Недостатньо  знати,  необхідно  вміти  ці  знання  застосувати!  Недостатньо  бажати,  потрібно  і  робити!
  Б.І. Мокін
Головна сторінкаДодати в Вибране

основне
Новини
Біографія
Наукова діяльність
Педагогічна діяльність
Адміністративна діяльність
Громадська діяльність
Листи, статті, доповіді
Зворотній зв'язок

Пошук

Мій акаунт на Facebook
Пошук
Головна сторінка   Новини 


11 квітня 2014

Шановні прихильники та недоброзичливці! Після ознайомлення на цьому сайті з моїм «Репортажем про співбесіду з членами міністерської комісії» дехто з вас електронною поштою висловив мені своє ставлення до інформації, висвітленої у цьому «Репортажі…».

Думки висловлені різні, але усі вони сходяться в одному – у тому, що, скоріш за усе, міністерська комісія зосередить свою увагу на пошуку аргументів, якими можна було б виправдати ті дії ректора Володимира Грабка та його близького оточення, які описані мною у «Відкритому листі міністру Сергію Квіту…» та у «Постскриптумі до відкритого листа…» і кількох наступних публікаціях.

Але якщо мої прихильники у разі такого ставлення міністерської комісії до цієї перевірки вбачають повний провал анонсованої Міністерством освіти і науки України кампанії боротьби з корупцією в університетах, то мої недоброзичливці висловили радість від того, що мені не вдалося переконати членів цієї комісії у тому, щоб вони – цитую: «результатами своєї перевірки спонукали міністра на прийняття рішення про звільнення Володимира Грабка з посади ректора».

У зв’язку з цим я хочу окремо звернутись до прихильників і окремо до недоброзичливців.

Шановні прихильники! Не все так погано, як вам здається! Ну, по-перше, після цих моїх публікацій на сайті і самого приїзду міністерської комісії до університету сімейний клан ректора Володимира Грабка, я сподіваюсь, перестане вважати університетську касу своїм гаманцем, з якого можна стабільно черпати кошти, додаткові до визначених їхньою основною зарплатою, навіть у випадку, якщо міністр за це досить довготривале самозбагачення не звільнить його з посади ректора.

Тобто ректор повернеться до отримання зарплати, меншої 10 тисяч гривень, визначеної йому первинним контрактом, і або сам відмовиться, або йому міністр запропонує відмовитись від подвійної зарплати, визначеної йому, як улюбленцю першого заступника міністра Суліми, додатковою угодою до контракту, підписаною у міністерстві після знищення у нашому університеті факультетів і скорочення посад деканів та незважаючи на невиконання плану державного замовлення по прийому на перший курс. А ця відмова приведе у подальшому разом з відмовою від премій до економії щомісяця фонду заробітної плати в розмірі 11 тисяч гривень, які можна буде використати для нарахування надбавок якійсь частині тих працівників університету, які домоглися високих результатів у праці у тому чи іншому місяці.

І сину своєму, доценту-електромеханіку Валентину Грабку, я думаю, після такого розголосу ректор обмежить виплати за нагляд за функціонуванням програмного забезпечення комп’ютерів бухгалтерії, принаймні, до того рівня, який мав місце тоді, коли цей нагляд здійснював інший працівник, який був фаховим програмістом, що приведе у подальшому до економії щомісяця фонду заробітної плати у розмірі від 1300 до 3300 гривень, які теж можна буде використати для нарахування надбавок ще якійсь частині тих працівників університету, які домоглися високих результатів у праці у тому чи іншому місяці.

І дружині своїй Тетяні Грабко, яка працює завідувачем архівом, я думаю, після такого розголосу ректор перестане виплачувати додаткові кошти за здавання нею у її основний робочий час макулатури і виписування довідок, що приведе у подальшому до економії щомісяця фонду заробітної плати ще на 600-700 гривень, які теж можна буде використати для нарахування надбавок ще якійсь частині тих працівників університету, які домоглися високих результатів у праці у тому чи іншому місяці.

І навіть уже лише оце зменшення сумнівних додаткових виплат ректорові і членам його сім’ї стане результатом, який заслуговує на те, щоб університет відвідала міністерська комісія з цього приводу, адже і у міністерства, і в університету, і у ректора Грабка викликали б набагато менше радості відвідини університету з цього приводу офіцерів управління по боротьбі з організованою злочинністю, поява яких в університеті може не забаритись і у майбутньому, якщо політика самозбагачення сім’ї ректором Грабком буде проводитись і далі.

