Після підписання цього договору керівником «НЕБ» (що не викликає сумнівів, оскільки усі умови входження до цієї міжнародної наукометричної бази, створеної у 2005 році, нами виконано і текст договору через призначеного нам куратора від РІНЦ на стадії попереднього електронного листування узгоджено) та реєстрації нашого договору в «НЕБ», обидва наші наукові журнали – і «В-ВПІ», і «НП-ВНТУ» – стануть повноправними об’єктами бази РІНЦ, рівноправними з усіма іншими науковими журналами, що видаються як російськими видавництвами, так і видавництвами інших країн, які раніше нас уже увійшли до цієї міжнародної наукометричної бази. І для нас, як і для них, буде розраховуватись імпакт-фактор та індекси цитування авторів наукових статей, які у базі РІНЦ розраховуються за три, п’ять, а у подальшому будуть розраховуватись і за десять років. Оскільки за попередньою моєю домовленістю з керівництвом «НЕБ» журнал «В-ВПІ», який засновано у 1993 році з правом публікації наукових статей в галузях техніки, економіки та педагогіки, увійде до РІНЦ з архівом до 2004 року включно – це рік створення власного електронного сайту цього журналу, на якому розміщені повні pdf-тексти усіх статей кожного його випуску, а журнал «НП-ВНТУ», який засновано у 2006 році з правом публікації наукових статей в галузі техніки, увійде до РІНЦ з архівом до 2007 року – це рік розміщення електронного сайту цього журналу на сайті Національної науково-технічної бібліотеки України імені Вернадського, то після завершення передачі нами усіх метаданих до «НЕБ» для обох цих наших журналів в РІНЦ буде розраховано імпакт-фактор за 5 років і за такий же термін будуть розраховані індекси цитування усіх авторів, що опублікували у вищевказаних журналах свої наукові статті.

А тепер я наведу кілька слів у відповідь на запитання – Чому це важливо?

Державна атестаційна колегія (у подальшому ДАК) нашого міністерства, яка затверджує результати захистів кандидатських і докторських дисертацій у спецрадах, нещодавно постановила, що з 1-го вересня 2013 року спецрадам забороняється приймати до захисту кандидатські дисертації, якщо за їхніми матеріалами не опубліковано хоча б однієї наукової статті у наукових журналах, що входять до якоїсь із відомих міжнародних наукометричних баз, найбільш авторитетними із яких є західна наукометрична база Scopus та російська наукометрична база РІНЦ. А що стосується прийому до захисту докторських дисертацій, то за їхніми матеріалами статей, опублікованих у міжнародних наукометричних базах, згідно з цим же рішенням ДАК повинно бути не менше чотирьох. Це зроблено для того, щоб до захисту не приймались дисертації з публікаціями у наукових журналах, про які ніхто, крім організації, що їх видає, не знає. Тож перед аспірантами і докторантами кожного університету в Україні, що виходять на захист дисертацій у цьому році, тепер постала непроста задача – до 1-го вересня опублікуватись у науковому журналі, що входить до відомої міжнародної наукометричної бази.

І непростою ця задача є перш за все тому, що публікація однієї статті в науковому журналі, що видається у якійсь західній країні і входить до наукометричної бази Scopus, коштує від 500 до 1000 доларів США, а наші українські журнали у базу Scopus приймати не поспішають, точніше, висувають до бажаючих увійти до цієї бази такі вимоги, які нам в Україні виконати важко – ну, наприклад, половина членів редколегії журналу, що претендує на входження до бази Scopus, повинна складатись із відомих у своїй науковій галузі професорів західних університетів, яким треба направляти статті, що поступили в редакцію на рецензування з оплатою гонорару за західними розцінками і оплатою листування кожного рецензента з автором кожної статті в процесі досягнення консенсусу по усіх розбіжностях в розумінні тих чи інших наукових результатів. А ще треба не менше двох разів на рік збирати усіх членів редколегії на спільні засідання по місцю розташування редакції з оплатою за рахунок редакції їхнього приїзду, від’їзду і проживання в готелях та добових витрат за західними розцінками. Ось тому-то і набігають такі суми у 500-1000 доларів за публікацію однієї статті для авторів, бажаючих публікуватись у журналах, що входять до наукометричної бази Scopus. Не маючи таких фінансових ресурсів, переважна більшість наших українських журналів не поспішала та й далі не поспішатиме проситись до бази Scopus.

Тож, реагуючи на рішення ДАК і довідавшись від її членів, що для нашої ДАК міжнародні наукометричні бази Scopus і РІНЦ є рівнозначними, та врахувавши те, що я є академіком Міжнародної академії наук вищої школи (у подальшому МАН ВШ), яка об’єднує науковців 40 країн, але базується у Москві і має у своєму складі Російську академію, я вирішив звернутись до НАУКОВОЇ ЕЛЕКТРОННОЇ БІБЛІОТЕКИ Росії як академік МАН ВШ з проханням прийняти до міжнародної наукометричної бази РІНЦ, яка є її власністю, очолювані мною університетські наукові журнали «В-ВПІ» та «НП-ВНТУ», оскільки вони повністю відповідають вимогам цієї бази, тобто мають потужні сайти для розміщення повних pdf-текстів статей, подають метадані на трьох мовах – українській, російській і англійській та забезпечують серйозне рецензування науковцями рівня докторів наук кожної статті, що надходить до редакцій.

Перевірити об’єктивність мого звернення керівництвом «НЕБ» було доручено відповідному менеджеру, з якою ми шляхом електронного листування і перевірок наших сайтів та нашої готовності дотримуватись їхніх вимог крок за кроком протягом місяця просувались у напрямку підписання договорів про членство нашого університету, як видавничої бази обох наукових журналів, та самих цих наукових журналів, у наукометричній базі РІНЦ. Спочатку було вирішене питання і підписано ректором нашого університету, професором Грабком перший договір про безкоштовний доступ з університетських комп’ютерів за визначеним переліком ІР-адресів до усіх фондів наукометричної бази РІНЦ, який уже вступив у силу. А на наступному тижні після підписання керівником «НЕБ» уже узгодженого з ним і підписаного з нашого боку ректором, професором Грабком другого договору (і теж на безкоштовній основі), наші університетські наукові журнали – «В-ВПІ» і «НП-ВНТУ» – стануть повноправними об’єктами міжнародної наукометричної бази РІНЦ, що стане суттєвою допомогою усім науковцям, які, пройшовши горнило рецензування, отримають можливість бути опублікованими у обох наших вище перерахованих університетських наукових журналах. Адже у зв’язку з тим, що нас взяли до РІНЦ на безкоштовній основі, ми і надалі публікуватимемо статті науковців нашого університету безкоштовно, а для науковців з інших університетів утримуватимемо плату за публікації на рівні собівартості, тобто в межах 50-100 грн.