Цього листа я Вам надіслав і поштою, але, щоб бути упевненим у тому, що він до Вас дійде, і що Ви з його змістом ознайомитесь, я його дублюю, надавши статус відкритого, шляхом розміщення на своєму персональному сайті, про який, я сподіваюсь, Ви знаєте, оскільки на ньому, починаючи з 2010 року, я регулярно публікував матеріали, критичні не лише по відношенню до президента Віктора Януковича, а і по відношенню до міністра освіти і науки Дмитра Табачника та його першого заступника Євгена Суліми, з якими, як мені відомо, у Вас теж були не дуже прості відносини.

А тепер по суті, яка буде закладена у зміст запитань, Ваші відповіді на які, пане міністре, звичайно ж, після їх додаткового дослідження направленою Вами з міністерства до ВНТУ спеціальною комісією, хотілось би почути не лише мені, але і переважній більшості працівників Вінницького національного технічного університету.

Отож запитання перше: «Чи не порушив чинне законодавство ректор університету, професор Грабко, видавши 22 червня 2012 року наказ №179, яким ліквідував усі 14 факультетів, незважаючи на те, що діючим Законом України про вищу освіту факультет визначено в якості основного організаційного підрозділу будь-якого вищого навчального закладу ІІІ-го та ІV-го рівнів акредитації? При формуванні відповіді прошу врахувати і те, що на момент видачі цього наказу ще не було відповідного рішення Конференції трудового колективу і в Статут університету ще не були внесені зміни, якими факультети виведено зі структури університету».

Запитання друге: «Чи не порушив чинне законодавство ректор університету, професор Грабко, увівши в перелік науково-педагогічних посад університету адміністративні посади директорів інститутів, що не передбачено переліком науково-педагогічних посад, затвердженим діючим Законом України про вищу освіту та нормативними документами міністерства освіти і науки? І чи мав право ректор університету, професор Грабко виплачувати кожному директору інституту щорічно до відпустки один місячний оклад на оздоровлення, виплата якого законодавством передбачена працівникам університету, які працюють на науково-педагогічних посадах, але не передбачена тим, хто посідає посади адміністративні?»

Запитання третє: «Чи не порушив чинне законодавство ректор університету, професор Грабко, звільнивши наказом №179 від 22 червня 2012 року достроково до завершення терміну обрання зі своїх посад 13 деканів факультетів, попередньо змусивши їх написати заяви про переведення на рядові посади науково-педагогічних працівників за власним бажанням в умовах, коли не написання такої заяви привело б до втрати можливості працювати в університеті на будь-якій іншій науково-педагогічній посаді?»

Запитання четверте: «Чи не порушив чинне законодавство ректор університету, професор Грабко, дозволивши директорам інститутів підписувати дипломи випускникам іноземного походження, незважаючи на те, що на бланках цих дипломів викарбувано на гербовому папері, що цей диплом, виписаний іноземною мовою, повинен підписуватись деканом факультету? І чи не буде поставлено закордонними роботодавцями під сумнів, починаючи з 2013 року, легітимність дипломів іноземних випускників нашого університету у зв’язку з тим, що вони підписані не тими посадовцями, які передбачені відповідними міжнародними угодами, що зафіксовано у структурі бланків цих дипломів?»

Одразу ж відзначу, що ці чотири запитання я задавав у своєму листі до Вінницької обласної прокуратури, яка відмовилась на них давати відповіді, а запропонувала задати їх керівникам міністерства, що мене аж ніяк не здивувало, оскільки ректор, професор Грабко був у той час у дружніх стосунках з тодішнім головою Вінницької обласної державної адміністрації, членом Партії регіонів Миколою Джигою, та з головою Вінницької обласної ради, членом Партії регіонів Сергієм Татусяком, з яким наш ректор, професор Грабко брав участь у всіх поїздках як до Польщі, так і до Молдавії та Росії.

