Нагадаю, що цей законопроект, який був зареєстрований у Верховній Раді України під №1187-2, а розроблений групою освітян під керівництвом ректора НТУУ «КПІ» Михайла Згуровського, до якої входив також і тоді ще ректор НУ «КМА», а нині уже міністр МОН України Сергій Квіт, місяць тому був проголосований Верховною Радою України у першому читанні.

Тож усі, хто хотів до другого читання цього законопроекту у парламенті внести якісь правки у текст, проголосований у першому читанні, зобов’язані були запропонувати свої правки до 10 квітня. Саме ці пропозиції разом з тим, що уже позитивно проголосовано у першому читанні по статтях, до яких запропоновані правки, і опублікував на сайті Центру дослідження суспільства Єгор Стадний.

Я не буду аналізувати усі пропозиції правок, а зупинюсь лише на деяких із них, прийняття яких буде сприяти утвердженню в українських університетах принципів демократії та створенню атмосфери прозорості.

І почну я з пропозиції не обирати ректора університету (директора навчально-наукового інституту, декана) на зборах Конференції трудового колективу, як це має місце зараз і як це проголосовано у першому читанні у проекті нового закону про вищу освіту, а обирати його на загальних зборах науково-педагогічних, наукових та педагогічних працівників університету, які будуть вважатись легітимними, якщо у цих зборах візьмуть участь більше половини від загального складу за списком усіх вище означених категорій працівників.

Тож, якщо ця правка буде позитивно проголосована у парламенті під час другого читання законопроекту, то за обрання чи не обрання, наприклад, ректора Вінницького національного технічного університету будуть голосувати на майбутніх виборах не лише 154 делегати Конференції, як це було на виборах минулих, а будуть брати участь у виборах ректора шляхом таємного голосування усі 602 науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників університету – і прийматиметься рішення кому бути ректором позитивними голосами 50% цих виборців плюс ще хоча б один голос. А це означає, що для переобрання на наступний термін при 100-процентній явці виборців на збори нинішньому ректору ВНТУ Володимиру Грабку треба буде набрати 302 голоси. Тобто уже буде недостатньо голосів лише тих 72 делегатів, які проголосували за нього на минулих виборах, небезпідставно розраховуючи на те, що, ставши ректором, Грабко, який разом із сім’єю жив в університетській службовій квартирі, організовуючи дозвіл на її приватизацію собі, змушений буде потурбуватись і про отримання дозволу на приватизацію службових квартир і усім іншим, хто проживав у цьому ж університетському службовому будинку. Тож Грабку для переобрання на наступний термін потрібно буде заручитись підтримкою крім цих 72 його симпатиків ще не менше 230 із тих 530 викладачів і науковців, яким нині є чого на нього ображатись у зв’язку з об’єднанням навчальних потоків, появою неповних ставок та зменшенням зарплат, а також у зв’язку з тим, що усім їм доводилось в роки його правління працювати у простудженому стані в навчальних і наукових аудиторіях, температура взимку в яких трималась нижчою допустимої санітарними нормами.

Тож цілком очевидним є те, що якщо ця правка буде проголосована, то вона стане надзвичайно потужним внеском у справу утвердження принципів демократії в українських університетах, оскільки з її прийняттям претенденту на повторний термін ректорства мало буде зробити щось добре лише для якоїсь незначної частки колективу, яку складають делегати Конференції трудового колективу, а потрібно буде продемонструвати своє уміння робити щось корисне для усього колективу університету.

Не меншим внеском у справу утвердження принципів демократії в українських університетах буде і ще одна норма нового Закону України про вищу освіту, яка уже проголосована у першому читанні, – це норма, згідно з якою ректор університету не стає після його обрання на посаду автоматично головою Вченої ради університету, як це має місце зараз, а голова Вченої ради обирається таємним голосуванням із числа членів цієї ради. Тож якщо члени Вченої ради університету не бажають утвердження у своєму вищому навчальному закладі авторитарного стилю правління, який не буває прозорим, то вони обов’язково проголосують за обрання такого голови ради, який здатен протистояти тиску ректора і не схильний до колабораціонізму та отримання додаткових до визначених законодавством персональних надбавок. Під керівництвом такого голови Вчена рада університету стане дієвим органом контролю за роботою як самого ректора, так і очолюваного ним ректорату, що сприятиме створенню в університеті атмосфери прозорості дій влади. І у цьому місці я хочу звернути особливу увагу на те, що однією із правок, внесених до другого читання законопроекту, запропоновано керівників структурних підрозділів у тому числі, директорів інститутів і деканів факультетів, взагалі не вводити до складу Вченої ради університету. Тож якщо ця правка у парламенті буде позитивно проголосована народними депутатами, то в українських університетах відбудеться чітке розділення законодавчої (Вчена рада) і виконавчої (ректорат) гілок влади, тобто відбудеться пряме втілення в університетське життя одного із основних принципів демократії.