А, я впевнений, що буде ще й другий результат, пов’язаний з тим, що Наталія Шевчук перестане нагромаджувати помилки під час планування фінансового забезпечення університету, оскільки звільниться з посади начальника планово-фінансового відділу за власним бажанням чи за угодою сторін. Адже, сподіваюсь, не стане ж ні вона, ні ректор Володимир Грабко очікувати на те, щоб хтось із працівників університету, скориставшись порадою членів міністерської комісії, звернувся до управління по боротьбі з організованою злочинністю, щоб його працівники перевірили справжність табелів виходу на роботу інженера Н.Г. Шевчук в лабораторії кафедри ЕМСАПТ, очолюваної за сумісництвом проректором Володимиром Грабком, у ті роки, коли вона виконувала обов’язки секретарші проректора Володимира Грабка, працюючи у його приймальні, розміщеній зовсім в іншому корпусі. А також перевірили і те, на якій підставі проректор і він же завідувач кафедри ЕМСАПТ Володимир Грабко виплачував своїй секретарші Н.Г. Шевчук, що лише збирала у відвідувачів і носила йому на підпис папери, вдвічі більшу зарплату інженера 1-ї категорії, начебто обслуговуючого складне обладнання в лабораторії кафедри ЕМСАПТ, розташованій зовсім в іншому корпусі. А це, між іншим, за кілька років привело до незаконної переплати зарплати їй у розмірі кількох десятків тисяч гривень? Тож, я сподіваюсь, що незабаром наш університет отримає нового і більш кваліфікованого начальника планово-фінансового відділу, не заплямованого реалізацією сумнівних способів отримання зарплати у минулому.

Упевнений я і у тому, що буде ще й третій результат, обумовлений тим, що в.о. професора кафедри Тамара Савчук перестане займатись маніпуляціями з навчальним навантаженням по всіх дисциплінах і з навчальними потоками з усіх спеціальностей, оскільки звільниться за власним бажанням чи за угодою сторін з адміністративної посади начальника навчального відділу університету, яку вона посідає за сумісництвом на півставки. Адже, сподіваюсь, не стане ж вона триматись за цю сумісну півставочну посаду аж до тих пір, поки хтось із працівників університету, скориставшись порадою членів міністерської комісії, звернеться до прокуратури, на яку покладено функції органа, координуючого боротьбу з корупцією, з проханням, щоб її працівники примусили і Савчук, і Грабка виконати вимоги прийнятого у 2011 році закону по боротьбі з корупцією, яким заборонено будь-яким посадовцям працювати додатково за сумісництвом на будь-яких посадах, окрім наукових і викладацьких, до яких не відноситься адміністративна посада начальника навчального відділу? Тож, я сподіваюсь, що дуже скоро наш університет отримає нового і не зарядженого на генерацію міжкафедральних конфліктів та порушення законодавства про боротьбу з корупцією начальника навчального відділу.

Ну, а тепер я звертаюсь до своїх недоброзичливців. Як би ви до мене не ставились, але змушені будете визнати, що я протягом усіх трьох з половиною років ректорства Володимира Грабка здійснював відкритий чесний аналіз усіх його рішень з публікацією цього аналізу на своєму сайті у супроводі порад, як ці ректорські рішення треба було б трансформувати, щоб вони не порушували чинне законодавство і нормативні документи вищої школи. Але на жодний мій аналіз ректор Грабко за три з половиною роки ні разу не відгукнувся і жодного разу не скористався моїми порадами. Тож вас, панове, не повинно дивувати те, що після того, як покровителі ректора Грабка міністр Табачник і його перший заступник Суліма втратили свої посади, я звернувся до нового міністра Квіта з проханням, аби він звернув увагу на несумісність ректорській посаді тих дій нашого ректора Грабка, які не відповідають чинному законодавству. Ось чому і з’явилась у нашому університеті міністерська комісія.

І я відмітаю, панове недоброзичливці, усі ваші попрікання у тому, що я повинен був давати поради як уникати порушень ректорові Грабку у розмовах з ним сам на сам, а не публічно, оскільки, відмовившись після вступу на ректорську посаду виконати норму закону про вищу школу і норму статуту нашого університету про призначення мене своїм радником – норму, яка розповсюджується на усіх ректорів, що відпрацювали на ректорській посаді не менше 10 років, він дав мені зрозуміти однозначно, що дослуховуватись до моїх порад, навіть висловлених сам на сам, не збирається.

І не треба, панове, мене попрікати також і тим, що я нападаю на молодого ректора, який ще не набрався досвіду. Адже який же він молодий, якщо уже переступив життєву відмітку у 54 роки, і який же він недосвідчений, якщо перед вступом на посаду ректора протягом 12 років відпрацював проректором?

А що ж до заяви одного із вас, що завдяки міністерській комісії я сподіваюсь «знову всістись у ректорське крісло», то на цю заяву я дам таку відповідь.

