А стимулювали цю мою зацікавленість кілька контрастів, які кинулись у вічі при порівнянні цих документів, ключовим із яких став контраст між розмірами зарплати нашого ректора Володимира Грабка, встановленої ним собі у 2012 році і затвердженої заступником міністра з питань фінансування П. Куліковим, та встановленої ним собі у 2013 році і затвердженої заступником міністра О. Дніпровим, який замінив Кулікова на посаді заступника міністра ще в часи правління міністра Табачника після обрання Кулікова ректором Київського національного університету будівництва та архітектури.

Отож заступником міністра Куліковим на 2012 рік була затверджена ректору Грабку зарплата у розмірі 8021 гривню на місяць і виключно лише за рахунок загального бюджету університету, а розмір зарплати ректора Грабка, затвердженої на 2013 рік заступником міністра Дніпровим, стрибнув на рівень 20338 гривень на місяць, із яких складова за рахунок загального бюджету університету має розмір 8706 гривень, а складова за рахунок спеціального фонду університету, тобто того фонду, який створюється за рахунок надання університетом платних послуг, має розмір 11632 гривні.

Слід зазначити, що базовий місячний оклад ректора ВНТУ за Єдиною тарифною сіткою (ЄТС) у 2012 році складав лише 3370 гривень, а різниця між нарахованими до виплати 8021 гривнею та цими 3370 базовими гривнями заповнена обов’язковими надбавками за вислугу років (30%), за науковий ступінь доктора наук (25%) та за вчене звання професора (33%), а також міністерською надбавкою за складність і напруженість у роботі (50%), кожна із яких визначається в процентах від базового окладу за ЄТС і не може перевищувати 50% базового окладу.

Оскільки базовий оклад ректора за ЄТС у 2013 році став трохи більшим і склав 3658 гривень, тобто виріс на 288 гривень у порівнянні з 2012 роком, то дещо виросли і усі надбавки, які нараховуються в процентах від базового окладу, а тому до 8706 гривень зросла у цілому і складова зарплати ректора за рахунок загального бюджету університету.

Але формуючи собі зарплату на 2013 рік, ректор Грабко додатково до її складової за рахунок загального бюджету університету встановлює собі ще й доплату за рахунок спеціального фонду бюджету, який формується з коштів, отриманих університетом за надання платних послуг – і ця додаткова складова, розмір якої 11632 гривні, на цілих 2926 гривень перевищує бюджетну складову, розмір якої 8706 гривень.

Зателефонувавши до бухгалтерії міністерства, я поцікавився за рахунок чого у 2013 році нашому ректору Грабку заступник міністра Дніпров міг затвердити такий суттєвий приріст зарплати. І мені відповіли, що це могло статися лише у випадку попереднього підписання ректором Грабком з заступником міністра додатку до контракту, в якому оговорено, що при нарахуванні зарплати йому, як ректору університету зі статусом національного, дозволяється враховувати коефіцієнт 2, причому увесь приріст зарплати до її подвійного значення здійснюється в обов’язковому порядку за рахунок спеціального фонду, тобто за рахунок коштів університету, отриманих за надання платних послуг.

Але ж якщо 8706 гривень перемножити на 2, то отримаємо 17412 гривень, а зарплата ректора Грабка у 2013 році затверджена у розмірі 20338 гривень, тобто у розмірі на 2926 гривень більшому від подвійної. А це означає, що ректор Грабко крім дозволеного додатком до контракту подвоєння своєї зарплати, яка уже має в собі подвоєну 50-процентну надбавку за складність і напруженість у роботі, додав собі уже сам ще якісь надбавки на суму у 2926 гривень, або, скоріш за усе, спочатку встановив собі ще якусь надбавку у розмірі 1463 гривні, а потім застосував і до неї дозволене додатком до контракту подвоєння. Я нагадаю, що нормативними документами міністерства працівникам університетів зі статусом національного дозволяється встановлювати три типи заохочувальних надбавок розміром до 50% від базового окладу кожна, а саме: надбавка за складність і напруженість у роботі, надбавка за виконання особливо важливої роботи і надбавка за досягнення високих успіхів у роботі. Оскільки надбавка за складність і напруженість у роботі в зарплаті Грабку закріплена у базовому контракті, а тому уже використана і подвоєна, то виходить, що він собі встановив уже сам ще або надбавку за досягнення високих успіхів у роботі або надбавку за виконання особливо важливої роботи в розмірі 1463 гривні, яку одразу ж, скориставшись нормою додатку до контракту, подвоїв.

