У вівторок 26 листопада на засіданні кафедри відновлювальної енергетики та транспортних електричних систем і комплексів (ВЕТЕСК) було прийняте одноголосно рішення усім її членам написати заяви про відпустку за власний рахунок на термін з 17 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року.
Такі заяви інші 42 кафедри, відгукнувшись на заклик ректора Володимира Грабка, написали ще два місяці тому. Але наша кафедра ВЕТЕСК, як і ще дві кафедри (іноземних мов та суспільно-політичних наук), тоді не підтримала заклик ректора, оскільки розраховувала на те, що наше – узгоджене з трудовим законодавством – небажання добровільно йти напередодні Нового Року у відпустки за власний рахунок послужить підставою ректору Володимиру Грабку звернутись до міністерства за додатковим фінансуванням, яке при затвердженні бюджету університету на 2013 рік у міністерстві було підписане на рівні, недостатньому для річного покриття зарплат, стипендій і вартості комунальних послуг.
Але у понеділок 25 листопада стало відомо, що потрібного нашому університету додаткового фінансування міністерство виділяти не збирається – бо нема з чого, і що грошей на виплату зарплати працівникам за другу половину грудня наш університет не має.
Тож до мене, як члена кафедри ВЕТЕСК, який ініціював два місяці тому відмову від написання заяв про відпустки за власний рахунок, 26 листопада вранці звернувся завідувач кафедри ВЕТЕСК, професор Олександр Мокін з ідеєю влитись і нашій кафедрі в загальний університетський потік добровільних відпускників і теж написати заяви про відпустку за власний рахунок у другій половині грудня.
В основу обґрунтування своєї ідеї завідувач кафедри ВЕТЕСК Олександр Мокін поклав три причини, першою із яких є те, що, продовжуючи відстоювати право не подавати заяви про відпустки за власний рахунок у той час, коли інші кафедри такі заяви написали, і на фоні того, що ректорові Володимиру Грабку не вдалося випросити у міністерства необхідного додаткового фінансування, а тому грошей на оплату праці у другій половині грудня університет не має, члени нашої кафедри з категорії борців за дотримання трудового законодавства будуть подумки переведені членами інших кафедр в категорію тих, хто переймається лише наповненням власних кишень, навіть на фоні фінансових негараздів в університеті.
Друга причина полягає в тому, що в стан психологічного дискомфорту попав доцент Володимир Богачук, який є за сумісництвом начальником науково-дослідної частини університету, оскільки як начальник НДЧ і член ректорату він зобов’язаний підтримувати пропозицію ректора Володимира Грабка і подати заяву про відпустку за власний рахунок, а як доцент кафедри ВЕТЕСК він на виконання рішення кафедри таку заяву подавати не повинен. А не подаючи заяву про відпустку за власний рахунок, Богачук може втратити посаду начальника НДЧ, оскільки він посідає її за сумісництвом, а тому може бути звільнений ректором з неї у будь-який час.
А третя причина крім психологічного має ще й морально-етичний аспект, оскільки доцент нашої кафедри Валентин Грабко одночасно є і сином ректора Володимира Грабка. Тож, якщо доцент Валентин Грабко, виконуючи рішення кафедри ВЕТЕСК, аби не протиставляти себе їй, не подасть заяву на відпустку за власний рахунок, і ректор Володимир Грабко змушений буде виплатити йому зарплату за той період, коли більшість університету за ректорською ініціативою буде у неоплачуваній відпустці, то в очах колективу університету цей факт виглядатиме як не надто моральний вчинок ректора. Тож, аби допомогти ректору і його сину гідно впоратись з цією морально-етичною проблемою, яка без допомоги нашої кафедри розв’язання не має, нам варто зняти прийняте раніше «табу» з написання членами кафедри заяв про відпустку за власний рахунок.
На мене справили достатнє враження усі три причини, сформульовані моїм завідувачем кафедри Олександром Мокіним, і я погодився з його пропозицією влитись в загальний університетський потік неоплачуваних відпускників та виступив на засіданні кафедри 26 листопада з поясненням, чому відмовляюсь від висунутої раніше пропозиції не йти в неоплачувану відпустку за власним бажанням. Кафедра віднеслась з розумінням до мого пояснення і одноголосно проголосувала за пропозицію завідувача кафедри написати заяви, що ми теж, як і усі інші працівники університету, бажаємо у період з 17 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року знаходитись у неоплачуваних відпустках.
Одразу ж по закінченні засідання кафедри я услід за завідувачем кафедри Олександром Мокіним написав заяву наступного змісту:
Ректору ВНТУ
проф. Грабку В.В.