А скористатись порадою прокуратури і звернутись з цими запитаннями до міністра Дмитра Табачника, а тим паче до його першого заступника Євгена Суліми я не міг, оскільки після мого оприлюднення на сайті вимоги, поставленої мені у міністерстві у травні 2010 року, перерахувати на рахунок харківської фірми 58 тисяч гривень за виготовлення 4 вікон для будівлі міністерства, а також після оприлюднення мною на сайті інформації про затримку в оголошенні конкурсу на заміщення посади ректора ВНТУ через мою відмову перераховувати ці гроші, я в особі Євгена Суліми нажив собі такого ворога, який, приїхавши до університету у день виборів ректора у вересні 2010 року, навіть не зупинився перед тим, аби відкритим текстом заявити на виборах, що якщо Конференція трудового колективу проголосує за мене, то ніякої підтримки університет від міністерства ніколи не отримуватиме, а якщо проголосує за мого конкурента, професора Грабка, то міністерство буде в усьому йти університету назустріч.

І половина делегатів Конференції, а точніше 72 від загальної кількості присутніх, котрих було 153, злякавшись цієї погрози першого заступника міністра, проголосувала за обрання ректором професора Грабка. Хоча точно така ж кількість – 72 – погроз Євгена Суліми не злякалась і проголосувала за мене. Але лічильна комісія один із поданих за мене бюлетенів через несуттєву, не варту уваги дрібницю оголосила таким, що є зіпсованим. Тож в результаті лічильною комісією мені було зараховано лише 71 голос, що дало формальне право першому заступнику міністра Євгену Сулимі на засіданні кадрової комісії міністерства, на яке він мене навіть не запросив, оголосити ректором професора Грабка, який з цього дня став одним із його найулюбленіших ректорів, котрого він одразу ж включив до складу трьох рад, створених при міністерстві для вирішення кадрових і акредитаційних питань, і брав з собою і у поїздку до Китаю, і у поїздку до Москви, і навіть влаштував йому, представивши ректора Грабка одним із стовпів підтримки Партії регіонів на Вінниччині, зустріч з главою адміністрації президента України Львочкіним, про що зверхньо похвастався у розмові зі мною сам Грабко.

До речі, переконатись у тому, як втручався у процес виборів ректора на засіданні Конференції трудового колективу Вінницького національного технічного університету у вересні 2010 року перший заступник міністра Євген Суліма, і що він говорив у своєму основному виступі та в багаточисельних репліках і вказівках голові зборів по ходу засідання, можна, послухавши аудіозапис усієї процедури виборів, який я тоді зробив паралельно з офіційним, і який готовий передати членам спеціальної комісії, якщо це їх зацікавить.

Ну, а після цих роз’яснень, я знову повернусь до формулювання запитань. Тож п’ятим моїм запитанням буде таке: «Чи не порушив діючий Закон України про вищу освіту і нормативні документи міністерства та статут університету ректор Грабко, підписавши наказ про призначення доцента Василя Леонтьєва директором інституту електроенергетики та електромеханіки на основі результатів виборів, які були проведені з подвійним порушенням статутних норм, а саме: не було витримане представництво колективів кафедр у Конференції трудового колективу інституту, пропорційне кількості членів цих кафедр, та не була витримана 75-процентна норма представлення професорсько-викладацького складу у загальній кількості делегатів Конференції?»

Шосте моє запитання формулюється так: «Чи не є порушенням діючого Закону України про вищу освіту і нормативних документів міністерства, якими регулюються процеси обрання за конкурсом та призначення на науково-педагогічні посади у вищих навчальних закладах, те, що на 5 кафедрах, завідувачі яких у 2012 році звільнились у зв’язку з їхнім обранням на посади директорів інститутів за конкурсом, ось уже півтора роки ще жодного разу не оголошувався конкурс на посаду завідувача? І чи не є це наслідком того, що сам ректор після обрання його у 2010 році на посаду ректора за конкурсом, зловживаючи службовим становищем керівника університету, призначив себе на громадських засадах ще й завідувачем кафедри?»