А тепер давайте з’ясуємо, чи мав моральне і юридичне право за результатами роботи у 2012 році ректор Грабко отримувати заохочення на увесь 2013 рік у вигляді подвійного збільшення зарплати та додаткової і теж подвоєної надбавки за досягнення високих успіхів у роботі (чи за виконання особливо важливої роботи), що дозволило йому отримати додатково до обов’язкової зарплати ректора ще й додаткову суму за увесь 2013 рік в розмірі 139589 гривень.

У 2012 році були ліквідовані факультети, які згідно з чинними законом про вищу освіту є базовими для ВНЗ 3-го і 4-го рівнів акредитації, і зі шатного розпису університету були виведені посади деканів, що привело до видачі дипломів іноземним випускникам з порушенням встановлених норм, згідно з якими в цих дипломах наряду з підписами ректора повинні стояти і підписи деканів, яких у ВНТУ на день підписання дипломів уже не стало. Цілком очевидно, що за таке порушення не те, що не можна було подвоювати ректору зарплату, а потрібно було зняти і ту надбавку, яка була визначена базовим контрактом. І, звичайно ж, уже один цей недолік в роботі, який має міжнародний присмак, не давав право ректору Грабку встановлювати собі додатково до контрактної ще одну надбавку, адже ні під статус особливо важливої роботу по знищенню факультетів і посад деканів, яка поставила під сумнів легітимність дипломів іноземних випускників, ні під статус досягнення високих успіхів цю роботу підвести неможливо. А були ж у 2012 році ще й інші суттєві недоліки, як то: масове скорочення ставок, підтримання такого рівня температури в навчальних приміщеннях в холодну пору року, яка не відповідала санітарним нормам, недовиконання плану прийому на перший курс, зниження на кілька мільйонів обсягів коштів, отриманих університетом за надання платних послуг, зниження обсягу госпдоговірної наукової тематики, повне замороження програми будівництва житла, затвердженої Вченою радою університету у 2010 році на період до 2017 року, яку, обираючись ректором, Грабко обіцяв виконувати, зупинка програми заміни вікон і дверей в корпусах університету в рамках програми енергозбереження, зупинка програми переходу на енергоощадні електричні лампи, зупинка програми реставрації навчальних парт в аудиторіях університету – і цей список недоліків можна продовжити. І оскільки усі перераховані вище недоліки мали місце і протягом усього 2013 року, до яких додались ще й характерні уже саме для 2013 року заміна викладання деяких навчальних дисциплін лише кількагодинними консультаціями і заміна платного викладання дисциплін в магістерських групах на безоплатне, то, зрозуміло, що не лише затвердження ректором Грабком собі у міністерстві на 2013 рік більше ніж двадцятитисячної зарплати не можна вважати таким, що не несе в собі корупційної складової, але і затвердження на такому ж більше ніж двадцятитисячному рівні його зарплати на 2014 рік теж навіює думку, що у ній присутня корупційна складова.

А тепер я хочу звернути увагу ще на один контраст, помічений мною в штатному розписі ВНТУ на 2012 та 2013 роки під час аналізу ставок проректорів, яких у нашому університеті чотири, із яких три бюджетні – першого проректора, проректора з наукової роботи і проректора з адміністративно-господарської роботи та міжнародних зв’язків (її займають двоє осіб, маючи по 0,5 ставки кожний) та одна позабюджетна – за рахунок власних коштів університету, що акумулюються у спецфонді – проректора з виховної роботи.

Базова ставка за ЄТС першого проректора у 2012 році складала 3202 гривні, а у 2013 році – 3475 гривень, базова ставка за ЄТС інших проректорів у 2012 році складала 3138 гривень, а у 2013 році – 3406 гривень. Разом з обов’язковими надбавками за вислугу років, за науковий ступінь і за вчене звання зарплата першого проректора, доктора наук у 2012 році складала 6020 гривень, а у 2013 році – 6533 гривні, зарплата проректора з наукової роботи, доктора наук у 2012 році складала 5899 гривень, а у 2013 році – 6403 гривні, зарплата бюджетного проректора, кандидата наук у 2012 році складала 4550 гривень, а у 2013 році – 4939 гривень. Що ж до позабюджетного проректора з виховної роботи, кандидата наук, то (увага!) її зарплата у 2012 році складала 7060 гривень, а у 2013 році – 7323 гривні.

