Після публікації цих матеріалів до мене дійшла інформація, яка, виявляється, у нашому університеті вже досить давно передається з вуст в уста, про те, що ректор університету, професор Грабко за результатами роботи у 2013 році виписав собі та декому зі свого найближчого оточення премії в межах до 10, а для декого навіть до 14 посадових окладів.

Для того, щоб або спростувати цю інформацію, або в разі підтвердження зобов’язати усіх чи хоча б декого з наших управлінців повернути в університетську касу незаконно отримані преміальні, ревізорам, котрі приїдуть до університету в складі спеціальної комісії, що перевірятиме правдивість інформації, викладеної мною у відкритому листі міністру, потрібно буде ознайомитись з відповідними документами планово-фінансового відділу, бухгалтерії, відділу кадрів та канцелярії, а також з відповідними документами науково-дослідної частини, і з’ясувати, чи виплачувались преміальні, і якщо виплачувались, то кому, скільки і за які заслуги. І результати цієї перевірки після її завершення я обов’язково опублікую на цьому сайті – разом з вибаченням, якщо інформація про преміальні не підтвердиться.

Я нагадаю, що у бюджетній організації премії можна призначати виключно лише за рахунок економії фонду заробітної плати. Звичайно, економія фонду заробітної плати у ВНТУ у 2013 році повинна була бути, адже адміністрацією університету станом на 1 вересня 2013 року було скорочено не менше ніж 50 викладацьких посад у порівнянні з їх кількістю, що була затверджена на 2013 рік міністерством при плануванні річного фонду заробітної плати. Мали місце скорочення також і деяких ставок навчально-допоміжного та обслуговуючого персоналу.

Цього скорочення професорсько-викладацького складу адміністрацією університету було досягнуто як за рахунок об’єднання в укрупнені потоків різних спеціальностей, так і за рахунок того, що заняття в групах, менших 6 студентів, проводились у вигляді безкоштовних консультацій, а також ще й за рахунок того, що професори проводили заняття на безкоштовній основі зі студентами магістерських потоків, підготовку яких у минулому році було подовжено рішенням міністерства на кілька місяців.

Але, на мій погляд, використовувати отриману у такий спосіб економію фонду заробітної плати для преміювання тих, хто об’єднував потоки і примушував викладачів без оплати проводити заняття в малочисельних групах та в магістерських потоках у додаткові місяці навчання, то є дійством аморальним. І якщо таке преміювання мало місце, то ці кошти потрібно повернути в касу університету і розподілити хоча б частину їх між тими викладачами, які проводили заняття в малочисельних групах та в магістерських потоках без оплати.

А кошти це не малі. Посудіть самі – якщо виходити з середньої зарплати викладача у 4040 гривень на місяць (про її розрахунок читайте у вище згадуваному «Постскриптумі…»), то лише місячний фонд зарплати по 50 скороченим з 1-го вересня ставкам професорсько-викладацького складу становитиме 202 тисячі гривень, а за 4 останніх місяці 2013 року цей фонд дорівнюватиме уже 808 тисяч гривень. З такої суми, як ви розумієте, шановні читачі, можна десяткові наближених до ректора управлінців виплатити і більше ніж по 10 окладів преміальних, і ще й залишиться чим в плані економії похвастатись перед міністерством.

Але ж чи справедливим буде отримання управлінцями преміальних за рахунок недоплат викладачам? Особливо ж на фоні холодних аудиторій взимку, відсутності фінансування відряджень викладачів та аспірантів, котрі як доповідачі брали участь у всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях, що проводились в інших містах України, та за умов затримки виходу в світ університетських наукових журналів і наукових монографій та навчальних посібників, підготовлених професорсько-викладацьким складом університету, оскільки не виділялось у 2013 році університетському видавничому центру достатньо коштів навіть на придбання паперу.

Що ж стосується премії особисто ректору, професору Грабку, то він її не мав морального права отримувати ще й тому, що, обираючись у 2010 році на посаду ректора, привселюдно на Конференції трудового колективу університету і в присутності першого заступника міністра Євгена Суліми пообіцяв втілювати у життя в разі обрання ректором ту програму розвитку університету на період з 2010 по 2017 роки, яка була затверджена перед цими виборами вченою радою нашого вищого навчального закладу, і до втілення у житті якої, ставши ректором, Грабко не лише не приступив, а навіть дав розпорядження прибрати її з сайту університету. Але ця програма не зникла безслідно, оскільки я її розмістив на своєму персональному сайті. А тому ревізори матимуть можливість з нею ознайомитись.

Тож наряду з іншим і в об’єктивності виплати преміальних за 2013 рік, якщо такі виплати мали місце, я сподіваюсь, міністерська спеціальна комісія розбереться також.

А завершити цей матеріал я хочу наголосом на тому, що вище викладено лише припущення стосовно підґрунтя появи чуток про значні обсяги преміювання окремих управлінців нашого університету, доповнене поясненнями за рахунок чого це могло б статися, але, завершуючи аналіз, я хотів би звернути увагу моїх читачів ще й на те, що, можливо, наш ректор у попередні роки теж виплачував собі і своєму найближчому оточенню преміальні, адже, наприклад, скорочення з 1-го вересня 2012 року лише 14 посад деканів дало у 2012 році економію фонду заробітної плати у розмірі 14х5000х4=280 000 гривень, за досягнення якої теж можна було виписати собі і своєму найближчому оточенню чималі преміальні, які теж були б незаконними, оскільки наш університет у 2012 році план прийому на перший курс за державним замовленням не виконав одразу з кількох спеціальностей, що позбавляло ректора права отримувати преміальні за результатами цього року.

І що мене ще дивує – це відсутність будь-якої реакції ректора Грабка на появу на моєму сайті усіх, викладених вище матеріалів, починаючи з відкритого листа міністру, про які він не знати не міг, оскільки я особисто після їх опублікування запропонував з ними ознайомитись усім проректорам нашого університету – але на засіданні ректорату у понеділок про ці матеріали ніким не було сказано жодного слова. Складається враження, що розрахунок у нашого ректора на те, що можливо в результаті агресії Росії його покровитель Євген Суліма знову буде поновлений на посаді першого заступника міністра, чи на те, що новому міністру Сергію Квіту зараз не до нього.