На цьому засіданні я вперше брав участь у роботі Президії НАПН України в якості її радника, призначеного наказом Президента НАПН України, академіка НАНУ і НАПНУ Василя Кременя, про що він сам повідомив усім присутнім на цьому засіданні.

При обговоренні питань порядку денного я виступив в процесі обговорення звіту за 5-річний термін роботи директора Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, академіка НАПНУ Івана Зязюна.

У своєму виступі я зупинився на плідній співпраці очолюваного академіком Зязюном академічного інституту та Вінницького національного технічного університету в рамках угоди, підписаної директором інституту, академіком Зязюном та мною ще в статусі ректора ВНТУ у 2009 році з терміном дії до 2013 року, згідно з якою відділ теорії та історії педагогічної майстерності цього академічного інституту та лабораторія проблем вищої школи нашого університету здійснюють наукові дослідження за науковою темою «Розвиток педагогічної майстерності викладача ВНЗ непедагогічного профілю в умовах інформаційно-технологічного суспільства». Виступаючи, я звернув увагу присутніх і на те, з якою високою зацікавленістю науково-педагогічні працівники нашого університету відвідували наукові семінари, що проводились у ВНТУ за участю таких провідних науковців академічного інституту, як професори Солдатенко, Лавріненко та Іванова, та на високий рівень наукових дискусій на цих семінарах.

Засідання Президії супроводжувалося жвавими обговореннями з усіх питань порядку денного – відчувалось, що члени Президії за час літніх канікул «нагуляли апетит» до дискусій і готові «пірнути з головою» в роботу. Я теж отримав задоволення від своєї участі в роботі Президії.

Гарний настрій не покидав мене і по дорозі з Києва до Вінниці, адже, виїхавши від будівлі Президії НАПН України на вулиці Артема о 14 годині 24 хвилини, я під час їзди по Києву ніде не попав у «пробку» і рівно через годину, не порушуючи правил дорожнього руху, під’їхав до Житомира - на цьому відрізку дороги уже покладене прекрасне кілька смугове асфальтове дорожнє покриття, і назви усіх придорожніх населених пунктів стали «синіми», тобто на усій протяжності цього відрізку дороги, окрім околу одного пункту ДАІ, навіть у Небелиці, Калинівці і Гурівщині тепер можна їхати з максимально дозволеною швидкістю. Тож хоч якусь користь від Євро-2012 ми таки отримали.