь у конкурсі. Конкурс на усіх факультетах провести до кінця вересня, в усіх інститутах – у першій декаді жовтня. А накази про призначення заступників деканів і заступників директорів інститутів ректору слід підписати уже після призначення деканів та директорів інститутів, обраних за конкурсом, аби уже саме ті, хто в-подальшому 7 років постійно працюватиме керівниками факультетів і інститутів, мали можливість запропонувати ректору підтримані відповідними вченими радами кандидатури своїх заступників.

Ще раз звертаю увагу на те, що у разі втілення у життя структурних змін, запропонованих ректором у його наказі, університет матиме у середній ланці керівництва (директори інститутів – заступники директорів) 32 особи, а в разі втілення у життя структурних змін, запропонованих мною, університет у середній ланці керівництва (директори інститутів – заступники директорів – декани факультетів – заступники деканів) матиме 30 осіб. І на оплату їхньої роботи за варіантом ректора потрібно буде витрачати майже 1 мільйон 67 тисяч гривень позабюджетних коштів за рік, а на оплату за моїм варіантом – не більше 375 тисяч гривень за рік, тобто майже на 700 тисяч гривень менше.

Звичайно, в усіх у вас, шановні колеги, а у ректора, професора Грабка у першу чергу може виникнути запитання: «А чи не можна ввести в законодавче поле варіант структурних змін, запропонований ректором у його наказі №179?» Відповідаю: «Можна! Але, по-перше, скасовувати цей наказ, яким в університеті вводяться норми, що не відповідають Закону України про вищу освіту, ректору все-одно треба; по-друге, у новому наказі потрібно «ліквідацію усіх 14 факультетів», внаслідок якої в університеті всупереч нормам Закону України про вищу освіту запроваджується безфакультетна структура, замінити «об’єднанням факультетів у кожному із 7 навчально-наукових інститутів» зі збереженням за кожним об’єднаним факультетом назви навчального-наукового інституту, який в результаті цих дій ліквідується, оскільки не може існувати навчально-науковий інститут в складі лише одного факультету, що автоматично приводить і до скасування посад директорів інститутів; по-третє, декану кожного об’єднаного факультету потрібно запланувати, як того вимагають нормативні документи вищої школи, не по три, а лише по два заступники (один з навчальної та навчально-виховної роботи, а другий з наукової та науково-методичної роботи); по-четверте, на термін до обрання за конкурсом обов’язки деканів об’єднаних факультетів покласти, як того вимагає КЗПП, на одного із деканів факультетів, що об’єднуються, а обов’язки заступника декана з навчальної та навчально-виховної роботи покласти на другого із деканів факультетів, що об’єднуються. Але, як ви розумієте, шановні колеги, такий варіант уведення в законодавче поле ініціативи ректора, закладеної у його наказі №179, не знайде підтримки ні в нинішніх директорів інститутів, оскільки вони автоматично втрачають свої директорські посади, ні в нинішніх заступників директорів інститутів з наукової роботи, оскільки вони, переходячи з посад заступників директорів на посади заступників деканів, по-перше, втрачають в іміджі, по-друге, втрачають 10% зарплати, по-третє, отримують за рахунок науково-методичної складової додатковий обсяг роботи.

Тож, шановний пане ректоре, і шановні члени Вченої ради університету та Конференції трудового колективу, я закликаю Вас уважно віднестись до наведених мною викладок і віддати свій голос саме за мій варіант структурних змін, який і керованість університету поліпшить, і витрати на утримання керівників середньої ланки суттєво зменшить, і нинішнього ректора захистить від можливих серйозних неприємностей, що можуть закінчитись навіть ув’язненням, про що символічно свідчить навіть те, що він свій наказ про структурні зміни підписав в історично нещасливу для початку акції дату – 22 червня!