Нагадаю, що з перших днів ректорства Володимира Грабка, тобто з 2010 року, я на своєму персональному сайті намагаюсь підказувати йому, яких норм законів України і положень нормативних документів міністерства він зобов’язаний дотримуватись обов’язково, і систематично висвітлюю, які з уже прийнятих ним рішень ці норми порушують.

Резонно, що у вас, шановні читачі, виникає запитання: «А чому я особисто, зустрівшись тет-а-тет, не попереджав ректора про ці порушення ще до того, як вони ставали втіленими у життя, а виносив їх на загал потім у вигляді критичних матеріалів на сайті?»

А справа у тому, що у мене не було іншого виходу, адже про ті чи інші рішення ректора я усі ці три з половиною роки завжди дізнавався постфактум з доведених на кафедру його наказів, оскільки ректор Грабко, виконуючи побажання своїх покровителів – міністра Табачника і його першого заступника Суліми, з корупційними схемами яких я боровся ще будучи ректором університету, відмовився призначити мене своїм радником, як це прописано і у Законі України про вищу освіту і у Статуті нашого університету стосовно усіх екс-ректорів, котрі відпрацювали на ректорській посаді більше 10 років поспіль, – і навіть наказав відключити телефон прямого зв’язку зі мною, аби позбавити мене можливості не лише висловлювати йому моє бачення тієї чи іншої університетської проблеми тет-а-тет, а і позбавити можливості висловлювати це моє бачення телефоном.

Більше того, роблячи вигляд, що він мої критичні матеріали, розміщені на сайті, не читає, ректор Грабко усі ці три з половиною роки ніяк на них не реагував, а нашаровував усе нові і нові порушення, і не робив навіть спроб хоча б якісь із уже допущених і розкритикованих мною порушень виправити.

І ось місяць тому нарешті ректор Грабко зробив перший крок у напрямку ліквідації уже допущених ним за роки ректорства порушень законів України і нормативних документів міністерства, на які я йому вказував, – він вперше оголосив конкурс на заміщення посад завідувачів і тих кафедр, які очолювались професорами-пенсіонерами без проходження конкурсу, і тих кафедр, які стали вакантними після того, як завідувачі цих кафедр – професори Олексій Азаров, Василь Кічак, Микола Небава, Василь Петрук і Георгій Ратушняк – два роки тому були переведені на посади директорів навчально-наукових інститутів, а рік тому обрались за конкурсом на ці директорські посади, залишивши з дозволу ректора Грабка за собою на умовах сумісництва і посади завідувачів кафедр, які теж є виборними. Оголосив конкурс ректор Грабко і на заміщення посади завідувача кафедри, якою на громадських засадах з дня обрання ректором завідував і він сам.

А у четвер 26 червня 2014 року на засіданні Вченої ради університету відбулося конкурсне голосування за обрання завідувачами тих кафедр, на які місяць тому було оголошено конкурс. Тож віднині уже на умовах, визначених нормативними документами міністерства, Вчена рада університету підтвердила право завідувати кафедрами професорам-пенсіонерам Лежнюку, Кухарчуку, Михалевичу, Огороднікову, Сердюку і Сіваку, що звільнило їх від необхідності, починаючи з цього дня, у подальшому прогинатись перед ректором щороку, приносячи заяви про продовження терміну завідування за наказом ще на рік.

Що ж до конкурсного заміщення посад завідувачів кафедр, якими і понині керують без проходження процедури обрання за конкурсом на Вченій раді університету – проректор Сергій Павлов та директори інститутів – Олексій Азаров, Василь Кічак, Василь Петрук і Георгій Ратушняк та й сам ректор Володимир Грабко, то воно 26 червня не відбулося, оскільки заяв на участь у конкурсі на заміщення вакантних посад завідувачів цих кафедр ніхто не подав, а тому вони і надалі залишаються вакантними. Але одне голосування з цього приводу таки відбулося – це голосування за обрання професора кафедри економіки підприємства і виробничого менеджменту Олександра Леська завідувачем цієї ж кафедри, якою на умовах сумісництва за наказом ректора Грабка керував директор Інституту менеджменту Микола Небава, котрий тепер змушений буде передати керівництво кафедрою Олександру Леську, оскільки Леська обрано завідувачем цієї кафедри переважною більшістю голосів членів Вченої ради університету.

