При цьому представники нинішньої влади запевняють, що аналоги цих законів є в законодавстві багатьох країн Європи із числа тих, які для нас є зразком демократії, а представники опозиції нинішній владі запевняють, що з прийняттям цих законів в Україні встановлюється авторитарний режим.

Оскільки я знаю, що багато хто з працівників і студентів нашого університету, заходячи у ці дні на мій сайт, чекають побачити на ньому і мою оцінку четвергових законів, вирішив висловитись з цього приводу і я.

І почну я з того, що висловлю сумнів у відповідності регламенту процедури прийняття парламентом четвергових законів, оскільки навіть якщо народні депутати України більшістю голосів вирішили голосувати руками, а не за допомогою системи «Рада», то треба було обрати лічильну комісію, і ця лічильна комісія зобов’язана була здійснювати підрахунок усіх піднятих рук за схемою: «За», «Проти», «Утримались». Цього не було зроблено, а головуючий у порушення регламентної процедури підрахунку голосів, запропонував головам фракцій повідомляти йому скільки голосів членів фракції Партії регіонів та фракції комуністів проголосували. І якщо голові фракції комуністів може й вистачило менше 30 секунд для того, щоб підрахувати підняті руки членів його фракції за схемою: «За», «Проти», «Утримались», то голові фракції Партії регіонів для того, щоб підрахувати більше 170 рук членів цієї фракції уже потрібно було не менше трьох хвилин – це кожен із вас може перевірити експериментально, рахуючи вголос від 1 до 170. Але такої кількості хвилин на підрахунок піднятих рук по жодному із прийнятих законів використано не було – результати голосування оголошувались менше ніж за півхвилин. А треба ж було за цією схемою ще й підраховувати кілька десятків рук народних депутатів, які не є членами жодної із фракцій. З цього приводу важливо відзначити те, що, як було продемонстровано по телевізору, керівник групи незалежних, народний депутат України Єремеєв, коли до нього звернулися за результатом голосування цієї групи, обурено вигукнув, що у нього немає можливості підраховувати руки членів очолюваної ним групи, – що й не дивно, оскільки представники цієї групи знаходились в різних куточках залу засідань Верховної Ради України. Я особисто не знаю випадків, щоб у якійсь цивілізований країні з такими порушеннями процедури голосування парламентом приймались закони. Тож розраховувати на те, що четвергові закони будуть визнані легітимними хоча б у двох третинах країн світу, думаю, не варто. Думаю, що і президент Росії Володимир Путін, побачивши цю процедуру голосування, кисло поморщився. І на мою думку не дивно, що підписання президентом України Віктором Януковичем уже до кінця наступного дня усіх проголосованих з порушенням регламентної процедури законів, які звужують права і свободи громадян України, багато хто з українських політиків, політологів і журналістів розцінив як ознаку взяття владою України курсу на встановлення в нашій державі авторитарного режиму.

Уже на багатьох сайтах відомими в Україні політичними і громадськими діячами та провідними журналістами зроблено детальний аналіз усіх четвергових законів, тому я не буду їх повторювати, а зупинюсь на аналізі лише тих норм цих законів, про які я можу сказати щось нове у порівнянні з тим, що уже прозвучало із уст інших аналітиків.

Звичайно, та норма одного із четвергових законів, якою запроваджується кримінальна відповідальність за наклеп, суттєво звужує рамки свободи слова і повертає нас знову за цією нормою до життя у Радянському Союзі чи в незалежній Україні у перші 10 років після її проголошення, а це є кроком назад на шляху до побудови громадянського суспільства в нашій країні, народ якої у своїй більшості хоче бачити її рівноправною у співдружності європейських демократичних країн. Тож нам знову на якийсь час, як і в радянські часи, доведеться пристосовуватись для виживання, якщо цю норму під тиском суспільства і демократичного світу не буде відмінено. Але я вірю в те, що ми і в умовах дії цієї норми все одно знайдемо форми висвітлення правди, якою б вона колючою не була. Адже наклеп, згідно з юридичною трактовкою цього терміну, – це розповсюдження завідомо неправдивої інформації, яка завдає комусь якоїсь шкоди. Тобто, щоб бути наклепником, потрібно розповсюджувати інформацію, про яку йому точно відомо, що вона є неправдивою. Але, якщо ти взяв цю інформацію із сайту, котрий має державну реєстрацію в статусі інформаційного агентства, то суд уже не зможе тебе визнати автором наклепу, навіть якщо потім виявиться, що інформація, котру ти почерпнув із цього сайту і розповсюдив у якийсь спосіб, є дійсно неправдивою.