Сьоме запитання я сформулюю так: «Чи не є порушенням антикорупційного законодавства те, що і після офіційного введення в дію у 2011 році законів, націлених на боротьбу з корупцією, професор кафедри комп’ютерних наук Тамара Савчук з дозволу ректора університету, професора Грабка продовжувала за сумісництвом посідати адміністративну керівну посаду начальника навчального відділу і продовжує її посідати і зараз? І це, незважаючи на те, що на своєму персональному сайті я уже не один раз вказував, що антикорупційне законодавство забороняє будь-яким посадовим особам працювати за сумісництвом на будь-яких посадах окрім наукових і викладацьких. Це означає, що начальник навчального відділу має право за сумісництвом працювати на посаді професора кафедри на 0,5 ставки, оскільки професор – це викладацька посада, а професор кафедри не має права посідати за сумісництвом посаду начальника навчального відділу, оскільки начальник навчального відділу – це керівна адміністративна посада. А у випадку з Тамарою Савчук, до того ж, порушується ще й інша норма антикорупційного закону, пов’язана з поняттям «конфлікт інтересів», оскільки начальник навчального відділу за сумісництвом Тамара Савчук постійно намагається при розподілі навчального навантаження і формуванні планів прийому надавати пріоритет інтересам кафедри комп’ютерних наук, на якій вона працює професором за основною посадою, ущемляючи при цьому інтереси суміжних кафедр, які працюють с тим же самим студентським контингентом».

Восьме запитання я сформулюю так: «Чи не є зловживанням службовим становищем те, що професор Грабко, обравшись у 2010 році за конкурсом ректором з посади проректора з наукової роботи, призначив начальником планово-фінансового відділу університету свою проректорську секретаршу Наталію Шевчук, незважаючи на відсутність у неї хоча б якогось стажу роботи на посадах, пов’язаних з економікою, бухгалтерією чи фінансами? Адже її невміння складати фінансовий план університету на наступний рік привело до того, що у минулому році після затвердженого міністерством збільшення на кілька місяців терміну навчання магістрів викладачам університету довелось безкоштовно читати лекції і проводити лабораторні і практичні заняття протягом додаткових місяців навчання у цих магістрів, оскільки фінансування цього процесу не було закладено у складений Наталією Шевчук і затверджений у кінці 2012 року у міністерстві кошторис університету. І чи мав право уже ректор Грабко призначати на посаду начальника планово-фінансового відділу особу, здатну до шахрайства, про що свідчить те, що, працюючи кілька років секретаршею у проректора Грабка, Наталія Шевчук числилась і табелювалась інженером 1-ї категорії в лабораторії зі складним обладнанням на кафедрі, очолюваній за сумісництвом проректором Грабком, ніколи у цій лабораторії не буваючи, і отримувала з надбавкою, встановленою головою університетської комісії по надбавках, проректором Грабком, зарплату, удвічі більшу за зарплату секретарші? – Про це я нещодавно довідався від одного із працівників цієї кафедри».

Дев’яте моє запитання формулюється так: «Чи не є зловживанням службовим становищем ректором Грабком те, що він дозволив своїй дружині Тетяні Грабко, яка працює завідувачем архівом у підпорядкованому йому університеті, не здавати на склад для утилізації курсові і контрольні роботи, термін архівного зберігання яких закінчився, а дозволив їй здавати ці курсові і контрольні роботи одразу у пункти прийому макулатури та виписувати собі додаткову оплату за цю роботу, яку працівники складу зобов’язані були виконувати в рамках своїх основних службових обов’язків? І чи не є це порушенням антикорупційного законодавства за статтею про «конфлікт інтересів»? І чи етично було оплачувати цю роботу майже щомісячно договорами підряду по 600-700 гривень кожного разу навіть у ті місяці, в які ректор намагався відправити усіх працівників університету у безоплатні відпустки у зв’язку з відсутністю у той час коштів на виплату зарплати? І чи не тому сьогодні у Вінниці на «чорному освітньому ринку» можна купити готову контрольну роботу або курсовий проект за будь-якою спеціальністю і на будь-яку тему?»

