І виявляється, що і в нинішньому році за абітурієнтами залишається право подавати заяви на вступ одночасно у 5 вищих навчальних закладів та на 3 спеціальності бакалаврської підготовки у кожному з цих 5 вибраних ВНЗ.

Мотивація та ж, що і була раніше – разом із зовнішнім незалежним оцінюванням випускників середніх шкіл це є найбільш дієвим засобом боротьби із корупцією під час вступної кампанії.

Я теж згоден з тим, що це є одним із дієвих засобів боротьби з корупцією під час вступної кампанії, але водночас я хочу звернути увагу і на 4 негативних фактори, що мають місце у зв’язку з наявністю у правилах прийому до ВНЗ вище означених умов.

Перший негативний фактор полягає у тому, що вище означені умови правил прийому практично позбавляють права дітей жителів столиці отримувати вищу освіту за бюджетні кошти, оскільки з усієї країни до столичних ВНЗ вступають найбільш розумні і підготовлені, які набрали найбільшу кількість вступних балів, вибиваючи при цьому зі студентських списків навіть тих дітей жителів столиці, які теж є непогано підготовленими до навчання у вищих навчальних закладах, але на вступному незалежному оцінюванні отримали дещо нижчі бали. І першим негативним наслідком цього є щорічне збільшення кількості безробітних серед корінної столичної молоді, оскільки робочих місць для тих, хто ще нічого не вміє, у столиці обмаль, та й усі ці робочі місця, по-перше, не престижні, а по-друге, не дають змоги заробити нормальні гроші. Але є і другий негативний наслідок, який полягає у тому, що для переважної більшості дітей жителів столиці отримання вищої освіти стає платним. Адже, боячись, щоб дитину не закрутила у своєму злочинно-наркотичному вихорі непідконтрольна батькам вулиця, більшість столичних батьків, що здатні заробити якісь додаткові до необхідних для утримання сім’ї гроші, намагаються пристроїти своїх дітей на платну форму отримання вищої освіти. І тут, як правило, мова уже не йде про те, щоб дитина навчалась тій спеціальності, що їй подобається, а її посилають навчатись на ту спеціальність, оплата контракту по якій батькам під силу. А є ще й третій негативний наслідок, який полягає у тому, що частина дітей тих батьків, які не в змозі оплатити контрактне навчання у столичному виші, потрапляє під вплив вуличних авторитетів і поповнює ряди організованих злочинних угрупувань.

Другий негативний фактор полягає у тому, що вище означені умови правил прийому практично позбавляють багатьох вступників мотивації освоювати вибрану спеціальність, адже вони вступили у ВНЗ не на ту спеціальність, яка їм найбільше до душі, а на ту, для вступу на яку їм вистачило набраних балів. І ми нерідко бачимо, що один і той самий абітурієнт, не враховуючи свої здібності і уподобання, подає заяви на вступ одночасно у медичний, аграрний, технічний, педагогічний або юридичний виші, і високою є імовірність того, що балів цьому абітурієнту вистачить для вступу саме на ту спеціальність, яку він бажав би освоювати найменше. І першим негативним наслідком цього є щорічне збільшення кількості спеціалістів, які не люблять свою спеціальність, а тому працюють з неохотою і не бажають вдосконалюватись. А другим негативним наслідком цього є те, що з кожним роком усе більша кількість людей, колективів і підприємств та технологічних процесів потраплятимуть у руки спеціалістів, у яких є дипломи, але немає знань і умінь та бажання свої знання поповнювати і уміння набувати.

Третій негативний наслідок полягає у тому, що вище означені умови правил прийому сприяють перетіканню розуму з областей до столиці, адже ті розумники, які приїхали з областей до столиці навчатись у столичних вишах, після їх закінчення назад у свої області не повернуться, а усіма правдами і неправдами намагатимуться залишитись після закінчення вишів у столиці. І як наслідок – це приведе до «посіріння» основної маси спеціалістів, працюючих в усіх галузях в організаціях і на підприємствах за межами столиці, що, у свою чергу, призведе до зниження якості товарів і послуг, що випускаються чи надаються цими організаціями і підприємствами, яких не у столиці у сотні і тисячі разів більше ніж у столиці.

А четвертий негативний наслідок полягає у тому, що вище означені умови правил прийому сприяють концентрації розуму у студентських рядах вишів столиці та «посірінню» основної маси студентів у вишах обласних центрів та крупних провінційних міст. І першим негативним наслідком цього є позбавлення багатьох розумних молодих людей, здатних до наукової роботи, можливості продовжити навчання в аспірантурі свого столичного вишу, оскільки розумників серед випускників багато, а місць в аспірантурі у кожному виші мало – десь на рівні 5% від кількості випускників. У цьому місці слід звернути увагу і на те, що професори чужих випускників, яких вони не навчали і з якими не займались науковими дослідженнями у студентські роки, як правило, в аспірантуру до себе не беруть, тож випускникам столичних вишів марно сподіватись на аспірантуру у вишах за межами столиці. А другим негативним наслідком цього є «посіріння» основної маси аспірантів у не столичних вишах, адже на ті ж 5% місць в аспірантурі у них претендуватимуть випускники, серед яких буде мало талановитих, оскільки майже усі талановиті поїхали навчатись ще на першому курсі до столиці. А це у майбутньому приведе і до «посіріння» професорсько-викладацького складу не столичних вишів та зниження їхнього наукового потенціалу.

А висновок такий – боротись із корупцією треба, але варто пошукати інші способи боротьби, які не генеруватимуть охарактеризовані вище негативні наслідки.