Основу донецького клубу «Шахтар» складають гравці з Бразилії – країни Латинської Америки, а основу київського клубу «Динамо» складають гравці з країн Африки та Південної Європи, тож, на мою думку, ці клуби слід перейменувати на латино-американський «Шахтасьональ» та афро-європейське «Динамба».

У цьому матчі переміг «Шахтасьональ», і не тому, що суддя протягом усього матчу пам’ятав настанову дружини, суть якої, на мою думку, зводилася до того, що краще повернутись до дітей з підмоченою репутацією, ніж нариватись на ризик не повернутись зовсім. «Шахтасьональ» переміг, на мою думку, заслужено і завдяки тому, що його гравці приймали рішення на футбольному полі швидше, обробляли м’яч точніше і спілкувались між собою однією, рідною для себе, мовою, у той час як кожен із гравців «Динамби» свої підказки одноклубникам міг зрозуміти лише сам.

Я не знаю, чи власник клубу «Шахтасьональ» Ахметов має вищу технічну освіту, але за тим, що він купляє для свого клубу гравців однакової мови, видно, що він розуміє, що для справної роботи редуктора необхідно, щоб усі шестерні цього редуктора «розуміли одна одну», тобто мали узгоджені передаточні числа. Оскільки власник клубу «Динамба» Суркіс мабуть є гуманітарієм, про що свідчить те, що він купує різномовних гравців, тобто поміщає в редуктор клубу шестерні з неузгодженими передаточними числами, то не дивно, що його редуктор лише гримить, іскрить, але зусилля на вихід не передає.

Але в одному і Ахметов і Суркіс схожі – це у тому, що жодного з них не цікавить доля нашої національної футбольної збірної, інакше вони не дозволяли б тренерам своїх клубів переповнювати команди іноземними легіонерами і обмежувати до мінімуму перебування на футбольному полі гравців нашої національної збірної, або навіть тримати багатьох із них на лавах запасних, чи випускати на поле лише на декілька хвилин.

Але наскільки більше було б користі від них обох для України, якби вони оті мільйони, які витрачають на купівлю іноземних гравців, витрачали б на підготовку класних гравців із громадян України у дитячих та юнацьких спортивних школах.

А сьогодні ми бачимо, що навіть ті талановиті українські футболісти, які створили себе самі, запрошуються до «Шахтасьоналя» чи «Динамби» лише для того, щоб ослабити суперників і поповнити свої лави запасних, як сталося, наприклад, з Безусом у «Динамбі» чи Степаненком у «Шахтасьоналі». А від цього і національна збірна страждає, оскільки частина її гравців не мають достатньої ігрової практики, і вболівальників на стадіонах під час матчів обмаль, оскільки мало кому із громадян України хочеться вболівати за легіонерів з Африки чи Латинської Америки – за виключенням звичайно ж матчів між цими конкретними клубами, але під час цих матчів приходять на стадіон не вболівати за команду, а приходять заради участі в протистоянні Донецька з Києвом.

Ситуацію, на мою думку, можна було б дещо виправити, якби, наприклад, ще до початку чемпіонату України кожній команді нараховувалась би певна кількість очок, обумовлена тим, який середній процент легіонерів грав за команду у минулому сезоні. Наприклад, команді, яка у минулому сезоні не залучала легіонерів, одразу ж ще до старту чемпіонату нараховувати 7 очок, команді, яка у минулому сезоні залучала не більше 9% легіонерів, тобто не більше одного, одразу нараховувати 6 очок, команді з 18% (двоє) легіонерів на полі – 5 очок, команді з 27% (троє) легіонерів – 4 очки, команді з 36% (четверо) легіонерів – 3 очки, команді з 45% (п’ятеро) легіонерів – 2 очки, команді з 54% (шестеро) легіонерів – 1 очко, команді з 63% (семеро) легіонерів, тобто з максимально дозволеною їх кількістю – 0 очок. Звичайно, такий захід є дискримінаційним, але він був би нічим не гіршим від тих, які вживаються нашими банкірами, щоб захистити курс національної валюти.

Ну і наостанок ще така думка, викликана правилом «оборотки», згідно з яким в разі, якщо ти в гольовій ситуації не забиваєш гол, то обов’язково після цього гол заб’ють тобі. Як наслідок із цього витікає, що в разі, якщо з твоєї вини тобі забивається гол, то у цьому матчі ти обов’язково отримаєш травму. До цього наслідку я прийшов раніше, спостерігаючи інші матчі. Так ось, під час перегляду матчу між «Шахтасьоналем» і «Динамбою», коли я побачив як Ярмоленко пригнув голову, щоб м’яч, сильно посланий Срною зі штрафного, в неї не попав, і внаслідок цього м’яч, пролетівши по місцю, з якого була прийнята голова Ярмоленка, влетів у сітку воріт Коваля, не чекавшого від Ярмоленка такої підстави, то зрозумів, що без серйозної травми Ярмоленко цей матч не завершить. І «оборотка» у такий спосіб спрацювала – Ярмоленко отримав серйозну травму від одного із бразильців «Шахтасьоналя» і змушений був залишити у другому таймі футбольне поле. І, я думаю, футболістам, приймаючи рішення на полі під час матчу, про такий варіант правила «оборотки» теж варто не забувати.