Побачивши, що зарплата позабюджетного проректора з виховної роботи, кандидата наук у 2012 році була на 1040 гривень більшою ніж у першого проректора, доктора наук, а у 2013 році – на 790 гривень більшою за зарплату першого проректора, а також побачивши те, що зарплата цього позабюджетного проректора, кандидата наук у 2012 році була на 2510 гривень більшою ніж у бюджетного проректора, кандидата наук, а у 2013 році – на 2384 гривні більшою за зарплату бюджетного проректора, кандидата наук, я вирішив дослідити, чому так сталося і чи це справедливо.

Виявилось, що позабюджетний проректор з виховної роботи, кандидат наук мала у 2012 році не лише 1569 гривень надбавки за складність і напруженість у роботі, яку отримувала за керівництво на громадських засадах Центром виховання студентів, але мала і ще одну надбавку у 1569 гривень чи то за виконання особливо важливої роботи, чи то за високі досягнення у роботі (у штатному розписі це не конкретизовано). А у 2013 році цей же позабюджетний проректор, кандидат наук окрім 1703 гривень надбавки за складність і напруженість в роботі за керівництво на громадських засадах Центром виховання студентів знову ж таки мала ще одну надбавку у 1362 гривні чи то за виконання особливо важливої роботи, чи то за високі досягнення у роботі. І це при тому, що жоден інший проректор жодної із заохочувальних надбавок у 2012 році не мав. Не мали інші проректори жодної із заохочувальних надбавок і у перші 9 місяців 2013 року.

Я розумію, що проректор з виховної роботи, працюючи на громадських засадах ще й керівником Центру виховання студентів, мабуть заслуговує на одну надбавку, але ж надання їй переваги у зарплаті над іншими проректорами ще й на другу надбавку мені, наприклад, не є зрозумілим, особливо ж на фоні того, що і у першого проректора, на плечах якого лежить увесь навчальний процес в університеті, і у проректора з адміністративно-господарчої роботи, який день і ніч зобов’язаний організовувати ремонт проривів труб тепломережі і водопостачання та електричної мережі освітлення і поточний ремонт університетських будівель та аудиторій, і обов’язків набагато більше ніж у проректора з виховної роботи, і, звичайно ж, прав на отримання заохочувальних надбавок також більше.

І лише зараз я зрозумів, чому ректор Грабко пішов на такий ризикований крок, як звернення до керівників міністерства у вересні 2013 року з проханням дозволити йому встановити заохочувальні надбавки для проректорів, незважаючи на недостатнє забезпечення університету коштами, яке він зробив на фоні його звернення до працівників університету, щоб вони написали заяви про відпустку за власний рахунок у другій половині грудня 2013 року, та перенесення навчального процесу з другої половини грудня на другу половину дня у два попередні місяці.

Цим своїм кроком він спробував загасити «бунт на кораблі», котрий спонтанно виник після того, як проректори дізнались про наявність аж двох надбавок у їхньої молодшої і найменш завантаженої справами колеги, які вона отримує протягом уже майже двох років поспіль.

Але ж якщо ректор Грабко не бачив ні у кого з проректорів, окрім проректора з виховної роботи, таких заслуг, за які можна було б дати заохочувальну надбавку раніше вересня 2013 року, то чи мав право він звертатися до керівників міністерства з проханням про встановлення таких надбавок проректорам у вересні 2013 року, коли він бачив нестачу коштів в університеті, коли він одночасно звернувся до працівників університету з закликом написати заяви про надання відпусток за власний рахунок, і коли було введене безоплатне читання викладачами лекцій у групах магістерської підготовки та заміна багатогодинних лекційних курсів у малокомплектних групах на кількагодинні консультації і скорочення у зв’язку з цим кількості викладацьких ставок?

І чи не несе це його звернення (яке, до речі, керівниками міністерства було задоволене) за таких, порушуючих норми КЗПП, умов функціонування університету, які склались на момент його подання, ознак корупційності? Особливо ж ще й на фоні нарахування ректором Грабком собі-любимому додатково до визначеної базовим контрактом бюджетної ректорської зарплати протягом лише одного 2013 року ще й 139589 гривень за рахунок власних коштів університету?

Як на мій погляд, то ці ознаки є. – А як на ваш погляд, шановні викладачі ВНТУ?

Але я думаю, що відповідь на це запитання ви дасте уже аж на виборах ректора, до яких залишилось лише рік, і на яких вперше ректора обиратимуть прямими виборами, тобто його обиратимуть не узгоджені з діючим ректором делегати від кафедр, а увесь професорсько-викладацький колектив університету – ця поправка до проекту Закону про вищу освіту, який уже проголосовано Верховною Радою України у першому читанні, отримала підтримку Комітету з питань освіти і науки і включена в число поправок, які будуть голосуватись під час другого читання цього закону.