Ну і останнє, десяте моє запитання формулюється так: «Чи не є зловживанням службовим становищем ректором Грабком те, що він дозволив своїй дружині Тетяні Грабко, яка працює завідувачем архівом у підпорядкованому йому університеті, складати договори підряду на оплату за виписування платних довідок відвідувачам архіву, незважаючи на те, що вона ці довідки виписувала в рамках свого основного робочого дня і на жодну хвилину після закінчення основного робочого часу в архіві не затримувалась? І це мало місце навіть у ті місяці, коли в університеті бракувало коштів для забезпечення основних статей витрат, і незважаючи на те, що викладачі, які в рамках свого основного робочого часу працюють не лише зі студентами бюджетної форми навчання, а і зі студентами контрактної форми навчання, додаткової оплати за цю роботу, виконану в рамках нормативного робочого часу, не отримують».

Я міг би і далі продовжувати ставити запитання люстраційного характеру, але думаю, що Вам, шановний Сергіє Мироновичу, і цих буде досить, щоб переконатись у тому, що варто прислати до Вінницького національного технічного університету спеціальну комісію для вивчення порушень чинного законодавства, вчинених його ректором, професором Грабком, на які я йому неодноразово вказував як на засіданнях Вченої ради університету, так і шляхом розміщення відповідних критичних матеріалів на моєму персональному сайті mokin.com.ua у період з 2010 року і по-сьогодні.

На мій погляд, не зайвим буде згадати, що у 2010 році я уже писав відкритий лист до міністра освіти і науки (тоді ще Дмитра Табачника), в якому розповідав про порушення чинного законодавства його першим заступником Євгеном Сулимою. І тоді усе закінчилось тим, що Дмитро Табачник на прес-конференції оголосив журналістам, що «ректор ВНТУ Мокін каже неправду, обумовлену тим, що він перегрівся на сонці», а я після цього зусиллями того ж таки першого заступника міністра Євгена Суліми втратив посаду ректора. Але тепер у мене з’явилася надія на позитивну реакцію, оскільки Вам, шановний Сергіє Мироновичу, теж довелося стикатися у ранзі ректора з несправедливими діями першого заступника міністра Євгена Суліми. Ну і, крім того, нині я працюю на посаді рядового професора, тож втрачати мені уже нічого. А тих Ваших підлеглих, шановний пане міністр, які Вам дістались у спадщину від Табачника, я хочу попередити, що в разі, якщо зміст цього мого листа до Вас не буде доведений, то я звернусь з цими ж запитаннями до нової начальниці Антикорупційного бюро Тетяни Чорновол та нового начальника люстраційного бюро Єгора Соболєва, до яких я не звертаюсь одразу лише тому, що не хотілось би надавати цій справі кримінального відтінку, адже поки-що, я думаю, можна обійтись лише адміністративним покаранням у вигляді Вашого наказу, пане міністре, про відсторонення професора Грабка від виконання обов’язків ректора.

І насамкінець. Я вирішив підписатись під листом не лише прізвищем, а і позначивши деякі із своїх звань та ступенів, аби усі, хто його читатиме, розуміли, що я маю достатню кваліфікацію у питаннях, піднятих у цьому листі.

З повагою –
депутат Верховної Ради України 1-го скликання – член Комісії з
питань освіти і науки, радник з питань вищої освіти Прем’єр-
міністра України Юлії Тимошенко у період 2007-2009 років,
екс-ректор Вінницького національного технічного університету,
заслужений діяч науки і техніки України, академік Національної
академії педагогічних наук України, докт. техн. наук, професор
Борис Мокін

Читати також: "Постскриптум до відкритого листа міністру освіти і науки Квіту, або продовження процесу люстрації"