Варто звернути увагу також і на те, що однією із правок рішення Вченої ради університету пропонуються до виконання ректором в обов’язковому порядку, тобто запропоновано цим рішенням надати статус актів прямої дії, у той час, як після першого читання законопроекту залишилась норма, що рішення Вченої ради університету набирають чинності лише після введення їх в дію наказами ректора. Тож можна сподіватись, що нинішня практика, коли не усі рішення Вчених рад ректори впроваджують у життя своїми наказами, у подальшому в університетах використовуватись не буде.

Але я хочу звернути увагу і ще на одну норму законопроекту, що обговорюється. Ця норма пов’язана з порядком заміщення в університеті вакантних посад науково-педагогічних працівників, починаючи від завідувачів кафедр і закінчуючи рядовими викладачами.

І почну я з цитати, якою продемонструю два, уже прийняті народними депутатами у першому читанні, положення статті 56, а саме:

«11. Під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників – завідувачів кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів – укладенню трудових договорів (контрактів) передує конкурсний відбір…

12. В окремих випадках, пов’язаних з неможливістю забезпечення навчально-виховного процесу наявними штатними працівниками, вакантні посади науково-педагогічних працівників можуть заміщуватись за трудовим договором до проведення конкурсного заміщення у поточному навчальному році» – кінець цитати.

Як витікає з процитованих вище положень статті 56 законопроекту про вищу освіту, після того, як він стане законом, нормативна вимога міністерства від 2010 року про обов’язковість обрання за конкурсом на вакантні посади науково-педагогічних працівників перед тим, як підписувати з ними контракти, стає законодавчо визначеною і обов’язковою до виконання навіть по відношенню до тих викладачів, які є пенсіонерами. Як обов’язковою до виконання стає і нормативна вимога міністерства, щоб навіть в разі підписання з якимсь науково-педагогічним працівником строкового договору на один навчальний рік, цей працівник зобов’язаний підтвердити своє право займати цю посаду шляхом участі в конкурсі, який повинен відбутися у цьому ж навчальному році. І строковий договір повинен підписуватись ректором цьому працівнику не на увесь навчальний рік, а лише на термін до обрання за конкурсом.

Тож після уведення в дію нового Закону України про вищу освіту, сподіваюсь, ректор нашого університету Володимир Грабко відмовиться від практики по два роки не оголошувати конкурс на посади завідувачів кафедр, з яких звільнилися завідувачі у зв’язку з обранням їх на посади директорів навчально-наукових інститутів, і не триматиме одних і тих же фахівців одночасно і на виборних посадах директорів інститутів, і на виборних посадах завідувачів кафедр, як це має місце у ВНТУ сьогодні. Можна сподіватись також і на те, що відмовиться від практики не оголошувати конкурс і окрім виборної ректорської утримувати за собою ще й виборну посаду завідувача кафедри і сам ректор Володимир Грабко, що він практикує уже четвертий рік поспіль. І це буде лише на користь усім цим кафедрам, оскільки не може ефективно керувати кафедрою директор, який не має під своїм началом деканів, а тому із-за перевантаженості загальноінститутськими справами не спроможний виділяти роботі на кафедрі більше пари годин на день, як не може ефективно керувати кафедрою ректор, який із-за перевантаженості загальноуніверситетськими справами на кафедру приходить лише на її засідання і то не кожен раз.

На цьому я свій аналіз завершу, а тим читачам, котрі мають бажання ознайомитись і з іншими правками, запропонованими до законопроекту про вищу освіту для розгляду під час його другого читання у парламенті, раджу ознайомитись з вище згаданою публікацією Єгора Стадного у її повному обсязі.