проф. Мокіна Бориса Івановича
З А Я В А
Прошу надати мені відпустку за власний рахунок на термін з 17 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року.
Підстава: припинення виконання університетом своїх основних функцій у цей період у зв’язку з відсутністю коштів на виплату зарплати та бажання не протиставляти себе тим членам колективу, які погодились на відпустку за власний рахунок у цей період раніше.
(Підпис) Б.Мокін
26 листопада 2013 р.
На завершення відповіді на перше запитання, винесене в заголовок, я хочу нагадати, що згідно з трудовим законодавством заява про надання відпустки за власний рахунок повинна обов’язково містити в собі формулювання достатньо вагомої підстави, що може бути підтверджена документально в разі перевірки, інакше керівник не матиме права цю заяву підписати.
Що ж до відповіді на друге запитання, винесене в заголовок, то цю відповідь я почну з приведення тексту своєї ремарки під час дискусії на Фейсбук, викликаної інформацією, викладеною випускником КНУ імені Тараса Шевченка Сергієм Баранчуком, який не є прихильником євроінтеграції України. Цитую спочатку його репліку, а потім мою:
Сергій Баранчук: "СИРОЖКА, И ШО Ж ЭТО ТЕБЕ ЕВРОГОМИКИ МОГУТ ДАТЬ, КРОМЕ КАК ПОСТАВИТЬ НА КОЛЕНИ И ПОИМЕТЬ... А ГРЕКИ - НЕ ЛЕНИВЕЕ НАС, И БОЛГАРЫ С РУМЫНАМИ НЕ ТУПЕЕ НАС, НО НИЩЕНСТВУЮТ ВСЕ. И НАС ЭТО ЖДЕТ: МЫ ТАМ НУЖНЫ ЛИШЬ КАК ПЛАЦДАРМ, ДАБЫ ПОДСУНУТЬ РОССИИ ПОД НОС РА..."
Борис Мокін: "Уважаемый Сергей Баранчук, "нищенствующий" профессор университета в Греции получает зарплату на уровне 4000 Евро в месяц, а наш украинский профессор университета получает месячную зарплату на уровне 4000 гривен. И греческий "нищенствующий" профессор недоволен лишь тем, что профессор в университетах Германии и Франции получает месячную зарплату на уровне 6000-8000 Евро. И неужели нашего украинского профессора нужно осуждать только за то, что, ратуя за приближение Украины к стандартам ЕС, он хотел бы иметь зарплату, ну, хотя бы на уровне греческого "нищенствующего" профессора, т.е. в 10 раз больше той, которую он получает сейчас, и уровень которой не изменится, если Украина будет идти не в Европейский Союз, а в Таможенный?"
А продовжу відповідь на друге запитання я розповіддю про участь в якості спостерігача в студентській акції, що розпочалася о 12-й годині під стінами головного корпусу нашого університету на заклик її координаторів в соціальних мережах і проходила протягом 45 хвилин та зібрала більше ніж 200 студентів, які досить активно виступали з закликами продовжити ходу України в напрямку євроінтеграції і пропозиціями до президента і уряду нашої держави підписати договір про асоціацію України з ЄС.
Головний координатор акції, наш колишній випускник, а нині один із лідерів незалежної профспілки Ігор Колос запропонував виступити і мені. У своєму виступі я звернув увагу студентів, по-перше, на те, що це їхня акція, і я на ній є лише спостерігачем, а по-друге, що, підтримуючи своєю акцією курс України на євроінтеграцію, вони нічого не порушують, оскільки цей курс проголошено в програмних документах влади, яка нині трохи завагалася, а тому своєю підтримкою цього курсу студенти допомагають владі позбавитись вагань і укріпитись у намірах зберегти ними ж таки проголошений курс на Європу.
Завершивши мітинг біля головного корпусу нашого університету, студенти попрямували на площу біля сусіднього технічного коледжу, аби і його студентам запропонувати підтримати загальноукраїнську студентську акцію, яка вчора розпочалася у Львові і Києві багатотисячними студентськими мітингами, і на якій у Києві я вчора по телевізору бачив навіть першого заступника міністра Євгена Суліму, котрий в інтерв’ю журналісту на відеокамеру сказав, що він теж відвідує соціальні мережі, а тому нічого дивного немає у тому, що він теж відгукнувся на заклик до студентів і викладачів прийти на Майдан і взяти участь в акції на підтримку євроінтеграції України.
А я після мітингу повернувся до свого кабінету і сів за комп’ютер, аби підготувати цей репортаж для оперативного розміщення його на своєму сайті.