А то цікава картина спостерігається – у соціальній мережі «ВКонтакте» викладачі і студенти нашого університету, голосуючи в групі «Громада ВНТУ», стверджують 60-ти процентами голосів, що вони не підтримують нашого ректора Володимира Грабка, і лише 18% голосів висловлюються на його підтримку при 22% голосів, яким байдуже - буде він ректором, чи буде ректором хтось інший. Тобто майже дві третини викладачів і студентів (із вибірки станом на сьогодні у 1167 осіб) не підтримують ректора Володимира Грабка, а на засіданнях Вченої ради університету і на зборах Конференції трудового колективу ми бачимо суцільний одобрямс – проти сумнівних пропозицій ректора стабільно виступають лише професор Борис Мокін та професор Олександр Мокін – переважна ж більшість усіх інших членів Вченої ради та Конференції трудового колективу, як заворожені, дружно голосують за усі пропозиції ректора Володимира Грабка, навіть якщо це пропозиції йти у відпустку за власний рахунок чи читати лекції без оплати.

У зв’язку з цим виникає запитання: «Звідки ж тоді під час голосування в соціальній мережі беруться 60% тих, хто Володимира Грабка як ректора не підтримує?» І відповідь на це запитання, на мій погляд, проста – і у Вченій раді, і у Конференції трудового колективу, я думаю, теж 60% їхніх членів внутрішньо не підтримують сумнівні ректорські ініціативи, але бояться це показувати відкрито. Але я впевнений, що якби і ці його пропозиції, і затвердження його звіту проводилось таємним голосуванням, то голосів «проти» теж було б десь на рівні 60%.

До речі, в усі роки свого ректорства я завжди проводив затвердження звіту на Конференції трудового колективу таємним голосуванням, аби отримувати не показушну, а реальну оцінку. І навіть у найкращі часи, коли і статус національного університет отримував, і система преміювання працювала на весь колектив, і ключі від квартир вручались масово, мене підтримували не більше 85% голосів. А тому я ніколи не повірю у те, що при звітуванні може бути реальною підтримка у ректора сьогодні, коли усе погано, на рівні майже 100%. Просто у тих, хто голосує, спрацьовує страх бути не переобраним, бути не підтриманим у бажанні поїхати в закордонне відрядження, боязнь недоотримати навчальне навантаження до повної ставки і багато чого ще такого, чого бояться ті, хто щось із запропонованого ректором не хотів би підтримувати, але із-за своїх страхів відкрито це робити не наважується.

Але усім нам цей страх треба із себе вичавлювати. І від цього і кожному із нас легше житиметься, і громадянське суспільство в країні утверджуватиметься скоріше, і ректор менше помилок робитиме. А вичавлювання страху починається з відмови від анонімок.

Але сьогодні я ще дам відповідь на те запитання, яке задане мені в останній анонімці.

А запитання таке: «Шановний Борисе Івановичу, у минулі роки ви вручали премію симпатій екс-ректора і на конкурсі «Міс ВНТУ», і на конкурсі «Містер Шарм», а цього року вас не було ні там, ні там – чому так? Вашу премію завжди було приємно отримувати, тому її чекали і нинішні переможці, а ви їх розчарували – невже стало шкода грошей?»

Дорогі мої цьогорічні «Міс ВНТУ» і «Містер Шарм» та ті, хто мені надіслав це запитання! Не шкода мені було грошей на премії глядацьких симпатій екс-ректора. І щоб ви мені повірили, що не шкода, я звертаю вашу увагу на те, що на нужди нашої армії у цьому році я вже перерахував благодійні внески у розмірі 15 300 гривень. На фоні цих перерахувань, як ви розумієте, 500 гривень премії для «Міс ВНТУ» і 500 гривень премії для «Містера Шарм», то є зовсім незначними сумами.

А не прийшов я на конкурси «Міс ВНТУ» і «Містер Шарм» тому, що їх проведення у цьому році було не на часі. Адже під час проведення одного з них вся Україна ще оплакувала «Небесну сотню», а під час проведення другого у розпалі була російська агресія у Криму і повним ходом йшло його відторгнення від України, яке супроводжувалося наругою над нашими військовими, котрим начальство заборонило використовувати зброю для захисту. Тому я не вважав наші веселі конкурси адекватними ситуації у країні, і якби був ректором, то не те, що не сидів би на цих конкурсах у залі в якості глядача, а взагалі заборонив би їх проводити у такі трагічні для України часи.

А у наступному році, якщо ці конкурси будуть проводитись не у дні трагедій, то я теж буду під час їх проведення вболівати за когось у залі, і премії глядацьких симпатій екс-ректора обов’язково конкурсантам вручатиму.