Крім того, інформація негативного характеру, яка подається у вигляді роздумів чи припущень, що допускають альтернативу, не підпадає під юридичне визначення наклепу, якщо вона згодом в результаті слідчих дій і не підтвердиться. Наприклад, якщо ви безапеляційно стверджуєте, що гіпотетичні директор підприємства Петров, головний бухгалтер Петренко і касир Петрушенко є злодіями, які вкрали 100 тисяч гривень, що з рахунку підприємства зникли безслідно, то в разі, якщо слідством буде доведено, що ці гроші привласнив Петров без співучасті головного бухгалтера і касира, які свою частину операції по проводці цих грошей виконали у відповідності з законом і не знали, що директор на кінцевому етапі проводки їх привласнить, інші два звинувачені вами у злодійстві мають цілком законне право подати на вас заяву у правоохоронні органи про притягнення вас до кримінальної відповідальності за наклеп. Але, якщо ви цю ж інформацію подасте у вигляді повідомлення про те, що з рахунку підприємства зникли безслідно 100 тисяч гривень, про наявність яких знали лише директор Петров, головний бухгалтер Петренко і касир Петрушенко, а тому правоохоронним органам варто було б поцікавитись, хто із них привласнив ці гроші, то ця інформація уже під юридичне визначення наклепу підпаде лише у тому випадку, якщо ці 100 тисяч гривень нікуди безслідно не зникали, а є на рахунку чи витрачені у законний спосіб. Якщо ж ці гроші дійсно зникли, то вищевказане повідомлення уже буде класифікуватись не як наклеп, а як бажання допомогти слідству.

Що ж до прописаних в четвергових законах норм про підвищення відповідальності за проведення несанкціонованих демонстрацій, мітингів і зібрань, то, прописуючи ці норми, законодавці проігнорували той факт, що ці демонстрації, мітинги і зібрання – то є клапани, через які наростаючий у суспільстві емоційний тиск при досягненні ним певної межі випускається назовні, що рятує це суспільство від неконтрольованого вибуху у ньому. Заварюючи введенням підвищеної відповідальності ці клапани, влада може вивести цей тиск за прийнятні для суспільства межі, в результаті чого може статися руйнування і суспільства і самої влади. Тож або ця норма буде скасована парламентом, або буде ігноруватися суспільством, а влада буде закривати очі на її недотримання, або при її дотриманні в суспільстві настільки зросте тиск, що воно вибухне, і тоді мало не покажеться нікому в Україні. До речі, інтернетівські соціальні мережі – це теж клапани для випускання суспільством підвищеного емоційного тиску, тож із вище згаданих причин владі їх теж не слід «заварювати» наглухо. Адже розраховувати на те, що, прикривши соціальні мережі, можна буде закрити канали розповсюдження негативної інформації в суспільстві, то не є ефективним кроком, оскільки сьогодні існують і інші способи розповсюдження інформації.

Не буде працювати і норма, якою забороняється автомобілістам їздити колонами, в яких є більше 5 машин. Точніше, вона буде працювати, але лише на тих ДАІшників, які люблять отримувати від порушників гроші за закриття очей на порушення цієї норми весільними кортежами чи автомобілями крутих хлопців, які вирішили провести шашличний корпоратив на природі біля річки у заміській зоні. А на трасі кожний зупинений 6-й у колоні завжди казатиме, що він до тих перших 5-и ніякого відношення не має, і що він під Межигір’я приїхав сам по собі, або зупинився із цікавості, побачивши, що тут чогось стоять уже кілька машин, і подумавши, що щось трапилось і може і його допомога потрібна – і ніякий суд не зможе довести, що це не так. І виникає запитання; «А навіщо було вводити норму в законодавство, якщо довести її порушення практично неможливо?» Тож, думаю, і ця норма досить швидко буде скасована.

Прочитавши усе, викладене вище, я сподіваюсь, шановні читачі мого сайту, ви зрозумієте, чому в якості заголовку я використав відомий вислів.