Представляв нову редакцію Статуту університету ректор Володимир Грабко, який у першу чергу звернув увагу делегатів Конференції на те, що нова редакція Статуту практично один до одного повторює текст нині діючої редакції Статуту, затвердженого у 2003 році, з тією лише відмінністю, що зі структури навчально-наукових інститутів вилучені факультети, а тому вилучені і усі ті статті, якими раніше унормовувалась діяльність факультетів і їхніх керівників та керівних органів.

Причин, що обумовлюють необхідність прийняття нової редакції Статуту університету, ректор Володимир Грабко назвав дві, перша із яких обумовлена тим, що наш університет залишився єдиним в системі нашого міністерства, що працює уже 9 років за одним і тим же Статутом, і це при тому, що у деяких інших університетах за час, що минув після 2003 року, Статути уже встигли помінятись по кілька разів. Ну а друга причина полягає у тому, що після вилучення наказом ректора зі структури університету факультетів, зміст діючого Статуту у тій його частині, що присвячена факультетам, перестав відповідати дійсному стану речей.

Опонував ректору, звичайно ж, я. І перш за усе я звернув увагу на те, що ми не маємо права писати у п.1.1, що наш Статут розроблено у відповідності до чинного законодавства України, оскільки у п.6.4 Статуту запропоновано посаду директора навчально-наукового інституту внести до переліку науково-педагогічних посад у той час, як нині діючим Законом України про вищу освіту такої посади до переліку науково-педагогічних не внесено – у цьому переліку є декан факультету, але немає директора навчально-наукового (чи будь-якого іншого) інституту. Я вкотре пояснив, у чому полягає відмінність науково-педагогічної посади від посад наукової та адміністративної, наголосивши на тому, що працівнику, який посідає науково-педагогічну посаду, до окладу додаються надбавки за науковий ступінь, за вчене звання і за педагогічний стаж та замість одного місяця оплачуваної відпустки надається два місяці. Працівнику ж, який посідає наукову посаду, до окладу додається на одну надбавку менше – він отримує надбавки лише за науковий ступінь та вчене звання, але не має надбавки за педагогічний стаж і має не два, а лише один місяць оплачуваної відпустки. Що ж до працівника, який посідає адміністративну посаду, то йому до окладу трудове законодавство дозволяє додавати лише одну надбавку – за науковий ступінь, і він має право теж не на два місяці, а лише на один місяць оплачуваної відпустки. Я пояснив також, що робота директора навчально-наукового інституту за сумісництвом ще й на посаді професора чи завідувача кафедри, не перетворює автоматично адміністративну посаду директора інституту на посаду науково-педагогічну. І що є лише один законний з позицій трудового законодавства спосіб директору інституту чи коледжу отримувати усі ті надбавки, які визначені для посад, що входять до переліку науково-педагогічних – це мати погодинне навчальне навантаження в обсязі 225 (раніше було 240) академічних годин. Але згідно з трудовим законодавством адміністратор (чи будь-хто інший), який має погодинне навантаження, не має права працювати ще й за сумісництвом на науково-педагогічній посаді. Або ж, якщо адміністратор працює за сумісництвом на науково-педагогічній посаді, то він не має права одночасно виконувати погодинне навантаження. Тож усі наші 8 директорів навчально-наукових інститутів, ставши 3 вересня 2012 року директорами уже не на громадських засадах, а у штаті, зобов’язані були не переводитись ще й на свої колишні посади завідувачів кафедрами та професорів за сумісництвом, а звільнятись із цих посад. А ректор зобов’язаний був не підписувати наказ про дозвіл директорам інститутів працювати за сумісництвом на їхніх колишніх науково-педагогічних посадах, а наказово дозволити їм виконувати погодинне навантаження в обсязі 225 годин – лише у цьому випадку вони мають право на отримання і надбавки за науковий ступінь, і надбавки за вчене звання, і надбавки за педагогічний стаж, і на два оплачуваних місяці відпустки.
В якості прикладу я навів свою роботу на посаді ректора. До того, як Законом України про вищу освіту у кінці 2002 року посада ректора не була введена до переліку науково-педагогічних посад, я змушений був згідно з трудовим законодавством аби мати усі три надбавки (за науковий ступінь, за вчене звання і за педагогічний стаж) і два місяці оплачуваної відпустки щороку виконувати по 240 годин (і ні годиною більше) погодинного навчального навантаження з погодинною оплатою, а завідувати кафедрою я зобов’язаний був лише на громадських засадах, без оплати. І, оскільки посада директора навчально-наукового інституту не входить за нині діючим Законом України про вищу освіту до переліку науково-педагогічних, то отримувати усі три надбавки і два місяці відпустки усі наші 8 директорів навчально-наукових інститутів після 3-го вересня 2012 року, з якого вони стали директорами штатними, повинні на таких же самих умовах, які мав я, як ректор, до 2003 року.

