А далі у цій же публікації вказано, що Михайло Добкін дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук захистив у 2009 році.

Прочитавши цю публікацію, я згадав, що згідно з вимогами нормативних документів ВАК України, які діяли до кінця 2011 року, спеціалізовані вчені ради мали право допускати до захисту докторські дисертації лише тих здобувачів, у яких з дня захисту кандидатської дисертації виповнилось не менше 5 років. Тож згідно з цією вимогою «старих» нормативних документів докторська дисертація Михайла Добкіна могла бути винесеною спецрадою на захист лише у 2014 році, а точніше у тому місяці 2014 року, в якому виповнилося б 5 років від дня захисту Михайлом Добкіним його кандидатської дисертації.

Але оскільки в нові нормативні документи, підготовлені уже в МОН України, які почали діяти з початку 2012 року, вимога дотримання 5-річного терміну між захистами кандидатської та докторської дисертацій не увійшла, то став можливим прийом до захисту докторської дисертації навіть через суттєво менші терміни, наприклад, через три роки після захисту кандидатської, як це сталося у випадку з губернатором Харківщини. Тож можна припустити, що Михайло Добкін є непоганим юристом, який до того ж вправно володіє комп’ютерним пером, адже зміг за три роки не лише дослідити наукову проблему, написати за результатами дослідження і оформити згідно з вимогами докторську дисертацію та написати по матеріалах дисертації 20 статей в наукові журнали і монографію у видавництво, але і опублікувати усе це за два місяці до подачі дисертації до захисту у спецраду. І, я не виключаю як того, що Михайло Добкін став чемпіоном серед науковців, котрі найшвидше подолали відстань між науковими ступенями кандидата та доктора наук, так і того, що без допомоги команди підтримки типу тієї, що ми бачимо на змаганнях «Формули – 1», він не обійшовся. Принаймні, мені невідомі інші науковці, які у ХХІ сторіччі цю відстань подолали за термін, менший 5 років.