Але ректор Грабко і на цьому засіданні ректорату жодним словом не обмовився стосовно мого відкритого листа міністру, вдаючи, що він публікації на моєму сайті не читає, а тому про цей відкритий лист нічого не знає. Натомість, у вівторок 18 березня одним із членів ректорату мені було поставлене запитання, на яке я дійсно не маю морального права не дати відповідь.

А запитання прозвучало так: «І те, що Наталія Шевчук, працюючи секретаршею у проректора Грабка, отримувала суттєво вищу зарплату, числячись інженером його кафедри, і те, що дружина Грабка, працюючи завідувачем архівом, отримувала додаткові виплати за договорами підряду, мало місце ще тоді, коли ви працювали ректором. Тож чому, Борисе Івановичу, ви про усі ці порушення згадали лише зараз?»

Розуміючи, що відповідь на це запитання сьогодні цікавить не лише особу, яка безпосередньо задала його мені, а і багатьох інших працівників нашого університету, я вирішив задовольнити цікавість одразу усіх, давши публічну відповідь на це запитання на сторінках свого сайту, відвідуваність якого останнім часом стала зашкалювати.

Я нагадаю вам, шановні читачі, що за часів мого ректорства в нашому університеті на різних посадах працювало майже півтори тисячі працівників, із яких трохи більше шестисот працювали викладачами і трохи більше трьохсот працювали на посадах навчально-допоміжного складу кафедр. Тож нічого дивного немає у тому, що прізвища та імена переважної більшості працівників університету я не пам’ятав. Адже не так-то просто було одночасно тримати в пам’яті прізвища та імена навіть лише тієї частини працівників університету, з якими мені як ректору доводилось спілкуватись безпосередньо – це 5 проректорів, 8 директорів інститутів, 14 деканів, 47 завідувачів кафедр, 14 начальників відділів і служб та більше 100 професорів і провідних науковців кафедр.

А тому у моєму полі зору ніколи не знаходилась інженер кафедри ЕМСАПТ Шевчук Н.Г., яка прийшла туди працювати уже після того, як цю кафедру очолив на умовах сумісництва проректор Грабко.

І про те, що нова секретарша проректора Грабка, яку він посадив у своїй приймальні після звільнення у зв’язку з виходом на пенсію попередньої секретарші, і яку звали Наташа, це і є інженер кафедри ЕМСАПТ Шевчук Н.Г., я не те, що не знав, а навіть не здогадувався, а тому і ніяких запитань проректору Грабку з цього приводу не ставив. І мені про це повідомили, на жаль, не тоді, коли я ще був ректором, а лише після того, як я на своєму сайті, критикуючи наказ ректора Грабка про ліквідацію факультетів і дострокове звільнення деканів, згадав про те, що Грабко свою колишню проректорську секретаршу, ставши ректором, призначив начальником планово-фінансового відділу. І мене у цьому призначенні тоді, коли я про нього згадав на сайті, обурило не стільки те, що ректор Грабко призначив начальником планово-фінансового відділу свою секретаршу, скільки те, що він на посаду начальника планово-фінансового відділу, який є одним із ключових в університеті, призначив людину, яка жодного дня не працювала у сфері фінансів, проігнорувавши цим призначенням одну із дуже важливих вимог нормативних документів.

А тепер щодо додаткових виплат за договорами підряду Тетяні Грабко – дружині Володимира Грабка, яка і за мого ректорства завідувала архівом.

Працюючи ректором і сповідуючи демократичні принципи, я делегував право підпису багатьох документів своїм проректорам. Серед цих прав було і право підпису на договорах підряду, якими визначалась додаткова оплата різним категоріям працівників за виконаний ними додатковий обсяг роботи. Наприклад, проректору з адміністративно-господарської роботи Ковальчуку я дозволив підписувати договори підряду сантехнікам за ліквідацію поривів труб та електрикам за відновлення перерваного електропостачання гуртожитків чи корпусів університету, що сталися у вихідні дні та в понаднормові години днів робочих. Тоді ж проректору з наукової роботи Грабку я дозволив підписувати договори підряду за виконання наукової роботи в понаднормовий час, а проректору з навчальної роботи Леонтьєву дозволив підписувати договори підряду за виконання додаткового обсягу роботи, виконаної в понаднормові години працівниками навчального і навчально-методичного відділів та канцелярії і архіву.

Тож, беручи до уваги висловлене вище, мене сьогодні слід критикувати не за те, що раніше, під час мого ректорства, теж були випадки додаткових виплат за договорами підряду завідувачці архівом Тетяні Грабко, а слід критикувати за те, що я недостатньо вимогливо контролював роботу проректора Леонтьєва, котрий, як тепер видно, не завжди обтяжував себе перевірками, засвідчуючи своїм підписами як те, що робота, що прописана в договорах підряду, не входить до переліку, визначеному посадовими інструкціями, так і те, що ця додаткова робота виконана у вихідні дні чи у понаднормові години днів робочих. Ну і, звичайно ж, я заслуговую на критику і за те, що настільки довіряв проректору Грабку, що навіть не допускав думки про те, що він може оформити свою проректорську секретаршу інженером очолюваної ним же на умовах сумісництва кафедри і виплачувати їй за подавання проректору паперів на підпис таку ж зарплату, яка виплачується інженеру кафедри за обслуговування складного лабораторного обладнання.

Але, навіть, якщо я, працюючи ректором, щось і недогледів в діях проректорів, обумовлених їхніми рішеннями стосовно додаткових виплат якимось працівникам, їм підлеглим, то заслуговував тоді при виявленні цих недоглядів лише на адміністративне покарання, якого уникнув, мабуть, тому, що ревізори КРУ, які перевіряли університет кожні два роки, цих недоглядів не виявили.

А ось Володимиру Грабку, який, ставши ректором, не заборонив отримувати додаткові позанормативні гроші своїй дружині і сину, уже може загрожувати стаття Кримінального кодексу про зловживання службовим становищем. А якщо виявиться, що ректор Грабко у період масових скорочень і недоплат працюючим за рахунок у такий спосіб отриманої економії фонду заробітної плати виплатив собі і комусь із наближених ще й премії, то, я не виключаю, що «руки можуть простягнути» до нього ще й стаття стосовно шахрайства та кілька статей з антикорупційних законів.

Тож ректору Грабку аби уникнути знайомства із цими статтями Кримінального кодексу варто було б уже сьогодні подати у відставку, в разі прийняття якої міністром відпадала б як необхідність направлення до нашого університету комісії по перевірці достовірності інформації, викладеної у моєму відкритому листі, так і необхідність у зверненні міністра до правоохоронних органів за результатами цієї перевірки.