Ці мої пояснення ректор Володимир Грабко прокоментував приблизно так: він ліквідував факультети і посади деканів на вимогу керівників міністерства, які вимагають від нього скорочення кількості керівного персоналу, а тому він не боїться подавати до міністерства Статут університету, в якому не знайшлося місця факультетам і деканам. І він впевнений, що Статут і у такому варіанті буде підписаний, оскільки саме у такому варіанті Статути підписані керівниками міністерства уже багатьом університетам. А що стосується правильності нарахування зарплати нашим директорам після 3-го вересня, то ревізори КРУ порушень в оплаті праці працівників у нас не виявили, тож і далі ми платитимемо директорам за прийнятою схемою.

Після такого впевненого коментаря ректора не дивно, що проти прийняття нової редакції Статуту університету у представленому вигляді проголосували лише два делегати і один утримався – усі інші проголосували «За». І лише три делегати Конференції підтримали мою пропозицію відстрочити затвердження Статуту університету до прийняття Верховною Радою України нового Закону України про вищу освіту, проект якого у понеділок 3-го грудня 2012 року було остаточно затверджено на засіданні Кабінету Міністрів України і наступного дня передано до парламенту, у якому, є надія, що буде знята вимога нині діючого Закону України про вищу освіту, щоб до структур навчально-наукових інститутів, якщо такі створюються, входили споріднені факультети, а самі факультети стали необов’язковими у структурі університетів, і щоб до переліку науково-педагогічних посад було внесено також і посаду директора навчально-наукового інституту – лише це приведе до зняття усіх тих проблем, які описані мною вище та у публікаціях на цьому ж сайті від 26.08.12 р., від 07.09.12 р. та від 01.12.12 р.

Завершити розповідь про процедуру затвердження нової редакції Статуту університету на Конференції трудового колективу я хочу публічним визнанням двох своїх недопрацювань.

По-перше, це і моя провина є у тому, що за багато років сумісної роботи з призначеними ще мною (правда, на громадських засадах) директорами навчально-наукових інститутів я не домігся усвідомлення ними законодавчої різниці в оплаті праці за роботу на науково-педагогічній, науковій та адміністративній посадах, а також усвідомлення визначеної трудовим законодавством різниці між сумісництвом і виконанням погодинного навантаження.

А по-друге, це і моя провина є у тому, що за багато років сумісної праці з вирощеним мною ж нинішнім ректором Володимиром Грабком я не домігся глибинного усвідомлення ним різниці в ступені відповідальності за порушення розпоряджень міністерського керівництва та порушення законів України, наслідками першого із яких може бути невдоволення начальства (по мінімуму) чи винесення догани (по максимуму), а наслідками другого із яких може бути притягнення до адміністративної відповідальності за рішенням суду (по мінімуму) або навіть притягнення до відповідальності кримінальної за однією із статей ККУ, присвячених порушенням чинних законів, як це сталося з колишніми ректорами КТУ та НАУ.

Тож каюсь, і прошу усі мої, перераховані вище, публікації на сайті розглядати виключно лише під кутом наданням правової допомоги і спроб посприяти глибинному усвідомленню тих правових норм, в необхідності дотримання яких я мав би переконати нинішніх керівників університету ще тоді, коли був ректором, а вони виконавцями моїх розпоряджень і наказів.