До речі, для участі у конкурсі на заміщення посади завідувача тією кафедрою, якою на громадських засадах керує нині ректор Грабко, міг подавати заяву і я – як професор, що має і базову освіту за спеціальністю кафедри, і диплом доктора наук за профілем кафедри, і як людина, яка колись цю кафедру створила, і яка ще має достатньо фізичних сил і розумової наснаги для того, щоб керувати кафедрою. І я не став подавати заяву на участь у конкурсі лише тому, що вирішив зарезервувати за ректором Грабком конкурсне право стати повноправним завідувачем цією кафедрою після того, як він не буде обраний колективом на другий термін ректорства у вересні наступного року, ймовірність чого, судячи по настроям у колективі, є надзвичайно високою, хоча сам він, тішачи себе результатами письмової відповіді членів Вченої ради на попередньому засіданні на його запитання – чи підтримують вони курс на отримання нашими студентами подвійних дипломів та курс на пошук інвестицій – думає, що усі його люблять, і уже забули про те, що на фоні середньої заробітної плати професорсько-викладацького складу на рівні 4 тисяч гривень він встановив собі зарплату, більшу 20 тисяч гривень за місяць, до якої додається додатково ще й доплата у кілька тисяч гривень за наукове сумісництво і за виконання погодинного навчального навантаження.

І відтепер у нашому університеті склалась цікава ситуація – оскільки проректор Сергій Павлов і директори інститутів Олексій Азаров, Василь Кичак, Василь Петрук і Георгій Ратушняк та й сам ректор Володимир Грабко заради збереження своїх основних посад заяви на участь у конкурсі на заміщення вакантних посад завідувачів кафедр, які вони обіймають за наказом ректора на умовах сумісництва чи на громадських засадах, не подали, і ніхто інший для участі у конкурсі на заміщення цих посад заяв теж не подав, то конкурс вважається таким, що не відбувся, а тому ректор отримав право з 1-го вересня знову призначити на посади завідувачів цих кафедр на умовах сумісництва чи на громадських засадах усіх тих, хто їх очолює на цих же засадах і сьогодні, принаймні на термін до проведення у наступному навчальному році нового конкурсу на заміщення цих посад і обрання когось за конкурсом на ці посади, оголошення про який не зможе бути опублікованим в університетському «Імпульсі» раніше кінця вересня, що у свою чергу відтерміновує проведення цього конкурсу не раніше ніж на кінець жовтня. І цей процес, аби згідно з нормативними документами він продовжував залишатись у правовому полі, доведеться нашому ректору повторювати через кожні півроку. Однак уже те, що наш ректор пішов на цей крок у правове поле, не може не радувати.

А ми усім колективом університету тепер очікуватимемо, що восени ректор Грабко здійснить і наступні кроки на шляху приведення прийнятих ним раніше рішень у відповідність Закону України про вищу освіту, антикорупційному законодавству та нормативним документам міністерства, адже кожний із цих кроків у якійсь мірі підвищуватиме ймовірність переобрання його на ректорську посаду на другий термін восени 2015 року, яка нині знаходиться на рівні, близькому до нуля, і, звичайно ж, залишатиметься на цьому ж рівні в разі, якщо ректор буде супроводжувати свою діяльність новими порушеннями і поступово не повертатиме у правове поле усе те, що з цього правового поля ним було виведене в епоху керівництва міністерством Дмитра Табачника за згоди першого заступника міністра Євгена Суліми.