Пропрацювавши на посаді ректора 21 рік і перетворивши Вінницький політехнічний інститут у Вінницький державний технічний університет, домігшись отримання ним статусу національного, запровадивши у ньому канадську технологію навчального і наукового процесів, вивівши університет у двадцятку кращих університетів України за критеріями ЮНЕСКО, домігшись найвищої ефективності аспірантури в системі міністерства освіти і науки України, відкривши 5 спецрад по захисту кандидатських і докторських дисертацій за 12 науковими спеціальностями та заснувавши 6 наукових журналів, зробивши університет популярним в інших державах, які направляють нам своїх громадян для фахової підготовки, запровадивши систему надбавок за високі досягнення у роботі, на жаль, нині відмінену, яка охоплювала щомісяця більше 300 професорів і рядових працівників університету, та, на жаль, нині відмінену систему стимулювання роботи аспірантів і докторантів, завдяки якій університет компенсував їм витрати на публікацію наукових статей і монографій та витрати, що супроводжують процес апробації і захисту дисертацій, побудувавши квартири для 250 сімей професорсько-викладацького складу і рядових працівників університету, що стояли в чергах на отримання житла, створивши систему розвитку матеріальної бази університету, саме завдяки одного із напрямів якої студенти отримали льодовий палац, в якому на безкоштовній основі проводились у часи мого ректорства заняття з конькобіжного спорту для усіх студентів під час уроків фізкультури, і зробивши багато інших цікавих речей для роботи і відпочинку студентів та працівників університету, я уже увійшов в його історію як один із тих ректорів, який керував найдовше і найефективніше.

А тому повернутись на посаду ректора я дійсно не проти, але ненадовго і лише задля того, щоб повернути нашому університету славу одного із 20 кращих вищих навчальних закладів України, у якому знову не буде місця корупції. І хоча кожен наступний рік ректорства у нинішні часи навряд чи буде підвищувати мою попередньо зароблену високу оцінку ректорської успішності, заради вселення у душі працівників віри у перспективу я згоден присвятити службі на благо університету ще кілька років свого життя перш ніж остаточно стати лише наставником магістрів, аспірантів і докторантів та громадським контролером діяльності ректорату, який здійснює на своєму сайті інформаційний супровід цієї діяльності в усіх її проявах.

І якщо нинішній міністр, незважаючи на усі недоліки в роботі, допущені Володимиром Грабком, завдяки тому, що на ці недоліки закриють очі усі ті, хто зобов’язаний їх усувати, не захоче поміняти ректора у нашому університеті вже у цьому році, то не за горами уже і рік 2015-й, в якому у нашому університеті відбудуться чергові вибори ректора, на яких колектив університету вибере собі нового керманича. І не буде трагедії, якщо обраним буду не я, але трагедія матиме місце, якщо буде знову обрано Володимира Грабка, адже він знову знайде собі таких соратників як Шевчук, Савчук та їм подібні і побудує нові схеми самозбагачення, оскільки у 55 років характер і звички вже не міняються.

Версія для друку


[04.03.2020] Весь мир насильно мы разрушим до основанья, а затем - мы наш, мы новый мир построим!
[19.01.2020] «Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази»
[28.12.2019] Передноворічні роздуми ексректора, який ще працює професором
[21.12.2019] Попри побажання та потуги недоброзичливців академія педагогічних наук продовжує жити
[03.12.2019] Чи варто нашому ректору позитивно реагувати на пропозицію мера міста про передачу частини земельної ділянки університету в комунальну власність?
[30.11.2019] Мої враження від зустрічі з заступником міністра Єгором Стадним
[09.11.2019] Факультету радіоелектроніки - 50
[29.10.2019] То що ж ми знаємо про Маннергейма та його вклад в становлення фінської держави?
[06.10.2019] Як виглядає наш ВНТУ на фоні інших ЗВО зі статусом національного
[09.09.2019] Об’єктивності, справедливості та історичної правди заради, або нехай Наглядова рада університету нас розсудить
[30.07.2019] Чому я - доктор наук, професор, академік, заслужений діяч науки і техніки - голосував за Зеленського і його партію?
[22.06.2019] А може доцільніше піти іншим шляхом?
[23.05.2019] Перші враження від перших кроків
[22.04.2019] Кілька аргументів до пояснення, чому я, правильно визначивши тенденцію, помилився в числах
[07.04.2019] Розповідь про діяльність Національної академії педагогічних наук України у 2018-му
Головна сторінкаДодати в Вибране
© 2007-2015. Персональний сайт Мокіна Б.І. Усі права захищено. Несанкціоноване використання матеріалів сайту не дозволяється. У випадку використання цих матеріалів на інших сайтах не допускається будь-яке редагування тексту, а посилання на даний сайт є обов`язковим.